Гарна й сексуальна для чоловіка чи для себе: 5 причин долучитися до Маршу Жінок 8 березня

З того часу пройшло 10 років, але мої відчуття не змінилися.

Читайте також Я ненавиджу 8 березня

А чи змінилася реальність навколо нас?

Тоді у 2011 році ми готувалися до того, що нас будуть атакувати праворадикали, ми розробляли та змінювали маршрут, відходи й мало думали про те, чому тоді вийти на Марш за права жінок було настільки небезпечно. Але я думаю про це зараз, коли Україна відстояла свою свободу на публічних акціях та протестах, чому досі ми не можемо вийти та відсвяткувати нашу столітню боротьбу за рівність та видимість в суспільному просторі?

На жаль, ситуація мало змінилася, бо ми все ще кожного року розробляємо ретельний план безпеки, комунікуємо з поліцією, нас постійно атакують консерватори та праворадикали.

Різниця лише в тому, що тоді нас було 100, а тепер нас більше 4 тисяч учасниць та учасників маршу. І я знаю, що ставатиме більше з кожним днем.

Те, що не змінилось і, мабуть, не скоро зміниться – це ті самі питання, про те, чому ми виходимо на Марш Жінок, чого нам вдома не сидиться, чого нам не вистачає і чи немає більш значущих проблем за які варто боротись.

5 причин піти на Марш жінок 8 березня

Отже, я вирішила озвучити свої основні 5 причин, чому варто вийти на Марш жінок-2021.

1. Тому що кожна з нас знає або мала у своєму житті історії насильства, але досі наше суспільство намагається запевнити нас, що це жінка винна, бо "вона спровокувала", "не так себе поводила", "не туди ходила" і тд.

Майже не говорять про те, що саме насильник є причиною насильства і та культура, що його виховує та покриває. І це патріархальна культура, де жінку обвинувачують в тому, що вона зробила щось не так, а не чоловіка, який чомусь не може себе контролювати.

2. Бо досі "жіночі питання" виглядають не суттєвими та не першочерговими. Є універсальні питання, що важливі для цілого суспільства, а є "жіночі", як "жіночі штучки", чи "жіноча логіка". Весь світ говорить нам про те, що жінка це нібито якесь применшення, що це про несерйозні питання.

Ми маємо це змінити та надати значущості таким сферам, як соціальна політика, сфера піклування та обслуговування, вони завжди мають жіноче обличчя і є малооплачуваними.

3. Тому що мені набридло чути "що ти, як баба" і бачити як принижують жінок щодня через цей поблажливий сексизм. Ми не "слабка стать", ми не існуємо для того аби "надихати справжніх героїв", ми самі героїні і нам набридло бути обслуговуючим персоналом.

І ні, це не наша "природня роль" бути на другорядних позиціях, бо саме патріархальна система робить з нас "помічницю чоловіка", ставить перепони займатись тим, чим ми обираємо. Всі ці заборони для жінок, починаючи з законів та закінчуючи "що люди подумають" виникли не просто так.

Жінкам доводиться працювати в 10 разів краще, аби пробитися у "суто чоловічі" сфери, адже тобі потрібно бути в 10 разів кращою ніж будь-який чоловік, аби довести їм, що ти "можеш". Люди будуть підмічати будь-яку твою помилку і пов'язувати її з твоєю статтю.

4. Тому що досі люди вважають, що бути жінкою – це "надихати чоловіка", та "зберігати домашнє вогнище". Всіх інших жінок ми маркуємо не такими, не правильними, не "жінками". Те радикальне твердження, що жінка – це людина нам досі доводиться доводити, в тому числі на вулиці, під час Маршу жінок за свої права, відбиваючись від агресивних чоловіків, які хочуть запхати нас на "своє місце".

Ми маємо довести, що місце жінки будь-де, де вона сама захоче бути.

Зверніть увагу! Корабельна сосна, жіноче ПТУ та "дорогенька моя": прояви сексизму в українській політиці

5. Тому що ми втомились, бути тихими, спокійними, займати менше місця в просторі, завжди бути гарними й сексуальними для чоловіків.

Ми хочемо нарешті бути собою і бути для себе.