Що спільного у цих трагічних подіях? Їх об’єднує не лише те, що біда трапилася у дитячих закладах. Не лише те, що обидва табори, відпочинок в яких став останнім у житті дітей, вважалися ледь не найкращими за умовами комфорту та безпеки в країні. І навіть не стільки те, що винуватці хочуть уникнути відповідальності, адже зрозуміло – за ґрати добровільно не піде ніхто.
Читайте также: Пекучий попіл "Вікторії": як цілий рік шукають винних і карають "стрілочників"
Мене особисто понад усе вражає позиція правоохоронних органів – які, без перебільшення, зливають розслідування та, врешті, зводять до нуля шанси довести справу про злочин проти дітей до судового вироку. Навіть, якщо ця справа потрапить до рук дуже і дуже принципового та непідкупного судді. А на кону – дитячі життя.
Кілька слів про "Вікторію". Це лакмусовий папірець, який чітко показує якість роботи вітчизняного слідства. Те, що відбувається зі справою зараз – відвертий плювок у душу батькам, чиї діти загинули під час пожежі. Слідство ведеться рік, наголошую – рік! – і не може з’ясувати причину займання. А це – ключовий момент у справі, адже від цього напряму залежить рівень відповідальності тих, хто зараз на лаві підсудних. А дехто, хто має там теж бути, і взагалі ніби ні до чого.
У СІЗО по справі "Вікторії" перебуває лише Петрос Саркісян – директор табору. Йому інкримінують 270 статтю кримінального кодексу – недотримання вимог пожежної безпеки, що спричинило загибель людей. Термін покарання – вісім років тюрми. Але, щоб засудити людину за цією статтею треба знати причину пожежі, яка – невстановлена. Року вітчизняним експертам не вистачило, аби визначитись із тою самою причиною. Вони мають ймовірних чотири версії, а по суті – жодної певної. От і все, що треба знати про вітчизняне слідство.
Дуже, дуже ймовірно, що Петрос Саркісян може вийти із СІЗО навіть без вироку. Але ж він – не єдиний винуватець. Так, на лаві підсудних ще парочка чиновників з пожежної інспекції, навіть колишня заступниця мера Одеси Зінаїда Цвірінько. Її звинувачують у тому, що вона допустила здачу в експлуатацію табору, який, як з'ясувалося згодом, не був готовий приймати дітей. От і все.
Президент Порошенко та мер Труханов разом відкривали реконструйовану "Вікторію"
Мер Одеси Труханов, який особисто контролював хід реконструкції табору, який особисто його відкривав разом із Порошенком – у цій справі не фігурує. До нього питань нема.
Батьки загиблих дітей геть спустошені таким розвитком подій, вони власноруч намагаються здобути докази. За власні кошти запросили іноземних експертів – може, бодай ті встановлять істинну причину займання, яку так важко віднайти їхнім колегам із України. І я хочу наголосити – отак іде розслідування, яке публічно обіцяв взяти під власний контроль Генеральний прокурор України Юрій Луценко. А що з іншими справами, які знаходяться без такого високого контролю?
Сюжет про отруєння дітей у таборі "Славутич" дивіться тут:
А що? Цинічно зливаються. І нема нікому діла, що на кону – дитячі життя. Адже зі справою про отруєння дітей в таборі "Славутич" у Переяслав-Хмельницькому – схожа історія.
Діти отруїлися. Тривалий час інцидент приховували. Навіть батькам казали – не переймайтесь, все гаразд. Персонал банально нічого не робив – гадали, саме минеться? Злочинно зволікали. Одну дівчинку, Маргариту Лукашук, довели до такого стану, що в організмі почались незворотні процеси. І нехай не розповідають про йогурт, який зберігався неналежним чином. Навіть, якщо він став причиною отруєння дітей – де були лікарі дитячого закладу? Чому приховували стан дитини від батьків? Чому втратили дорогоцінний час?
За два місяці місцева прокуратура по факту не зробила нічого, аби зібрати реальні докази того, що в таборі злочинною бездіяльністю вбили дитину.
Поки Марго ще була жива і перебувала в реанімації "Охматдиту", батьки намагались достукатись до слідчих, щоб їх врешті визнали потерпілими, але справа не зрушила ані на йоту. Медична документація не вилучена, судмедекспертиза не проведена, працівники не допитані. Як гадаєте, два місяці – багато це чи мало задля того, аби підчистити усю медичну документацію у таборі, щоб врешті знову сказати – причина отруєння не встановлена. А відтак визначитися із тим, хто саме винний у смерті дитини – буде неможливо. Чи не за таким сценарієм розслідують справу "Вікторії"?
Натомість керівництво табору "Славутич" часу дарма не гаяло. Попри скандал, приймати дітей на відпочинок не припиняли. З журналістами будь-яких контактів уникали. Хоча ні. У серпні в мережі з'явились дуже цікаві матеріали – величезна стаття та програма-розслідування про ситуацію в "Славутичі". Дуже цинічні матеріали, телепрограма та стаття, головна теза яких – керівництво табору невинне, скандал навколо інциденту – штучний, все це підступи рейдерів, які хочуть віджати табір. А вбиті горем батьки – підігрують їм замість того, аби займатись лікуванням дитини.
"Розслідування", у якому вбитих горем батьків звинуватили у підігруванні рейдерам
Цей матеріал був оприлюднений, коли Маргарита ще боролася за життя в реанімації "Охматдиту". Не міг жоден журналіст з власної волі і без певних стимулів провести таке "об'єктивне" розслідування. Бо це цинізм і плювок у душу батьків.
Табір "Славутич" – дуже непростий заклад. Зразковий, елітний. Путівка на дитину в середньому коштує 14 тисяч гривень. З 2011 року він у власності благодійного фонду "Дорога майбутнього", а його кінцевим бенефіціаром увесь цей час була і є на даний момент цивільна дружина президента-втікача Віктора Янукович Любов Полежай. Вони втекли з України, а їхній бізнес тут працює і досі. Втрачати прибутковий актив "сім'я" не бажає.
От вам і реалії нашого часу. Зараз адвокати родини Лукашуків звертаються до очільників правоохоронних органів, щоб ті взяли справу із отруєнням в "Славутичі" під контроль. Та особисто я не вірю вже, що це суттєво вплине на слідство. Трагедія у "Вікторії» це вже наочно довела.
Читайте также: Отруєння дітей у Дніпрі: школу закрили на карантин
Немає покарання – немає запобіжника подібним трагедіям. Вони траплятимуться і далі, допоки отак цинічно слідчими та прокурорами зливатимуться справи. Так, будемо говорити прямо – це корупція, яка вбиває. І кожна дитина – у зоні ризику.