ЄС точно переживе цю зиму, – інтерв'ю з аналітикинею Jamestown Foundation Аллою Гурською

Алла Гурська, аналітикиня Jamestown Foundation, експерткиня у Міжнародному центрі вивчення політики у Києві та лекторка у бізнес-школі університету Макьюена. Про економічні виклики, підтримку Китаєм Росії та накладені на країну-агресорку санкції вона розповіла в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу. Більше – читайте далі.

Читайте також Україна повинна стати новим Ізраїлем в Європі, – інтерв'ю з професором Могилянки

Інтерв'ю з Аллою Гурською: дивіться відео

Які економічні виклики світу кинула війна Росії проти України

Для початку, хотів би у вас спитати про економічні виклики цієї війни, які виникли для всього світу, не лише для України. Окрім голоду в Африці та ядерного консенсусу, які ще загрози ця війна створює для країн світу?

Для відповіді на ваше питання я б почала з того, що до війни Росія була найбільшим експортером зерна у світі. А також природного газу, добрив, а також одним з найбільших у світі постачальників сирої нафти та металів. Таких металів як паладій, платина, золото, кобальт, нікель, титан та алюміній. Вона мала третину світового ринку паладію, а цей метал використовують у дуже важливих комп'ютерних чипах та інших запчастинах.

Також варто пам'ятати що Україна перед війною була дуже важливим гравцем на світовому ринку їжі. Україна експортувала їжі достатньо для того, щоб прогодувати 400 мільйонів людей по всьому світу. Це стосується і постачання соняшникової олії, зерна та іншого,
– наголосила вона.

Україна була ключовим постачальником пшениці та кукурудзи, 90% експорту пшениці відбувалося до країн Африки та Азії, до найбільш, я би сказала, проблемних регіонів світу. Також експорт неону, який надзвичайно потрібний для виробництва комп'ютерних чипів, постраждав під час війни. Україна мала частку в 70% від загальносвітового ринку неону. А два найбільші українські виробники, які мали майже половину світового ринку неону, закрилися одразу після повномасштабного російського вторгнення. Також Україна була одним з головних постачальників криптону та ксенону, і на це теж вплинула війна. Війна також вплинула на лінії постачання хімікатів і металів, а також підняла на них ціни. 

Це цікаво Подоляк пояснив, чому Росія повернулася в "зернову угоду" та як це "грає на руку" Україні

Крім того, війна Росії в Україні має величезний вплив на зміну загальносвітових ланцюжків постачання. Одразу на це відреагували ринки споживчих товарів по всьому світу, особливо ціни на бензин та нафту. Звісно, напад Росії на Україну не став головним фактором кризи загальносвітових ланцюжків постачання, бо все почалося ще перед війною, коли США та Китай почали так звані торгові війни між собою – у 2018 – 2019 роках. Вони також продовжилися під час пандемії коронавірусу.

Але саме війна та її наслідки спричиняють головні проблеми для логістики та торгових шляхів. Один із найбільш тривожних показників, які стали наслідком війни – це скорочення запасів їжі, переважно в бідних країнах, як от в Африці. Також напад Росії на Україну відобразився на мобільності людей та товарів, особливо у ЄС. Це охоплювало усі види транспорту. Найбільше на це вплинуло постачання пального, а також зростання ціни на нього, так само як і логістичні труднощі, наприклад, перетин кордонів, та обмеження на польоти. І насамкінець зв'язки Китаю та Європи постраждали внаслідок нападу Росії на Україну.

Зростання цін на пальне спричинили підняття цін на перевезення, як я вже згадувала раніше, залізничні перевезення, які в часи пандемії були головними для сполучення регіонів, і які використовували для транспорту автомобілів та електроніки, зараз майже припинилися. Особливо мова про залізничні шляхи сполучення, які пролягають територіями Росії. Білорусі та Польщі, перед тим, як вийти на територію країн Європи.

Вторгнення фактично припинило постачання енергоресурсів до Європи, але паралельно з тим підвищило попит на постачання скрапленого газу. І створило конкуренцію для постачальників газу по всьому світі. Пакистан та Бангладеш, для прикладу, дуже сильно залежать від скрапленого газу. Але їхні фінансові можливості на ринку є доволі обмеженими. І на них вплинула теперішня ситуація. Постачальники LNG, які традиційно орієнтувалися на Азію, цього року переформатувалися на Європу, але такі азійські країни як Китай, Японія та Південна Корея будуть і далі використовувати скраплений газ. І будуть відбирати частину ринку, особливо в холодні місяці. Це, своєю чергою, спричинить конкуренцію між споживачами.

Питання суверенітету, демократії над автократією, дотримання прав людини та світового порядку – це ще одне питання, яке гостро сьогодні постає перед світом. Незалежно від того, чим це все закінчиться, ці зміни можуть стати поворотною точкою для світової системи безпеки. Чинна система безпеки, яку ми зараз маємо, була встановлена після Другої світової війни, і може зараз фактично зруйнуватися. Це може мати величезний вплив на світову економіку.

Світова система безпеки має переформатуватися, і ООН повинна знайти вихід з ситуації, коли важливі рішення блокуються вето Росії у Радбезі. Підсумовуючи усе вищесказане – російське вторгнення в Україну стало поворотним моментом для міжнародної системи безпеки, міжнародної економіки та глобальної економічної архітектури. І, безумовно, буде мати масштабні наслідки в дуже багатьох галузях. Всі ці зміни не обмежаться лише Україною. Через те, що світ дуже глобалізований, всі зміни будуть ще довго відчуватися по всьому світі.

Наскільки потужний вплив санкцій на Росію

Наступне питання – щодо довгострокового ефекту санкцій, які зараз на Росію наклали західні держави. Імовірно, що для західних держав це був доволі болючий крок. Якими є шанси, що Росія не зможе в довгостроковій перспективі уникнути наслідків цих санкцій, після того, як режим Путіна впаде і він сам зникне, чи їм все ж таки вдасться подолати негативний вплив санкцій та відновити свій економічний потенціал?

З самого початку вторгнення Кремль засекретив певні дані стосовно економіки, і публікує лише ті показники, які є позитивними. Ця практика йде з часів СРСР. Наприклад, показники зовнішньої торгівлі є непублічними. І стосовно реальної економічної ситуації в Росії ми можемо лише здогадуватися, і робити якісь припущення.

Міжнародні санкції мали вплив на цілі сектори російської економіки, і створили серйозні проблеми для автомобільного та промислового секторів. Також є великі проблеми з логістикою: 1200 компаній, які пішли з Росії після вторгнення, відповідали за 40% російського ВВП. Також санкції вразили основні російські банки, російський центробанк, суверенний російський борг, вдарили по російських офіційних особах та олігархах. А також мали значний вплив на імпорт високоточних компонентів.

Це все чинить серйозний тиск на російський рубль, який вже значно впав, і також спричиняє споживчу інфляцію. Виробництво високоточних балістичних ракет в Росії практично зупинилося через зникнення з ринку напівпровідників, які використовувалися в процесі виробництва. Російська програма військового літакобудування значно урізана, через обмеження на постачання деталей із закордону, а програма створення наступного покоління російського літака раннього попередження взагалі зупинилася через відсутність іноземних компонентів, наприклад, тих самих напівпровідників. Виробництво механічних запчастин до балістичних ракет теж зупинилося, через відсутність закордонних компонентів до них. Тому Росія вимушена користуватися запасами зброї ще з радянського періоду. Бо санкції вплинули на переривання ланцюжків постачання запчастин з-за кордону.

Санкції поступово знесилюють Росію – через те, що вона не може більше підтримувати свій ВПК. Але потрібно враховувати, що після 2014 року Росія поступово підлаштовувала свою економіку, підсилюючи автономність певних її секторів, і вибудовуючи відносини з іншими державами, а не з країнами Європи,
– додала експертка.

Тому ефект від санкцій на російську економіку дещо менший, ніж очікувалося. Росія вибудувала досить стійку фінансову систему, з низьким рівнем зовнішнього боргу, так само як зі значними фінансовими закордонними активами. Щоправда, санкції, які наклали на Росію США та союзники, заморозили приблизно триста мільярдів доларів закордонних активів російського центробанку. Що значно обмежило можливості цієї інституції фінансувати війну та знижувати рівень від санкцій. До цього часу російська економіка ще опиралася негативному впливу санкцій, завдяки експорту енергоносіїв, але в довгостроковій перспективі не зможе цього робити.

До теми ЄС може спрямувати заморожені активи Банку Росії на відновлення України, – Bloomberg

Ефект від санкцій буде кумулятивним. Це той випадок коли всі заходи, спрямовані проти російської економіки, ще не досягли свого ефекту. Наприклад, наприкінці травня ЄС оголосив ембарго на російську нафту. А воно не набуде чинності до початку грудня. А до кінця року, сподіваюся, 90% російського експорту до ЄС буде припинено.

Деякі економісти вірять в те, що такі санкції проти Росії і є надзвичайно ефективними. Нафта – це головна стаття валютних надходжень для Росії. І ті країни ЄС, які з лютого цього року купили в Росії нафти на більш ніж 50 мільярдів євро, вони нарешті припинять це робити. Москва через це повинна буде співпрацювати з країнами третього світу, але багато хто вважає, що навіть тоді Путін ще зможе дозволити собі щонайменше два роки війни. Тому нам потрібно ще більше санкцій проти Росії, більше контролю за їх дотриманням, та послідовності. У випадку, якщо режим в Росії зміниться, я боюся, що більшість наших партнерів, особливо в ЄС, намагатимуться або зняти, або скасувати ці санкції. І Україна повинна робити все для того, щоб цьому запобігти.

Чи вважає Китай себе другом Росії

Зрозуміло, а що стосовно Китаю? Китай – великий торговий партнер Росії, особливо після всіх західних санкцій. Якою є китайська позиція в цій війні? Вони тримаються осторонь і вичікують, чи їх можна назвати російським другом та партнером, чи вони просто переслідують свої власні китайські інтереси і дивляться, чим все закінчиться?

Я б сказала, що відносини Росію та Китаю досить складні. Парадоксально, що їхні зв'язки стали сильнішими після повномасштабного російського вторгнення. Але разом з тим вони стали і одночасно більш напруженими. Прив'язка Росії до Китаю стала сильнішою, ніж вона була до лютого. Росія сама пішла в обійми до Китаю, і Китай це все розуміє і бачить, які зараз в Росії економічні труднощі. І, звісно, намагається їх використати на свою користь.

Наприклад, це стосується імпорту енергії. Замість того, щоб критикувати напад Росії на Україну, Китай в основному критикує країни НАТО та США. Але в той самий час репутаційні втрати Китаю від співпраці з Росією стають дедалі сильнішими, особливо це видно у відносинах Китаю із країнами заходу. Тому зараз Китай стоїть перед дилемою – не хоче обривати всіх зв’язків з Росією, але разом з тим хоче підтримувати зв'язки із заходом.

Отож, Китай намагається балансувати. Чим довше триватиме війна в Україні, тим важче буде Китаю балансувати. Також Китай радіє російським військовим невдачам, а також тому, що російська військова потуга вичерпується,
– зауважила Гурська.

З іншого боку, війна Росії в Україні зашкодила планам Китаю – у 2014 році, коли Росія захопила Крим, це зашкодило розвитку китайських проєктів на півострові. А після 24 лютого санкції, накладені на Росію, заважають розвитку та функціонуванню "Одного поясу і одного шляху" – доставка вантажів затримується і це спричиняє великі збитки для Китаю. При цьому рух російськими залізницями досі є технічно можливим, але більшість логістичних компаній, які використовували китайську логістичну ініціативу, тепер знаходять альтернативні шляхи. Тобто не лише війна спричиняє для Пекіна торговельні втрати, але і його інвестиційні проєкти перетворюються в ніщо.

Для прикладу, Китай був споживачем української кукурудзи. Україна змогла замінити США для Китаю в цій галузі. Тепер він вимушений хаотично шукати нові ринки постачання, залучати до цього Бразилію, і шукати способи якомога швидше імпортувати бразильську кукурудзу до Китаю. До цього всього Китай має власні плани на Арктику та на Північний морський шлях. Зараз на ці всі плани може вплинути війна, та санкції проти Росії. Ба більше, економічні проблеми виглядають доволі малими у порівнянні з соціально-економічними та геополітичними проблемами, які війна в Україні створює для Китаю.

Війна спричинила дестабілізацію в Казахстані та низці центральноазійських держав. Росія, своєю чергою, стурбована китайською присутністю, яка постійно посилюється, у цьому регіоні. Китай, окрім всього, намагається знизити вплив Індії в регіоні, а Росія хоче і далі підтримувати наявний рівень відносин з Індією. Тобто є різні аспекти цієї дилеми для Китаю. Але упродовж усього цього часу Китай ніколи не називав Росію союзником, натомість використовує таке поняття як партнер, але не союзник. І я погоджуюся з тими експертами російсько-китайських відносин що єдине, що тримає ці країни разом, – спільне бачення того, що США загрожують їхнім інтересам.

Варте уваги Олаф Шольц на зустрічі з Сі Цзіньпіном підняв тему України: про що говорили

У чому труднощі з визнанням Росії країною-спонсором тероризму

Зрозумів. Наступне питання – про політичний процес прийняття рішень. Українські політичні еліти наполягають що Росію потрібно визнати державою-спонсором тероризму. Цей процес вже розпочався, деякі європейські парламенти, як, наприклад, естонський, вже визнали Росію державою-спонсором тероризму, і за це буде голосувати Європарламент у листопаді. Якими є шанси що Канада та США приєднаються до цієї позиції?

Існує дуже серйозний тиск на США, щоб визнати Росію країною-спонсором тероризму, але дуже важко передбачити, як і коли це станеться. По перше, не існує єдиного міжнародного переліку особливостей, за якими дії якоїсь країни кваліфікуються як дії держави-спонсора тероризму. Ба більше, російські злочини в Україні давно перевершили просте спонсорування тероризму, а головним виконавцем цих терактів є російські збройні сили – одна з ключових російських інституцій, це не якісь позадержавні актори. До того ж, кожна країна має свій доволі складний процес ухвалення рішень і не менш складний процес визнання когось державою-спонсором тероризму. Наразі США визначили чотири країни, які є спонсорами тероризму, це КНДР, Сирія, Іран та Куба.

Канада має схожий механізм, згідно з яким визнала Іран та Сирію країнами-спонсорами тероризму. Своїми діями в Україні Росія не лише стала відповідати, а багато в чому і перевершила ті критерії, якими державу можна зарахувати до переліку тих, хто спонсорує тероризм. Але чому ж є такі труднощі? По перше, якщо США визнають Росію країною-спонсором тероризму, для офіційних осіб США та для будь-яких інституцій буде заборонено взаємодіяти в фінансовому плані з нею будь-яким чином. Те саме стосується і участі у будь-яких міжнародних організаціях чи структурах, членами яких є Сполучені Штати.

Також це буде означати заборону на експорт будь-якої зброї чи продажу зброї, посилить контроль за експортом чи реекспортом товарів подвійного призначення. Додаткові фінансові обмеження також набудуть чинності. Все це дозволить США швидше та ефективніше накласти другорядні санкції на ті треті сторони, які взаємодіють з Росією, а також на представників приватного сектору.

І тут починається складність цього процесу. Росія, для прикладу, є головним постачальником добрив до США. Десь в середині літа американський уряд сам заохочував сільськогосподарських виробників та логістичні компанії купувати більше російських добрив для того, щоб запобігти нестачі їжі. Якщо Росію визнають країною-спонсором тероризму, то США фактично обмежать власні компанії у закупівлі російських добрив. Та сама річ стосується титану та інших важливих металів та хімікатів.

Отож, підсумовуючи все вищесказане – попри те, що це буде дуже важко зробити, Держдеп США все ж повинен визнати Росію країною-спонсором тероризму. Уряд Канади повинен зробити ті самі кроки, і я можу вас запевнити, що у випадку якщо це зробить США, то те саме зробить і Канада. А от щодо європейських союзників, то вони не мають чітко визначеного поняття, хто саме є країною-спонсором тероризму. Через це такі речі можуть відбуватися лише на рівні певних держав. Але вони могли б випустити декларацію чи ухвалити резолюцію, яка б свідчила про те, що Росія використовує терористичні методи, і потім імплементувати черговий пакет санкцій.

Чи переживе ЄС цю зиму без російського газу

І, мабуть, останнє питання – про відповідь Заходу на газовий шантаж Росії. Москва використовує свої економічні важелі, щоб зв'язати Німеччину та інші європейські країни, а потім залякати – мова про "Північні потоки" і високі ціни на газ. Яким чином країни Заходу відповідатимуть на ці загрози і чи готові вони до наступної зими без російського газу?

Коротка відповідь – так. Європа добре готова. Країни Європи почали дуже активно купувати газ упродовж літа. І головною метою цього було заповнити газові сховища. Це було потрібно для того, щоб гарантувати нормальне проходження зими. Першочергово планувалося заповнити сховища на 80% до листопада. Зараз можна сказати, що вони цього досягли, і навіть перевиконали план.

За останніми даними, сховища заповнені на 92 – 95%, і імпорт скрапленого газу дуже допоміг Європі досягнути таких показників", – підкреслила вона.

Також дуже важливо враховувати той момент, що зараз в Європі використовується значно менше газу через теплу погоду. До того ж є зниження промислових активностей, тих, які пов'язані з газом. Мова йде про виробництво цементу та сталі, так само як і в автовиробництві. В результаті, газу використовується все менше і менше. Зараз можна сказати що так, європейські країни перебувають у максимально захищеній позиції, враховуючи ту ситуацію, яка зараз склалася. Оскільки є запаси газу, ціни на споживчі товари в Європі почали потрохи опускатися, а на газ – впали кардинально, починаючи з серпня. У жовтні вони все ще продовжували падати і опустилися до найнижчого за останні три місяці рівня.

ЄС точно переживе цю зиму. Все, про що вони зараз сильно турбуються, – то це про майбутнє. Що станеться завтра залежить від дуже багатьох речей: як розвиватиметься війна, якою буде погода, відновлювальні джерела енергії і так далі. Те, що найбільше непокоїть ЄС – це невідомість щодо подальших постачань енергоресурсів. І в наступні роки полегшити ситуацію мала б диверсифікація ресурсів.