Попруть – будемо вбивати, – ексклюзивне інтерв'ю Яроша про готовність ЗСУ до наступу Росії

10 лютого 2022, 16:00
Читать новость на русском

Росія продовжує збільшувати свою військову присутність на кордонах з Україною. У випадку повномасштабного вторгнення українські Збройні сили готові здолати ворога.

Про це у програмі Олени Трибушної "Перші особи" на 24 каналі розповів командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош. Він також прокоментував ймовірний план Володимира Путіна та своє ймовірне призначення на посаду радника головнокомандувача ЗСУ.

До теми Ярош став радником головнокомандувача ЗСУ

Про призначення радником

Ваше призначення у багатьох викликало захват, а у когось – відчуття, що наближається якась "заруба", оскільки навіть Ярош повернувся з політичної самоізоляції. Чому і для чого ви повернулись в публічну площину у статусі радника головнокомандувача ЗСУ?

Насправді наразі я не є радником головнокомандувача, бо відбувається реформування цієї інституції. Відповідно, я ще не знаю, як буду називатись. Але з генералом Залужним ми на зв'язку весь час і відповідно, наскільки можу, і що можу – раджу.

Насправді це ж не політична посада і відповідно все, що я роблю — для зміцнення обороноздатності нашої держави. Я й надалі є командувачем Української добровольчої армії. Ми і зараз представлені на східному фронті.


Ярош: "Ми готові до ескалації" / Фото пресслужби "Правого сектору"

У зв'язку з тією ситуацією, яка склалася, з можливою ескалацією нашої війни з Росією – наразі ми готуємось до розгортання резервних батальйонів, які декілька років тому були виведені. Цим я займаюсь.

Валерій Залужний ставив вам якусь конкретну задачу? Що ви йому радите і як часто спілкуєтесь?

Зараз я неформальний радник. Підкреслюю це, щоб не підставляти пана Валерія. Але водночас ледь не кожен день спілкуємось, обговорюємо по можливості ту ситуацію, яка складається.

Так, конкретні завдання по розгортанню наших батальйонів є, вони виконуються. Ми готові до ескалації, наші батальйони на Львівщині, Київщині, Дніпровщині будуть розгорнуті буквально за 1 – 2 дні у разі необхідності.

Про вплив ОП щодо призначення радником

Відкрийте нам нарешті таємницю – чи було ваше призначення погоджене з Офісом Президента? Багатьох ця новина здивувала.

Реформування відбувається. Я ж офіційно зараз не є радником, хоч посвідченням користуюся. Залужний сказав: "Можна". Однак усе має бути за зразком НАТО якось побудовано. Мабуть, мене просто по-іншому називатимуть. Ще не знаю як.

Однак це не суттєво, бо насправді, коли тільки було це призначення, не думаю, що його погоджували з Офісом Президента.

ОП, найімовірніше, на це реагував якось, але погодження, мабуть, таки не було. На цей момент мені усе одно.

Я – командувач Української добровольчої армії й це для мене значно вища посада, аніж радник чи будь-що інше. Я виконую те, що можу, й намагаюся максимально зробити добре для України та її захисту. Усе, моя місія виконується.

Інтерв'ю з Дмитром Ярошем у програмі "Перші особи": дивіться відео

 

Про можливий наступ Росії

Не можу не запитати вас, бо зараз це хвилює, без перебільшення, кожного в Україні. Як ви відповідаєте на питання про те, чи буде повномасштабне вторгнення Росії? Якщо так, то коли?

Я кажу: "Не знаю". На мій погляд, в цій ситуації треба користуватися ще старим гаслом "Хочеш миру – готуйся до війни". Відповідно, все має бути направлено саме на це. Не панікувати, не боятися, а готуватися до битви.

Попруть – будемо їх вбивати, не попруть – не будемо. Все дуже просто.

Лунають заяви таких, як Жиріновський (про те, що якщо Україна сунеться силою відбивати окуповані території, то "російське військо знищить українське за 30 хвилин") та Лукашенка (про те, що якщо почнеться війна з Україною, то вона триватиме 3 – 4 дні). Як ви особисто оцінюєте готовність нашого війська до війни?

Насправді те, що виголошують клоуни, коментувати, звичайно, не приходиться. Жиріновський та Лукашенко – це клоуни, які просто ніколи не бачили, що таке війна, ніколи на ній не були і "верзякають" різні дурниці.

Українські Збройні сили наразі готові дуже непогано, набагато краще, ніж ми були готові навіть пів року тому. Багато чого залежить від тих призначень, які відбулись влітку 2021 року.


Ярош: "Жиріновський та Лукашенко – це клоуни" / Фото Getty Images

Генерал Залужний, начальник Генштабу Шаптала, командувачі оперативних командувань, командувач Операції Об'єднаних сил – це все бойові генерали, які власне стали генералами на нашій війні.

Відповідно, вони дуже ефективні в тому, що вони роблять. Вони прекрасно розуміють, як мають розвиватись Збройні сили, що саме треба робити для відбиття агресії на різних напрямках.

Розцінюється, звичайно, і південь, і північ, і північний-захід, і загроза диверсійних дій з боку Придністров'я, проведення можливих десантних операцій. Ми бачимо, як зараз заходять 6 великих десантних кораблів з Балтійського та Північного флоту в Чорне море.

Читайте також Відмова від зброї Заходу і співпраці з НАТО: Росія висунула цинічні умови для деескалації

Збройні сили, на мій погляд, набагато кращі, ніж раніше, готові до широкомасштабного наступу Росії. Тут головне, щоб було готове суспільство і військово-політичне керівництво до відбиття можливої широкомасштабної агресії.

Якщо буде така готовність, єдність суспільства, якщо не буде дестабілізуючих факторів, які можуть розхитати цю єдність, то ми здатні відбити будь-який наступ Росії включно з маріонетками, військами Лукашенка. Відбити це абсолютно реально.

Самі білоруси коментують ці заяви Лукашенка, я читала в твітері. Пишуть, що прекрасний сценарій – оголосити війну Україні і за 3 – 4 дні здатися.

Це правильно. Річ у тім, що з 2014 року в підрозділах, які мені були підпорядковані, воювали чимало білорусів і ми зараз готові формувати білоруські підрозділи – наші хлопці зараз готові навіть до таких дій.

Я писав у фейсбуці допис щодо Лукашенка і говорив, що хай не думають вони, що війна – якщо вона буде відбуватись на території України – не перекинеться на територію Білорусі і Росії.

Ми будемо вести тотальну війну скрізь, де будемо мати таку можливість, і вбивати ворогів незалежно від того, де вони перебувають.

Ви сказали, що має бути готовність військово-політичного керівництва країни і народу до того, щоб чинити спротив. Як вам здається, чи є така готовність?

Я критично ставлюсь, звичайно, до політичного проводу нашої держави. Але водночас я намагаюсь бути об'єктивним і оцінювати якісь хороші речі.

Я бачу дуже великі здобутки, наприклад, української дипломатії. Найкращим підтвердженням цього є ті борти, які їдуть з Великої Британії, США – з реальною підтримкою, зброєю, боєприпасами, технічними засобами.

Тобто це величезний плюс. Мабуть, тут вже і Зеленський відіграє якусь роль як верховний головнокомандувач і президент.

Я противник того, щоб зараз займатися тотальним "це все погано, а це хороше" — так не буває. Я підкреслюю, що зараз потрібна єдність. Знаю, що і Петро Порошенко звертався до Зеленського з тим, щоб узгодити певні моменти — це все правильно.

Зараз в Києві готується Марш єдності — це теж правильно.

Все, що об'єднує націю проти агресії Росії — це плюс, все, що роз'єднує — мінус. Мені б дуже хотілося, щоб Зеленський як верховний головнокомандувач зараз максимально віддавався підвищенню обороноздатності держави.

Рекомендуємо Сотні людей вийшли на акції на підтримку України у різних містах Німеччини

Мені здається, що зараз більш потрібно Україні, щоб цифровізація торкнулася Збройних сил, щоб ті ж самі бригади мали захищені мережі зв'язку, сервери, щоб наша розвідка мала свої мережі – в це треба насамперед, на мій погляд, вкладати гроші, а не роздавати зараз смартфони бабусям. Мусять бути правильно визначені пріоритети. Це важливо.

Про обороноздатність України

Мені здається, у нас є постійна проблема навіть не з тим, що не вистачає грошей, а з нерозумінням, що потрібно війську та системі оборони взагалі.

Так було, але зараз все змінюється. Виходять вже на закупівлі трирічні. Будуть програми переозброєння ЗСУ, аби лиш нам часу вистачило просто.

Якщо Росія почне свою агресію розгортати – ситуація буде розвиватись по-іншому.

Мені здається, що зараз і головнокомандувач Залужний, і міністр оборони Резніков дуже сильно розуміють цю проблематику, про яку ви говорите. Вони в принципі готові співпрацювати з іншими міністерствами. Я думаю, що ситуація змінюватиметься у кращий бік.

Жартують, що ще кілька ультиматумів Путіна – і наша країна буде однією з найбільш озброєних у світі. Як вам здається, де наші найслабші місця в озброєнні?

У нас є чим захищатися від авіації Росії. Однак система протиповітряної та протиракетної оборони у нас, на жаль, дуже недосконала, адже залишається на рівні минулого десятиліття як мінімум. Попри це робота і в цьому напрямку триває, наскільки я знаю.


Ярош: "У нас є чим захищатися від авіації Росії" / Фото Getty Images

Думаю, наше ППО здатне збивати багато російських літаків. З ракетами – важче. Однак у росіян не так багато ракет, як здається. Я бачив певні аналітичні доповідні. Мовиться не про тисячі, а про сотні ракет великої потужності, які здатні наносити велику шкоду нам.

Проходження їхніх літаків над територією України і нанесення ударів не буде. Ми будемо відбиватися і у цьому напрямку.

Дуже хотілося б, щоб наші західні союзники допомогли нам "закрити" небо. Якщо це станеться, з сухопутними військами Росії ми собі раду дамо і відіб'ємо агресію однозначно.

Що нам потрібно від них? Гроші, технології, готові системи? Хто може їх дати?

Нам треба, на мій погляд, зенітно-ракетні комплекси середньої дальності, які б допомагали прикривати стратегічні об'єкти, міста. В сучасних умовах російська авіація може завдавати ракетні удари, навіть не заходячи в повітряний простір України.

Нам треба системи типу американського ЗРК Patriot. Є багато таких розробок і у шведів, і у німців. Такі запити військове керівництво України подає військовим союзникам.

Треба дякувати, що нам партнери надають ПЗРК. З нього може стріляти навіть не дуже навчена людина. Однак всього цього замало. Нам потрібні готові комплекси з підготовленими розрахунками. Наші хлопці здатні швидко підготуватися.

Наскільки я проінформований, на "Південмаші" є підготовка до розробки такої зенітно-ракетної системи середньої дальності. Я розумію, що на це треба часу і певну кількість мільйонів доларів.

Зверніть увагу Для сил тероборони: в Україну прибула ще одна партія допомоги від Британії

Треба їх виділяти, розробляти, долучати до розробки західних союзників. Однак на це треба час. Якби нам зараз дали цих умовних "патріотів", було б дуже добре. Не знаю, наскільки це реально. Думаю, якщо росіяни "попруть" – нам їх дадуть.

Про можливе вторгнення Росії

Як ви оцінюєте, наскільки далеко готові зайти західні країни, якщо Путін таки наважиться на вторгнення в Україну?

Я маю свої джерела інформації і певні контакти з нашими західними партнерами. Чую від них такі слова, що незалежно від того, чи буде дестабілізація в державі, знищення комунікації між військовим керівництвом і народом – вони поставлятимуть навіть партизанському руху все необхідне для діяльності.

Окрім цього, зараз лунає дуже хороша теза про "ленд-ліз" – тобто про поставку усіх необхідних речей для оборони України.

Дуже добре, що саме зараз відпрацьовуються "повітряні мости". Ми вже бачимо, як заходять літаки, розвантажуються, озброєння і боєприпаси поступають у наші військові частини ЗСУ. "Повітряний міст" вже налагоджується. Якщо буде широкомасштабний конфлікт – допомогу в рази збільшать.

Про "паніку" в іноземних ЗМІ

Чому, на вашу думку, так відрізняється оцінка ризику цього повномасштабного вторгнення західними розвідками і українською стороною? Різниця в оцінках чи в риториці?

Я довіряю головнокомандувачу Залужному, його побратимам і моїм також. Я не виключаю, що Україна може не мати якоїсь інформації, яку мають наші союзники. Цього виключати не можна, адже росіяни дуже активно працюють в цьому напрямку, щоб додавати дезінформаційних речей.


Ярош: "Я довіряю головнокомандувачу Залужному" / Фото ОК "Північ"

На цей момент я думаю, що інформація головного командування ЗСУ є більш об'єктивною. Ми живемо у загрозі постійної ескалації вже досить довго. Американці і та інші наші партнери перебувають в іншій ситуації і вони за нас хвилюються, ,ба більше, після Афганістану – це дуже вагомий фактор, адже вони геть не розраховували, що таліби візьмуть владу у тій країні так швидко.

Вони переймаються тим, щоб українці не отримали швидкої поразки від несподіваного наступу Росії. І це добре. Я вважаю, що це дуже добре.

Хай переймаються, а нам – своє робити. Нам головне не панікувати, а готуватися. Все. Це і роблять ЗСУ… Все щодо розгортання територіальної оборони, національного спротиву, підготовці домобілізаційних заходів. Все йде за планом, як на мене.

Про план Путіна

Путін нагнітає ситуацію, кинув війська до наших кордонів, висуває ультиматуми. Чого він домагається зараз? Знищити Україну чи змусити виконати мінські домовленості, інтегрувати в політичне життя України бойовиків?

Мені здається, що він має безпрограшний варіант – він так думає.

Виконання "Мінська" – це однозначно капітуляція України, тобто просто розтягнута в часі.

Путін може досягнути якихось своїх речей шляхом широкомасштабного наступу і, як він собі думає, миттєвим здобуттям якихось позицій в Україні.

Водночас можна це трохи розтягнути у часі й мати перед міжнародним співтовариством більш-менш цивілізований вигляд і намагатися дестабілізувати ситуацію шляхом ухвалення з боку нашого політичного керівництва тих пунктів, які підписували у 2014 – 2015 роках під тиском, під дулом автомата практично.


Ярош: "Путін думає, що може досягнути свої цілей широкомасштабним наступом" / Фото Getty Images

Я завжди говорив, ще з 2014 року, що "Мінськ" – це поразка, капітуляція, знищення нашої держави. Нам у жодному разі не можна йти на це. Будь-яка влада, яка почне реалізовувати сценарій "Мінська" – буде скинута.

Буде повстання і її скинуть. Цим, звичайно ж, спробує скористатися Путін.

Це ми також розуміємо. Однак тоді буде зовсім інший сценарій та інша війна. Тому тут дуже складно для нас – треба пройти по лезу меча. З одного боку, не дати ворогу влізти у нашу внутрішню ситуацію, а з іншого – відбити будь-які його можливі наступальні дії.

Тобто тут треба бути дуже виваженими та обережними всім: не тільки політичному керівництву, а й громадським активістам, військовим, ветеранам тощо.

Про "червоні лінії"

З того, що зараз відбувається навіть на дипломатичному рівні, є враження, що нас таки намагаються підштовхнути до виконання мінських угод у якійсь гібридній формі. Мені здається, що влада робить усе, щоб цього не було.

Які настрої серед військових, які 8 років боролися за те, щоб цього не сталося? Чи не закінчиться усе "вибухом", якщо це раптом таки відбудеться?

Я згоден з вашою оцінкою, що наша влада має інстинкт самозбереження й у Ростов геть не хоче. Тому відповідно вона дуже обережно та виважено до того підходить та завжди навіть підкреслює, що ми не перейдемо за "червоні лінії".

"Червоні лінії" для кого? Першочергово для тих людей, які 8 років перебувають на війні, або побули там 2 – 3 роки й зараз представляють ветеранський чи волонтерський рух.

Тобто та пасіонарна частина українського суспільства, яка не дасть у жодному разі здати позиції України на міжнародній арені і перетворити Україну на те, чого хотів Віктор Янукович, оскільки "Мінськ" саме про це.

Читайте більше Загрожує руйнацією мирного процесу, – Кремль про заяву Блінкена щодо "Мінська"

Я переконаний, що Росії і її корумпованим представникам у Європі не вдасться це зробити, бо ми бачимо, як Росія намагається корумпувати, бачимо всяких Шрьодерів (мовиться про Герхарда Шрьодера – 24 канал), які після посади канцлера опиняються у "Газпромі".

Я думаю, що такий процес триває зараз й щодо інших представників влади у Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, бо бачимо знову такі ж заявки певні від тих країн.

Тому нам потрібно зробити все, щоб не сталося вибуху всередині держави й аби не допустити того, про що, можливо, й агентура російська у вищих органах влади, як ОПЗЖ у Верховній Раді, мріє постійно: реалізуймо "Мінськ".

Для них це повернення "умовного Януковича". Тому дуже важливо такого не допустити і, думаю, ми це зробимо.

Про ймовірне визнання Кремлем бойовиків з ОРДЛО та роботу територіальної оборони – читайте у другій частині інтерв'ю з Дмитром Ярошем.