Афінська декларація та ніж у спину від Сербії: як Україна відвойовує в Росії вплив на Балканах

На початку тижня президент Зеленський відвідав саміт "Україна –  Балкани" у Греції. Та що найважливіше – привіз звідти дуже обнадійливі результати для нашої країни.

До теми Зеленський про результати візиту до Європи: Маємо чотири нові оборонні пакети від партнерів

Масштабна військова підтримка від Греції та Афінська декларація

По-перше, прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс офіційно оголосив про те, що його країна візьме участь у тренуванні українських пілотів на F-16 і підготовці льотного складу. Це дуже важливо та знаково.

Зеленський після спільного брифінгу з грецьким прем'єр-міністром Кіріакосом Міцотакісом / фото ОП

Зверніть увагу! На озброєнні ВПС Греції є F-16 C/D, що здатні нести, до прикладу, ракети JASSM. Такої можливості позбавлені літаки F-16 A/B, які нам передадуть Нідерланди та Данія.

Таким чином, небезпідставно вважати, що Україна незабаром отримає більше літаків і саме вказаних моделей.

Крім того, Греція обіцяє іншу воєнну допомогу Україні, а також займеться розблокуванням українських портів у Чорному морі та візьме на себе роль балканського центру впливу для формування проукраїнської коаліції.

Лідери балканських країн підтримують Україну у війні з Росією / фото зі сайту грецького уряду

Важливо! За даними грецьких ЗМІ, Афіни навіть вирішили скасувати дію контракту з Росією на обслуговування зенітно-ракетних систем комплексів Тор-М1 та Оса-АКМ, які стоять на озброєнні грецької армії. Ці комплекси можуть незабаром зняти з озброєння, оскільки наявних запчастин вистачить лише на кілька місяців. Усе через їхню незначну кількість та відмову уряду виконувати чинний контракт.

Загалом на озброєнні грецької армії та ВПС перебуває 21 самохідний ЗРК Тор-М1 та 38 самохідних комплексів Оса-АКМ з максимальною дальністю стрільби 10 – 12 кілометрів. Контракт на подальшу підтримку систем у наступні роки складає понад 102 мільйони євро. У матеріалі стверджують, що "швидше за все" ці ЗРК передадуть Україні через треті країни, а схвалене рішення є "власне політичним".


Греція розриває з Росією контракт / фото pronews.gr

Дипломатичні результати візити президента Зеленського, на відміну від літаків і танків, не можна виміряти математично. Втім, значення їх може бути навіть більшим.

На саміті "Україна –  Балкани" було ухвалено низку важливих рішень. Зокрема, лідери балканських країн підписали 21 серпня спільну Афінську декларацію, в якій засудили російську агресію проти України, підтвердили визнання територіальної цілісності України та погодились, що Росія має відповісти за агресію.

Хто підписав "Афінську декларацію":

• президент Сербії Александар Вучич,
• президент Молдови Мая Санду,
• президент України Володимир Зеленський,
• президент Чорногорії Яків Мілатович,
• прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс,
• прем'єр-міністр Румунії Йон-Марсел Чолаку,
• прем'єр-міністр Косово Альбін Курті,
• голова Ради міністрів Боснії і Герцеговини Боряна Кришто,
• прем'єр-міністр Північної Македонії Димитар Ковачевський,
• прем'єр-міністр Болгарії Ніколай Денков,
• прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович.

Формат "декларації" сам по собі не передбачає суворих зобов'язань. Водночас це чіткий сигнал підтримки. І у випадку Афін-2023 він мав і цілком реальне практичне наповнення.

Хорватія, Чорногорія та Болгарія дадуть Україні потужну фінансову та військову підтримку

На полях саміту "Україна –  Балкани" також відбулися важливі двосторонні зустрічі президента Зеленського з іноземними колегами. Так, Україна домовилась з Хорватією та Чорногорією (країна, що має свій досвід боротьби з російською гібридною агресією, вже виділила Україні близько 10% щорічних національних асигнувань на оборону) про підтримку та воєнну допомогу. Сукупно дві країни виділяють Україні 30 і 10 мільйонів євро.

Також Зеленський мав зустріч із болгарським прем'єром Денковим і президентом Сербії Вучичем.

До теми Вперше з початку вторгнення Росії: Зеленський зустрівся з президентом Сербії

Вони показові. Адже Болгарія і Сербія традиційно вважалися, якщо не союзниками, то симпатиками Росії. І якщо Болгарія після вступу до НАТО (2004) і ЄС (2007) поступово позбавляється російських впливів, то Сербія, здавалося, приречена підтримувати Росію.

Болгарія підтримувала Україну з самого початку російської агресії, проте, воліла не афішувати свою допомогу й навіть спростовувала інформацію, що час від часу з'являлася у ЗМІ.

Так було у 2022 році, врешті в 2023-му болгари стали говорити про воєнну допомогу Києву відкрито і відверто. Росіянам на це нічого не залишалось, як робити здивоване обличчя з приводу того, що "болгары не восхитились".

Зустріч із прем'єр-міністром Болгарії Ніколаєм Денковим / фото ОП

Дилема Вучича: куди розвернеться Сербія

Ситуація з Сербією була значно складнішою. Країна досі перебуває на російській газовій голці. Окрім того, в Сербії є чимало лобістів і симпатиків Росії не лише серед громадян, а й бізнесової еліти та істеблішменту.

Сербія не приєдналася до санкцій проти Росії після вторгнення 24 лютого 2022 року і навіть не закрила свій повітряний простір для літаків країни-агресора (при цьому засудила агресію на рівні ООН). Водночас адекватні люди в країні давно розуміють, що курс на Росію –  це шлях у нікуди.

Зверніть увагу! На цьому свого часу акцентував навіть Слободан Мілошевич, який планував доживати віку в Росії, натомість президент Путін його зрадив (про це свідчать розсекречені стенограми переговорів Путіна та президента США Клінтона) і фактично дав добро на видачу в Гаагу в 2001.

Тепер щось подібне чекає і на самого Путіна. До речі, формальним приводом для нової сербської влади для арешту в березні 2001 Мілошевича стала купівля ним елітної вілли за безцінь (скільки збігів?), а вже за три місяці його зустрічали в Гаазі на відомому трибуналі.

Нинішній президент Сербії Александр Вучич про ті події знає не з Вікіпедії, він був наближеною до Мілошевича особою і навіть виступив автором сербського аналога "диктаторських законів 16 січня 2014 року".

Тим не менше нині він скинув з себе окови минулого і доєднався до тих, "хто може дивитися в завтрашній день". І це світле завтра для Сербії пов'язане виключно з Європою та ЄС.

До чого тут питання Косово

Доволі цікаві обставини зустрічі Зеленського та Вучича. Початково вона не планувалася й відбулася на запит сербської сторони (це особливо підкреслюється). Що ж стало каталізатором?

Чи міг пан Вучич просто промовчати і не слухати (як пан Башар Асад на саміті Ліги Арабських держав, коли побачив Володимира Зеленського). Ні, не міг. І тут мала місце тонка дипломатична гра.

21 серпня інший учасник саміту "Україна –  Балкани", прем'єр-міністр частково визнаного Косова Альбін Курті заявив, що його держава приєднується до Декларації G7 про підтримку України.

В чому тут нюанс?

• Косово –  колишня частина Сербії, де проживає албанська мусульманська більшість. Свого часу Белград спробував застосувати силу проти Пріштини та розв’язав там криваву війну –  з масовими воєнними злочинами, біженцями та тисячами загиблих.
• Після років протистояння було знайдено, схоже, єдиний можливий вихід –  у 2008 році було проголошено незалежність Косова, при чому особливо наголошувалось, що цей факт не створює прецедент (тому апеляції Путіна до нього як приводу для відторгнення від України Криму є юридично нікчемними).

Нині Косово має статус частково визнаної держави, яку визнали 101 країни світу. Україна до їх числа не входить, хоч, до прикладу, українська футбольна збірна й грала проти збірної Косова в офіційних матчах (через це проводила домашню гру на нейтральному полі в Кракові в 2017 році). Нині, коли Україні не потрібно думати про те, що скажуть у Москві, ситуація змінилася і процес офіційного визнання Києвом незалежності краю, в принципі, не стане великою проблемою. Ні для кого крім Сербії.

Схоже, саме такі побоювання та логіку мали сербські дипломати та президент Вучич. Саме тому зустріч двох президентів пройшла з доволі цікавим формулюванням: "Сторони відзначили, що взаємна підтримка територіальної цілісності й суверенітету є важливою частиною партнерства України та Сербії".

Непомічений сербський "ніж у спину"

Також під час зустрічі Зеленського та Вучича було розкрито важливу таємницю – Сербію запросили до Києва на третій саміт "Кримської платформи" і Белград запрошення прийняв.

Хто хоч трохи знається на дипломатичній кухні, має розуміти, що подібні запрошення –  не експромт, а результат тривалої роботи, можливо –  місяців, а подекуди років.

Кримська платформа залучає нових учасників для підтримки України / скриншот з відео

Зустріч Зеленського та Вучича відбулася 21 серпня, а вже через два дні прем'єр-міністерка країни Ана Брнабич вітала учасників "Кримської платформи" наживо з Белграда.

Республіка Сербія продовжує підтримувати Україну на міжнародній арені. Сербія залишається вірним другом України,
– прем'єр-міністерка Республіки Сербія Ана Брнабіч, 23 серпня 2023 року.

Цікаво, що в Росії цю заяву просто проковтнули й вдали, що не бачать і не чують. Натомість весь гнів за підтримку "Київського режиму" росіяни виплеснули на Боснію та Герцеговіну.

Вибіркова істерика росіян та погрози Боснії та Герцеговині

2 з 3 очільників цієї балканської країни Желько Комшич й Деніс Бечірович (політична система країни передбачає, що на чолі стоїть колективний орган у складі 3 членів) прибули на Саміт до Києва особисто, а також відвідали місця воєнних злочинів росіян на Київщині. І в Москви це викликало справжню істерику.

Росія назвала присутність членів президії Боснії і Герцеговини у Києві "ворожим актом", на який вона "може відповісти".

Посольство Росії в Боснії та Герцеговині влаштувало жалюгідно істерику, звинувативши лідерів країни в усіх смертних гріхах. Тішить, що наразі це єдине, що може зробити Росія (ну, хіба що міський божевільний Мілорад Додік знову дасть Путіну якусь нагороду). І в цьому заслуга як українського спротиву, так і консолідованої позиції усього цивілізованого світу.

До речі, це не перші погрози росіян незалежній Боснії і Герцеговині.

У березні 2022 року посол Росії в Боснії та Герцеговині Ігор Калабухов відверто погрожував і країні, де перебував, і іншим державам.

Якщо вона (Боснія і Герцеговина, – 24 Канал) вирішить бути учасником чогось, це внутрішня справа. Але інша справа − наша реакція. На прикладі України ми показали, чого ми очікуємо. Якщо буде загроза, ми будемо реагувати,
–  посол Калабухов 16 березня 2022 року прямо погрожує Боснії і Герцеговині.

На цьому російський дипломат не заспокоївся.

Звідки ви знаєте, що ми не нічого плануємо проти Хорватії, Угорщини чи Польщі? У нас є плани проти НАТО. Ми оцінюємо геостратегічну ситуацію, дивимося, звідки йдуть загрози, і реагуємо… Вирішуйте самі. Це як замкнене коло, я вже сказав… Дозвольте припустити, наприклад: Боснія і Герцеговина стала членом НАТО, і Брюссель вирішує поставити туди ядерні ракети, спрямовані на Москву. Ми будемо оцінювати стратегічну ситуацію, і тому я вважаю, що виходом має бути європейська система, а не НАТО,
–  росіянин Калабухов 20 березня 2022 року в ефірі телеканалу Face TV розширює діапазон погроз і вже погрожує не лише Боснії і Герцеговині, а й іншим державам.

Нагадаємо, що це було ще до втечі росіян з-під Києва та викриття їхніх злочинів у Бучі, Ірпені та Гостомелі. Відвідини боснійських політиків місць російських злочинів 23 серпня 2023 року мало окрему підтему для істерики посольства Росії.

Також нагадаємо, що Боснія і Герцеговина не висилала російських дипломатів, навіть після відверто недружніх кроків. Ба більше, між Боснією і Герцеговиною та Росією досі діє безвіз.

Схоже, час переглянути це питання та виправити помилки. Власне, цим уже зайняті лідери країни і участь в роботі "Кримської платформи" – добрий знак. Як і фінансова та збройна допомога. А також приєднання до санкцій проти Росії.

Довідково! Свого часу українці допомагали Боснії та Герцеговині в 1990-их. Тоді українські миротворці не допустили повторення акту геноциду, який стався в Сребрениці 1995 року, коли підтримувані Росією сербські бойовики вбили 8 000 боснійців. За кілька днів після подій у Сребрениці серби хотіли повторити акт геноциду у сусідній Жепі, але їм завадили 79 українських миротворців з 240-го окремого спецбатальйону.

Тоді українці врятували тисячі життів, а терористам-невдахам на згадку залишився лише недолугий мем "серби зайняли Жепу".

Про це президент Зеленський говорив 23 серпня з лідерами Боснії та Герцеговини в Києві. Нині обидві держави прагнуть стати членами ЄС і НАТО, а тому мають об’єднати зусилля та допомагати одне одному.

Лідери Боснії та Герцеговини разом з Володимиром Зеленським у Києві / фото Офісу Президента 

Таким шляхом має йти і Сербія. Власне, вже йде. З "файлів Тейшейри" ми знаємо, що Белград вже неофіційно постачає Україні зброю. У квітні 2023 року Сербія це офіційно спростувала це, щоб не злити Росію. У червні президент Вучич нарешті визнав Financial Times, що "така можливість існує". Також Вучич розповів, що раніше кожні 3 місяця обов'язково зідзвонювався з Путіним, нині ця традиція перервалася. Цікаво, що сталося?

Відповідь на це питання проста – Росія програє і паралельно з цим стає ще більш токсичною. Колишні союзники чи просто симпатики Росії бачать, що Москва стрімко несеться у прірву – вона програє на полі бою, зазнає нових дипломатичних поразок, її економіка вмирає, а Путін просто злетів з рейок і вже просто гатить ракетами по своїх.

Все це, до речі, нагадує останні роки лівійського диктатора Каддафі. І з таким "політичним трупом" ніхто не хоче мати справу (якщо ти не Іран чи КНДР, звісно, або не Білорусь). У такій ситуації дружба з Росією – це самогубство. І якщо Росії вже нема чого втрачати – населення країни покірно слідує за нацлідером на вірну смерть, то для інших держав екзистенційний вибір існує. І вони вже навіть знають правильну відповідь.  

В України та балканських країн є спільні цілі та мета

Це стосується і інших країн регіону – Албанія, Північна Македонія, Чорногорія та Косово вже багато років перебувають у "залі очікування" на вступ до ЄС. Тепер завдяки їхній підтримці України справа може зрушитись з мертвої точки.

На це натякала й присутність на саміті перших осіб ЄС – голови Європейської Комісії Урсули фон дер Ляєн і голови Європейської ради Шарля Мішеля.

Урсула фон дер Ляєн на саміті в Греції / фото ОП

Гарантією того, що декларації стають реальністю, у такому випадку виступає Греція – член ЄС і НАТО дає приклад підтримки України і робить це також і для себе. Для Афін це фактично інвестиція в безпеку та зростання власного дипломатичного авторитету серед країн регіону.