На початку тижня президент Зеленський відвідав саміт "Україна – Балкани" у Греції. Та що найважливіше – привіз звідти дуже обнадійливі результати для нашої країни.

До теми Зеленський про результати візиту до Європи: Маємо чотири нові оборонні пакети від партнерів

По-перше, прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс офіційно оголосив про те, що його країна візьме участь у тренуванні українських пілотів на F-16 і підготовці льотного складу. Це дуже важливо та знаково.


Зеленський після спільного брифінгу з грецьким прем'єр-міністром Кіріакосом Міцотакісом / фото ОП

Крім того, Греція обіцяє іншу воєнну допомогу Україні, а також займеться розблокуванням українських портів у Чорному морі та візьме на себе роль балканського центру впливу для формування проукраїнської коаліції.


Лідери балканських країн підтримують Україну у війні з Росією / фото зі сайту грецького уряду

Дипломатичні результати візити президента Зеленського, на відміну від літаків і танків, не можна виміряти математично. Втім, значення їх може бути навіть більшим.

На саміті "Україна – Балкани" було ухвалено низку важливих рішень. Зокрема, лідери балканських країн підписали 21 серпня спільну Афінську декларацію, в якій засудили російську агресію проти України, підтвердили визнання територіальної цілісності України та погодились, що Росія має відповісти за агресію.

Хто підписав "Афінську декларацію":

  • президент Сербії Александар Вучич,
  • президент Молдови Мая Санду,
  • президент України Володимир Зеленський,
  • президент Чорногорії Яків Мілатович,
  • прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс,
  • прем'єр-міністр Румунії Йон-Марсел Чолаку,
  • прем'єр-міністр Косово Альбін Курті,
  • голова Ради міністрів Боснії і Герцеговини Боряна Кришто,
  • прем'єр-міністр Північної Македонії Димитар Ковачевський,
  • прем'єр-міністр Болгарії Ніколай Денков,
  • прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович.

Формат "декларації" сам по собі не передбачає суворих зобов'язань. Водночас це чіткий сигнал підтримки. І у випадку Афін-2023 він мав і цілком реальне практичне наповнення.

На полях саміту "Україна – Балкани" також відбулися важливі двосторонні зустрічі президента Зеленського з іноземними колегами. Так, Україна домовилась з Хорватією та Чорногорією (країна, що має свій досвід боротьби з російською гібридною агресією, вже виділила Україні близько 10% щорічних національних асигнувань на оборону) про підтримку та воєнну допомогу. Сукупно дві країни виділяють Україні 30 і 10 мільйонів євро.

Також Зеленський мав зустріч із болгарським прем'єром Денковим і президентом Сербії Вучичем.

До теми Вперше з початку вторгнення Росії: Зеленський зустрівся з президентом Сербії

Вони показові. Адже Болгарія і Сербія традиційно вважалися, якщо не союзниками, то симпатиками Росії. І якщо Болгарія після вступу до НАТО (2004) і ЄС (2007) поступово позбавляється російських впливів, то Сербія, здавалося, приречена підтримувати Росію.

Болгарія підтримувала Україну з самого початку російської агресії, проте, воліла не афішувати свою допомогу й навіть спростовувала інформацію, що час від часу з'являлася у ЗМІ.

Так було у 2022 році, врешті в 2023-му болгари стали говорити про воєнну допомогу Києву відкрито і відверто. Росіянам на це нічого не залишалось, як робити здивоване обличчя з приводу того, що "болгары не восхитились".


Зустріч із прем'єр-міністром Болгарії Ніколаєм Денковим / фото ОП

Ситуація з Сербією була значно складнішою. Країна досі перебуває на російській газовій голці. Окрім того, в Сербії є чимало лобістів і симпатиків Росії не лише серед громадян, а й бізнесової еліти та істеблішменту.

Сербія не приєдналася до санкцій проти Росії після вторгнення 24 лютого 2022 року і навіть не закрила свій повітряний простір для літаків країни-агресора (при цьому засудила агресію на рівні ООН). Водночас адекватні люди в країні давно розуміють, що курс на Росію – це шлях у нікуди.

Нинішній президент Сербії Александр Вучич про ті події знає не з Вікіпедії, він був наближеною до Мілошевича особою і навіть виступив автором сербського аналога "диктаторських законів 16 січня 2014 року".

Тим не менше нині він скинув з себе окови минулого і доєднався до тих, "хто може дивитися в завтрашній день". І це світле завтра для Сербії пов'язане виключно з Європою та ЄС.

Доволі цікаві обставини зустрічі Зеленського та Вучича. Початково вона не планувалася й відбулася на запит сербської сторони (це особливо підкреслюється). Що ж стало каталізатором?

Чи міг пан Вучич просто промовчати і не слухати (як пан Башар Асад на саміті Ліги Арабських держав, коли побачив Володимира Зеленського). Ні, не міг. І тут мала місце тонка дипломатична гра.

21 серпня інший учасник саміту "Україна – Балкани", прем'єр-міністр частково визнаного Косова Альбін Курті заявив, що його держава приєднується до Декларації G7 про підтримку України.

В чому тут нюанс?

  • Косово – колишня частина Сербії, де проживає албанська мусульманська більшість. Свого часу Белград спробував застосувати силу проти Пріштини та розв’язав там криваву війну – з масовими воєнними злочинами, біженцями та тисячами загиблих.
  • Після років протистояння було знайдено, схоже, єдиний можливий вихід – у 2008 році було проголошено незалежність Косова, при чому особливо наголошувалось, що цей факт не створює прецедент (тому апеляції Путіна до нього як приводу для відторгнення від України Криму є юридично нікчемними).

Нині Косово має статус частково визнаної держави, яку визнали 101 країни світу. Україна до їх числа не входить, хоч, до прикладу, українська футбольна збірна й грала проти збірної Косова в офіційних матчах (через це проводила домашню гру на нейтральному полі в Кракові в 2017 році). Нині, коли Україні не потрібно думати про те, що скажуть у Москві, ситуація змінилася і процес офіційного визнання Києвом незалежності краю, в принципі, не стане великою проблемою. Ні для кого крім Сербії.

Схоже, саме такі побоювання та логіку мали сербські дипломати та президент Вучич. Саме тому зустріч двох президентів пройшла з доволі цікавим формулюванням: "Сторони відзначили, що взаємна підтримка територіальної цілісності й суверенітету є важливою частиною партнерства України та Сербії".

Також під час зустрічі Зеленського та Вучича було розкрито важливу таємницю – Сербію запросили до Києва на третій саміт "Кримської платформи" і Белград запрошення прийняв.

Хто хоч трохи знається на дипломатичній кухні, має розуміти, що подібні запрошення – не експромт, а результат тривалої роботи, можливо – місяців, а подекуди років.

Кримська платформа залучає нових учасників для підтримки України / скриншот з відео

Зустріч Зеленського та Вучича відбулася 21 серпня, а вже через два дні прем'єр-міністерка країни Ана Брнабич вітала учасників "Кримської платформи" наживо з Белграда.

Республіка Сербія продовжує підтримувати Україну на міжнародній арені. Сербія залишається вірним другом України,
– прем'єр-міністерка Республіки Сербія Ана Брнабіч, 23 серпня 2023 року.

Цікаво, що в Росії цю заяву просто проковтнули й вдали, що не бачать і не чують. Натомість весь гнів за підтримку "Київського режиму" росіяни виплеснули на Боснію та Герцеговіну.

2 з 3 очільників цієї балканської країни Желько Комшич й Деніс Бечірович (політична система країни передбачає, що на чолі стоїть колективний орган у складі 3 членів) прибули на Саміт до Києва особисто, а також відвідали місця воєнних злочинів росіян на Київщині. І в Москви це викликало справжню істерику.

Росія назвала присутність членів президії Боснії і Герцеговини у Києві "ворожим актом", на який вона "може відповісти".

Посольство Росії в Боснії та Герцеговині влаштувало жалюгідно істерику, звинувативши лідерів країни в усіх смертних гріхах. Тішить, що наразі це єдине, що може зробити Росія (ну, хіба що міський божевільний Мілорад Додік знову дасть Путіну якусь нагороду). І в цьому заслуга як українського спротиву, так і консолідованої позиції усього цивілізованого світу.

До речі, це не перші погрози росіян незалежній Боснії і Герцеговині.

У березні 2022 року посол Росії в Боснії та Герцеговині Ігор Калабухов відверто погрожував і країні, де перебував, і іншим державам.

Якщо вона (Боснія і Герцеговина, – 24 Канал) вирішить бути учасником чогось, це внутрішня справа. Але інша справа − наша реакція. На прикладі України ми показали, чого ми очікуємо. Якщо буде загроза, ми будемо реагувати,
– посол Калабухов 16 березня 2022 року прямо погрожує Боснії і Герцеговині.

На цьому російський дипломат не заспокоївся.

Звідки ви знаєте, що ми не нічого плануємо проти Хорватії, Угорщини чи Польщі? У нас є плани проти НАТО. Ми оцінюємо геостратегічну ситуацію, дивимося, звідки йдуть загрози, і реагуємо… Вирішуйте самі. Це як замкнене коло, я вже сказав… Дозвольте припустити, наприклад: Боснія і Герцеговина стала членом НАТО, і Брюссель вирішує поставити туди ядерні ракети, спрямовані на Москву. Ми будемо оцінювати стратегічну ситуацію, і тому я вважаю, що виходом має бути європейська система, а не НАТО,
– росіянин Калабухов 20 березня 2022 року в ефірі телеканалу Face TV розширює діапазон погроз і вже погрожує не лише Боснії і Герцеговині, а й іншим державам.

Нагадаємо, що це було ще до втечі росіян з-під Києва та викриття їхніх злочинів у Бучі, Ірпені та Гостомелі. Відвідини боснійських політиків місць російських злочинів 23 серпня 2023 року мало окрему підтему для істерики посольства Росії.

Також нагадаємо, що Боснія і Герцеговина не висилала російських дипломатів, навіть після відверто недружніх кроків. Ба більше, між Боснією і Герцеговиною та Росією досі діє безвіз.

Схоже, час переглянути це питання та виправити помилки. Власне, цим уже зайняті лідери країни і участь в роботі "Кримської платформи" – добрий знак. Як і фінансова та збройна допомога. А також приєднання до санкцій проти Росії.

Про це президент Зеленський говорив 23 серпня з лідерами Боснії та Герцеговини в Києві. Нині обидві держави прагнуть стати членами ЄС і НАТО, а тому мають об’єднати зусилля та допомагати одне одному.


Лідери Боснії та Герцеговини разом з Володимиром Зеленським у Києві / фото Офісу Президента

Таким шляхом має йти і Сербія. Власне, вже йде. З "файлів Тейшейри" ми знаємо, що Белград вже неофіційно постачає Україні зброю. У квітні 2023 року Сербія це офіційно спростувала це, щоб не злити Росію. У червні президент Вучич нарешті визнав Financial Times, що "така можливість існує". Також Вучич розповів, що раніше кожні 3 місяця обов'язково зідзвонювався з Путіним, нині ця традиція перервалася. Цікаво, що сталося?

Відповідь на це питання проста – Росія програє і паралельно з цим стає ще більш токсичною. Колишні союзники чи просто симпатики Росії бачать, що Москва стрімко несеться у прірву – вона програє на полі бою, зазнає нових дипломатичних поразок, її економіка вмирає, а Путін просто злетів з рейок і вже просто гатить ракетами по своїх.

Все це, до речі, нагадує останні роки лівійського диктатора Каддафі. І з таким "політичним трупом" ніхто не хоче мати справу (якщо ти не Іран чи КНДР, звісно, або не Білорусь). У такій ситуації дружба з Росією – це самогубство. І якщо Росії вже нема чого втрачати – населення країни покірно слідує за нацлідером на вірну смерть, то для інших держав екзистенційний вибір існує. І вони вже навіть знають правильну відповідь.

Це стосується і інших країн регіону – Албанія, Північна Македонія, Чорногорія та Косово вже багато років перебувають у "залі очікування" на вступ до ЄС. Тепер завдяки їхній підтримці України справа може зрушитись з мертвої точки.

На це натякала й присутність на саміті перших осіб ЄС – голови Європейської Комісії Урсули фон дер Ляєн і голови Європейської ради Шарля Мішеля.


Урсула фон дер Ляєн на саміті в Греції / фото ОП

Гарантією того, що декларації стають реальністю, у такому випадку виступає Греція – член ЄС і НАТО дає приклад підтримки України і робить це також і для себе. Для Афін це фактично інвестиція в безпеку та зростання власного дипломатичного авторитету серед країн регіону.