Випускників менше, вони тривожні: як можна подолати проблеми через війну в освіті

За два роки великої війни окупанти знищили або пошкодили кожну десяту школу в Україні. За даними Міністерства освіти і науки України, станом на кінець 2023 року від бомбардувань та обстрілів пошкоджено 3798 закладів освіти, 365 із них повністю зруйновані. Навчання відбувається у кращому випадку у змішаному форматі, прифронтові школи – повністю на дистанційному навчанні. Проблему посилює дворічний ковідно-карантинний досвід ще до початку повномасштабного вторгнення. Якість знань погіршується, діти втрачають мотивацію і навички соціалізації. ZAXID.NET спробував з'ясувати, які виклики мають вчителі, учні та як освітні менеджери намагаються їх долати.

Цікаво! Усі тварини, які вижили, будуть з нами до кінця: як ферма з Херсонщини переїхала з-під обстрілів

Складно, тривожно і самотньо

Благодійний фонд savED, який допомагає громадам, що постраждали від війни, відновлювати доступ до освітніх активностей, за підтримки МОН провів дослідження "Війна та освіта. Два роки повномасштабного вторгнення". У ньому опитали старшокласників, їхніх батьків, вчителів, представників адміністрацій шкіл та органів місцевого самоврядування. Дослідження провела соціологічна агенція Vox Populi у 15 громадах Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Миколаївської, Сумської, Харківської та Чернігівської областей. Воно складається з репрезентативного загальнонаціонального опитування та вивчення практик громад щодо налагодження доступу до освіти.

Співзасновниця фонду savED, колишня міністр освіти Анна Новосад зазначає, що вчителі (61%) акцентують увагу на браку зосередженості в учнів, постійних перериваннях занять через повітряні тривоги (60%) та нестачі якісної техніки (39%). Натомість школярі найбільше скаржаться на те, що деякі предмети даються їм важче (44%) і що навчальних дисциплін забагато (39%). На брак якісної техніки вказують лише 10% учнів.

75% опитаних школярів вважають, що мають прогалини у знаннях, чверть із них каже, що не отримували підтримки педагогів, але не звинувачують їх у своїй неуспішності. Щонайменше втричі більше дітей мають тривожний стан, ніж так вважають їхні батьки та педагоги. Чверть усіх українських підлітків має песимістичні погляди на майбутнє (24%) та хотіла б переїхати за кордон (26% загалом, з них 30% – міське населення).

Фактори, які впливають на успішність у навчанні / Опитування savED

Заступник міністра освіти і науки України Михайло Винницький повідомив, що за останні 15 років в Україні майже вдвічі зменшилась кількість випускників шкіл: у 2023 році в Україні їх було 360 тисяч (з них 260 тисяч складали НМТ), і ця цифра знижуватиметься далі.

Водночас в умовах тривалого дистанціювання через ізольованість школярам бракує соціалізації та комунікативних навичок. Соціологиня та керівниця відділу рекрутингу абітурієнтів УКУ Анна-Юстина Турчиновська вважає, що їх доведеться здобувати вже в університеті, тому закладам вищої освіти вже зараз варто думати над впровадженням додаткових адаптаційних курсів чи програми для першокурсників, використовуючи досвід закордонних інституцій.

ДНУ "Інститут модернізації змісту освіти" розробив курс з 10 мультимедійних уроків "Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час та після завершення воєнних дій", яку схвалила Всесвітня організація охорони здоров'я.

Безпека понад усе

Звичайно, найважливішою умовою для навчання школярів є безпека. Цю складову МОН вважає пріоритетною. У школах та локаціях поблизу, де були раніше невпорядковані підвали чи укриття, їх відновлюють і пристосовують. Проте потреба в будівництві нових захисних споруд і облаштуванні наявних досі чимала.

Різні громади мають різні можливості для організації навчального процесу. Школи облаштовують в укриттях, підвалах, переобладнаних громадських закладах, впроваджують модульні рішення.

"У Широкинській майже повністю зруйнованій громаді на Миколаївщині можна робити тимчасові школи у вцілілих приміщеннях або ж модульні конструкції. У Дергачівській громаді, яка собою зупиняла подальший наступ на Сіверщині, 16 кілометрів кордону з ворогом нікуди не подінуться. Єдина можлива безпечна перспектива там – навчання під землею. Політика держави на всіх рівнях та політика партнерів має це враховувати", – переконана співзасновниця фонду savED Анна Новосад.

Народна депутатка, секретарка комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Наталія Піпа визнає, що питання бомбосховищ складне. Побудувати нове підземне укриття коштує від 400 тисяч до 1 мільйона доларів. Тому дистанційний формат навчання – найбільш оптимальний для багатьох міст і сіл України.

За інформацією МОН, у 2022-2023 навчальному році 42% (1,6 мільйона) учнів навчались у дистанційному форматі, 30% (1,2 мільйона) учнів – у змішаному. До того ж третина дітей не мала технічного доступу до освіти (девайсів), а 74% дітей навчалися за допомогою смартфонів.

Дистанційна відсутність

У різних областях є різне співвідношення кількості навчання онлайн і офлайн. Діти, які зараз перебувають за кордоном, можуть навчатися відразу у двох школах – місцевій іноземній і своїй дистанційно чи складати звітність екстерном.

Щодо формату навчання депутатка Наталія Піпа погоджується, що дирекції шкіл і вчителі не зовсім справились з викликами онлайн-навчання. Вона зазначає, що методисти напрацьовують різні підходи, адже для уроку наживо та онлайн потрібні різні методики. У школах здебільшого є комп'ютери. З технічним оснащенням допомагають іноземні партнери та благодійники. Відповідальні вчителі знаходять способи, переконана депутатка.

"Це питання відповідальності та бажання. Я розумію, що для багатьох почати використовувати гаджети онлайн – це виклик. Увагу дітей втримати складно, ми конкуруємо з багатьма іншими цифровими спокусами – соцмережами, комп'ютерними іграми. Розвиток інтернету, штучного інтелекту стрімко змінює світ, і ми не можемо спрогнозувати, яким він буде. Конкурувати з цим складно, але можливо. Методологія існує", – зазначає Наталія Піпа.

Для допомоги педагогам є центри підвищення кваліфікації вчителів, проводять онлайн-конференції, тренінги, "Всеукраїнська школа онлайн", де записані лекції з різних предметів, "Освіторія", НІТ, де є потрібне наповнення, поради, як провести урок. Конкретні рішення можна приймати на рівні окремих шкіл, коли директор разом з вчителями одного предмету вирішують певні питання. А одні школи можуть запозичувати досвід інших.

Щоб онлайн-уроки відбувалися, потрібно, щоб дирекція проконтролювала, а вчителі виконали вказівки.

Профілювання старшої школи

Торік Міністерство освіти і науки України робило аналіз освітніх втрат за час ковіду і війни. Вони підтверджують, що, окрім знань, впав і рівень читацьких здібностей і вміння аналізувати.

"Є проблеми із застосуванням знань. Наша школа зараз планує бути на це націленою. Нам треба більше ділити на певні рівні, але вже у старшій школі або гімназійних класах. Мій підхід – профілізація і поділ на рівні", – каже Наталія Піпа.

Наталія Піпа розповіла ZAXID.NET, що проблема повернення до нормального навчання і надолуження втрат через ковідний карантин є навіть у країнах Європи та США.

"У них немає війни, але вони досі оговтуються після таких умов. Наприклад, у Британії є поняття доковідних і післяковідних порядків. Велика частка дітей там не повернулися до школи після карантину, перейшли на домашнє навчання. Тобто така проблема існує в цілому світі", – каже депутатка.

Наталія Піпа вважає, що знання і вимоги нашого часу інакші, ніж кілька поколінь тому. В Україні досить високі вимоги щодо знань, сильна програма з точних наук. Міністерство роздумує, чи змінювати щось у системі освіти. І тут на допомогу би прийшла профільна школа у старших класах із складнішою програмою для тих, хто хоче бути у цій спеціальності, і простіша для тих, хто не планує.

"Сьогоднішня програма не є складніша, ніж раніше. Загальносвітові тенденції йдуть до спрощення шкільних програм. Тобто рух у тому напрямку відбувається, перегляд програми буде. Міністерство готує свої напрацювання, зокрема керівник директорату шкільної освіти Ігор Хворостяний враховує дослідження, які допомагають думати над тим, як змінити програму. Але щоб змінити програму, треба детально вивчити плюси і мінуси кожного з випадків і змінити стандарти, які переглядають кожні 5 років", – каже представниця освітнього комітету ВРУ.

Україна адаптовує вітчизняну систему освіти та планує змінювати її за західноєвропейською моделлю. Однак на це потрібен час.

Що робити?

На теперішньому ж етапі все залежить від мотивації учнів і вчителів. Серед оптимальних шляхів надолуження освітніх втрат МОН називає:

• програми тьюторства й додаткових компенсаційних занять;
• перегляд і адаптація освітніх програм, розроблення експрес-курсів;
• створення додаткового цифрового контенту та діагностичного інструментарію для виявлення прогалин з певних навчальних тем;
• розвиток ресурсного потенціалу "Всеукраїнської школи онлайн";
• методична підготовка вчителів до роботи з учнями, які мають значні навчальні прогалини.

Педагоги можуть заохочувати дітей візуальними презентаціями зі свого предмету. Контроль знань можна робити за допомогою тестових завдань, які передбачають інтерактив, залученість дитини, а не лише пасивну участь у лекції. Присутність учнів можна контролювати вимогою увімкненої камери та мікрофона. Практичні та лабораторні заняття можна проводити в офлайн-дні, каже Наталія Піпа. З іншого боку, потрібно мотивувати дітей самим навчанням, щоб вони вміли застосовувати на практиці свої знання, а не силовими, контролюючими методами змушувати вчитися.