Росія втрачає контроль: інтерв'ю з Подоляком про фронт і долю зрадників

Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів, до чого може призвести втрата керованості в Росії. Крім того, він назвав головну проблему нині у війні та яке новітнє озброєння необхідне Україні.

Цікаво "Пішов не за планом": у WP проаналізували контрнаступ ЗСУ і сказали, з чим виникли проблеми

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми розповідали, чи будуть Сполучені Штати підтримувати Україну після провалу голосування щодо допомоги, а також навіщо Владімір Путін полетів в ОАЕ. Більше деталей – читайте за посиланням.

Яка сьогодні головна проблема у війні

Усі аналітики та експерти сходяться на тому, що поки наші партнери концентрувалися на українському контрнаступі – ЗСУ, СБУ та ГУР зробили надзвичайні справи. Зокрема, ми повернули так звані "вишки Бойка" під контроль, працюємо на лівому березі Херсонщини, майже вигнали Чорноморський флот з нашого українського Криму. Чи вдається нам перемкнути цей фокус уваги?

Безумовно, вдається. І наші партнери так само розуміють, що є дуже багато позитива в роботі України зі стратегічного і тактичного боку. Усі очікували активнішого розвитку наступальних операцій, ми з вами розуміємо. Адже був досвід Харківської операції, частково Херсонської операції тощо.

Але наші партнери так само розуміють, що в акваторії Чорного моря немає домінування Чорноморського флоту. Це була абсолютно шокуюча новина для всіх. Далі – частина цього флоту у Новоросійську, частина залишається в Севастополі. Але між тим він не настільки агресивно й активно себе поводить, як це було півтора року тому.

Партнери абсолютно щиро шоковані тим, як працює альтернативний зерновий коридор. І чому, до речі, Росія постійно атакує Ізмаїл, Одесу. Ми з вами розуміємо, що хоча б так вони хочуть нам завадити далі працювати.

А що такий альтернативний зерновий коридор? Це 7,5 мільйона тонн вантажів, які перевезені без погодження з якоюсь там Росією. Це реально шокує всіх і є наслідком того, про що ми постійно говоримо – стратегічно Росія не є такою міцною, як довгий час про неї думали. Україна, попри суттєву дефіцитну ресурсність, знаходить формати, як все ж таки домінувати на тому чи іншому напрямку в цій війні.

Ви абсолютно праві щодо атаки, наприклад, півострова Крим. З'ясувалося, що ми можемо активно відпрацьовувати ті чи інші військові цілі там. Зокрема, ті цілі, які захищають повітряний простір півострова. І це достатньо ефективна робота.

Переходимо тепер до найважливішої складової. Ключова проблема в цій війні нині – це дефіцит ресурсу для знищення логістичного забезпечення російського окупаційного угруповання.

400 тисяч людей, які перебувають на окупованих територіях – це харчування, амуніція, боєкомплекти, ротації. Це все треба знищувати далеко від безпосереднього поля бою. Нам треба не доводити, щоби були нескінченні боєзіткнення стрілецького типу, коли безпосередньо беруть участь наші хлопці.

Там дуже багато елементів, які можна буде знищувати. Це не лише транспортні вузли, але і склади тактичного і навіть стратегічного рівня, якщо ми говоримо про той же Крим тощо. Для того, щоби знищувати цю логістику, потрібне суттєве збільшення далекобійної ракети. Але це виробництва, які нині поступово доінвестуються.

Ми збільшуємо інвестицію військового виробництва, і наші партнери збільшують. Чому? Тому що є абсолютне розуміння, що всі наші бачення сучасної війни не справдилися. Тобто війна виглядає зовсім інакше. Інші акценти, потреби, ресурси, домінантні можливості мають бути та інші технології. Нині це все виправляється, тому що такого типу об'єму війни не було в принципі.

Були локальні конфлікти, де брали участь безпосередньо спецпідрозділи. І це зовсім інші війни. Чи, наприклад, якщо ми говоримо про Сирію, там було суттєве домінування авіації й практично повна відсутність систем ПРО, що дозволяло знищувати "в нуль" за дуже обмежений час Алеппо чи той же Хомс.

Тому все це нині відпрацьовується разом з партнерами. І партнери бачать ключовий елемент в Україні – це напрочуд професійну армію, яка дуже швидко переформатувалась.

Я не лише про використання зброї стандарту НАТО, а й про правила і принципи ведення сучасної війни. Мені здається, що, навпаки, українська армія може бути таким "колективним консультантом". Я не про кількість зброї та особового складу, а саме про навички, про професійність.

Тобто українські військові можуть пояснювати, що таке війна, як треба відпрацьовувати цю війну, як треба аналізувати всі ризики, як цим ризикам протидіяти, які технології використовувати, як ці технології комбінувати тощо. Мені здається, що все ж таки наші партнери також це розуміють.

Українські військові зможуть консультувати західних / Генштаб ЗСУ

Вони бачать дійсно величезну кількість успіхів тактичного і навіть стратегічного рівня. Так, вони розуміють, що для того, щоби винищити все російське окупаційне угруповання, а це 400 тисяч людей, треба чітко рахувати математику – скільки це коштує: щодо снаряда, дрона, ракети, протитанкової, протимінної системи тощо.

Що може спровокувати остаточний розвал Росії

Про фінал для тієї тимчасової території Росії. Понад 100 родичів російських військових поскаржилися Владіміру Путіну, що поранених відправляють штурмувати Авдіївку, щоби захопити місто до "прямої лінії" президента. Путін, відповідно, ніяк на то не відреагував. У XXI столітті розпад країни – це якісь такі моменти, з яких складається повсякденне життя.

Дуже правильний підхід, якщо ми оцінюємо Росію. Так, може бути накопичено багато подразників, які так чи інакше призведуть до обвалу системи. Але тут треба не забувати, що в Росії нині взагалі відсутнє суспільство, як таке, що має якісь свої інтереси й може ці інтереси лобіювати у відносинах з державою.

У них немає взагалі простору дискусії як такої. У них є репресивний механізм і безумовно домінування репресивних технологій. Для того, щоби пришвидшити руйнівні процеси для російської державності, потрібно знищення ключового міфу. А ключовий міф Росії – це "велич": армії, флоту тощо.

Саме тому, для того, щоби почалися незворотні руйнівні процеси в російській державності, потрібно, щоби країна-агресорка отримала суттєву тактичну поразку на лінії фронту. Щоб не просто був знищений, скажімо, корабель під назвою "Москва". Це символічно і дуже круто, але для того, щоби продовжувати війну, потрібно креативно підходити до знищення тих чи інших об'єктів у Росії.

Але в них багато кораблів "Москва" і для них це не питання. Для них навіть не питання, що буде суттєво погіршуватися рівень життя. У Росії рівень життя – це не те, що людина використовує для початку якогось соціального конфлікту чи революції тощо.

Росія звикла жити в обмежених умовах комфортності. Усі дивляться на Москву і думають, що це – Росія. Ні. Якщо беремо 90% Росії, то вона звикла жити в максимально некомфортних умовах, де ти не зможеш бути реалізований. І це їх влаштовує. Це такий собі "трудовий табір". Ти маєш тільки працювати, будеш отримувати якусь "пайку". А якщо ти протестуватимеш, то з тобою розберуться силовим способом тощо.

Маємо бути свідомими того, що в Росії почнуться суттєві незворотні соціально-політичні процеси, коли еліта буде сильно налякана й почнеться хаотизація в різних регіонах. Тому що там хтось почне перехоплювати локальну владу чи йтиме перерозподіл якогось майна. А це можливо, коли в Росії буде відчуття "втрати керованості".

Усе, що не вдалося зробити Євгенію Пригожину, це можна буде зробити тільки завдяки тактичній поразці. Наприклад, на Південному, Запорізькому, чи навіть на Донецькому напрямках або суттєвішими проблематиками в Криму. Це буде сигналом того, що Росія перебуває напередодні внутрішніх катаклізмів.

Кажуть, Рамзан Кадиров атакує Бєлгородську область. Бійці батальйону "Захід-Ахмат" вдарили там по вежі зв'язку. Вони вважають, що "завдяки цьому ЗСУ залишилися без зв'язку та можливості викликати підкріплення".

Хай завдають цих ударів. Краще, мені здається, кадирівцям попрацювати в Тюменській області. Звідти йде набагато більше сигналів для Збройних Сил України. Знищити там усі вежі, і в Ямало-Ненецькому, і в Ханти-Мансійському окрузі. Це було б для них цікавіше.

Але це наростатиме і це – нормально. Ми з вами бачитимемо дезінтеграційні процеси. Це не означатиме, що ці чи інші території підуть геть. Ні, це означатиме, що на тих чи інших територіях буде анархія, безлад. Однак для цього треба, щоби було декілька чинників:

• щоб ми та наші партнери вийшли з цих депресивних настроїв. Ми вийдемо на наступних етапах війни, а для цього потрібні певні не стагнаційні процеси, а перспективні, тобто щось має відбуватися;
• Україна має отримати, з урахуванням досвіду цієї війни, увесь необхідний технологічний арсенал. Ми вже про це неодноразово казали, що нам потрібно на цьому етапі війни;
• щоб почались процеси ізоляції Росії й усі активісти, які запрошують Сєргєя Лаврова, наприклад, на саміт ОБСЄ, перестали це робити. Вони перестануть це робити, коли будуть певні успіхи на лінії фронту України.

Це все взаємопов'язано між собою. І тоді в самій Росії з'ясується, що існує багато загонів. Не лише кадирівські загони, не лише етнічні загони, а й внутрішні – регіональні загони, які спробують перехопити майно чи впливи, бо відчуватимуть "безвладдя".

Усі ці процеси будуть абсолютно точно в Росії. Але треба, щоби ті чинники були реалізовані, запущені. Ми маємо над цим працювати. А головне – пояснювати постійно одне і те ж саме – і на внутрішньому ринку, і на зовнішньому. У цій війні немає компромісного фіналу, домовленостей.

Немає нічого, окрім того, "або ви програєте, або вони програють". Лише ці функції є й відповідно до них треба використовувати ту чи іншу стратегію.

Якщо демократичний світ готовий програти, тоді він має зрозуміти, що треба вже нині резервувати величезні обсяги коштів на перебудову всієї системи безпеки. Тобто треба буде ізолюватись від зовнішнього світу, сформувати певний демократичний табір і захищатись від постійних провокацій, атак, тероризму, який буде, до речі, дофінансовуватися Росією.

Про вбивство Киви та що чекає на інших зрадників

Поговоримо ще про хаотизацію. Зокрема, про вибухи за 6,5 тисячі кілометрів від України – у тунелі на Байкало-Амурській магістралі. Також можу не спитати про Іллю Киву (зрадника та ексдепутата було вбито 6 грудня 2023 року в Росії – 24 Канал). Це все є елементами майбутньої хаотизації?

Так, це є обов'язковими елементами хаотизації. Такого буде все більше і більше. Щодо Киви, не забуваймо, що Росія сьогодні є вкрай криміналізованою країною. Кива мав дуже специфічне коло зустрічей та взагалі був дуже специфічною людиною. Тому в Росії таких ексцесів буде багато, адже немає запобіжників, вони вже зруйновані. Ще не всі це в Росії розуміють.

Також з війни повертаються багато людей з кримінальними схильностями. Це свавілля буде тільки збільшуватись, і стане повноводною річкою – "москва-ріка", яка все зноситиме і все заливатиме кров'ю.

Також не забуваємо, що сьогодні й Служба безпеки України, й Головне управління розвідки України, набагато ефективніше розуміють все, що відбувається в Росії. Вони мають розгалужені агентські мережі та вміють там працювати. А російська контррозвідка не так суттєво протидіє як раніше.

Поступово контроль над територією, контроль над долею тих чи інших зрадників переходить до рук наших розвідок та спецслужб.

Крім того, не варто перебільшувати значення Киви. Він не був аж такою впливовою людиною, не мав впливу на політику Росії. Він не мав жодних інсайдів з України. Кива брав участь у класичних російських пропагандистських образливих форматах на федеральних каналах – не більше.

Зрадник Ілля Кива / 24 Канал

Про підрив магістралі в Росії та втрату контролю

Підрив на Байкало-Амурській магістралі демонструє, що є спроможності блокувати всю внутрішню логістичну систему Росії, але над цим треба працювати. Проте росіяни достатньо швидко налагодили пошкодження і все продовжує працювати.

Однак ми говоримо не тільки про ці два інциденти, а про десятки різних – виникають пожежі на ринках, підриваються виробничі спроможності в далеких регіонах. Постійно відбуваються якісь дивні інциденти по всій Росії.

Це говорить, що поступово Росія втрачає керованість. Нам би хотілося, щоб це відбувалось швидше. Імовірно, якби наступальні операції України були більш вдалими, тоді б кількість цих інцидентів призвела до остаточної втрати в Росії керованості тими чи іншими процесами.

Сьогодні вони трошки сконцентрувалися – на міжнародних і внутрішньоукраїнських майданчиках, це відмобілізувало російські силові та управлінські еліти. Ба більше, вони отримують непогані гроші.

Санкції, безумовно, працюють, але не так, як нам би хотілося. Так само як стеля цін на нафту та газ. Росія продовжує отримувати суттєві доходи, а це означає, що має фінансові можливості для рекрутингу людей на фронт, особливо з дуже відсталих регіонах. Але все це елементи хаотизації та того, що очікує на Росію.

Якщо поглянути з іншого боку, за два роки до початку повномасштабного вторгнення, ми могли уявити таку кількість інцидентів, атак по території Росії, таку "беззубу" поведінку силових органів, які атакують дітей, що виходять з плакатами "ні війні", але все більше не втручаються в кримінальні розборки по всій Росії?

Росія повертається в легендарні 1990-ті. Росіяни ще раз пройдуть все те, що було наприкінці 1980-х та на початку 1990-х, але пройдуть з набагато більшою кількістю крові.

Про президентські вибори в Росії

Ще про один елемент хаотизації – так звані "вибори", які в Росії призначили на 17 березня 2024 року. Олексій Навальний призвав росіян йти на вибори та голосувати проти Владіміра Путіна – за будь-якого іншого кандидата. А ви вірите в такі заклики?

Насамперед це внутрішня політика в Росії, попри те, що її там немає. Однак, безумовно, російська опозиція, хай вона й трошки дивна, має право поводити та обирати певні сценарії та моделі поведінки. Це їх вибір, але, на мій погляд, це абсолютно позбавлено будь-якого сенсу.

У Росії немає конкурентних виборів, не буде альтернативних кандидатів. А буде там, наприклад, у списку якийсь суб'єкт Зюганов (Геннадій Зюганов, глава КПРФ – 24 Канал), але вважати, що це альтернатива – нонсенс. Також не буде підрахунку голосів.

Це буде банальне перепризначення Путіна. Я навіть не розумію, навіщо це робити, навіщо потрібен цей декор у недемократичній країні.

Вони на це гроші з державного бюджету виділяють, то нехай виділяють.

Так, вони можуть на цьому заробити – "спилити" кошти, як завжди.

Це буде перепризначення Путіна з результатом на виборах 75 – 85%. Немає жодного значення, що це за цифри.

У цьому сенсі заклики, мовляв, голосуймо проти, і тоді російська влада побачить, що всі проголосували проти. Вони взагалі не дивитимуться в бюлетені, скриньки. 17 березня це буде акт, який ще раз продемонструє, чому Росія не належить до демократичних країн, і ніколи такою не буде.

Маємо ставитись до цього з іронією та сарказмом й говорити про це. Однак єдине, що може вплинути на майбутню долю і Навального, і російської опозиції, і російських спільнот, і російської держави, і взагалі Росії – це її поразка у війні з Україною.

Це дасть шанс на якусь псевдодемократію, тимчасову конкурентну політику та реанімацію політичних можливостей таких, як пан Навальний. Крім поразки Росії у війні з Україною, все інше – фікція.

У березні 2024 року в Росії відбудуться "вибори" / Getty Images

До чого готуватися взимку

Є думка, що можливо Росія не вдаватиметься цієї зими до масованого обстрілу України "Шахедами", тому що вони чи поміняли тактику, чи накопичують стратегічні резерви, які вичерпали. Є у вас розуміння, як діятиме Росія цієї зими? Чи це настільки непередбачувана територія, що сказати наперед важко?

Росія якраз абсолютно передбачувана. Вона використовуватиме будь-які інструменти для продовження геноцидної тактики: атак крилатими надзвуковими ракетами чи дронами всієї території України, особливо цивільного населення, об'єктів критичної інфраструктури. А це і є використання геноцидної практики, до якої Росія вдаватиметься.

На тлі депресії та певної психоемоційної ями – два роки війни, це дійсно тяжко, – люди мають відчувати надію, мають розуміти, що буде далі. Однак є багато чинників, які не дозволяють чітко сказати, що завтра все матиме інший вигляд, чи завтра матимемо конкретні результати.

Росіяни спробують скористатися цим психоемоційним станом і використовуватимуть дрони. До речі, вони їх щоночі використовують, ми з вами бачимо 35 – 50 дронів. Це набагато більше, ніж торік. Вони намагаються атакувати ті чи інші об'єкти, а по лінії фронту взагалі використовують балістику та керовані авіаційні бомби – саме для руйнації об'єктів критичної інфраструктури.

Росіянам важливо, щоб люди відчували холод – це ж один з інструментів. Голод та холод – це два ключових інструменти Росії протягом всієї історії її існування.

На мою думку, вони цю тактику використовуватимуть, як і минулого року. Спробують атакувати наші об'єкти, цивільне населення, щоб спровокувати певну істерику чи певні заворушення в Україні, виходячи саме з цієї технології.

Чи готова Україна? Так. Розвідка надає об'єктивні цифри щодо накопиченого ресурсу. Я б не звертав увагу на те, що росіяни накопичують стратегічні запаси. Для росіян зараз ситуація у війні – "або пан, або пропав".

Або вони отримують результат, і тоді на певний час зможуть скомпенсувати будь-які стратегічні накопичення, бо їх боятимуться. Або "пропав" – і тоді немає різниці, чи в тебе там 100 ракет для ядерної боєголовки, чи 10.

До теми У ГУР оцінили, скільки ракет зараз у Росії та чи побільшало їх

Тому росіяни йдуть за стандартним для себе маршрутом, і ми маємо бути до цього готовими. І щодо готовності: розвідка дає дані щодо виробництва ракет, і скільки в них накопичено, на яких військових аеродромах тримають носії, як ці носії – стратегічна авіація готується. Розвідка це в реальному часі відстежує постійно.

У нас в цьому році суттєво збільшена спроможність систем протиракетної оборони, їх набагато більше. Так, їх не вистачає, є певний дефіцит. Президент України працює на різних майданчиках з нашими партнерами з Європи, зокрема Німеччини, щоб суттєво наростити системи ПРО та убезпечити себе від прямих ракетних атак.

Крім того, є тактика відпрацювання дронових атак за допомогою мобільних пересувних груп, які активно пресингують ці дрони. Є абсолютно чітке розуміння щодо можливості нашої енергетичної інфраструктури: маємо три ступені захисту, насамперед фізичного захисту, є відпрацьовані моделі диспетчеризації. Також є домовленості з партнерами, як у разі дефіциту його скомпенсувати.

Країна готується, і я достатньо оптимістично дивлюсь на те, що робить Україна. Ми усвідомлюємо, які є ризики, а також те, що, виходячи з досвіду минулого року, робитиме Росія.

У Росії вже немає зміни ані тактики, ані стратегії, ані кадрової ротації. Люди, які домінують в управлінні, включно з Путіним чи з Патрушевим (Ніколай Патрушев, секретар радбезу Росії – 24 Канал), залишаються. У них таке саме бачення того, що потрібно робити, як треба ліквідувати цивільне населення в Україні, щоб Росія не програла цю війну.

Ці дані є тільки у розвідки, ми не можемо їх озвучувати на загал? Якщо можемо, то тоді попрошу, хоча б зорієнтувати.

На мій погляд, це мають озвучувати представники Повітряних сил України, вони про це неодноразово говорили, зокрема про кількість ракет, як ці ракети використовуватимуться, що буде недоторканим запасом в Росії. Так само про це говорить Головне управління розвідки.

Якщо їх запитати, вони абсолютно чітко зафіксують кількість ракет різних модифікацій, кількість ракет, які готові до використання, кількість ракет, яка буде невикористана в будь-якому випадку Росією.

Україна попросила нові види озброєння у США

З'явилася новина від Reuters про те, що Україна запросила у США вертольоти Apache, винищувачі F-18 і складні системи ППО. Це наш погляд на майбутнє – на 2024 рік?

Це абсолютно прагматичний підхід України. Ми чітко розуміємо, що це за війна. Вона проаналізована з точки зору технологічних можливостей Росії, і що, можливо, ми можемо використовувати для ефективнішого знищення російських накопичених резервів.

Це правильний підхід Міністерства оборони та Генерального штабу. Вони фіксують необхідність технологічних змін у стратегії деокупації.

Повернемось на рік назад, коли ми говорили, що нам необхідна бронетехніка. Якщо Росія використовує 500 танків, то 30, наприклад, танків однієї модифікації Challenger чи Abrams, не зовсім достатньо, щоб паритетно воювати.

Якщо ми говоримо про бронетехніку, то потрібно мати 300 – 400 танків. Але відповідно до аналізу цієї війни, насамперед треба контролювати повітря чи логістику.

А що таке повітря? Це дрони, авіація, і це Apache. Це дозволить відігнати росіян і контролювати саме те, що відбувається по лінії фронту. Там "висить" безмежна кількість російських FPV-дронів, "Ланцети" тощо. Для того, щоб з цим покінчити, щоб не було російського домінування в повітрі, потрібні інструменти.

Щодо логістики, треба знищувати все на далекому підході, а також проводити контрбатарейну боротьбу на більшій відстані. Для цього потрібні далекобійні ракети. А головне потрібні снаряди – у великій кількості. Ця потреба нікуди не зникає.

Наші представники в США на різних майданчиках, а туди відправилась велика представницька делегація у складі з міністром оборони, правильно ставлять питання.

Вони говорять про перспективи цієї війни, про прогнозування щодо неї. Якщо сьогодні ми чітко зафіксуємо, які інструменти будуть потрібні ЗСУ за два чи три місяці, ці строки будуть збалансованішими та реалістичнішими, ніж ми почнемо знову щось робити, а за рік з'ясується: для того, щоб прибрати домінування Росії в повітрі, нам не вистачило якоїсь інструментальної бази.