Справжня мета Путіна в Монголії та які будуть наслідки: інтерв'ю з Подоляком

Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пояснив, що метою візиту в Монголію було обнулення репутації МКС та його ордерів. Більше про наслідки візиту Путіна та що змусить Росію змінити тактику – читайте далі у матеріалі.

До теми Більше поваги до вбивці, – Зеленський різко відреагував на візит Путіна до Монголії

Про страшний обстріл Полтави та Львова

Аналітики підрахували, що 3 з 4 ракет Росія атакує цивільних, а не військові об'єкти. Країна-агресорка вже 2,5 роки завдає ракетних та дронових ударів по інфраструктурі й тилових містах. Через які, зокрема, у Львові сьогодні День скорботи, а у Полтаві – 3 дні. Це тенденція, якою вони чи то намагаються залякати, чи то будуть керуватися і далі? Як ви це бачите?

Я вже неодноразово казав, що вони змінили ракетну тактику. Тобто вони абсолютно відверто б'ють саме по середмістю того чи іншого великого населеного пункту. Вони б'ють в навчальні та лікувальні заклади, масштабні житлові забудови. І вони це не маскують, а роблять абсолютно свідомо.

Раніше вони пробували щось десь маскувати, кажучи, мовляв, били по "об'єктах військової інфраструктури". Я за дужками залишаю, що загалом будь-який удар Росії по Україні вже є злочином. Чому? Це акт агресії. Тобто початок війни – це найперший злочин і всі інші дії Росії на території України є продовженням цього злочину.

Тому вони навіть по військових цілях не можуть бити. Мені це дивно чути від тих чи інших партнерів, які говорять: "Це ж війна, військові цілі є законними". Ні, немає ніяких законних цілей для Росії, тому що вона країна-агресорка, це юридично, чітко і структурно проговорено.

Але починаючи з п'ятниці (30 серпня – 24 Канал), вони демонстративно б'ють по цивільному населенню. Ключові завдання, які вони перед собою ставлять, це ввести в шок навіть не тільки Україну, але й наших партнерів, щоб вони примусили нас сісти за стіл переговорів, визнати, мовляв, Росія не програє цю війну.

Саме шляхом психоемоційної спроби вплинути на нас та наших партнерів Росія далі вестиме цю війну. Вони не будуть просто нічого вже маскувати. А що їм треба маскувати? З'ясувалося, що міжнародне право та інституції не працюють, і взагалі нічого не працює.

Щойно вони сядуть за стіл переговорів не повністю на своїх умовах, а хоча б на якихось, то вважатимуть, що не програли цю війну. Відповідно, не буде жодного покарання за злочини – ракетні та дронові обстріли тощо.

Наслідки трагічної атаки по Львову 4 вересня / Ірина Узлова, 24 Канал

Чи підписав Путін важливі документи у Монголії

Монголія чітко показала, що жодні ордери не працюють. Це ж Путін зробив свідомо. Там немає економічних потреб для Росії. Звісно, енергетичний сектор Монголії повністю залежить від Росії в силу географічного становища цієї країни. Однак не було потреби приїхати та щось підписувати.

Там не було нічого підписано, жодних документів. Путіну була необхідна ця поїздка в країну, яка ратифікувала Римський статут, тільки щоб показати всім своїм злочинцям, своєму оточенню, що всі ордери, які проти них видають в міжнародній юрисдикції, не мають сенсу та не будуть за собою нести жодної дії. Так само і сьогодні – б'ють вони ракетами і що?

Чи зрозуміють наші партнери та їхнє суспільство статистику, що свідомо 3 з 4 ракет йдуть на цивільний об'єкт? Ні, вони заплющать очі, не будуть на неї дивитися. Вони обов'язково від неї відвертатимуться, ховатимуть голову у пісок. Вони однозначно скажуть, мовляв, "це статистика, але говорімо про інші речі", бо коли ти дивишся на цю статистику, то маєш ухвалити для себе певні рішення:

• максимально наситити українську протиповітряну оборону інструментами;
• дозволити країнам-сусідам, які є членами НАТО, збивати все, що летить в суверенному просторі України;
• надати будь-які дозволи для знищення стратегічної авіації, яка бере безпосередню участь у виконанні геноцидних злочинів;
• наситити Україну швидким постачанням протиракет.

Проблема індексу збиття російських ракет – це дефіцит протиракет. Тобто вони постачаються нам, але не з тією швидкістю та кількістю, як хотілося б. Партнери мають ухвалити ці рішення та відмовитися від використання міфічного слова, я взагалі не знаю, як вони його вимовляють, – ескалація.

Якщо ракета летить в лікарню, дитячий будинок, навчальний заклад чи іншу цивільну інфраструктуру – це означає, що ти маєш надати будь-які можливості захистити людей.

Чому міжнародні інституції не працюють

Таке відчуття, що міжнародні інституції, зокрема МКС, НАТО та МАГАТЕ, були створені для якогось ідеального світу. Але, як виявилося, Путін показав, що світ не ідеальний. Ви кажете, що маємо дотримуватися цих правил, а ми не живемо в них. Що буде, якщо не дотримуватися? Світ каже, що до цього ніхто не готувався, гадали, що всі будуть сповідувати ці норми.

Це концепція добровільного виконання тих чи інших положень міжнародного права. Тобто готові їх виконувати? Виконуєте. Якщо порушили щось і готові бути добровільно покараними? Будете покарані. Не готові? Не будете покарані.

Щодо ООН, то не існує жодної Організації Об'єднаних Націй, і питань вона не розв'язує. Це, скажімо, майданчик для дискусій, які не мають наслідків. І для того, щоб збирати величезні донати, які можна буде витрачати на дивні програми, які призводять до ще більших ескалацій.

Не хочу навіть занурюватись в історію. Є багато прикладів, воїн. Наприклад, чого тільки вартий геноцид в Руанді. Пам'ятаємо, які були катастрофічні наслідки для гуманістичної епохи, висновки з яких ще не були підсумовані.

Довідка. У 1994 році в Руанді за 100 днів радикали хуту вбили близько 800 тисяч людей, переважно тутсі. Причиною стало вбивство президента і сильна етнічна ворожнеча. Світ майже не допомагав під час цієї трагедії, що дозволило насильству поширитися.

Тобто ООН не має ресурсу та інструментів впливу. На мій погляд, якщо країна, яка є постійним членом Радбезу в ООН, порушує ключові статті, на базі яких було створено цю інституцію, але при цьому не призупиняється її членство хоча б до моменту, поки не буде припинена агресія Росії, це говорить про те, що такої організації не існує. Це ілюзії.

Але є багато людей, яким подобається жити в цій ілюзії й вони на ній заробляють. Не забуваймо, що там можна побудувати свою кар'єру та отримати шалені доходи, якщо очолювати той чи інший напрямок. Відповідно можна поводитися статусно тощо.

Також бачимо абсолютну відсутність інших міжнародних інституцій. Я вже говорив, що МКС немає і все. Тобто ми сподівалися, що ордер мав би грати функцію стримувального фактора, але ж ні. І це вже не про Путіна, а про його оточення. З ним і так зрозуміло, що буде. Навіть його оточення розуміє, що незалежно ні від чого, саме він є автором цієї війни й буде вписаний в історію як максимально кривавий диктатор.

Ордери були не лише щодо Марії Львовой-Бєловой (уповноважена при президентові Росії з прав дитини – 24 Канал) та Путіна. Уже є десятки ордерів щодо тих, хто віддає накази обстрілювати територію України. Мовиться про очільників військово-космічних сил Росії.

Путін чітко показав, що немає МКС. Якщо добровільно хочете приїхати і щось зробити – то так, якщо ні – то ні. Ці всі ордери не мають значення. Ба більше, Путін сьогодні говорить, що продовжуватиме геноцид українців.

Путін і президент Монголії / Getty Images

Треба відверто про це говорити. Чи впливатиме це на глобальні спільноти? Так. Якщо будемо постійно повторювати ці речі, воно впливатиме. Як би не було, але наші партнери передають нам зброю, ті чи інші інструменти для ведення війни. Хотілося б, щоб вони ухвалили принципове рішення, ключове, від якого багато що залежить.

Яке? Росія має сісти на лаву підсудних. Я кажу не конкретно Путін чи хтось, а саме слово "Росія". Треба, щоб вся країна відповідала за ті злочини, які вони сьогодні чинять на території України. Для цього потрібно:

• математично обрахована кількість зброї безпосередньо на полі бою;
• абсолютно чітке виконання нормативів і положень правил ведення війни, які прописані в міжнародному праві, тобто Україна має право знищувати все, що розташоване на території Росії.

Наслідки поїздки Путіна у Монголію

Коли Путін полетів до Монголії міжнародна спільнота фактично ніяк не відреагувала, навіть глибокого стурбування не висловила. Не було ніяких спроб втілити в життя ордер МКС, не було ніяких спроб застереження або спроб допомогти з арештом. Так само Монголія не попросила допомоги виконати арешт, адже через своє розташування не могла б доставити Путіна. Зрештою, вони ж Путіна і запросили.

Монголія як суверена держава, має право робити те, що вважає за потрібне. Навіть підписувати Римський статут і не виконувати його положень. Це дивно, але юридично вони мають право це робити. Питання в іншому.

Якби Монголія орієнтувалась на домінування права у світі, то просто попередила б суб'єкта Путіна, що він не може приїздити на територію Монголії, поки є чинний ордер МКС, тому що країна є підписантом Римського статуту, і все. Я не думаю, що вони там потерпали б від чогось, що були б розірвані якісь контракти тощо.

Натомість це було усвідомлене рішення, яке давало можливість Путіну провести ту інформаційну операцію, яку він провів. Ще раз, ключовим елементом цієї операції є остаточне обнулення репутації МКС. Немає більше МКС як інституту для Росії. Відбулося обнулення всіх тих ордерів, які були видані іншим громадянам Росії, які так чи інакше брали участь у геноциді щодо цивільного населення України.

Мовиться про понад два десятки ордерів проти громадян Росії високого рівня. Все це обнулено, і вже немає ніякого сенсу. Тому, якщо ми будемо, наприклад, ще десь посилатись на те, що є рішення МКС, яке потребує затримання того чи іншого чиновника, це викличе у Росії радше таку "мемну" реакцію. Для Росії більше не існує цього інституту.

Зверніть увагу! У Європарламенті попередили Монголію про наслідки та закликали високого представника ЄС Жозепа Борреля відреагувати на поведінку Улан-Батора.

Щобільше, вони розуміють, щойно ми сядемо за стіл переговорів на таких попередніх російських умовах, це означатиме, що взагалі ніхто не відповідатиме за масштабні злочини. Весь цей трагізм, через який Україна проходить вже більше ніж два з половиною роки, не матиме ніякої відплати, ніякої юридичної сатисфакції і ніякого покаяння.

Мало того, Росія тільки вкорінить в себе думку, що вона має право так поводитися з країнами, які оточують по периметру Росію. Що вони мають право в будь-який момент заходити на чужу територію, давати можливість своїм людям масово грабувати, ґвалтувати, робити взагалі все, що завгодно, і не відповідати за це.

Цікаво Це буде серйозніше: куди Путін ще може наважитися поїхати після Монголії

Це, знову ж таки, законсервує політичну систему, яка сьогодні побудована в Росії: така класична авторитарна система з елементами тоталітаризму, з безумовною нацистською ідеологією. Це вкрай негативний сценарій розвитку, який ми сьогодні за вами спостерігаємо.

Єдине, що утримує всю цю конструкцію від реалізації, це дії України безпосередньо на лінії фронту у межах оборонної війни, в Курській області у межах контрнаступальної війни та інформаційно-дипломатична активність, насамперед президента України, на зовнішніх ринках. Тобто не даємо закритися цій темі.

До початку Курської операції була дуже-дуже велика кількість песимістичних, дивних для мене, аналізів в західних медіа, що вже "все пропало". Нібито Росія у будь-якому випадку дотисне, в неї стільки ресурсів, що неможливо уявити. А з'ясувалося, що не так багато, як вважали.

Щобільше, третина їхніх ресурсів – це ресурси країн, які перебувають під санкціями. Мені дуже "подобається" цей підсанкційний режим для Північної Кореї та Ірану. Виявилося, що єдині галузі економіки, які в них активно розвиваються, є мілітарними. Тобто "супер" працюють санкції.

Це все зламала Курська операція. Сьогодні ми все ж маємо такий обережний оптимізм, що можна цю війну довести до справедливого фіналу, але потрібні кроки. Які кроки? Не треба впадати у відчай, коли ми говоримо, що західні інституції не працюють. Треба просто продовжувати працювати напряму.

Сьогодні медійне поле, соціальні мережі дозволяють нам максимально напряму працювати з суспільними думками в різних країнах, пояснюючи їм, що не може бути так, як робить Росія на території України.

Путін в Монголії / Getty Images

Що зараз найбільше хоче Путін

Путін, який останній місяць кричав про те, що більше жодних переговорів не буде, особливо після початку Курської операції, днями сказав про те, що Китай, Індія і Бразилія можуть стати посередниками в переговорах щодо завершення війни. Яка ваша думка з цього приводу?

Перше і головне: слухати ситуативні заяви Путіна, Лаврова, Пєскова – немає сенсу. Все, що вони говорять, не відповідатиме фінальним крапкам, які будуть поставлені у цій війні. Це елементи такої примітивної пропагандистської інформаційної компанії, яку Росія завжди веде.

Вони в будь-який момент готові сісти за стіл переговорів, тому що розуміють, що дотиснути Україну не вийде, але заморозити конфлікт потрібно, щоб не відповідати за масові злочини, які вони чинили. Вони це прекрасно розуміють, і тому в будь-який момент готові пристати на умови негайного припинення вогню і заморозки конфлікту.

Після цього вони поводитимуться за столом переговорів відповідно. Тобто почнуть нахабніти, так, як завжди це роблять.

Є єдиний спосіб як можна провести ефективні переговори з Росією. Потрібно, щоб вона була суттєво налякана, обмежена в ресурсі, і, відповідно, розуміла, що далі – то більше війна розвиватиметься по контрсценарію. Взагалі не за тим сценарієм, який вони самі напланували. Тому вони сьогодні відверто хочуть 4 речі:

• негайно сісти за стіл переговорів. Тому що це означатиме, що вони не нестимуть юридичної відповідальності;
• щоб переговори не базувалися на міжнародному праві, взагалі, щоб його не було, а існувало лише право ультимативної сили, яке вони будуть використовувати;
• щоб перемовини влаштовували не країни, які максимально ефективно підтримують Україну, а щоб їх модерували виключно країни Глобального Півдня – Китай, Індія і Бразилія, які займають нейтральну – не проросійську позицію, і заробляють на цій війні. Вони будуть зацікавлені в тому, щоб переговорний процес почався, тому що це тільки додасть цим трьом країнам;
• оперативну паузу. Це головне для Путіна. Зараз вони отримали "від'ємний" результат так званої "сво": суттєві репутаційні та ресурсні, обнулення мілітарних компонент. Але вони мають довести через певний час іншими форматами, довести, що їх треба боятись.

Для цього Росії і потрібна оперативна пауза. Це буде переформатування економіки повністю під мілітарну, проведення антикорупційних заходів саме в мілітарному секторі економіки. Вже 11 генералів мають підозри, будуть мати ще 20 генералів.

Крім того, Росія на території Європи скоюватиме величезну кількість терористичних актів. Європа буде хаотизуватись, і Росія вкладатиметься у вуличні протести й інші терористичні прояви.

Також ми побачимо зовсім інший рівень російської пропаганди, вони внесуть туди корективи і, знову ж, спробують домінувати в інформаційному просторі. Тим більше, що є багато охочих заробляти на Росії. Ми можемо очікувати, що деякі країни будуть там додаватись до пропагандистського майданчика Росії. Ось це все ми матимемо.

При тому ніхто не дозволить Україні жити, з огляду на те, що ми принизили Росію. Давайте вже відверто про це говорити, тому що всі ці "бліцкрігові наміри", які йдуть 2,5 роки, призвели до тотального, просто неможливого в історичному сенсі, обнулення всіх видів репутації Росії.

Це ніхто не пробачить Україні, і тому ми з вами матимемо вкрай тяжкі роки, які приведуть до загибелі української держави як такої. Тому я, чесно кажучи, не зовсім розумію, на що розраховує суб'єкт Путін, говорячи, що він хоче, щоб хтось провів переговори на його умовах та облаштував їх виключно на користь Росії.

Ще раз, не треба слухати Путіна, який говорить, що він готовий провести на своїх умовах переговори. Він хотів ультимативно контролювати територію України. Перші три дні він провів переговори. Сьогодні облаштовується переговорний майданчик щодо примусу Росії до розуміння ключових концепцій міжнародного права, відповідальності за воєнні злочини та поваги до суверенітету й суб'єктності інших країн.

Росія – це не Радянський Союз навіть. Це примітивна, технологічно відстала країна з великою купою, на жаль, мілітарного ресурсу, який був накопичений десятиріччями і який сьогодні пробують реалізувати.

Що змусить Росію змінити тактику

Ви говорите, що Путіну необхідна пауза на полі бою, щоб відновити сили. Видання Forbes пише про те, що минулими вихідними Росія зазнала найбільших втрат за час війни – 180 одиниць техніки за добу. 1 вересня одноденні втрати перевищили середньодобові у 10 разів. Аналітики говорять про те, що так Росія не зможе захопити Покровськ, тому що не має такого наступального темпу. Яка ваша думка?

Безумовно, тут краще, щоб коментували військові, представники Генерального штабу, оперативного командування Донецького напрямку. Вони чітко розуміють, що відбувається з оперативно-тактичного погляду сьогодні на лінії фронту. Але все-таки я маю обережний оптимізм і щодо оборонних операцій, і щодо контрнаступальних операцій, які проводить Україна.

Росія сконцентрувала тотальну ресурсну перевагу на Донецькому напрямку, пробує реалізувати там свою ініціативу, зазнає колосальних втрат. Це розуміють у нашому Генеральному штабі, тому роблять все необхідне з урахуванням залишкового дефіциту.

Не забуваємо, що є певний залишковий дефіцит з погляду снарядів, ракет, бронетехніки в Україні. Було б бажано, щоб партнери для себе прийняли рішення, що війна може бути тільки паритетною з урахуванням того, з ким ми воюємо.

Усе, що відбувається в Курській області, крім політичних цілей, реалізація яких вже досягнута, продовжує давати позитивні результати. Але є ще й військові, оперативно-тактичні цілі. Безумовно, це все матиме суттєві впливи щодо лінії фронту, відображатиметься на кількості ресурсу, яким володіє Росія, зокрема, на Донецькому напрямку та змушуватиме ворога змінювати там тактику.

З Курською операцією лінія фронту суттєво збільшилась, це негативно для Росії. Щоб якось відновити ініціативу потрібні певні дії на Курському напрямку, а щоб на Курському напрямку вести ефективну оборонну війну, потрібно знімати найбільш боєздатні частини, частково і з Донецького напрямку. Тобто це все буде мати суттєві наслідки.

І події на Донецькому напрямку, і події на Курському напрямку чітко говорять, що Україна все-таки не втрачає свої шанси, використовує їх, абсолютно розуміючи, у якому стані вона перебуває з погляду ресурсності. Безумовно, Україна періодично перехоплює ініціативу.

Не можна воювати тільки, якщо ти відповідаєш на ініціативні дії опонента. Тобто не можна воювати тільки на Донецькому напрямку, відповідаючи на дії Росії. Ти маєш побудувати ефективну оборону, але водночас ти можеш ефективно використовувати інші напрямки для створення небезпеки на різних напрямках для самої Росії. Це все вдається Україні.

ЗСУ проводять успішну операцію у Курській області / Getty Images

Чи є ще сили у Росії продовжувати наступ на Донецьк? Так, є. Чи можуть вони проводити якісь мобілізаційні заходи? Так, вони проводять. Чи дорого це коштує? Так, набагато дорожче, ніж там рік тому. Ми розуміємо, що федеральні та місцеві бюджети вкладають 2 – 4 мільйони рублів за одну голову. Ці голови йдуть в одну сторону: в Україну приходять і назад вже не виходять.

Тобто, 2 – 4 мільйони рублів, а вчора це було 200 – 400 тисяч рублів. Бачите, яка інфляція. Чи може Росія ці голови закупляти тоннами? Ні, тому що є усвідомлення після 2,5 роки, що війна не йде по путінському сценарію у самій Росії. Так, вони готові кричати, щоб українців вбивали, але водночас розуміють, що це дорога в один кінець. Є певна кількість людей, які готові піти на цю "сцену", але їх не дуже багато.

Ефективні дії України в Курській області, переносячи війну на територію Росії, дають усвідомлення росіянам, що ця війна буде мати зовсім інший вигляд у фіналі, ніж вони думали на початку.

Нарешті ключове. Ми переходимо до концепції ударів по території Росії. Сухопутна операція у Курській області – це прикордоння. Тобто у Курській, Бєлгородській областях багато чого відбувається, але це абсолютно ніяк не впливає на думки людей, які живуть у Московській, Челябінській областях і так далі. Їм байдуже.

Що не байдуже? Не байдуже – це коли війна йде поруч, коли ти відчуваєш такий масштабний страх. Для цього потрібно не сухопутну операцію проводити, наприклад, у Челябінській області, а можна зайти туди системно великою кількістю ракет. Тоді росіяни розумітимуть, що війна поруч, зовсім інакше її сприйматимуть – не через телебачення, а через своє вікно.

Тоді вони створюватимуть інший соціальний простір, буде зовсім інша психоемоційна складова сьогоднішньої Росії. І тоді ми паралельно бачитимемо втрати Росії по лінії фронту, контратаки України, масовані ракетні удари по території Росії, економічні втрати, втрати у дохідності людей.

Це все суттєво впливатиме. А головне – це руйнуватиме ключовий міф, який все ще базований в Росії, мовляв, Путін щось знає у цьому житті.

Другу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте незабаром на сайті 24 Каналу.