Росії від Африки потрібно одне: ексспівробітник КДБ розкрив наміри Путіна
Владімір Путін сьогодні, як ніколи, "щедрий" до африканських країн. Він і безоплатне зерно їм готовий надіслати, і борги вибачити. Але, звісно, наміри диктатора мають свої хитрі мотиви.
Економічна співпраця Росії та Африки є доволі незначною. Для Росії важливо інше. Детальніше про це 24 Каналу розповів колишній співробітник КДБ і Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Жирнов.
Читайте також "Ми ніколи не порушували статут ООН": як Путін на саміті брехав лідерам Африки щодо України
"Це банальний підкуп. При чому банальний підкуп країн, які нічого не вирішують, грубо кажучи. Люди уявляють собі величезний африканський континент, 54 країни й Росія "розбазарює" свої багатства, щоби їх утримувати. Насправді це не так", – зауважив Сергій Жирнов.
Економічно Африка не відіграє великої ролі
В російських міжнародних відносинах, насамперед у зовнішньоекономічних, Африка має 2 – 3% всіх обмінів. Бюджет обороту зовнішньої торгівлі, тобто усе, що Росія купує та продає за кордон, сягає приблизно 550 мільярдів доларів.
Так, з Африкою цей оборот становить 18 мільярдів. Тоді як з лише Казахстаном, до прикладу, цей оборот має 23,2 мільярда.
Не потрібно з цього робити великої програми. Бо й Росія не розориться від того, що в неї відбувається в Африці, й Африка для Росії не є альтернативою Америки чи Європи. Тому що в Європі у людей є гроші,
– наголосив Жирнов.
Якщо ж в африканських країн немає грошей, аби купити щось російське, а в Росії немає грошей для того, щоб масштабно вкласти їх в африканські країни, то виникає такий собі обмін. Яскравим прикладом і може стати саміт Росія – Африка.
Сергій Жирнов пояснив, що Путіну потрібно від Африки: дивитись відео
Що потрібно Росії від Африки
Значна частина африканських країн є бідними, але потенційно багатими. Тобто у цих країн є коштовні природні ресурси, але у них немає грошей, аби їх видобувати чи розробляти. Тож країни Африки шукають закордонних інвесторів, які вкладуть гроші, розробки, а потім отримають частину прибутку.
Одначе Росія для Африки не є серйозним інвестором. Такими є Китай, Сполучені Штати, Західна Європа. Росія ж поширює свій вплив з іншою метою.
Росія бореться за голоси в ООН. Коли йде засідання Генасамблеї ООН, їй потрібно показати, що вона не одна. І голосує за неї не лише Білорусь, Сирія та Північна Корея. Тоді й виникає з десяток африканських країн, які принаймні утримуються при голосуванні резолюцій, де засуджують Росію,
– пояснив ексрозвідник.
Або ж країни можуть голосувати за резолюції, які Росії вигідні та навпаки.
Тож Владімір Путін просто намагається показати світу, що у нього які не які друзі, але таки є. Навіть їздять до нього на тематичні саміти.
"Саміт Росія – НАТО називається неправильно. Бо ж якби був "форум Росія – НАТО" проблем не було б. Путін назвав його самітом, а це означає (приїзд – 24 Канал) перших облич. Перших облич було тільки 17 з 54", – зауважив Жирнов.
Для Путіна рішення більшості африканських лідерів не приїхати до Росії є чималим іміджевим ударом. Адже саміт готували понад рік, про нього, очевидно, заздалегідь попередили. Втім, схоже, все більше африканських країн розуміють небезпеку співпраці з Путіним.
Саміт Росія – Африка: курйозні події
- Неочікуваним гостем на саміті став Євгеній Пригожин. У ЗМІ опублікували фото Пригожина з представником Центральноафриканської республіки (ЦАР). Дуже цікаво, як швидко в Росії відійшли від жорстких умов, за якими Пригожин ні на крок не мав відлучатись з Білорусі, до того, що він фотографується у Санкт-Петербурзі з дипломатом.
- На саміті стався ще неприємний інцидент для Путіна. Диктатор мав зустрітись із президентом Єгипту. Однак Абдель Фаттах Ас-Сісі не з'явився в призначений час. Тож Владімір Путін, немов приблуда, ходив кімнатою для зустрічей та розглядав предмети навколо.
- Крім того, Путін пообіцяв африканським лідерам відправити безплатно 50 тонн російського зерна замість українського. Втім цікавим було інше. Президент ПАР Сиріл Рамафоса закликав Путіна відновити зернову угоду. Він наголосив, що безоплатне зерно – це не те, чого домагаються африканські країни. Вони хочуть бачити Чорне море відкритим для світових ринків.