Путіну треба показати хоч якісь успіхи до 24 лютого, але є й інша сакральна дата, – політолог
Російський диктатор Владімір Путін дуже вірить в сакральність дат і хоче досягти бодай якихось результатів у війні проти України до цього часу. Це не будуть якісь величезні досягнення.
Про це 24 Каналу розповів політолог, соціолог із Німеччини Ігор Ейдман. За його словами, переконання, що потрібно неодмінно щось захопити до певного свята – відбиток радянської парадигми у світогляді росіян.
Цікаво Путін наказав окупантам захопити Донбас до березня: в ЗСУ оцінили можливості ворога
Значення святкових дат для Росії в контексті війни
Ігор Ейдман зауважив, сам президент Росії Владімір Путін не знає, яку генеральну ціль мають його дії у війні проти українського народу. Натомість тактична ціль цілком зрозуміла.
На думку політолога, усі люди, які народилися в часи СРСР, прекрасно пам’ятають те, яке значення в Радянському Союзі надавалося різним пам’ятним датам і святам.
Завжди було дуже важливо відрапортувати до дати, здати об’єкт будівельний до дати, досягти певних успіхів до дати. До 7 жовтня, 1 чи 9 травня потрібно прозвітувати,
– наголосив він.
За його словами, така радянська показуха сидить і в диктаторі.
"Треба сказати, що ця показуха негативно впливала на ті справи, які були присвячені датам", – зосередив увагу він.
Причиною цьому був поспіх і не дуже якісний результат.
Я сподіваюся, якщо Путін і зараз піде за радянською традицією та спробує на 24 лютого щось таке зробити, то це буде авантюра і ні до чого хорошого для російського війська вона не приведе,
– прокоментував Ейдман.
Проте, щось все одно варто очікувати.
Ігор Ейдман розповів, які дати дуже сакральні для Росії і Путіна: дивіться відео
На що наважиться Путін до річниці ведення війни
Політолог розказав, що залишилося доволі мало часу до 24 лютого. За три тижні Росія навряд чи зможе підготувати широкомасштабне вторгнення. Однак, це не значить, що Путін відмовиться від давньої радянської традиції.
Звісно, йому потрібно буде щось таке взяти і відзвітуватися,
– наголосив він.
Може мовитися про успіхи на фронті на Донбасі. Ейдман зауважив, що вже понад місяць йдуть важкі бої в Донецькій області за Бахмут, до цього за Соледар. Імовірно, що саме цей напрямок росіяни й виберуть пріоритетним.
"Я думаю, що активізується загроза, наприклад, взяти Бахмут чи якісь інші невеликі українські міста. Мені здається, це більш реально до 24 лютого, ніж якесь широкомасштабне вторгнення", – додав він.
Політолог прокоментував, що це не відкидає вірогідності, що Росія все ж наважиться знову наступати на Україну.
Якої дати ще слід остерігатися українцям
Ейдман наголосив, що крім 24 лютого, скоро буде інша ще більш сакральна для російської релігії побєдобєсіє – це 9 травня.
"До 9 травня їм точно потрібні якісь успіхи, тому що 9 травня – це такий головне релігійне свято в Росії в язичницькій релігії війни, перемоги, культу пращурів", – пояснив політолог.
На його думку, саме до цього дня Росія захоче прозвітувати про успіхи на фронті.
"Путін буде намагатися до 9 травня активізувати воєнні дії і, можливо, вдасться до ширшого наступу", – прокоментував Ейдман.
Втім, на скільки наступ буде масштабним поки сказати важко. Проте чергові авантюри від ворога все ж можуть бути.
Прогнози щодо ймовірного наступу окупантів: що відомо
- Керівник ГУР Міноборони Кирило Буданов вважає, що у 2023 році Росія зосередиться на захопленні Луганщини та Донеччини. Втім, не можна виключати активності ворога й на інших напрямках.
- Журналісти The Guardian проаналізували хід війни та назвали напрямки, на яких Росія може розпочати наступ. Вони вважають, що Луганський і Донецький фронти – арена найінтенсивніших бойових дій за останні кілька місяців. Східний напрямок є, мабуть, найбільш ймовірним для великих наступальних дій з обох сторін навесні.
- Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг зазначив, що наразі ніхто не може назвати терміни, коли закінчиться повномасштабна війна Росії проти України. Він підкреслив, що якомога скоріше завершити загарбницьку війну може Путін, який саме її і розв'язав. Однак наразі в Альянсі не бачать прагнення до миру у Росії. Навпаки, країна-агресорка лише нарощує сили для подальшого наступу.