Місто незламності: чому битва за Бахмут є вирішальною для контролю України над Донбасом
Безперервні спроби російського терористичного контингенту захопити Бахмут тривають ось вже 4 місяці, однак загарбники досі не змогли навіть увійти у межі населеного пункту. Тим не менше, окупанти вчепилися у це місто мертвою хваткою та не збираються припиняти спроби взяти його під контроль.
За листопад Сили оборони України встановили своєрідний рекорд та відправили на концерт до Кобзона 17 тисяч окупантів. Левову частку цих втрат загарбники зазнали саме під Бахмутом.
Дивіться також Бахмут – це капкан для російських окупантів, з якого не вибратися
Точну кількість полеглих в атаках на це місто зеків, найманців та російських військових важко порахувати. Лише за скромними підрахунками у полях під Соледаром, Андріївкою, Курдюмівкою та Покровським лежать тіла щонайменше 10 тисяч росіян. Скількох ще ліквідують наші захисники під час цієї битви, залишається лише здогадуватись.
Росія нічого не виграє, а Україна не програє
Навіщо російські терористи так затято намагаються захопити Бахмут, пояснити неможливо. Адже ніякого сенсу у встановленні контролю за це місто з військової точки зору для Росії нема. Навряд зможе отримати Путін і якісь політичні дивіденди у випадку захоплення Бахмута. Хіба гордо заявити своєму населенню, що "друга армія світу" ще здатна на якісь наступальні операції.
Єдина важливість міста для загарбників полягає у тому, що власник групи "Вагнера" пообіцяв кремлівському диктатору його захопити.
Намагаючись посилити свою політичну позицію та отримати додаткові преференції, Пригожин з 1 серпня почав, ймовірно, найкривавішу для росіян битву проти українських сил. Адже бої за Бахмут тривають на відносно маленькій ділянці фронту із застосуванням всього можливого озброєння та за умов безперервних атак незліченої кількості ординців.
Щоб продемонструвати Кремлю, що його військові таланти є крутішими, ніж у Шойгу та генштабістів, кухар Путіна вирішив застосовувати тактику вогневого валу та безперервної людської навали на позиції українських захисників. Втім, після боїв за Лисичанськ та Сєвєродонецьк, битви за Маріуполь та знищення багатьох складів із боєприпасами, угруповання Пригожина не могло вести настільки ж шалений артилерійський обстріл Бахмута. Проте, звісно, назвати ті обстріли, які вороги щодня ведуть по місту, слабкими ніяк не можна.
- За 4 місяці жахливих лобових атак маленькими та великими групами, із застосуванням бронетехніки та без, із роботою авіації та всього наявного у збройних сил Росії озброєння "вагнерівці" не наблизилися до захоплення Бахмута.
- Єдиний успіх, який зміг продемонструвати всьому світу Пригожин, полягає у тому, що окупанти змогли просунутися ближче до міста. Ціною багатьох тисяч життів.
До теми ЗСУ вщент розбили "вагнерівців" під Бахмутом: знищення окупантів потрапило на відео
При цьому з військової точки зору захоплення Бахмута не дає росіянам майже нічого. За нинішньої ситуації на фронтах взагалі ніякого стратегічного значення цей населений пункт не має. Лінія зіткнення на Сході є умовно рівною, то ж у випадку взяття населеного пункту росіяни не отримають можливості оточити якесь наше угруповання. Окрім того, від встановлення російської ганчірки у Бахмуті не залежить постачання води на окуповану частину Донеччини.
Натомість Україна у випадку необхідності виведення військ із міста з військової точки зору не втратить нічого, адже навіть станом на початок грудня можна із впевненістю казати, що захисники Бахмута виконали своє завдання – знесилили ворога та змусили його заплатити величезну ціну навіть за думки про атаку на місто.
Оговтатися від таких активних наступальних дій після їх закінчення росіяни не зможуть місяцями. Як це було у Лисичанську та Сєвєродонецьку, коли ординці Путіна буквально розбилися у спробах просуватися вперед, але після здобуття "перемоги" втратили свій потенціал настільки, що були вимушені два місяці перезбирати свої розвалені БТГ. І цим послабленням ворога у нашому Генштабі скористалися повною мірою, відбивши майже всю окуповану Харківщину за кілька днів.
То ж у разі дуже сумнівної перемоги Росії у битві за Бахмут загарбники не отримають взагалі ніяких реальних здобутків. Натомість Україна не зазнає поразки та може отримати можливість перейти у наступ та здобути ключ від контролю за всім Донбасом.
Пригожин отримав демонстративний ляпас
Майже всю осінь завдяки проведенню контрнаступу на півночі Луганщини бійці ЗСУ сковували ворога на цьому напрямку, заважаючи росіянам перекинути підкріплення для штурмів Бахмута. Натомість героїчною обороною міста наші захисники не давали окупантам визволити своє військо та відправити його на якісь інші ділянки фронту.
У якійсь мірі саме утриманням позицій на Донеччині, українські воїни дали можливість побратимам закінчити вкрай вдалу наступальну операцію на правобережжі Херсонщини.
Натомість після чергового "жесту доброї волі" із західної частини російське командування все ж таки вирішило перекинути відведені підрозділи на допомогу "вагнерівцям". І це можна вважати суттєвим ляпасом Пригожину. Мовляв, 4 місяці даремно погрався із зеками, то зараз допоможемо зробити все як треба.
Так на бахмутському напрямку з'явилися чмобіки та російські десантники.
- Втім, якщо перших генерали продовжують використовувати як "гарматне м'ясо", то із другими цього разу вирішили дещо змінити.
- Аби довести Путіну, що Пригожин має повернутися назад до свого друга-авторитета Саші Кукари, російське військове командування почало забезпечувати бійців-десантників засобами нічого бачення, великою кількістю безпілотників із тепловізійними головками, а також зв'язком.
- Наприкінці листопада – початку грудня росіяни змінили свою тактику, яка, на жаль, призвела до певного їх просування.
Нескінченний зерг-раш ворога почав бути взагалі безперервним. Вдень на позиції ЗСУ наступають зеки, найманці та чмобіки, а вночі по їх трупах повзуть більш-менш навчені контрактники. При цьому як тільки росіянам вдається захопити хоча б якийсь метр землі, туди одразу ж біжать десятки окупантів, які починають вриватися у землю. Протидіяти таким атакам ворога українським захисникам дуже важко. Особливо з урахуванням того, що так чи інакше наше угруповання на бахмутському напрямку може також відчувати снарядний голод.
Раніше речник східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий наголосив, що окупанти біля Бахмута зосередили всю свою ударну потугу. Водночас воїни ЗСУ контролюють ситуацію. Череватий спростував російський фейк про те, що Бахмут начебто перебуває у напівоточенні.Про захоплення Бахмута ворогом наразі не йдеться
З усім тим, до безпосереднього заходу росіян у місто ще дуже й дуже далеко, а про якесь там його захоплення наразі взагалі не йдеться. Адже бої за населений пункт можуть тривати ще місяцями – до рішення українських військовокомандувачів покинути місто або ж до повного виснаження росіян на цьому напрямку.
Актуально Чи можуть росіяни найближчим часом оточити Бахмут: оцінка аналітиків з Інституту вивчення війни
При цьому загарбники, схоже, навіть не розуміють, що вони потрапили у пастку та вже не мають шансів із неї вибратися. Адже у випадку заходу окупантів у місто їх чекатимуть міські бої. Такі ж жорсткі, які були у Маріуполі, але геть за інших обставин.
Оточення Бахмута є практично неможливим / Скріншот DeepStatemap
Оточення міста неможливе, як і здобуття росіянами повного панування у повітрі. Повністю перерізати Україні можливість перекидати резерви та забезпечувати принаймні якесь прикриття військ артилерією, бронетехнікою та авіацією кремлівська орда не зможе.
То ж вмотивовані та навчені українські солдати можуть героїчно утримувати місто стільки, скільки буде потрібно. Натомість для Росії ціна спроб захоплення стане просто фантастично великою. І як би не закінчилася битва за Бахмут, Москва її вже давно програла – навіть за намагання взяти цей населений пункт під контроль росіяни заплатили занадто багато.
Однак основний рахунок їм ще не надійшов, бо Путін, Пригожин, Шойгу та інші російські діячі цілком здатні покласти в українському степу навіть сотню тисяч строковиків чи мобілізованих. І немає жодних сумнівів, що вже незабаром вони з'являться на бахмутському напрямку у величезній кількості.