Згідно з документом віденської прокуратури, Ємельянов під слідством в Австрії за статтями 105 (абзац 1) і 106 Кримінального кодексу Австрії – "примус до вчинення злочину шляхом насильства або погрози". Також під слідством його дружина, з якою він нібито розлучився, щоб сховати кінці українських кримінальних справ в воду.
Читайте также: Навіщо Порошенко призначив губернатором Київщини людину, яка відправляла на Майдан "Беркут"
Що саме інкримінують Ємельянову – невідомо. Але, за словами джерел, от ця стаття кримінального кодексу Австрії – примус вчиняти незаконні дії – пов'язана з його впливом на європейських громадян, якось пов'язаних з його чисельними об'єктами нерухомості в Європі, де він володіє щонаймене двома готелями у Відні.
Суддя Артур Ємельянов
Ємельянов є одним із символів продажного судочинства епохи Януковича, через якого вирішувалися питання переділу бізнесу та використання судів у корпоративних конфліктах. У часи президентства Януковича він перейшов з посади заступника господарського суду Донецької області на заступника голови Вищого господарського суду України.
А після втечі Януковича почали спливати на поверхню чисельні факти, які вказують на роль Ємельянова та його керівника – ще одного одіозного судді Татькова. Колишні підлеглі звинуватили їх у тиску з метою отримати судові рішення, потрібні його тіньовим клієнтам. Але, попри все, Ємельянов лише тимчасово був відсторонений від суддівства.
Читайте также: Дива, гроші і Мартиненко: як політик вирішив обірвати ланцюг, який приведе до нього слідство
До сьогоднішнього дня Ємельянов не звільнений з посади. Більше того, схоже він активно розвиває бізнес разом з оточенням не менш одіозного депутата Миколи Мартиненка.
Розслідування програми "Наші гроші" показало, що Світлана Ємельянова, з якою суддя формально розлучився, вклала гроші в тютюновий бізнес, який започаткувала в місті Жовті Води родина Руслана Журила. Це – один зі смотрящих Мартиненка за державними компаніями, які віддали "Народному фронту" на розграбунок після Революції Гідності.
Руслан Журило
У підсумку, Журило виводив гроші з двох структур – Об'єднаної гірничо-хімічної компанії та Східного гірничо-збагачувального комбінату – на австрійські фірми-прокладки, з яких потім фінансувалися приватні потреби Мартиненка. І не виключено, що потім ці гроші були вкладені у спільний бізнес з одіозним суддею.
Врахочуючи, що Мартиненко є частиною корупційної корпорації, яка зараз управляє Україною, немає нічого дивного, що Ємельянов також продовжує чинити правосуддя від імені України.
Це особливо цинічно на фоні того, що вже протягом майже року суддя-викривач Лариса Гольник не призначається Петром Порошенком на посаду судді безстроково. У лютому цього року Вища рада правосуддя направила президентові України відповідне подання, яке він мав лише церемоніально скріпити своїм підписом – на що йому давалося лише 30 днів. Але ідуть тижні, місяці, а Гольник досі не отримала цей підпис Порошенка.
Я направив депутатське звернення на Банкову, аби дізнатися про підстави такої бездіяльності. Відповідь вражає цинізмом – глава Адміністрації Президента Ігор Райнін повідомив, що це "не моя депутатська справа".
Зрозуміло, що чесні судді не потрібні президенту – вони не погодяться відмазувати його спільників або друзів від корупційних справ, вони не будут ухвалювати рішення, яким президентському бізнесу створюють преференції. І вони не будуть вдаватися до репресій опонентів Порошенка.
Читайте также: Передвиборча еквілібристика: яку карту хоче розіграти Порошенко
Саме це стало причиною справжньої травлі судді Лариси Цокол, яка минулого року кинула виклик системі Порошенка, коли відмовилася арештовувати Михайла Саакашвілі. Зараз її відсторонили від роботи з одночасним поданням на звільнення.
Ці три історії – збереження на посаді Ємельянова, непризначення Гольник на гоніння на Цокол – це ілюстрація, якою бачить роль суддів Петро Порошенко. Він відводить їм місце виконавця своєї волі, а також спільників у корупційних аферах свого оточення.
І якщо долю судді Ємельянова за бездіяльності України може визначити Австрія, то чесних суддів в Україні маємо захищати ми. І тому ми повинні поміняти владу, якщо хочемо мати людей, що будуть чинити правосуддя незалежно від правлячих корупіонерів. Тільки тоді Україна зможе стати справедливою країною, а наші громадяни отримають гідний рівень життя.