Что же делать в демократическом обществе во время пандемии – ситуации, когда внешние обстоятельства все же требуют изменений в социальном поведении? Далее читайте на украинском.
Щодо мого попереднього допису про (на цей час) успішний досвід подолання пандемії у Східній Азії і Новій Зеландії розгорілась важлива і корисна дискусія, наскільки авторитарні методи можливі чи навіть допустимі у Європі.
Читайте також Нинішні карантинні обмеження не стримають COVID-19: чи варто повертати жорсткий карантин
Справді, творчо перефразовуючи Нассіма Талеба, якщо українці не носили на обличчі маску, святкували весілля всім селом, обіймались/цілувались і щонеділі збирались у місцевій церкві останні тисячу років, то є дуже велика ймовірність, що і у наступні тисячу років вони вестимуть себе аналогічно.
Чи є місце демократії, коли йдеться про боротьбу з COVID-19?
Що ж тоді робити у демократичному суспільстві у ситуації, коли зовнішні обставини все ж вимагають змін у соціальній поведінці?
популярные видео
На допомогу приходить дослідження науковців Університету Британської Колумбії у Ванкувері "Демократичні комунікації про здоров'я у час COVID-19: Швидка відповідь". Дослідники пропонують 5 базових принципів:
1. Покладайтеся на автономію (особисту та інституційну), а не на накази. "Автономія – це не анархія, а радше політика, що включає зацікавлені сторони, передбачає довіру і посилює демократичне саморозуміння". У цьому контексті закриття парків в Україні навесні і пізніше визнання, що це було зроблено лише задля психологічного тиску – велика помилка.
2. Включайте цінності, емоції, і розповіді. Одних фактів, якими ділиться міністр охорони здоров'я, голова ОДА чи мер – недостатньо. Доречний гумор може бути ефективним. До речі, маючи мало очікувань щодо кварталівців у державному управлінні чи міжнародній політиці, я все ж очікував би від них ефективнішої комунікації про необхідність подбати про здоров'я своє і оточуючих, зрозумілої для мас, які їм все ще симпатизують.
3. Залучайте громадян і громадянське суспільство. Київський волонтерський штаб, Lviv ІТ Cluster, Пацієнти України в Чернівцях – це надихаючі історії саме такого залучення.
4. Інституціоналізуйте комунікації. Наприклад, розуміючи стан державних інформаційних органів навесні 2014 року, за приватною ініціативою нами під лідерством Наталії Попович був створений Український кризовий медіа-центр, який відіграв і досі відіграє важливу комунікаційну роль. Такий чи подібний інформаційний орган може бути дуже корисним у наступні декілька важких місяців.
Важливо Вакцинація від грипу під час COVID-19: можна чи ні?
5. Пояснюйте це демократично – уникайте воєнних чи ієрархічних метафор, які зводять роль звичайних громадян до бездумних і безголосих пішаків. Наголошуйте на солідарності, відповідальності і на щасливому поверненні до нормального стану речей, якщо громадяни добровільно приєднаються до суспільного руху за здоров'я, як це ефективно роблять популярні прем'єрки Нової Зеландії і Німеччини. Дія, може варто придивитись до успішної соціально-технологічної програми TraceTogether у Сингапурі, яка обіцяє подальше зняття карантинних обмежень, якщо громадяни завантажать додаток чи візьмуть токени, які відслідковують їхні контакти і швидко попереджують про кластери інфекції.
Класна назва – TraceTogether. Together – разом. Справді, тільки разом у демократичному суспільстві можна подолати кризу, не зраджуючи при цьому нашим демократичним цінностям і не маючи завищених очікувань до інституційно не надто сильної держави і уряду.
Автор: Павло Шеремета
Колонка является личным мнением автора, редакция 24 Канала может не разделять ее.
Как стать автором? Если вы профи в своем деле и хотите, чтобы ваша колонка появилась на нашем сайте – напишите нам на почту s.mindzhosa@24tv.com.uaСвязанные темы:
Если Вы обнаружили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter