Але дуже помітно, що багато політиків раптом різко "розчарувались" в НАБУ і не задоволені результатами роботи детективів, про що активно розповідають в усіх ефірах і коментарях журналістам. Зверніть увагу: не прокурорів САП, які погоджують практично усі дії детективів, а саме детективів.
Читайте также: НАБУ vs НАЗК: чому головні антикорупційні органи не можуть співпрацювати
Цікаво також і те, що така активність співпала із двома процесами.
По-перше, стартом передвиборчих перегонів. Формально до президентських виборів ще півроку, а до парламентських взагалі рік, але фактично передвиборча кампанія для більшості політиків вже почалась — і ви самі це можете бачити по кількості реклами, якою завішана вся країна. По-друге, така активність співпала із завершенням НАБУ низки гучних і резонансних розслідувань, які розслідувались кілька років. Чи випадково?
Наприклад, завершено розслідування у так званій "бурштиновій справі", де підозрюваними є два народні депутати Борислав Розенблат і Максим Поляков.
Максим Поляков і Борислав Розенблат
Нагадаю, що слідство встановило щонайменше 5 епізодів злочинної діяльності, в результаті якої підозрювані в бурштиновій справі нібито отримали від представника іноземної компанії понад 300 тисяч доларів для підготовки законопроектів, незаконного впливу на посадових осіб низки державних органів для безперешкодного ухвалення рішень на користь цієї компанії.
НАБУ також завершило провадження по справі чинного мера Одеси Труханова та низці посадовців Одеської мерії, яких НАБУ і САП підозрюють у заволодінні коштів із місцевого бюджету. Мова йде про придбання у комунальну власність територіальної громади будівлі за завідомо завищеною ціною — у розмірі 185 мільйонів гривень.
НАБУ і САП завершили і справу про розкрадання коштів Міноборони. Це саме та справа про розкрадання 149 мільйонів гривень під час закупівлі палива для потреб Міністерства, в ході розслідування якої були затримані заступник міністра оборони Ігор Павловський і директор Департаменту держзакупівель Міноборони Володимир Гулевич.
Ігор Павловський і Володимир Гулевич
В липні 2018 скеровано до суду справу про розтрату 14,5 мільйона гривень під час закупівлі двигунів для потреб Збройних Сил України.
У травні року до суду скеровано об’єднане провадження за фактом завдання 695 мільйонів гривень збитків ДП "СхідГЗК" та ДП "НАЕК "Енергоатом" – більше відоме як "справа Мартиненка". Ця справа, відомості про яку одними з перших були внесені детективами НАБУ до Єдиного реєстру досудових розслідувань, є унікальною як за задіяними високопосадовцями, так і за масштабністю міжнародної співпраці.
Звичайно, у кожній з цих справ як самі фігуранти, так і ті, хто за ними стоїть, роблять все можливе, аби справи проти них розвалилися: хто оскаржує докази, хто розказує про політичні переслідування, хто тікає з країни і з-за кордону намагається дискредитувати і роботу органу, і справу проти себе.
Хтось, як Генпрокурор Луценко, починає розказувати про відсутність результатів роботи, бо немає вироків. Хтось пояснить нарешті цьому політику без юридичної освіти, що орган досудового слідства не відповідає за вироки, за них відповідає суд. Хоча для чого? Генпрокурор, напевно, звик, що суди працюють тоді і так, як йому і його хазяям потрібно.
Читайте также: Корупції бути: прокуратура отримала доступ до особистих даних журналістів-розслідувачів
Впродовж трьох з половиною років роботи детективи НАБУ викрили на корупції понад 360 осіб. Стосовно 227 із них справи вже перебувають у суді. І саме від прокурорів і суддів зараз залежить, чи дочекаємось ми вироків. Але ключове питання — кому так потрібно, щоби розслідування проти високопосадових корупціонерів так ніколи нічим не закінчились, а ті, хто довів їхні справи до суду, були знищені?
Відповідь ви знаєте самі і ви вже бачите або скоро побачите їхню передвиборчу агітацію на вулицях своїх міст. Думайте і робіть висновки. Кінець кінцем все буде добре, і якщо зараз не добре, значить, це ще не кінець.