Кооперація – шлях до відродження українського села
Світ переживає бум sharing economy, так званої економіки спільної участі, заснованій на спільному користуванні людськими та фізичними ресурсами. Саме за таким принципом працюють Airbnb, Uber, BlaBlaCar. Кооперація у сільському господарстві є логічним продовженням цього тренду і цілком відповідає викликам часу.
На сьогоднішній день кооперативний рух поширений майже у всіх прогресивних країнах світу, адже у кінцевому результаті він дає переваги не лише учасникам об'єднання, а й економіці країни в цілому.
В Україні кооперація – теж не нове поняття. Вона зародилася на наших землях у XIX столітті як протест на ситуацію, що склалася після скасування панщини.
У ХХ столітті ідею кооперації підхопила радянська влада, здійснивши хитру підміну понять. Хоч формально колгоспи і були кооперативами, правило призначення менеджменту зверху, введене за часів Сталіна, зруйнувало мотивацію людей до ефективної праці. Із негативним ставленням до кооперації доводиться стикатися і нині. Втім, цю недовіру можна здолати за допомогою просвітницьких заходів та навчання, створюючи передумови для розвитку фермерських та одноосібних господарств.
Сьогодні в Україні питання вимирання села та зайнятості у сільській місцевості є першочерговим. Агропідприємства частково забезпечують селян роботою, однак вони не можуть забезпечити комплексного вирішення всіх проблем. Шукаючи механізми розвитку сільських територій, ми звернули увагу на міжнародний досвід. Одним із найкращих механізмів для розвитку села та наповнення місцевих бюджетів є кооператив. Відродження кооперації на території всієї країни в умовах децентралізації створить перспективи для процвітання сільських громад та реформування аграрного сектору.
Українські реалії виявились доволі сприятливими для світового досвіду. У 2015 році у Хмельницькій області був заснований Перший національний аграрний кооператив. Протягом одного року кооператив об'єднав 4500 членів із 300 сіл у чотирьох областях України. Кооператив дає можливість розвивати господарство у різних напрямках: м'ясне та молочне скотарство, вирощування органічних культур, спельти, заготівля яблук, гарбузів, цукрових буряків. Участь у кооперативі дозволила селянам втричі збільшити доходи своїх родин. Переваги, які відчули люди вже на початковому етапі, стали стимулом для подальшого росту. У планах на найближчі п'ять років – поширення кооперативу на всю Україну та залучення понад трьох мільйонів учасників.
Успішний досвід кооперації повертає людям впевненість у тому, що вони можуть бути самодостатніми та отримувати гідний дохід своєю працею. Кооперативний рух вибудовує новий принцип – зростання економіки знизу догори – та створює ефект сталого розвитку для місцевих громад. Це шлях до відродження українського села.
Усвідомлення важливості кооперації з'явилося і у Міністерстві аграрної політики та продовольства, яке оголосило розвиток сільськогосподарської кооперації одним із своїх пріоритетів. Сільськогосподарська кооперація здатна дати поштовх для розвитку малого бізнесу та підприємництва у селах, а відтак – добробуту окремої родини та всієї громади. Крім того, кооперація вигідна не лише селянам, але й мешканцям міст, адже призведе до здешевлення продуктів із одночасним зростанням їх якості.
Ми звикли передовсім ставити за мету поліпшення показників ВВП чи НВП, у той час як більш важливий показник – добробут окремої родини. У часи, коли в економіці країни перебуває у занепаді, а на сході триває війна, кооперативний рух може стати одним зі шляхів виходу із кризи. Кооперація здатна не лише підняти економіку, а й об'єднати українців заради спільного майбутнього. І це майбутнє, у якому українці не шукають винних та допомоги ззовні, а працюють на себе, творячи спільне благо на користь громади та держави загалом.
Читайте також: Зупинити земельну вакханалію повинна спеціальна Національна Асамблея