Чому так сталося?

Причини неуспіху частково лежать на поверхні – достатньо просто подивитися список ключових умов (т.зв. "структурних маяків") діючого меморандуму з МВФ та перевірити їх виконання.

Зверныть увагу! МВФ поїхав, але грошей не залишив

Зміни у ВРП та реформа судів

На кінець жовтня 2020 року меморандум передбачає внесення змін до Закону про Вищу раду правосуддя (ВРП) про створення комісії для перевірки та оцінки доброчесності кандидатів до ВРП, яка також має провести одноразову перевірку чинного складу ВРП. Не менше половини членів комісії мають складати, цитую меморандум, "шановані експерти з визнаними етичними стандартами та судовим досвідом, у тому числі з відповідним досвідом інших країн" – вони також мають отримати вирішальний голос в комісії.

Якщо по-простому пояснити суть цих змін – вони дозволяють розпочати очищення ключового вищого органу судової влади (ВРП) від традиційних кланів судової верхівки. Ця судова верхівка наразі є глибоко корумпованою і частково саме на ній тримається все ще діючий в нашій країні корупційний уклад речей.

Якщо склад комісії та добір будуть дійсно якісними, представники цієї судової верхівки можуть втратити контроль над ВРП, натомість його можуть отримати чесні судді.

Контроль над ВРП дасть цим чесним суддям всі можливості для перезавантаження судової системи в країні. Тобто за простими словами про зміни до закону та перевірку чинної ВРП ховається ідея масштабної судової реформи, здатної, при успішній реалізації, змінити баланс сил в країні, значно послабивши корупційні та олігархічні еліти.

Звичайно, що для цих еліт така реформа становить сильну загрозу, і вони роблять все для її блокування – наразі, успішно. Також, важко сперечатися з тим, що реформа є як в інтересах звичайних українців (які мають шанс отримати нормальні чесні суди), так і в інтересах наших західних партнерів (які мають шанс отримати в українських судах нормальний захист для своїх інвесторів та підвищити потенціал України як напрямку для своїх інвестицій). Так чи інакше, поки що, корумпованій частині еліти вдалося заблокувати судову реформу – а з нею і шанси на отримання траншу МВФ, оскільки ключова вимога залишається невиконаною.

Антикорупція та ринок газу

Втім, це не єдина проблема. Перегляд програми та виділення траншів МВФ можуть бути заблоковані не тільки через невиконання умов поточного меморандуму, а й через порушення раніше виконаних умов попередніх меморандумів. Саме це сталося у сферах антикорупції та газового ринку.

Рєкомендуємо! Гра в наперстки: як Україна намагається обманути МВФ

В антикорупційній сфері основні проблеми створенні осінніми рішеннями Конституційного суду, який частково зруйнував антикорупційне законодавство. Скасовану тоді кримінальну відповідальність за брехню в декларації відновила Верховна Рада – але в обмеженій формі, до 9 мільйонів гривень це лише штраф.

Ще раніше, в серпні, КСУ визнав неконституційним указ про призначення директора НАБУ Артема Ситника. Оскільки запровадження антикорупційного законодавства в його нинішньому вигляді було умовою попередніх програм МВФ, ці рішення КСУ призвели до порушення умов попередніх меморандумів, причому тих, за якими вже були надані кошти. І ці порушення все ще не ліквідовані – що також є підставою для затримки з переглядом програми.

Те саме стосується і газового ринку, створення якого також передбачене умовами програми МВФ та прописане у відповідних меморандумах, включаючи чинний. Встановлення тимчасового обмеження на ціну газу на рівні 6,99 грн за м3 суперечить цим умовам – принаймні, допоки це обмеження діє, тобто до квітня.

Дефіцит та ринок електроенргії: які проблеми у цих сферах

Якщо подивитися ще глибше, є щонайменше дві проблеми, які мають зараз хвилювати команду МВФ.

Чинний Кабмін втратив великий здобуток України за останні роки – відносно низький рівень дефіциту бюджету. У 2019 році ми мали дефіцит на рівні 2% від ВВП, у 2020 році у відповідь на кризу дефіцит було підвищено до 8% від ВВП (реально виконано було менше), що було виправдано необхідністю протидіяти епідемії та підтримати економіку.

Проте і на 2021 рік ми маємо дуже високий дефіцит бюджету на рівні 5,5% від ВВП – та не маємо жодного чіткого плану по скороченню дефіциту. Зараз Кабмін знову заганяє країну в борги та знижує цим її кредитоспроможність. Це прямо суперечить цілям програми МВФ, з якої ми маємо успішно вийти, а не вічно залежати від Фонду. Зрозуміло, що це теж має непокоїти Фонд.

Друга потенційна проблема з точки зору бюджетної стабільності країни – ситуація на ринку електроенергії. Там утворилася та продовжує утворюватися велика сума заборгованості перед різними гравцями ринку. Порядок сум становить десятки мільярдів гривень, які мають в якийсь момент бути виплачені в тій чи іншій формі. Оскільки є всі ризики, що, кінець кінцем, все це ляже додатковим тягарем на державний бюджет або борг, це теж явно має непокоїти МВФ.

Плюс нікуди не зникає традиційна необхідність захищати інституційну незалежність НБУ. Зараз питання здебільшого торкається дій Ради НБУ, проте з радара МВФ воно точно нікуди не зникне.

Довго маневрувати від МВФ не вийде

З такою кількістю проблем, зовсім не дивно, що місія завершилася безрезультатно. Навряд чи варто очікувати якогось прогресу до того, поки не виконані хоча б основні з описаних вище умов – закон про перезавантаження ВРП, врегулювання процедури призначення керівника НАБУ, скасування цінового регулювання на ринку газу. Більш-менш чітке розуміння по часових рамках ми маємо лише стосовно останнього – регулювання має бути скасоване у квітні. Відповідно, точно не варто очікувати прогресу в стосунках з МВФ раніше другої половини весни.

До теми Грошей знову не буде: про результати місії МВФ

Зараз на світових фінансових ринках напрочуд гарні умови, тому навряд чи проблеми з програмою МВФ відразу перетворяться на проблеми з фінансуванням державного бюджету. Проте цілком ймовірно, що до літа умови дещо погіршаться. З іншого ж боку, чим далі ми тягнемо з отриманням траншу від МВФ, тим більше це дратуватиме інвесторів і тим гіршими ставатимуть умови отримання фінансування для України.

Пікові виплати за державним боргом припадають цього року на вересень. Відповідно, ближче до вересня й варто очікувати перших проблем з фінансуванням, якщо до того часу ми не матимемо траншу. За умови мінімально нормальної роботи Мінфіну та Кабміну, ми все одно маємо бути спроможні пройти вересневі виплати, навіть без траншу. На жаль, нинішні Мінфін та Кабмін раніше вже демонстрували неспроможність забезпечити таку нормальну роботу – тому ризики для фінансової стабільності країни без траншу МВФ (або зміни уряду) можуть з'явитися вже у вересні.

Наприкінці ж року нас очікує вже більш серйозна вправа – фінансування величезного дефіциту бюджету. Тут без траншу МВФ нас точно очікують проблеми.

Щонайменше, ми матимемо повторення минулорічної бюджетної кризи, коли Казначейство з листопада по середину грудня діяло в режимі "картотеки" та не проводило значну частину платежів.

Які будуть наслідки і що з цим всім робити?

Наостанок, давайте чесно визначимо першопричини проблем у відносинах з МВФ – які, до речі, перекинуться і на проблеми у відносинах з іншими партнерами, зокрема новою американською адміністрацією.

Однією з причин, очевидно, є помилки, які наробив чинний Кабмін: провалена робота з ринком газу, через яку довелося в авральному порядку вводити цінове регулювання, неспроможність адекватно знизити дефіцит бюджету на 2021 рік, криза на ринку електроенергії.

Крім питань некомпетентності та кадрової слабкості, очевидною проблемою діючого уряду є повна відсутність підтримки з боку парламенту. Кабмін, який не здатен працювати з парламентом, за визначенням не зможе подолати описані вище проблеми, оскільки вони передбачають цілу низку не простих з точки зору голосування законодавчих змін.

Важливо! Зеленський слухає покидьків: як звільнення Ситника вплине на співпрацю з США та Європою

Друга ж причина – опір з боку частини старої української еліти у сферах судової реформи та боротьби з корупцією. Ці реформи не зачіпають інтересів простих українців і є цілком популярними – а на їх результат у вигляді справедливості в суспільстві взагалі величезний запит.

Проте, за умови повноцінної реалізації, ці реформи здатні зруйнувати корупційний статус-кво, в якому звикла жити більша частина традиційно правлячої в Україні верхівки. Саме тому ці реформи треба робити – в першу чергу, чинному президенту та парламенту, які, якраз, до цієї старої керівної верхівки безпосередньо не належать.