Після того, як епідемія коронавірусу спалахнула в Китаї – під загрозою автоматично опинилися всі країни сусіди. Тим не менш, зараз вже зрозуміло, що й КНР і межуючі з Китаєм держави – Південна Корея, Тайвань, Сингапур, Японія – виявилися набагато успішнішими в подоланні епідемії, ніж, скажімо, європейці. І, якщо, йдеться про китайців, то численні експерти одразу кажуть – мовляв, це ж тоталітарна країна, вони можуть собі дозволити драконівські заходи. Проте, пояснити, чому ж боротьба з коронавірусом виявилася не менш, а подекуди й більш успішною в цілком демократичних країнах на кшталт Південної Кореї та Тайваню, вони не можуть.

Рекомендуємо: Карантин вдарить по бізнесу. Як врятувати людей від безробіття

Слід визнати, що, перш за все, тайванська влада виявилася більш підготовленою до кризового розвитку подій, аніж будь-який уряд в Європі. За рейтингом Bloomberg 2018 року, Тайвань взагалі посідає перше місце за рівнем медицини (на другому – Сингапур), але навряд чи саме цей фактор виявився вирішальним. Наприклад, третє місце в цьому рейтингу належить Іспанії, а вона зазнала чи не найпотужнішого удару коронавірусу – гірша ситуація в межах ЄС склалася лише в Італії. Тож виходить, рівень медичного обслуговування, можливо, й відіграє свою роль, але ця роль – не основна. Що ж допомогло Тайваню ефективно подолати кризу?

Хоч зараз це здається трохи дивним та якимось розмитим, але нагадаємо, що коронавірус COVID-19 та спричинена ним хвороба легенів вперше були виявлені у китайській провінції Хубей, в місті Ухань, всього-на-всього два з половиною місяці тому. Наразі, станом на сьогодні, вони розповсюдились більш ніж на 110 країн світу, а кількість інфікованих перевалила за 128 тисяч осіб. Це – ознака нашого часу, глобалізації та ефективних транспортних сполучень, однак, саме країни, географічно близькі до КНР, отримали перший удар та мали, за логікою, найбільше постраждати.

Попри географічну близькість до епіцентру пандемії, досі Тайвань залишається великою мірою "недоторканим" для інфекції COVID-19. Коли в січні цього року там були виявлені перші випадку захворювання, експерти прогнозували, що Тайвань разом із Китаєм, скоріш за все, отримає найбільшу кількість інфікованих. Натомість, у той час, як в Китаї вже зареєстровано майже 100 тисяч випадків – в Тайвані їх кількість ледве сягнула 60.

Готувалися заздалегідь

Деякі міжнародні експерти з питань охорони здоров'я вважають, що подібний успіх Тайваню полягає в тому, що уряд країни вчасно втрутився та ухвалив заходи протидії. Так, Джейсон Ванг, експерт з питань суспільної політики охорони здоров'я з американського Стенфордського університету, вважає, що влада Тайваню вчасно зрозуміла потенційну небезпеку та можливі розміри кризи й постійно випереджувала цей розвиток своїми діями.

"Після епідемії SARS 2002-2003 років був створений Національний центр управління здоров'я (National Health Command Center), – пояснив він в інтерв'ю Deutsche Welle, – Таким чином, вони вже тоді почали готуватися до наступної можливої кризи".

NHCC займався тим, що збирав статистичні дані та забезпечував співробітництво експертів з різних галузей. Довгий час, до речі, уряд острову піддавався критиці нібито за "марнотратство", але тепер навіть найзапекліші критики змушені були визнати, що цей центр виправдав кожен цент, який було на нього витрачено.

Нині, коли епідемія лише почалася, уряд Тайваню першим у світі заборонив приїздити до країни китайцям, а також жителям Гонконгу та Макао. Йому знову ж таки довелося витримати цілий потік критики, але заборона діяла з перших днів й діє досі. Водночас уряд заборонив експортувати за межі Тайваню медичні маски, аби бути впевненим, що у власній країні не буде їх дефіциту.

"Тайвань інтегрував дані, отримані від служби національного медичного страхування, до баз даних митниці та міграційної служби" – розповідає доктор Ванг. Нині це допомогло тайванським медикам, які працюють "на передовій" захисту від епідемії, ідентифікувати потенційних інфікованих осіб, скориставшись даними про їх подорожі.

Окрім того, уряд Тайваню розробив програму, яка спрощує можливість для жителів острову, які повернулися із-за кордону, повідомити медичні заклади про маршрут своєї подорожі та можливі симптоми хвороби. Для цього їм досить просто відсканувати власним смартфоном окремий QR-код, який можна знайти на видному місці в будь-якому морському чи аеропорту, а також наразі навіть на зупинках суспільного транспорту. "Мандрівники" отримують трохи згодом СМС-повідомлення про оцінку стану їх власного здоров'я.

Таким чином, працівники прикордонних та митних служб мають змогу приділяти більше уваги прибулим із високим потенційним ризиком інфікованості COVID-19 та залишити в спокої тих, у кого цей ризик не є великим.

Вмотивоване населення

Висока готовність виконувати урядові накази, яку продемонстрували тайванці, значно полегшила держслужбовцям їх роботу та адекватну реакцію на спалах епідемії. Це пояснюється тим, що епідемія SARS 2002 – 2003 років дуже сильно вдарила по Тайваню й місцеві жителі болюче переживають спогади про ті часи. Тодішня ситуація багато чому їх навчила й збудила в них своєрідне відчуття ліктю, спільності в боротьбі з бідою – вважають соціологи. Саме тоді, коли скінчилася епідемія SARS, Тайвань вклав великі гроші в біомедичні дослідження, посилив свої потужності в цьому напрямкові. Нині саме тайванські дослідницькі команди першими розробили пілотний швидкий діагностичний тест на COVID-19 та обіцяють незабаром впровадити його в серійне виробництво.

Кілька днів тому одна з таких дослідницьких груп, яка працює в тайванській Academia Sinica, виростила антитіла, за допомоги яких можна ідентифікувати протеїн, що спричиняє коронавірус. Їх основна мета – зробити такий тест, який давав би точний результат вже протягом 20 хвилин. За даними керівника цієї групи, Янг Ан Суй, наступним кроком слід переконатися, що результати тесту є на 100 відсотків надійними – й тоді можна виробляти його серійно.

Цікавий факт: попри те, що Тайвань очолює світовий рейтинг рівня медицини, попри вражаючі результати в боротьбі з коронавірусом, Тайвань не є членом Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), позаяк ця держава з 1971 року через тиск з боку КНР була виключена з Організації Об'єднаних Націй. Китай досі не дає Тайваню вступити до ВООЗ, попри численні намагання це зробити.

Важливо! Уроки з минулого. Те, що зупинило чуму, знищить і коронавірус

Тайванські медики та дослідники з готовністю діляться власним досвідом боротьби з коронавірусом з будь-якими іноземними колегами, в тому числі – з китайськими. Тайванські експерти постійно беруть участь в телеконференціях, тайванські лікарі підтримують країни, в яких медичні ресурси є менш розвиненими, постійно отримують та досліджують на замовлення інших країн проби інфекції. Іншими словами – Тайвань не працює виключно на свої потреби, а залишається відкритим для співробітництва.

Важко сказати, чи допоможе така політика, а також той факт, що в боротьбі з коронавірусом Тайвань наразі є, скоріш за все, найуспішнішою країною у світі, потрапити острову до складу ВООЗ. Але одне є беззаперечним: у тайванців є, чому навчити весь світ. Можливо, для нинішньої ситуації це вже трохи запізно, але хто може, поклавши руку на серце, сказати, що нинішня пандемія – остання?