Не можна заперечити одного: всі події 25 травня у день звіту Президента – відбуваються навколо звільнення Надії, а мали б бути наколого того, чому Порошенко не прагне виконувати дані два роки тому обіцянки. Можливо ви запитаєте, чи не натякаю я на те, що нами маніпулюють? Ні, не натякаю, я кажу про це прямо. При чому маніпулюють у зговорі з Путіним.
Ні продажу Рошену, ні завершення війни, ні боротьби із корупцією, ні швидких реформ, ні навіть долара по 10 – немає.
Як писав свого часу у листі Борис Березовський до Юлії Тимошенко, мовляв, ви не встигнете здобути економічних перемог, тому покажіть ідеологіні.
Тимошенко Березовського тоді так і не почула, зате через 10-ть років почув Порошенко, який майстерно зміг зіграти на очікуваннях українців. І тепер уже й не дорікнеш ні відсутністю доріг, ні ростом комунальних тарифіф, ні корумпованими судами та митницею. Все ж в країні добре, Президент повернув Савченко.
З іншого боку, я не впевнений, що Порошенко шукав ідеологічних перемог для країни. На жаль, економіку не звільнили від бюрократів, силовиків та корупціонерів.
В той же час дивує позиція населення, адже одиниці сьогодні говорили про те, що у Президента друга річниця на посаді. Говорили, але їх ніхто не почув. Ніхто і не почув тих, хто волає про інших наших полонених у російських та ічкерських тюрмах.
Проблема в тому, що країна живе в режимі пошуку свого єдиного героя та лідера, який вирішить усі наші проблеми. За нас винесе сміття, заплатить податки, зловить нечесного суддю чи прокурора. Такі собі пережитки суспільного патріархату.
Але українська любов не постійна, згадайте тільки Ющенка, Тимошенко і того ж самого Порошенка. Скажете, що це інше? Добре, Парасюк, Коломойський, Семенченко. На жаль, ми дуже легко створюємо собі героїв і дуже швидко в них розчаровуємось. Ми самі хочемо щоб нас обманювали. На жаль. Але багато в чому це правда.
Найгірше що політики це розуміють, тому і маніпулюють. Я теж, як всі, усім серцем радію поверненню Надії Савченко, так само, як і радів поверненню інших полонених. Всі вони для мене патріоти та Герої України, в незалежності від прізвищ та медіавпізнаваності. Однозначно вони Герої, без сумніву та підозри.
Але мою голову не покидають думки: а ДЕ ЗВІТ???
Чому Путін погодився саме тоді, коли це було найпотрібніше для Порошенка? Що в замін? І чи не стало це початком дружби двох П.?
Читайте також: Савченко повернулась в Україну. Хронологія