Перший в "отказники" (як називали за совка тих, хто отримав відмову у виїзді за кордон) пішов знаменитий бразильський письменник Пауло Коельо.
I never recorded any message supporting her current candidacy; even if I like her as a person, Ukraine politics is none of my business ("Я ніколи не записував жодного повідомлення на підтримку її кандидатури; навіть якщо я симпатизую їй як людині, українська політика – не моя справа"), – зазначив Пауло Коельо в своєму Твітері.
В "Батьківщині", щоправда, не розгубилися й миттю відкоментували, що інтерв’ю з Коельо записували ще у 2010-му для документального фільму про Тимошенко. І що письменник, мовляв, прекрасно знав та усвідомлював, як використають фрагмент його компліментарного спічу про Юліну харизму.
Читайте також: "Тому що непослідовна": що пообіцяла кандидат у президенти Тимошенко
Так-то воно так, але все таки вийшло некрасиво. Документальний фільм – це не з’їздівська агітка. Та й років минуло чимало. А що, як метр Коельо за останнє майже десятиліття змінив свою думку про ЮВТ? Може, й краще, що українська політика – це не його справа, бо методи цієї політики навряд чи припали б йому до смаку.
Другим, хто відкараскався від честі бути Юліним агітатором, став колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен.
Ні. Не правда, я не підтримував жодного кандидата. Я лише звернувся до українців по відео з тим, що, якщо країна обрала шлях у напрямку до ЄС, то мусить проводити реформи. Це моє послання всім кандидатам. І відео доступне для всіх кандидатів, – заявив Расмуссен у кулуарах Давосу.
Але, можливо, найболючішого удару по Тимошенко завдав нещодавній соратник Міхеіл Саакашвілі. В ніч на з 23 на 24 січня на його ФБ-сторінці з’явилося 23-хвилинне відео, де колишній президент Грузії роз’яснює чітко та ясно: він – не за Тимошенко, він лише проти Порошенка. Причому дуже й дуже сильно проти.
В притаманній йому експресивній манері Саакашвілі називає чинного главу української держави "клептократом, який не може не красти" і який "вкраде у вас вибори". Витративши частину ефіру на перераховування власних образ, Саакашвілі продовжує, заявляючи:
Я вітав би перемогу на президентських виборах і Юлії Тимошенко, і Анатолія Гриценка, і Володимира Зеленського, хоча він поки що скидається на кота у мішку, але в будь-якому випадку це виглядає як оновлення, яке потрясло б цю систему.
Саакашвілі говорить, що вирішив записати це звернення після того, як отримав багато запитань з приводу того, чому він підтримав Тимошенко. І запевняє: включення із ним на з’їзді "Батьківщини" не було підтримкою лідерки, воно було криком душі, бо "другий термін Порошенка поховає державу, і ті, хто цього не розуміють, є корисними ідіотами".
Повторний прихід Порошенка до влади стане кінцем України – цю фразу як рефрен Саакашвілі повторює неодноразово. "Зараз ми повинні підтримати тих (хто балотується), дуже погано, що вони не об'єдналися і не вибрали єдиного кандидата – тоді Порошенка можна було б вважати таким, що програв. Так, вони не змогли об'єднатися. Зараз у нас ситуація, що вони як мінімум не повинні один одного топити", – підкреслює промовець.
І повторює ще раз:
Сьогодні Тимошенко – лідер передвиборних перегонів, і я буду її підтримувати. Якщо завтра таким лідером стане Садовий – я буду його підтримувати. Те ж саме стосується Гриценка, те ж саме стосується Зеленського.
Одним словом, Юлія Володимирівна для Міхеіла Ніколозовича – всього лише інструментарій для усунення від влади ненависного йому індивіда. І аж ніяк не велика мати-берегиня, не кіборг у спідниці, не втілення України. Просто одна з набору викруток, якою можна виколупати шуруп на ймення "Порошенко".
А втім, якщо вважати піаром все, крім некрологу, то й сказане Саакашвілі також може бути прославою Тимошенко. Дивлячись, як на це подивитися, бо багато що у кінцевому підсумку залежить від інтерпретації.
Читайте також: На з'їзді партії "Батьківщини" людей змушували аплодувати: відео