Некоторые до сих пор убеждены, что Кремль не нападет на Украину. Это вызывает чувство дежавю, ведь нечто похожее украинцы уже переживали в 2014 году. Дальше на украинском.
Пригадую, як у серпні 2016 року я поїхав у Приазов'я. Одна машина, троє пасажирів і багажник, забитий аж так, щоб перебути раптову зиму.
популярные видео
К теме 2014 – 2022: как меняются взгляды Запада на украинско-российскую войну
У Мелекине Донецької області ми приїхали пізно. Швиденько поселилися в приватному будинку й у присмерках пішли на пляж. Тепле море, пісок, вино і сир.
Єдине, що бентежило, – насувався дощ. Він був неминучий – його провіщав гуркіт грому. Бентежило доти, доки ми не поглянули на небо. Зорі були як на долоні, жодної хмарини. Це був не грім, це була канонада. Трохи далі на Схід.
Війна у Мелекиному
У Мелекиному відчувалася війна. Пусті вікна покинутих санаторіїв донецьких підприємств. Ті з них, що вишикувались на першій лінії, потроху засипало піском.
Місцеві бабусі не любили камер. Варто було дістати фотоапарат – відразу просили сховати. Мовляв, коли знімають – може щось статися. "Давно вже нічого не було, от і не треба", – казали вони.
Мелекине витвережувало. Війна завжди поруч. До неї – 6 годин на поїзді або 10 на автівці.
Связанные темы:
Если Вы обнаружили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter