Закон про гендерну рівність в армії – рівність чи зрівнялівка?
Нещодавно Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект №6109 про гендерну рівність в армії, який, нібито, спрямований на те, щоб зрівняти статус чоловіків та жінок у Збройних Силах України. Але, на мою думку, саме цей законопроект, замість досягнення благої мети, призведе до протилежного результату.
Звичайно, у процесі побудови армії західного зразка, питання рівного доступу й можливості чоловіків та жінок до служіння Батьківщині, є вкрай важливим. Тому норми щодо однакової можливості доступу до військової служби із правом підписання контракту, безумовно, необхідні. Але в цьому ж законопроекті є й інші норми, які, навпаки, ускладнюють можливість для жінки бути військовослужбовцем. Потрібно ж не забувати, що є певні фізіологічні відмінності. Їх врахування ні де і ніколи не вважалось дискримінацією.
Читайте також: Ірина Луценко внесе в Раду законопроект про зміни до закону про НАБУ
Тепер про важливі аспекти, які, у тому вигляді, в якому вони є зараз у законопроекті, я вважаю, дискримінаційні. Пропонується вилучити норму про звільнення жінок від перевірочних зборів, надавши таку пільгу лише вагітним жінкам. А що робити жінці, яка годує немовля? Або яка одна виховує дитину і цю дитину немає з ким залишити? Чи її можна викликати на службу хоч на перший день після пологів? Хіба це не дискримінація?
Або інший приклад – запровадження можливості направлення жінки без її згоди в добовий наряд на рівні з чоловіком. На даний час жінка може призначатися в добові наряди в ролі чергового фельдшера, а також за іншою військовою спеціальністю, але не, наприклад, в караул. Невже в авторів законопроекту відсутнє розуміння, що жінці слід надати можливість самій обирати, чи згодна вона брати участь саме у такій, потенційно шкідливій для неї, діяльності. І для цього є багато, в тому числі, фізіологічних причин.
Те саме стосується і збільшення віку виходу на пенсію для військовослужбовців-жінок: хіба не краще залишити пенсійний вік на існуючому рівні, дозволивши жінці добровільно продовжувати військову службу після його досягнення.
Тож зараз, я впевнений, якщо не внести відповідні правки до законопроекту, навпаки, буде обмежено доступ жінки до військової служби. Адже приймаючи рішення про обрання кар'єри військового, жінка буде розуміти, що певні аспекти служби можуть вплинути на неї більш негативно, ніж на чоловіка, а жодної допомоги з боку закону не буде. Усунення дискримінації має забезпечуватись рівним доступом чоловіка і жінки до всіх видів діяльності, а не ускладнюватись ліквідацією пільг.
Не потрібно "винаходити наново велосипед", адже існує досвід країн НАТО та Ізраїлю, які успішно вирішують ці питання. Цей досвід слід перейняти.
Читайте також: Легітимація лобізму в Україні, або Чи далі залишатися з корупцією?