Вибори президента США: як голосують та обирають американці

Прогнози та шанси

3 листопада 2020 року американці будуть обирати собі нового 46-го президента США та його віце-президента. Імена головних кандидатів вже відомі: від Республіканців йде чинний лідер Америки Дональд Трамп, який планує переобратися на другий термін. Від Демократів – колишній віце-президент Барака Обами Джо Байден. 24 канал розповідає деталі.

Вибори в США 2020 Чого чекати від долара після результатів

Через пандемію коронавірусу вибори 2020 є дуже складними та незвичайними для Сполучених Штатів. Вже більше 90 млн американців проголосували поштою і не збираються йти на дільниці. Скоріш за все, для визначення переможця народного голосування знадобляться дні чи навіть тижні. І він не буде визначений вже 3-го листопада (окрім варіанту розгромної перемоги Байдена – 24).

Щодо шансів та ставок букмекерів, то вони різняться. Одні вже віддають перемогу Байдену, інші кажуть, що у Трампа все ще гарні шанси лишитися президентом США.

Сайт "Проєкт 538" каже, що кандидат від Демпартії випереджає свого супротивника на цілих 8,5%.

Букмекерські контори ж у свою чергу прогнозують більш серйозну битву та набагато менший відрив. William Hill ставлять на Байдена 11 до 20-ти, тоді як Spreadex та Matchbook – на Трампа ( 15 до 8-ми).

Bet365 вважає, що саме "Сплячий Джо" виграє народне волевиявлення зі ставкою 1 до 6-ти, а Genting Bet – що Трамп зробить це саме ( 5 до 1-го). Ставки на виграш в Колегії Виборців наразі такі: SkyBet, Betfair та Paddy Power – за Байдена, 8 до 1-го, що він візьме від 270 до 299 голосів. За чинного лідера країни виступають у Smarkets (19 до 1-го за 270-275 голосів).

Рейтинг кандидатів Вибори у США 2020: Байден все ще попереду

Крок перший: рішення балотуватися

Згадаймо, як проходять вибори та які особливості виборчої системи США. Це поки що стандартне рішення для всіх країн: кандидат повинен оголосити, що він балотується. Неважливо куди: у Сенат, Конгрес, чи на мера міста. В нашому випадку маємо віртуального кандидата на головну посаду країни. Їй/йому треба підтвердити це бажання у Федеральній виборчій комісії не пізніше ніж за 15 діб після оголошення. Що для цього треба?

Є кілька жорстких умов:

• потрібно бути старшим за 35 років
• бути громадянином США з народження
• проживати у США 14 останніх років.

Причому оголосити можна будь-коли, навіть якщо до реальних виборів ще кілька років мінімум. Так зробив Тед Круз, республіканець з Техасу, у 2015 році. Або як медіа-магнат Майкл Блумберг, який включився, коли передвиборча гонка вже почалася (але таким кандидатам зазвичай дуже складно пробиватися вгору).

Не пропустіть! Де відбудуться вибори у 2020 році

Далі всю організацію на себе беруть дві великі партії: Республіканці та Демократи. Незалежних кандидатів зазвичай мало. Можемо згадати серіал "Designated Survivior", де президентом був переобраний Томас Кіркман. Єдиним, хто в реальному житті був обраний не від жодної партії, став...перший президент США Джордж Вашингтон. Джон Тайлер у 1841 році був виключений з партії Вігів, залишався незалежним всю каденцію.

Крок другий: фандрайзинг на кампанію та схвалення від лідерів

Вибори у США – це дуже дорого. Вибори президента – ще дорожчі/ Фото Getty Images

Тому, гроші збираються всюди, де це законно (й не дуже). На спеціальних заходах, де можна поговорити з кандидатом та внести гроші у фонд, серед магнатів та лобістів. Навіть серед закордонних урядів (так, Дональд, це про Ізраїль та Саудівську Аравію; так, Борисе, це про Росію).

Якщо ж ми кажемо про стандартний шлях, то це КПА (Комітет партійної активності). Зазвичай, виборці розуміють, кого підтримати доларом після результатів у перших штатах (про це нижче). Внести в КПА можна не більше 5000 доларів США від однієї людини, до того ж не можна робити внести іноземцям та корпораціям. Але...все змінилося у 2012 році. Тоді Верховний Суд США відкрив дорогу корпораціям. Але у форматі "Супер-КПА", які діють окремо від штабу кандидата. Ці тимчасові організації можуть як збирати гроші так і атакувати медійно конкурентів. На минулих виборах, “Супер-КПА” витратили понад 600 мільйонів доларів.

​Це цікаво: Довгі черги на дільницях та вітрини забиті дошками: як США готуються до виборів президента

Але недостатньо мати багато грошей. Треба отримати схвалення кандидатури від старших по партії, впливових пасторів релігійних громад, ведучих у медіа, зірок шоу-бізнесу. Чим більше таких зв’язків, тим краще, тим потенційно у нашого віртуального претендента на Білий Дім більше грошей. Якщо вас "саппортить" релігійний діяч чи губернатор і робить це відкрито, шанси піднятися у номінації доволі високі. Для них це теж може обернутися новою посадою: Ніккі Гейлі з губернаторки штату стала на деякий час послом США в ООН в уряді Трампа, хоч і підтримувала Марко Рубіо.

Крок третій: праймеріз та кокуси

З останнього місяця зими починається передвиборчий марафон/ Фото Getty Images

Після реєстрації та запуску кампанії, починається мандрівка по США від штату до штату. У 2020 році вона триватиме з лютого по червень (самі вибори у листопаді). Проводяться праймеріз (партійні конференції) та кокуси (з’їзди активістів). На праймеріз голосують або офіційно зареєстровані партійні члени (закриті), або всі охочі (відкриті). Кожна партія встановлює свої правила, тому у деяких штатах може існувати змішана система. Праймеріз існують з 1842 року!

Виглядає це як маленькі попередні вибори. По результатам, найслабші зазвичай добровільно вибувають зі змагання. Тому після кожних праймеріз, кількість кандидатів зменшується.

Новини по темі: Вибори у США 2020: Байден все ще попереду – рейтинг кандидатів

Кокуси ж вважаються неофіційним заходом. Слово прийшло з мови індіанців, означає "багато людей і галасу". Вони теж можуть бути закритими або відкритими. Людей, які прийшли на кокуси, розподіляють на групи за кожного кандидата і просто рахують число піднятих рук у кожній. Демократи мають окрему церемонію: якщо у одній з груп набирається менше 15% підтримки, її розпускають. Інші дві групи з більш популярними політиками, починають агітувати за приєднання до них.

Якщо виходить, що дві групи рівні за показниками, то підкидають монету. Й так на кожній дільниці штату! На це навіть роблять ставки. Республіканці такого церемоніалу не мають. Перші кокуси завжди проходять у Айові, перші праймеріз – у Нью-Гемпширі. Дуже популярний також формат теледебатів між кандидатами. Виявляються перші фаворити гонки. Втім, це ще не офіційне висування, а лише відбірковий раунд.

Крок четвертий: "супервівторок"

Якщо наш кандидат/ка "доживає" до березня, то попереду нове випробування – "супервівторок", коли одночасно праймеріз та кокуси проходять у 13-ти штатах США. Тут вже виявляється, хто серйозно готовий боротися за партійну номінацію.

У 2020 році, це відбудеться 3-го березня. Голосування пройдуть у Алабамі, на території Американське Самоа, Арканзасі, Каліфорнії, Колорадо, Мені, Массачусетсі, Міннесоті, Північній Кароліні, Оклахомі, Теннессі, Техасі, Юті, Вермонті та Вірджинії. Також окремо голосуватимуть Демократи, які не живуть у США. Зазвичай, хто виграє від партії "Супервіторок", йде далі на номінацію. Так сталося у 2016 році з Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом.

Тут саме час поговорити про те, що у США штати історично мають стійкі політичні уподобання. Вони традиційно голосують за Демократів чи Республіканців. "Червоні" штати республіканців зазвичай на півдні, в центрі та заході країни, "Сині" демократичні – на сході та півночі. Виключення - західна демократична Каліфорнія. Тому кандидат/ка може не витрачати кошти там де вони точно виграють/програють. Зазвичай, це відомо наперед.

Такі справи: США – Старі Шкапи Америки, або У бій ідуть одні старики

Багато "Червоних" штатів входить до так званого "Біблійного поясу". Його ще називають "rural America", бо більшість людей там живе у селах. Тут скоріше побачиш "Walmart" ніж "Старбакс", сільське господарство чи нафтовидобування ніж індустрію чи наукові лабораторії.

"Сині" штати більш організовані, освічені та урбанізовані, в основному це великі міста, включаючи Нью-Йорк та Вашингтон. Вони більш культурні та більш етнічно різноманітні, ніж "Червоні". Там все майже навпаки: американці більш консервативні, більш релігійні, менш освічені, в основному расово гомогенні (темношкірі на півдні, білі на – заході і в центрі). В штатах республіканців більше людей володіє зброєю (44% проти 27% штатів демпартії), менше підтримують право на аборт та легалізацію наркотиків.

Й є окрема історія: swing states або "бузкові". Це штати, де зареєстрованих республіканців приблизно стільки ж стільки й демократів і все залежить від самих кандидатів. Наскільки вони зможуть переконати електорат. Такі штати можуть від виборів до виборів переходити з рук у руки. Найголовніший "бузковий" штат - Флорида.

Крок п’ятий: партійний з’їзд

І от настає момент істини – у липні, штати направляють своїх делегатів на загальнонаціональні партійні з’їзди. Саме на них обирають тих, хто буде боротися безпосередньо на виборах за крісло у Білому Домі. Чим більший штат, тим більше там делегатів. Але й з менших штатів теж прибуває достатньо людей.

Щоб офіційно затвердити себе у якості кандидата, треба набрати більшість голосів. Технічно це виглядає так: "більше 50% +1 голос". У 2020 році, щоб виграти номінацію, треба отримати 1990 голосів від 3979 делегатів. На з’їзді переможець номінації зазвичай презентує свою кандидатуру на віце-президента. Від цієї миті, вони агітують удвох.

Крок шостий: Колегія виборців

Так виглядають результати виборів, доставлені у Конгрес США/ Фото Getty Images

Вся сіль виборів у США у тому, що ставлячи хрестик навпроти імені кандидата у бюлетені, американці насправді голосують за виборців, які потім обирають президента США. У кожного штату це число обмежено кількістю представників в Конгресі США. Там загалом засідає 535 людей (Сенат - 100, Палата представників - 435). Це стало можливо у якості компромісу між батьками-засновниками. Частина з них хотіла, щоб Конгрес прямо обирав президента, інша - щоб це робив народ. Ще трьох обирає Федеральний округ Колумбія (де знаходиться столиця США), бо він в Конгресі не представлений.

Тобто загалом Колегія – 538 американців. Їх теж зазвичай визначають на зборах партії, про які йшлося вище. Претендують на ці посади відомі у штаті люди, активісти, журналісти. Звісно, вони мають відносини (зазвичай добрі) з кимось з кандидатів в президенти.

Щоб остаточно перемогти, треба набрати не менше 270 голосів членів Колегії. Якщо цього не стається, право обирати президента переходить до Палати представників Конгресу США. Сенат, відповідно, обирає віце-президента. Це сталося двічі: у 1801 році Томас Джефферсон, а у 1824 – Квінсі Адамс так стали лідерами Америки.

У всіх штатах США крім двох (Мен та Небраска) кандидат-переможець забирає собі автоматично голоси всіх виборців свого штату. Програвший не отримує нічого. У Небрасці все ще складніше: якщо кандидат здобув просту більшість у штаті, він отримує підтримку двох виборців у Колегії. Програвший отримує один голос. Так сталося під час виборів у 2008 між Маккейном та Обамою (причому, Барак Обама програв штат). Подібна система існує і в штаті Мен, але там поки що ніколи голоси не розділялися.

Кадр з серіалу "Designated Survivor": Кіфер Сазерленд у ролі президента Тома Кіркмана/ Фото Getty Images

Але й це ще не все. Хоча результати голосування Колегії відомі майже відразу, але формальний процес змушує виборців у грудні голосувати ще раз у своїх штатах, окремо за президента та його "праву руку". Офіційно, вибори президента завершуються у січні, коли їх результати оголошує Конгрес на спільному засіданні. Президент починає каденцію з 20-го січня наступного після виборів року. До цього працює тимчасова “перехідна адміністрація”.