Що таке "кочубеївщина" і чому її називають однією з головних бід українців
- Василя Кочубея було страчено за доноси на Івана Мазепу про його союз зі Швецією, що стало причиною виникнення терміну "кочубеївщина".
- Юрій Шевельов вважав "кочубеївщину" однією з ключових проблем України, яка сприяла знищенню її державності, особливо під час Полтавської битви.
26 липня 1708 року біля селища Борщагівка було страчено Василя Кочубея – генерального суддю Війська Запорізького. І це сталося за наказом російського імператора Пьотра І.
Такий вирок Кочубею винесли за його доноси на Івана Мазепу про союз гетьмана зі Швецією. Російський імператор не повірив цьому, тому наказав стратити суддю. Прізвище Кочубея дало назву цілому явищу – "кочубеївщині". Що це таке – розповість 24 Канал з посиланням на збірку есе Юрія Шевельова "Кінець однієї леґенди".
Цікаво Назарій Яремчук знімався у кіно: що це був за фільм та яка була роль
Чому "кочубеївщину" вважають однією з трьох бід українців?
Юрій Шевельов – видатний український науковець, професор Гарвардського та Колумбійського університетів США. У своїх есе він виділяв 3 головні біди українського народу – Росію, провінціалізм і "кочубеївщину". З першою все зрозуміло, щодо другої – у часи Шевельова українці більше тяжіли до землі й стабільності, через що часто залишалися на одному місці. А ось з третьою все куди цікавіше.
Василь Кочубей зрадив Івана Мазепу. Генеральний суддя був промосковських поглядів та й ненавидів гетьмана за роман з його 16-річною донькою Мотрею. Тому Кочубей вирішив донести Пьотру І про змову гетьмана з поляками і шведами. Імператор не повірив Кочубею, що призвело до його страти.
Юрій Шевельов стверджував, що "кочубеївщина" була однією з ключових українських проблем, котра дозволила росіянам знищити нашу державність. Як приклад він наводить те, що через велику кількість зрадників Іванові Мазепі доводилося все більше приховувати підготовку до майбутньої битви, що позначилося на її рівні. І саме це призвело до поразки.
Бій під Полтавою виграв Росії не Пьотр І, а українські Кочубеї,
– каже Шевельов.
Полтавська битва / Діорама, КПІ
Розмірковуючи про "кочубеївщину" як явище, Шевельов на момент написання есею "Москва і Маросєйка" у 1954 році зауважував, що воно ще живе. Та й зараз в умовах повномасштабної російсько-української війни, на жаль, зрадників, тобто Кочубеїв, вистачає. Про це свідчать справи проти колаборантів, коригувальників та агентів Росії.