Уперше в житті я не знав, що робити, – власник кав'ярні "Простір" Костянтин про виїзд з Херсона

Підтвердженням цього є кав'ярня "Простір", власниками якої є подружжя Костянтин та Поліна Дудченко. В інтерв'ю 24 каналу у межах проєкту СВОЇ вони розповіли про виїзд з окупованого міста, релокацію бізнесу та плани повернутися у вже звільнений Херсон.

Цікаво До батьків приїжджала ФСБ, їх перевіряли: історія Олексія про анексію Криму і виїзд з Херсонщини

Кав'ярня "Простір" у Херсоні, як розповідають її власники, – інноваційний простір, де цінують час людей. Її Костянтин та Поліна відкрили на початку 2019 року. Аж раптом успішний бізнес зіштовхнувся зі своїм чи не найбільшим випробуванням – війною та російською окупацією. 

Розмова з власниками кав'ярні "Простір": дивіться відео

 

"Їхали вшістьох та ще й з тваринами в одній машині": як відбувалася евакуація з Херсона

Як для вас почалася війна?

24 лютого я був у Херсоні. Думаю, нікого не здивую, сказавши, що я був розгублений. Напевно, це перший раз в житті, коли я не знав, що робити. На наступний день після російського вторгнення разом з батьками вшістьох в 5-місній машині із трьома собаками та кішкою ми виїхали.

Перші 2 тижні ми жили в Кривому Розі. А згодом виїхали в Івано-Франківськ. Ми Івано-Франківськ знали до цього. Були тут декілька разів. Також ми любимо Одесу, вона поруч з нами. Ми туди дуже часто їздили. Але Одеса була на той час небезпечною. Найбезпечніше місто, яке ми знали і яке нам подобалось, – це Івано-Франківськ. Тому ми вирішили їхати сюди.

Ми їхали на BlaBlaCar "за всі гроші світу", бо на евакуаційні поїзди було важко сісти.

"В окупантів було правило: якщо щось не працює, то це забирають"

Разом з Костянтином з Херсона виїхала його дружина та співвласниця кав'ярні Поліна Дудченко. А от чоловік рідної сестри Поліни – Максим – залишився у місті. Також в окупованому Херсоні залишилися родичі Поліни. Це, зрештою, і дозволило кав'ярні певний час бути на плаву.

Максим відкрив по сусідству з нами шаурму. Це теж був його перший досвід підприємництва. Перший час батько Поліни, який ще тоді не виїхав з Херсона, дивився за ситуацією. Також у місті залишився мій друг Влад, який дивився за квартирою. І десь на середині окупації Херсону Влад почав займатися нашою кав'ярнею. Бо нам треба було платити оренду. У Херсоні діяла така практика, якщо щось не працює, то це забирають.

На початку окупації вся наша команда лишалась у місті. Згодом вона потроху почала виїжджати. Зрештою виїхали всі. Абсолютно. Особисто в нас працює зараз 2 людини, які працювали в Херсоні з нами.

Костянтин Дудченко – співвласник кав'ярні "Простір" / Фото 24 каналу

"Відкривалися, не маючи нічого": про релокацію бізнесу

В Івано-Франківську ви вирішили почати все з початку. Розкажіть, як це було? Чи вдалося вам перевести бодай якусь техніку з кав'ярні?

Ні, ми все робили з нуля. Ми нічого не змогли перевезти. Тому ми відкривались, не маючи нічого, лише небагато грошей.

За скільки часу після переїзду у Франківськ ви вирішили, що пора відновлювати бізнес?

Ми переїхали в Івано-Франківськ на другий тиждень війни. Десь тиждень ми походили, погуляли, попробували пошукати роботу, якось адаптувались і зрозуміли, що роботи нема. Коли буде – не ясно.

Я зрозумів, що в нас є два варіанти:

• спробувати жити на ту суму, яка в нас є. Якось розтягувати, очікуючи чогось. Але скільки чекати – не ясно. І вона все одно рано чи пізно закінчиться і треба буде все одно шукати роботу;
• або попробувати відкрити кав'ярню, працювати. Тоді – супер, є робота. Тому ми вирішили, що все-таки краще не просто сидіти, склавши руки, а спробувати щось відкрити і якось працювати.

Ми, в принципі, нічого не очікували. Але нас прийняли достатньо добре. Навіть дуже добре. Людям було цікаво, що таке херсонська кава. Люди підтримували нас, тому що ми переселенці, це теж дуже круто. Ставлення до нас, як на мене, було і є дуже позитивним.

Кав'ярня "Простір" / Фото 24 каналу

Розкажіть про вашу каву. Чим вона особлива?

Херсонська кава – це кава, яка виросла в херсонських кавунах. Тобто є тільки одна плантація, де ростуть кавуни, і де замість звичайних зерен – зерна кави. Насправді це звичайна кава (сміється – 24 канал). Частина її виросла у Бразилії, частина – в Руанді або Ефіопії. По-перше, ми ставили перед собою задачу, щоб це була якісна кава на кожен день. По-друге, ми хотіли, аби це була туристична атракція з Херсона, яку можна або привезти, як сувенір, або передати родичам в інше місто.

Як вам Івано-Франківськ?

Тут спокійно. Це найголовніше. Більш-менш безпечно, порівняно з іншими містами. Це з такого буденного. Загалом нам тут подобається. Мені подобається, що тут багато зроблено саме для того, щоб жити комфортно.

"Пили шампанське 2 дні та пригощали всіх охочих": реакція на звільнення Херсона

11 листопада українські захисники звільнили Херсон. Тоді синьо-жовті прапори замайоріли у центрі міста.

Як ви відреагували на новини про звільнення рідного міста?

Я був вдома, здається, мав тоді вихідний. І от я читаю ці новини, вже навіть бачу, що наші військові в одному з районів, заходять в місто. Потім мені починають дзвонити: "Що там? Я тебе вітаю, Херсон звільнили!" Я такий: "Що… Херсон звільнили?"

Це не вкладалося у мене в голові. Потім до мене дійшло і я зрозумів, наскільки це важливо. Коли дійшло розуміння того, що його дійсно звільнили. Що це вільне місто.

Костянтин розповів, що для самих херсонців звільнення міста було надзвичайно важливим, адже можна нарешті не боятися за своє життя. Можна йти, до прикладу, викидати сміття чи в магазин, і не боятися, що ти забув видалити з телефона щось патріотичне. Це історична подія, якій раділи всі українці. 

Ми раділи, купили шампанське, всіх пригощали шампанським, на наступний день купили ще більше шампанського, влаштували вечірку для всіх охочих.

Чи не хочете ви повернутися додому?

Зараз там не дуже безпечно. Окупанти почали дуже активно обстрілювати місто. Але ми дуже хочемо – хоча б на один день без ночівлі поїхати, забрати зимові речі. Відвідати кав'ярню, подивитися взагалі як там ідуть справи, привезти їм каву. Привезти трохи гуманітарної допомоги.

Як взагалі зараз працює кав'ярня?

Світла нема, опалення теж. Там на місці працює мій друг Влад, який і займається кав'ярнею. Він десь роздобув генератор. Але кавомашина тягне 5 кіловатів, а в нього генератор, здається, на 2,8. Все, що він може робити, це кинути переноску, щоб люди могли зарядити телефон і готувати фільтр-каву.

Всю зиму ми будемо тут. І, в принципі, я сподіваюся, що обстріли Херсона дуже скоро закінчаться, що їх (окупантів – 24 канал) поженуть далі й виженуть аж до Росії. Звільнять Крим, виженуть аж до Росії. Це моя мрія. Поки цього не сталося, ми будемо жити тут – там небезпечно. Коли це зміниться і Херсон буде звичайним містом, яким був до 24 лютого, то ми, напевне, будемо жити на 2 міста. І тут, і там.

Співвласниця кав'ярні "Простір" та дружина Костянтина Поліна підтримує чоловіка. Вона безмежно сумує за рідним містом і понад усе хоче побачитися з татом. Однак, за словами Поліни, є те, що зараз змушує її посміхатись у такий складний час. Звісно, це їхня з чоловіком кав'ярня.

Поліна Дудченко – співвласниця кав'ярні "Простір" / Фото 24 каналу

Ми розуміємо, що робимо це не просто так. І навіть відкриття кав'ярні в Франківську – це просто велика підтримка не лише нас, а людей, які перебувають тут. 

А кав'ярня в Херсоні – це наша сім'я, наш другий дім. Можливо, навіть перший, тому що ми проводили в кав'ярні більше часу, ніж вдома. Ми постійно вдосконалювали, знаєте, як дитину, яку водять постійно на різні гуртки й хочуть зробити її кращою, розумнішою, гарнішою, спортивнішою. Отак ми робили з "Простором". 

"Просто поцілую землю": про плани відвідати звільнений Херсон

А як ви відреагували на новину про деокупацію Херсона?

Я вам чесно кажу: повністю вже все усвідомила лише 12 листопада. Я прокинулась, передивлялась відео по 20 разів, мені здається. Писала вдячності військовим, переходила на їх сторінки. Я лежала, плакала в ліжку. Реально, я ніколи так не раділа. Це найщасливіший день! Я знала, що щастя недовге, і те, що відбувається зараз з Херсоном, це підтвердило. Але тоді я дала собі можливість порадіти.

Після цього ми одразу відкрили черговий збір військовим, щоб віддячити не словом, а ділом. Ми маємо херсонське горнятко з кавуном. Відвідувачам пропонують пити каву з нього, але вона коштує не свою ціну, а 100 гривень. Залишок передають військовим.

Що ви спершу зробите по приїзду в Херсон?

Я заїду і просто поцілую землю. А після цього одразу поїду одразу в "Простір". І дуже хочу зустрітись з татом.

І ми віримо, що незабаром повернутися додому зможуть й інші херсонці, які були змушені тікати від російських снарядів та куль. Станеться це й з іншими українцями, чиї рідні міста і досі перебувають під триколірною ганчіркою. Ну, а поки цього не сталося, не забувайте підтримувати наших військових, допомагати бізнесу та розвивати українське. Бо українське – найкраще.