Які проблеми чекають росіян попереду: ексклюзивне інтерв'ю з Подоляком

Радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу зазначив, що загальні втрати ворога у війні – близько 1 мільйона окупантів. Мовиться не лише про загиблих і зниклих безвісти, а й про тих, чиї поранення не дозволяють повернутися на фронт. Більше про це, що змусить Росію змінити свою риторику щодо війни та які проблеми чекають росіян попереду – читайте далі у матеріалі.

До речі Зеленський назвав умову, за якої можна погодитися на дипломатичне врегулювання з Росією

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми розповідали, що показав візит Дмитра Кулеби в Китай та чи дійсно Пекін хоче завершення війни в Україні. Деталі – читайте за посиланням.

Про інтерв'ю Сирського

Олександр Сирський дав інтерв'ю, в якому сказав, що співвідношення техніки у цій війні приблизно 1:2 чи 1:3 на користь Росії. Кількість російських танків з 2022 року зросла вдвічі, артилерійських систем втричі, бронетранспортерів – зросло з 4500 до майже 9000. За словами Сирського, зупинити просування Росії можна й це залежить від наших мужніх військових. Дуже болюча статистика, бо розуміємо, що проти російського заліза ми можемо протиставити тільки мужність наших військових.

Це гарне питання не щодо математики, а щодо психології. У нас немає вибору воювати чи ні, й про це Сирський практично прямо говорить нашим партнерам. Він каже, що у вас (партнерів – 24 Канал) на складах є багато високотехнологічної зброї, яка значно переважає російську – вона набагато ефективніша, далекобійна.

Однак ця зброя на складах, а її треба бачити на полі бою, адже це суттєво впливатиме на перебіг подій по лінії фронту. І тоді Сирський каже про інше – про те, що сьогодні виглядає, ніби ми просто ведемо оборонну війну завдяки вольовим якостям наших військовослужбовців.

Чому? А тому, що в нас немає виходу не вести війну. Це ви (партнери – 24 Канал) думаєте про геополітику, малюєте якісь конструкції, а до нас прийшли, щоб вбивати, чинити геноцидну війну. І якщо ми припиняємо спротив, то тоді окупація, фільтрація, концентраційні табори, депортація, масові зґвалтування, вбивства.

Тому у нас немає іншого шляху, ніж вести оборонну війну, але її можна вести високотехнологічно – про це говорить Сирський. Після двох років війни вже треба було зрозуміти, що російська армія не така, як про неї думали. Це зовсім іншого типу армія: значно скромніша з погляду технологій, це не та армія, яку треба боятись, яку не можна знищити. Але для цього треба мати паритетність й тут ми переходимо до математики.

Потрібні не тільки вольові якості, які Україна має в максимальному обсязі, а ще й паритет. Тому, будь ласка, тримайте зброю не на складах. Якщо Росія використовує 3 тисячі танків, то для ефективного спротиву нам треба мати хоча б 1 – 2 тисячі зі свого боку.

Але навіть не це важливо. Важливо, що у Росії є два компоненти, які тотально домінують. Це не танки, бронетехніка, а стратегічна й тактична авіація. Що потрібно, щоб цьому протистояти? Також два інструменти:

• системи протиракетної оборони, зокрема авіаційний компонент – ті ж F-16. І вони потрібні не завтра, а сьогодні;
• далекобійні ракети чи дрони, які працюватимуть проти стратегічної авіації. Тоді ситуація виглядатиме зовсім інакше. Хочеться, щоб всі це усвідомили. У нас немає вибору не воювати, тому що Росія прийшла не домовлятися.

Ми можемо довго казати, що є якісь конструкції, які дозволять про щось домовитись, нібито гарантуватимуть нам сталий мир. Ні, Росія не виконала завдання, з яким прийшла на територію України. Завдання достатньо просте – знищити суб'єктність такого слова, як українство. Зробити все, щоб його не було.

Поки вона це завдання не виконає, то буде постійно провокувати, атакувати й так далі. Тому сьогодні мовиться про виживання. Це не щось абстрактне. У межах цього виживання потрібні, або вольові якості, які Україна продемонструвала на тисячу відсотків, або високотехнологічна перевага. А це означає кількість відповідної зброї на полі бою.

Сирський дав інтерв'ю / Генштаб

Що змісить Путіна змінити риторику

Коли партнери говорять, що Україна має забезпечити захищеність F-16, то виходить, що не ці літаки мають захищати ЗСУ, а наші солдати мають обороняти F-16 від ударів Росії?

Загалом це непогана концепція – треба захищати свої ресурси, бо якщо вони знищені, тоді не буде можливості виконувати оперативно-тактичні завдання, які покладені на ці ресурси. Було б бажано ефективно використовувати можливості маскування цих ресурсів, насамперед F-16. Питання не в тому, що вони будуть втрачені чи не втрачені під час бою, а щоб вони не були знищені, коли розташовуватимуться на певних місцях зберігання.

Сьогодні важливо говорити про кількість і час, коли ці літаки F-16 домінуватимуть по лінії фронту. Сьогодні все, що там відбувається, залежить від кількості російської тактичної авіації, яка спокійно себе почуває. Там є дрони, але є й авіація, і вона активно знищує КАБами будь-які оборонні спроможності України. Дискусії не впливають на перебіг подій по лінії фронту, вони тільки заохочують Росію продовжувати експансію.

У Росії є певні проблеми, але вона може дотиснути й отримати можливість сісти за стіл переговорів на своїх умовах. Це проблема. Для того щоб цього не було, Росія має розуміти, що її нищитимуть в більших обсягах, ефективніше і якомога скоріше. Тобто кількість авіації має бути в Україні інша, кількість далекобійних можливостей теж.

За таких умов будемо бачити зміну риторики Росії. Тоді вона усвідомлюватиме, що йде суттєве погіршення економічного стану, збільшення ефективності санкцій, зменшення обсягу комунікацій, тому що нейтральні країни починають розуміти, що Росію дотиснуть.

Тоді це суттєво впливатиме на те, що буде відбуватись в самій Росії. Станеться головне – внутрішньоелітні конфлікти в Росії, й інші соціальні групи теж ставитимуть запитання. Стійкість системи, яка вважає, що може досидіти до кінця війни, буде суттєво падати.

Скільки окупантів Росія втратила на війні

У Росії готуються до посилення військового тиску на Україну. Олександр Сирський сказав, що Росія хоче до кінця року довести кількість особового складу до 690 тисяч. Водночас мер Москви Сєргєй Собянін пропонує по 2 мільйони рублів тим, хто підпише контракт з міноборони Росії. Чи стає меншим бажання росіян продовжувати йти вмирати в цій війні чи такої тенденції не спостерігається?

У Росії взагалі немає бажання йти вмирати. Рекрутинг, 20 тисяч доларів, які пропонують в московському регіоні, – це для спеціалістів, які виконуватимуть високофункціональні завдання. А набираючи простих солдатів в соціально неадаптованих регіонах, таких як Алтайський край чи Бурятія, пропонуються зовсім інші цифри. Там ніхто не питатиме, готовий хтось підписувати контракт чи ні, просто змушують це зробити.

Чи менше людей готових до цього? Так, безумовно менше, тому що загальні санітарні незворотні втрати становлять близько 1 мільйона. Я маю на увазі не тільки загиблих чи зниклих безвісти, а й тих, які отримали поранення, несумісні з поверненням на поле бою тощо. Це вже має певні соціальні наслідки.

Є певні складнощі з економічним ресурсом. Росія втрачає, санкції працюють. Росія сьогодні виглядає набагато гірше, ніж рік тому. Чи є в неї ресурс для продовження війни, зокрема, людський? Так. Чи буде це 690 тисяч? Не впевнений, але немає різниці скільки буде, їх треба знищувати. Робити це можна на дальніх підступах, не занурюючись безпосередньо в прямі боєзіткнення на стрілецькому рівні. Для цього потрібна інша кількість ATACMS, Storm Shadow, інвестицій у дронові виробництва.

Україна сам на сам з Росією не витримає ресурсно. Росія – це країна великої економіки мілітарного типу, хоч і відстала. До Росії доєднались 2 стратегічних партнери: Північна Корея – снаряди й ракети, Іран – дрони й ракети.

Україна воює з тими, проти кого США і ЄС ввели санкції, щоб їхнє військове виробництво не працювало. Але ці санкції не зовсім працювали. І Північна Корея, й Іран мали великий арсенал накопиченого ресурсу. Вони його передають Росії, яка витрачає це на полі бою в Україні. Чи може Україна воювати одна проти трьох? Це нонсенс. Україні потрібні ключові елементи:

• РЕБи;
• авіація;
• далекобійні ракети.

Я вже про снаряди не кажу, тому що там є певні рішення. Ми бачимо, що вони починають ефективно працювати, зокрема постачання йде за чеською ініціативою. Росія сьогодні не через артилерію має домінування на певних напрямках, а виключно через авіацію, балістичну ракету і керовану авіаційну бомбу. Це треба все прибирати.

Україна готова до переговорів, але на наших умовах. Наші партнери мають усвідомити ключове: якщо масовий вбивця продовжить чинити вбивство, не отримає покарання за це, сяде за стіл переговорів й буде розуміти, що юридично не відповідатиме за те, що зробив з енергетикою, цивільним населенням України, тоді його нічого не зупинить. Це навпаки стимулює націю Росії "заморозити" конфлікт, щоб оновити ресурси, бо є дефіцит.

Проблеми зі світлом масштабуватимуться по всій Росії

У Росії виник "краснодарський синдром". Що це таке і як Україна намагається поширювати його територією Росії? Бо раніше говорили про "ростовський синдром" – про Євгєнія Пригожина і його бажання йти на Москву.

Є ще "воронезький синдром". Мені він найбільш подобається, це коли Росія сама себе бомбить. Для того, щоб завдати клопоту глобальному світу, тому що той її "ображає", тому будуть бомбити Воронеж, бо не можуть бомбити щось інше. Більше це бачимо на Бєлгородщині. Там понад 100 керованих авіаційних бомб Росія кинула на свої населені пункти.

Щодо "ростовського синдрому". Було б бажано, щоб не "вагнерівці", а інші пішли колоною на Москву і там поставили запитання, навіщо вони відправилися в іншу країну вмирати. А для цього потрібні тактичні поразки,

Щодо "краснодарського синдрому". Якість економіки не витримує вже критики в Росії. Дефіцити ресурсів очевидні, і енергетичні також. Треба їх збільшувати, для цього є відповідний інструмент.

Чи потрібно робити це Україні? Це єдиний спосіб ефективно вести оборонну війну – перенесення війни на територію Росії. Росіяни мають соціально відчувати втрату дохідності, гарантованої безпеки та елементарних потреб: каналізація, вода, електрика, опалення.

Це буде масштабуватись на всю територію Росії. І це не пов'язано тільки з атаками на інфраструктурні об'єкти, а ще й з тим, що вони дуже гниле в Росії. Вони якось це підтримували на плаву певний час, тому що на мілітарну складову витрачали трошки менше грошей. Сьогодні Росія витрачає все на війну, тому компонентів для ремонтів не існує.

Крім того, працюють санкції. І це суттєво впливатиме на якість життя в Росії. Ми ж бачимо не лише Краснодарський край, по всій території Росії щось відключають, десь великі пожежі тощо.