Привид Третьої світової? Що може змінити історична зустріч Байдена та Сі в Сан-Франциско
15 листопада відбудеться довгоочікувана зустріч американського президента Байдена та китайського правителя Сі. Про що говоритимуть лідери двох найпотужніших держав світу та які можуть бути наслідки переговорів Китаю та США – читайте в матеріалі 24 Каналу.
Зустріч має відбутися в Сан-Франциско, на полях саміту лідерів Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). Головна і традиційна тема заходу – економіка та бізнес, а вже особиста зустріч Байдена та Сі може торкнутися значно глобальніших тем.
Цікаво Якими є передумови зустрічі Байдена та Сі Цзіньпіна
В очікуванні Третьої світової
Нині, за оцінками багатьох експертів, світ опинився на порозі Третьої світової й мовиться зараз зовсім не про абстрактний "Годинник Судного дня" з його майже опівнічним часом. Китай вже давно озброюється та готується до вторгнення на Тайвань, який вважає своєю територією. Пекін стримує наразі лише Вашингтон, який виступає фактичним гарантом безпеки Тайваню.
І мова не лише про колишню спікерку Конгресу Ненсі Пелосі, яка в серпні 2022 року ефектно прорвала китайську блокаду Тайваню та продемонструвала всю серйозність США.
Серед головних претензій – нерішучість. Зустріч із китайським лідером – непоганий привід, щоб спростувати цю тезу та заробити кілька додаткових балів у виборчій кампанії.
Нині потенційний воєнний конфлікт двох ядерних держав вже не видається чимось фантастичним. При цьому мова йде не про прикордонні сутички. Вони ледь не щороку відбуваються між Китаєм та Індією та Індією й Пакистаном, які, до речі, є члени ядерного клубу. Мовиться про повномасштабні бойові дії, які далеко не факт, що обмежаться конвенційною зброєю та полюванням на аеростати-шпигуни.
Важливо Китай почав підготовку: до розподілу світу чи Третьої світової?
Крім того, вже зараз можна говорити про формування осі зла в особі КНР, КНДР, Ірану та Росії. Остання, за її словами, вже вступила у війну з "колективним Заходом", а Тегеран – активно озброює не лише Росію, але й своїх проксі на Близькому Сході в їхньому протистоянні з Ізраїлем.
Китай робить висновки через війну Росії проти України
У КНР зробили висновки з російського вторгнення до України. Зокрема, як протидіяти неминучим санкціям та спробам ізоляції. При цьому в самому Китаї зникли останні внутрішні запобіжники в особі опозиції до тамтешнього авторитарного лідера – Сі Цзіньпіна.
- Нині Китай вже давно не меритократія (якщо взагалі колись нею був) і навіть не партійна диктатура. Навесні 2023 року в країні відбулася знакова подія – було порушено усталені традиції китайських комуністів, коли лідер править лише два терміни.
- Для цього комуністи змінили конституцію, а Всекитайські збори народних представників "обрали" Сі на третій термін. Сі також відмовився від багатьох місцевих традицій колективного управління та замкнув на собі всі (або ж майже всі) основні питання та напрямки, немов той Туркменбаші.
- Наразі Сі Цзіньпін особисто очолює 11 з 30 Центральних партійних комісій, які і є насправді реальними міністерствами, тоді як номінальні міністерства – це декоративні надбудови, розраховані на зовнішній ефект.
До теми Фіналізація воєн: ні Китай, ні США не готові до глобального протистояння
Але історія з неймовірною величчю геніального лідера, який не помиляється та всюди встигає, працює лише в закритих суспільствах типу КНДР та Білорусі. Проте, там, де є найменші натяки на розгерметизацію, дає збій.
Наслідки узурпації влади однією людиною та небажання делегувати повноваження не змусили себе чекати – нині економіка КНР переживає небувалу кризу, а темпи зростання, що багато десятиліть були візитівкою КНР, забуксували. Є тут і зовнішні чинники – ще в часи Трампа в США усвідомили небезпеку Китаю й почали "гасити" його апетити.
У цій ситуації Китай опинився в становищі "зараз або ніколи", адже потенціал і воєнна сила США значно вищі за китайські. При цьому американські показники будуть лише зростати, натомість Пекін крейсерську швидкість у цих перегонах підтримувати вже не здатен.
Справа Кіссінджера: що підказує історія
Раціональні гравці, якби опинилися в такому становищі, зробили б вибір між "торгувати" та "воювати" на користь першого. Але ж мова про диктатора. Це в Сполучених Штатах не така важлива особа президента, адже діють державні інститути.
У Китаї ж, унаслідок узурпації влади Сі Цзіньпіном, ці державні інституції зазнали нищівного удару й нині за доленосні рішення відповідає дуже обмежена кількість людей, або й лише сам Сі. А це означає, що зростає значення ірраціонального (якщо у вас після прочитання цього абзацу виникли паралелі з Росією та Путіним – так і було задумано).
Саме тому зустріч Байдена і Сі видається такою важливою. Адже лише в такий спосіб можна вплинути на китайського автократа.
Що цікаво, успішні прецеденти в історії вже були:
- Мовиться про візит президента США Річарда Ніксона до Китаю, під час якого китайських комуністів остаточно переконали стати друзями американських капіталістів. Тоді США та КНР об'єдналися в дружбі проти СРСР і це визначило наперед, хто переможе у холодній війні.
- Ця зустріч, фактично, стала відправною точкою для створення нового Китаю – заможного та успішного, замість розсадника злиднів і полігону для кривавих і людо- та птахоненависницьких експериментів. Тож повноважним співтворцем китайського економічного дива був не лише Ден Сяопін, але й держсекретар США Генрі Кіссінджер, який всю цю комбінацію й придумав.
Розлого Як візит Кіссинджера до Китаю 50 років тому змінив світову політику
Нині ж про роль Кіссінджера в Китаї призабули (хоча самого ветерана американської дипломатії досі шанують) й щиро вважають, що всього добилися самі, лише уважно законспектувавши статті архітектора НЕПу в СРСР Бухаріна. Втім, китайські товариші, які вважають публіциста Бухаріна видатним економістом, забувають, що "радянське економічне диво" не було б можливим без американських грошей, техніки й інженерів.Також у Китаї не надто люблять згадувати, що самі вони технологічних проривів не здійснюють і ніяких винаходів не роблять, їхня справа – старанно копіювати та масштабувати.
Але ця схема працювала, коли Китай був миролюбним партнером. Тоді західні партнери навіть не зважали на системні порушення прав людини у КНР і фактичний геноцид мусульман-уйгурів. Нині ж ділитися технологіями з китайцями ніхто не збирається. А ті, хто хочуть, потрапляють під нагляд спецслужб – це гарантує КНР неминуче технологічне відставання від світу, якого Китай боїться ще з часів "опіумних війн" і "повстання боксерів".
Як може виграти Китай
Отже, раціональний гравець мав би зрозуміти, що карти не на його користь, а тому потрібно відмовлятися від планів війни, нормалізувати відносини зі світом і намагатися "вийти в кеш" – обміняти власні козирі на преференції, які б дозволили подолати економічну кризу.
Козирі в Китаю безперечно є. Це й моральна та фактична підтримка російського вторгнення в Україну, контакти на Близькому Сході, вплив на численних союзників (насправді – боржників) з країн так званого "Глобального Півдня", повернення бамбукових ведмедиків до зоопарків й нарешті вирішення критичної для Америки проблеми китайського синтетичного наркотику "фентаніл", яку Пекін офіційно пообіцяв вирішити ще у 2018 році на Саміті G20, але "щось пішло не так".
Детально "Один пояс – один шлях": для чого Китай зібрав у себе Путіна, Орбана та навіть "Талібан"
Загалом, цього набору було б цілком достатньо для успішних переговорів. Але за умови, що їх буде вести адекватна людина. На жаль, гарантій, що мозок китайського лідера не уражений маячнею китайського аналога російського філософа-фашиста Ільїна, не існує.
Залишається вірити в силу місця, адже як співали колись – If you're going to San Francisco you're gonna meet some gentle people there.
Інший фактор – те, що Китай не заборонив і показав у своїх кінотеатрах блокбастер Крістофера Нолана "Оппенгеймер". Нехай у місцевому прокаті він зібрав "лише" 70 мільйонів доларів (разом із Гонконгом) і його не порівняти з місцевим історичним бойовиком про події Корейської війни (сукупні збори 2 частин "Битви на Чосинському водосховищі" – понад 1,5 мільярда доларів), можливо, його все ж встиг побачити і пан Сі чи принаймні хтось з його оточення.