Наступний розділ історії Білорусі може писати Кремль: іноЗМІ про зустріч Путіна і Лукашенка
14 вересня білоруський лідер Олександр Лукашенко зустрівся у Сочі з президентом Росії Володимиром Путіним. Це – перша поїздка очільника Білорусі за межі країни з початку протестів.
Сайт 24 каналу зібрав думки іноземних журналістів про зустріч двох диктаторів.
Зверніть увагу Лукашенко та Путін зустрілися у Сочі: про що домовилися політики
Путін тримає ключ до вирішення білоруської кризи
Переговори двох президентів можуть бути вирішальними щодо того, чи витримає білоруський лідер мітинги проти нього, пише The Guardian.
Видання зазначає: Росія та Білорусь номінально утворюють "союзну державу", яка передбачає тісну інтеграцію у рамках низки спільних інституцій. Але насправді існує лише на папері – частково тому, що раніше Лукашенко не хотів поступатися владою.
Аналітики стверджують, що Путін не особливо довіряє Лукашенкові, але йому неприємно бачити, як громадяни масово виступають проти влади так близько до Росії. Крім того, гра Путіна може полягати в тому, щоб змусити ослабленого Лукашенка прийняти подальшу інтеграцію, що, по суті, призведе до "м'якої анексії" Білорусі.
Також кореспондент The Guardian наголошує: наступний розділ історії Білорусі може бути написаний у Кремлі.
Ці переговори, ймовірно, стануть делікатним компромісом для обох лідерів: Лукашенко хоче отримати підтримку Путіна, але наполягає, що не збирається втрачати суверенітет країни. Тим часом Путін вже давно вважає очільника Білорусі розчаруванням і ненадійним партнером, але все ж вирішив підтримати його. Принаймні на цей момент.
У довгостроковій перспективі поки не ясно, чи передбачає план Путіна те, що ослаблений Лукашенко дозволить "м'яку анексію" Білорусі, чи Росія може домагатися керованої передачі влади найближчим часом.
Можливо, у нього (Путіна, – 24) в голові є готовий сценарій переходу: як можна замінити Лукашенка кимось, хто заслуговуватиме на довіру і буде вести переговори про угоду з Росією.
Деякі європейські політики відкрито підтримали опозицію, але більшість із них змирилися з тим, що Путін зіграє вирішальну роль у визначенні результатів нинішньої білоруської кризи.
"50% того, що Лукашенко залишиться. Але навіть якщо б його замінили, це не обов'язково означає, що справи стануть набагато кращими. Ми не можемо очікувати, що це крісло займе проєвропейський чи прозахідний реформатор. Цього не станеться", – посилається видання на західного дипломата, який займається темою Білорусі.
Москва працює над основою для "м'якої анексії" Білорусі
Про те, що Путін має не зовсім типовий для РФ план щодо Білорусі, пише Foreign Affairs. Замість того, щоб ввести "зелених чоловічків" для окупації білоруської території, Москва націлена на те, що називають "м'якою анексією".
Стратегія полягає в тому, щоб "варити жабу" поступово, починаючи з економічної інтеграції та спільної валюти, після чого слідує політична інтеграція через спільну зовнішню та оборонну політику, і завершиться повноцінною Союзною державою, що означатиме фактичне поглинання Білорусі у склад Росії.
Останні кілька років Путін наполягає на тому, щоб Лукашенко підкорився цьому плану, наголошуючи на його економічних перевагах.
Зараз, як пише видання, під прикриттям поточної політичної кризи, Москва відправляє до Білорусі літаки "політтехнологів": прихованих розвідників, кібер-операторів, медіаконсультантів, пропагандистів та радників з питань безпеки. Це – маленькі сірі чоловічки, а не зелені, спеціальність яких – політична війна. Їх безпосереднє завдання – створити основу для "м'якої анексії". І Кремлю сьогодні потрібен Лукашенко при владі, щоб досягти цієї мети.
Плакат на акції протесту у Білорусі / Фото Getty Images
Запропоновані конституційні зміни відкриють шлях для більшої економічної інтеграції з Росією, але вони, швидше за все, будуть упаковані як послаблення диктатури Лукашенка. Наприклад, розширена роль парламенту нібито надала б владу людям, але на практиці дозволить маріонеткам, що підтримуються Кремлем, мати більший вплив.
Такі партії будуть життєво важливі для Москви, якщо майбутній білоруський лідер виявиться більш незалежним, ніж Лукашенко. Подібним чином обіцянка нових виборів може здатися поступкою протестному рухові, але Москва при цьому виграє час, щоб перевірити прихильних до Кремля кандидатів на вибори.
Читайте також Що чекає Лукашенка, якщо Білорусь і Росія об'єднаються у союзну державу
Однак, перш ніж у Росії зможуть реалізувати свої плани, Лукашенко і Путін повинні розрядити поточну кризу. Лукашенко, найімовірніше, посилить репресії проти лідерів протестного руху найближчими тижнями, а фахівці ФСБ допомагатимуть за лаштунками. У той же час можна очікувати, що його режим відкриє "діалог" з видатними білоруськими особистостями: не лідерами протестного руху, а гучними політиками, на яких можна розраховувати для сприяння міцним відносинам з Кремлем.
Видання наголошує: лідери Європейського Союзу, США та інших західних демократій не повинні потрапляти в пастку легітимізації поетапного діалогу за таким сценарієм. Вони також повинні дотримуватися правила "Нічого про Білорусь без [представників] Білорусі за столом".
Що означає зустріч для майбутнього Білорусі?
Наразі на східноєвропейську країну чекає невизначене майбутнє, зазначають експерти Euronews. Спроби Лукашенка придушити акції протесту та страйки після виборів до цього часу лише посилили протидію режиму, змусивши його звернутися до Кремля за підтримкою.
Традиційно очільник Білорусі рухався жорстким курсом між Сходом та Заходом, тактично коригуючи свій напрямок, щоб підплисти ближче до того чи іншого і використати їх підтримку для власної вигоди.
Путін хоче отримати контроль над Білоруссю / Фото Getty Images
При цьому Лукашенко весь час правління чинив опір спробам повністю підпасти під російський вплив. А з нестабільністю, що розгойдує нинішній режим Білорусі, Путін нарешті міг би отримати шанс змусити Лукашенка повністю вивести країну в орбіту Росії.
Це справді дає Путіну найкращу можливість тиснути на Лукашенка, оскільки останній у країні слабкий, а також втратив підтримку з боку Заходу, тому він не може маневрувати, як раніше.
Водночас експерти видання зазначають: навряд чи Лукашенко підписував би зараз будь-які важливі договори – тиск з боку Кремля був би занадто очевидним, тоді як у Росії воліли б розіграти свої карти тихенько.
По-перше, це спричинить посилення протестів у Білорусі, а метою Москви є їх придушення. По-друге, Лукашенко наразі розглядається як нелегітимний президент, як з боку Заходу, так і всередині країни, а отже його підпис під будь-якою угодою буде сумнівним.
До теми Діалог з узурпатором: Тихановська звернулася до Путіна через зустріч із Лукашенком
Викликає у фахівців видання сумніви і те, що Кремль здійснить пряме втручання у Білорусь, як це було з українським Кримом:
Це виглядає як м'яке, повзуче втручання, яке вже відбувається, з метою врешті-решт контролювати Лукашенка та білоруський уряд політично та економічно, але залишаючи кордони офіційно недоторканими.
Якщо Лукашенко залишиться при владі, країна може в довгостроковій перспективі стати подібною до Придністров'я чи Абхазії – повністю економічно чи політично залежати від Росії.
Путін – не любитель зміни режиму в країнах, що живуть під диктатурою
CNN зазначає: аналітики очікують, що зустріч двох президентів призведе до якоїсь домовленості, яка утримує Лукашенка, принаймні поки що. Однак, чи призведе ця угода в кінцевому підсумку до більш повномасштабної підтримки Лукашенка з боку Кремля, буде складним рішенням для Путіна.
Для Росії ключові занепокоєння залишаються такими, якими вони були на початку цієї кризи: не втратити Білорусь на Заході, не допустити нестабільної або непередбачуваної ситуації в сусідній країні і не дозволити тиску громадян змінити владу,
– говорить аналітик каналу.
Він додав, що у Путіна є варіанти, щоб цього не сталося, включаючи "приховану чи відкриту підтримку Лукашенка, більшу інтеграцію або, в гіршому випадку, управління упорядкованим переходом влади до когось менш ковткого для Москви, ніж Лукашенко.
Стосунки між двома президентами були різкими з різних причин. У 2000-х Лукашенко намагався дистанціюватися від Москви. Лідер Білорусі також неодноразово скаржився на високі ціни на газ, запропоновані РФ в останні роки. Путін стверджував, що його уряд не збирається пропонувати знижки до того, як Білорусь погодиться на більш глибоку інтеграцію союзу з Росією.Однак Путін – не любитель зміни режиму в країнах, що живуть під диктатурою.
Москва не тільки вважає за краще тримати своїх друзів при владі в умовах автократичних режимів, але й віддає перевагу стабільності та передбачуваності перед раптовими змінами в геополітиці.
За словами фахівців, це може бути пов'язано з двома найбільш гострими проблемами Путіна: "Фантазія, що це все є частиною західної кампанії за повалення режимів, яка триває і її кінцевою метою є Москва; і реальність того, що коли лідерів, яких не любить Захід, скидають (як у випадках із Саддамом Хусейном та Муамаром Каддафі), вони мають тенденцію до лінчування".
Для Лукашенка слабкість його позиції означає, що йому, можливо, доведеться обмінятися передачею більшого контролю Білорусі Путіну в обмін на підтримку Росії, яка досі тримає його при владі.
Лукашенко їде в Росію, поки у нього є певний політичний простір. Він усунув інституційні інструменти опозиції, які могли б відсторонити його від влади, принаймні на цей момент. Отже, хоча він відвідує Путіна, знаючи, наскільки є слабким, він також може продемонструвати, що все ще контролює сили безпеки та уряд.
Все це означає, що обом лідерам, можливо, доведеться домовитися, стиснувши зуби, оскільки Путін визнає, що Лукашенко є його найменш поганим варіантом, тоді як Лукашенко робить все, що потрібно, щоб зберегти контроль над своєю країною.