"І ти, Бруте?": Білорусь підтримала Конвенцію про видачу Путіна

Передісторія

Ідея ухвалити міжнародний договір, який би перетворив у конкретні дії декларацію "Ніколи знову" з'явилася у 2011 році. Згодом ініціативна група в складі Словенії, Аргентини, Бельгії, Монголії, Нідерландів та Сенегалу запропонувала рамку майбутньої Конвенції для обговорення експертами.

Читайте також Росія боїться не вступу України в НАТО: у чому насправді була річ

З 2017 по 2023 рік попри пандемію та черговий виток агресії Росії проти України активно формулювалися принципи та положення нового міжнародного договору. Упродовж дипломатичної конференції, яка проходила з 15 по 26 травня 2023 року, текст, який містить преамбулу, 7 розділів та 87 статей було ухвалено та відкрито для приєднання. Конвенція набуде чинності через 90 днів після отримання депозитарієм другої ратифікаційної грамоти. Можна припустити, що це відбудеться в недалекому майбутньому.

Про що договір

Люблянсько-Гаазька конвенція схожа на гармонійне поєднання звичаєвих та конвенційних норм у форматі угод про взаємну правову допомогу "плюс". Хоча вона ухвалена не під егідою ООН, за стилем та правовою технікою подібна до Конвенції проти транснаціональної організованої злочинності (UNTOC) та Конвенції проти корупції (UNCAC). Вона відображає принципи міжнародної співпраці щодо затримання, арешту, екстрадиції та покарання винних у вчиненні міжнародних злочинів осіб з Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3074 (XXVIII).

Люблянсько-Гаазька Конвенція усуває прогалини у сфері міжнародно-правової допомоги та екстрадиції. Закріплює жертво-центричний підхід у сфері міжнародного кримінального права, при цьому забезпечуючи справедливе правосуддя для злочинців. У договорі визначено процедури, зміст та обсяг правової допомоги, закріплено неможливість амністії за міжнародні злочини.

На що звернути увагу

З-поміж іншого, Конвенція спрощує процес замороження, арешту, конфіскації та перепрофілювання активів, містить положення щодо розпорядження ними в інтересах жертв міжнародних злочинів, а також щодо виявлення та відстеження майна чи доходів від злочину. Фактично договір об'єднав чинні підходи щодо поводження з активами, перетворившись у правову основу, відсутність якої понад рік окремі держави та об'єднання використовували для того, щоб обґрунтувати неможливість конфіскації.

До теми Хто найбільший захисник Росії

Окрім того, автори передбачили застосування Конвенції ad hoc, що за умови дипломатичного тиску може стати схемою для ситуативної співпраці з державами, які не є членами МКС або які не бажають переобтяжувати себе зобов'язаннями, захищаючи власні інтереси чи діячів.

Цікаво, що в договорі існує опція "конфіденційної співпраці". Це особливо цінно у випадку переслідування вищих посадових осіб Росії. Ба більше, держава може погодитися на співпрацю за розширеним колом міжнародних злочинів, куди згідно з додатками до Конвенції також входять насильницькі зникнення, катування, агресія та використання окремих видів озброєнь.

Конвенція є черговим "поштовхом" для України та інших держав, національне кримінальне законодавство яких досі не містить визначення воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Вона наполягає на належному покаранні таких діянь з урахуванням усієї серйозності їхньої правової природи.

Хто є учасниками

Попередню підтримку Конвенції висловили 80 держав, переважна більшість яких одночасно є сторонами Римського статуту. Однак, є ті, хто не входить до числа 123 членів МКС, зокрема, Білорусь, Казахстан, Руанда, Україна, Того, В'єтнам, Сан-Томе й Принсіпі. Конвенція не впливає на виконання зобов'язань сторін Римського статуту й відмінна від останнього концептуально.

У її основі – ідея про ефективне та належне розслідування й переслідування міжнародних злочинів на національному рівні. Водночас співпраця між державами та МКС перебуває поза межами регулювання.

Попри те, що висловлення підтримки Конвенції не є тотожним приєднанню до договору та його ратифікації, згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів, держави, які зробили відповідні декларації, мають не позбавляти Конвенцію її цілей та предмету. На перший погляд, видається, що Білорусь добровільно запроторила себе в клітку міжнародних зобов'язань, однак, ілюзій з цього приводу бути не може.

Важливо Що найбільше бісить військових і до чого тут контрнаступ

Навіщо Конвенція "друзям Путіна"

Ймовірно, Білорусь, самопроголошений президент якої неодноразово повторював, що не визнає будь-яких обвинувачень на адресу Путіна та інших посадовців Росії, не прагне співпрацювати з 79 іншими державами для його екстрадиції.

Те ж саме стосується інших суб'єктів, які продовжують тиснути руку президенту, підозрюваному у вчиненні, щонайменше, воєнних злочинів. Дискусійною щодо можливості реалізації також є спроба виторгувати в Путіна будь-які преференції у зв'язку з ухваленням договору.

Водночас Конвенцію можна використати, аби переховувати міжнародних злочинців, наприклад, наполягаючи на переважній юрисдикції, коли підозрюваний перебуває на території держави-сторони. Відмовляти в екстрадиції також можна з посиланням на невизнання компетенції міжнародного трибуналу (зокрема, МКС та потенційно – Спеціального трибуналу з агресії), на порушення суверенітету, безпеки, публічного порядку та інших життєвих інтересів, а також у випадку, якщо надання правової допомоги зашкодить правовому становищу особи. Під останню опцію, передбачену в статті 27 Конвенції, підпадає, наприклад, нехтування посадовими привілеями та імунітетами.

Як наслідок, міжнародні злочинці зможуть цілком легітимно доживати без покарання в Білорусі, доки її правоохоронні органи "належно" вивчатимуть усі докази та проводитимуть "ефективне" розслідування згідно з її національним законодавством.

Зауважте Росіяни в паніці – Чорне море стає для них небезпечним

Що далі?

Конвенція демонструє рішучість світової спільноти забезпечувати принцип невідворотності юридичної відповідальності за міжнародні злочини, імплементуючи при цьому жертво-центричний підхід та нестандартні рішення. Висловлення попереднього схвалення Конвенції з боку держав, лояльних до Росії, свідчить про усвідомлення ними або ж і самими російськими посадовцями необхідності пошуку "плану Б" для спроби залишити зло непокараним (або покараним неналежно).

В окремих сферах договір є проривом, який слід, щонайменше, брати за зразок (поводження із жертвами, свідками та активами). Про ефективність в інших питаннях можна буде зробити висновки лише згодом, адже "висловити підтримку" ще не означає "підписати", а "підписати" – це ще не "ратифікувати". Попереду тривалий процес.