Кремль не має чіткого плану оборони Криму: чому Путін намагається затягнути війну

26 січня 2023, 07:00
Читать новость на русском

Російське військово-політичне командування цілком усвідомлює, що у випадку отримання Україною далекобійної зброї та засобів для контрнаступу питання втрати окупантами Криму стає практично невідворотнім. При цьому через сакральність півострова подібний розвиток подій може стати вирішальним для путінського режиму.

Саме через це, за даними джерел 24 Каналу в українських спецслужбах, у Кремлі намагалися задіяти всі наявні можливості для перехоплення ініціативи у війні, якомога швидше створити ударні угруповання та максимально затримати передачу Україні танків. Адже ймовірний прорив ЗСУ на Півдні дасть змогу оборонцям нашої держави сконцентруватися на звільненні Криму навіть без додаткових далекобійних ракет.

Дивіться також Помиратимуть ненавчені: у Кремлі вимушено перекидають мобілізованих з полігонів на Донбас

Аби відтермінувати контрнаступ Сил оборони України та змусити наш Генштаб сконцентруватися не на звільненні територій, а на їх утриманні, окупанти й ведуть перегони по підготовці до атаки останньої надії.

Всі сили росіян сконцентровані на затягуванні війни

  • Згідно з інформацією українських спецслужб, російські воєначальники цілком розуміють ситуацію, яка склалася на фронті. Вся їх наявна армія погрузла у боях та не здатна проводити операцій стратегічного рівня через відсутність бронетехніки та особового складу.
  • Оскільки ж багатомісячні бої за селища міського типу із десятками тисяч загиблих росіян ніяк не здатні повернути загарбникам ініціативу, московське керівництво вимушене підвищувати ставки.

Окупанти готуються до проведення масштабної мобілізації, розконсервовують застарілі танки Т-62, а також гаубиці Д-1 зразків 1943 року, а також намагаються максимально ущільнити свої оборонні позиції.

Паралельно з цим у Путіна сподіваються почати рішучий наступ на одному чи кількох ділянках фронтів, аби Сили оборони України не могли зосередитися на звільненні територій, а були змушені відбивати атаки окупантів. Саме для цього загарбники проводять розвідку боєм на Запорізькому напрямку, продовжують спалювати свої сили в атаках на Бахмут та Соледар, а також проводять навчання у Білорусі та на російських полігонах.

Фактично ж усі сили російського військово-політичного керівництва направлені на те, щоб затягнути війну та відтермінувати втрату Росією територій, які вона вважає своїми.

У Кремлі не відмовилися від ідеї знищення України, однак мають розуміння, що у найближчий час, ймовірно, їм доведеться вести боротьбу за Крим, який неможливо втримати. Тому росіяни й хочуть закидувати наші позиції нескінченною навалою орди у сподіванні, що за час кровопролитних боїв за перехоплення ініціативи їм вдасться досягти серйозних успіхів,
– зазначили в українських спецслужбах.

Плани по обороні Криму відсутні як такі

Аби отримати шанс на перехоплення ініціативи та загальмувати початок українського контрнаступу, російські спецслужби відчайдушно намагаються тиснути на західні країни та гальмувати передачу Україні сучасного озброєння. Вони хочуть руками трампістів пролобіювати відмову від постачання ЗСУ далекобійних ракет, впливають на суспільну думку американців та вкидають наративи про "гроші платників податків йдуть не туди".

Крім того, російські пропагандисти дуже фахово та потужно працювали з німецькими політиками та їх електоратом щодо ненадання ЗСУ сучасних танків. Бо єдині сподівання кремлівського фюрера на те, що його армія мобілізованих та зеків зможе подолати український опір, розбиваються об надання силам оборони нових можливостей.

Нагадаємо, що самі німці підтримують передачу Україні танків. Зокрема, про це свідчить нещодавнє опитування Bild, у якому взяли участь понад 29 тисяч респондентів. Результати очевидні – понад 70% громадян Німеччини підтримують передачу Україні танків Leopard.

Окрім того, росіяни націлені на те, що Європа та США врешті решт втомляться від надання допомоги Україні та змусять Київ сісти за стіл перемовин із виконанням вимог Кремля. Для цього у Москві хочуть не втратити військових позицій щонайменше до наступних президентських виборів у Штатах.

Саме на залякування Заходу направлені й погрози різноманітних російських діячів щодо використання ядерної зброї, однак якогось єдиного рішення, яке б дозволило загарбникам досягти успіху, наразі немає. Адже так чи інакше Україна отримує потужну військову підтримку від партнерів, а росіяни не здатні це зупинити. Так само як вони не можуть забезпечити навіть наявні угруповання потрібною кількістю техніки.

Саме через те, що навіть у випадку чергової навали з Білорусі чи ескалації на Сході або ж на Запоріжжі Кремлю не вдасться суттєво відтермінувати контрнаступ ЗСУ, у Москві й займаються не тільки підготовкою до атаки, але й концентрацією своїх можливостей по обороні Криму. Для цього росіяни накопичують військову техніку неподалік від адміністративного кордону з материковою Україною, створюють фортифікації та розгортають "Іскандери" для контролю за трасою від Мелітополя до Чонгару.

Адже відмовлятися від півострова у випадку прориву ЗСУ на Південь для Путіна подібно смерті, а єдиний його план на утримання Криму полягає у тому, щоб Київ відмовився від силового звільнення АРК. Інакше росіянам доведеться або демонструвати "жест доброї волі", або ж намагатися втримати території у майже повному оточенні. Адже без мосту через Керченську протоку під тиском наявних засобів ураження всі російські угруповання опиняться у пастці. При цьому забезпечувати свої підрозділи всім необхідним морським або повітряним шляхом окупанти аж ніяк не зможуть. А от чи захочуть тисячі мобілізованих бурятів загинути заради того, аби Крим перебував під контролем Росії, питання величезне.

Тим часом Для цілей і у Криму: сенатор Маккол закликав США передати Україні ракети ATACMS

Якщо Україна почне битву за півострів, це означатиме чергову поразку Путіна, і аж ніяк не мотивуватиме чмобіків віддавати свої життя за щось, що їм не потрібне. Особливо, якщо командування армій та ФСБшники показово втечуть за першої нагоди, а такі плани у розташованого в Криму російського керівництва вже існують. То ж чіткого плану оборони півострова у московитського генштабу не існує, бо так чи інакше будь-яке просування ЗСУ на Південь призведе до його подальшої втрати.