За даними джерел 24 Каналу в українських спецслужбах, ситуація на всіх фронтах є для російських сил вкрай важкою. Адже із завданням зі знищення України армія загарбників відверто не може впоратися. Ба більше, із урахуванням наявних можливостей під величезним питанням опинилася здатність окупантів навіть вийти на адмінкордони Донеччини та Луганщини.

Дивіться також Аби оголосити воєнний стан: у ФСБ можуть готувати теракти у ТРЦ Москви

При цьому Путін вимагає, аби російське угруповання не лише просувалося на Донбасі, але й хоча б вдало утримувало всі зайняті станом на зараз території на Херсонщині та Запоріжжі.

Герасимов опинився на "розтяжці"

  • Для того, щоб мати хоча б примарну надію на виконання всіх замовлень бункерного фюрера, російським фанерним генералам вкрай потрібне проведення масштабної мобілізації.
  • Крім того, у ворожому генштабі цілком розуміють, що забезпечити навіть 500 тисяч чмобіків бронетехнікою Росія аж ніяк не зможе. Згідно з оцінками профільних департаментів міноборони, після розконсервації всіх складів угруповання чисельністю 400 тисяч осіб армія Росії здатна укомплектувати технікою приблизно на 35–40%.
  • При цьому здебільшого йдеться зовсім не про модернізовані версії танків, БМП та БТРів, а про "голі" комплектації зразків озброєння 50-х чи 60-х років, без динамічного захисту.
  • Бронемашинами типу "Тигрів" для надання мобільності підрозділам російську армію забезпечити також не зможуть навіть на рівні половини потреб. Їх замінюватимуть у кращому випадку повнопривідними "ГАЗелями" чи "буханками". Замість вантажівок основним транспортом підрозділів мобілізованих найближчим часом можуть слугувати лише застарілі "ГАЗ-66".

Оскільки ж загарбникам стає дедалі важче закривати потреби у бронетехніці для існуючих підрозділів, а на лінії фронту практично по всіх напрямках тривають достатньо активні бої, у російського генералітету виникла серйозна дилема.

З одного боку, очільникам окупаційних угруповань доводиться кидати всі наявні сили на штурми Соледара, Бахмута, Мар'їнки, Авдіївки, Сватового та Кремінної. З іншого – використовувати залишки підрозділів для утримання ліній оборони на Запорізькому та Херсонському напрямку.

Паралельно з цим генералам доводиться "розриватися" та концентрувати резерви на Запоріжжі – аби водночас і готуватися до наступних спроб просування вглиб України, і до утримання можливих контрнаступів від ЗСУ.

Ба більше, через величезний запит від Кремля на перехоплення стратегічної ініціативи у війні, Герасимов та Шойгу вимушені намагатися максимально підготувати досі не ліквідованих ЗСУ чмобіків до їх заходу на територію України. При цьому фанерні генерали не можуть не втручатися у процес формувань нових підрозділів, бо для виконання всього запланованого їм доводиться подекуди терміново хапати цілі батальйони ще ненавчених чмобіків та відправляти їх на підмогу своїм на Луганщині та Донеччині.

Це неабияк "розмиває" наявні російські резерви, адже Сили оборони України методично перемелюють війська у зоні бойових дій, а також зменшують здатність окупаційних підрозділів до наступальних дій у майбутньому.

Фактично Герасимов та компанія опинилися на класичній "розтяжці", оскільки їм потрібно балансувати між трьома поставленими Путіним політичними завданнями. То ж кожне їх рішення може, наприклад, покращити ситуацію під Бахмутом, але водночас погіршить перспективи масштабного наступу навесні.

Втрати росіян будуть просто колосальними

Усі ці фактори означають лише одне: без мобілізації російське керівництво не буде здатне затягнути війну. Однак затримки з проведенням набору на фронт лише погіршують ситуацію. При цьому ті угруповання росіян, які вже воюють в Україні, вимушені "триматися до останнього" під загрозою знищення загороджувальними загонами. Без ротацій, достатніх компенсацій втрат по техніці, вчасної перестволовки артилерії та з погіршеною логістикою.

Тим часом У Росії знову зріс рівень підтримки війни, там проковтнуть ще одне коло мобілізації, – WSJ

Звісно, це зовсім не свідчить про те, що загарбницька армія може остаточно "посипатися", адже так чи інакше кількість особового складу окупантів залишається просто величезною, хоч і замалою для виконання стратегічних завдань. Тим не менше, з кожним днем здатність росіян до якісного посилення свого війська серйозно зменшується, тоді як Україна отримує нове озброєння та посилює свої можливості. То ж втрати серед російського війська будуть лише зростати. Чим далі – тим у більшій прогресії.