Бунт проти власного вождя: як стався розкол між Трампом і його MAGA-рухом і до чого тут Україна

Створений Дональдом Трампом рух MAGA (Make America Great Again), що десятиліття тримався на безумовній вірі в самого Трампа, цього літа під час розколу в своїх рядах почав нагадувати не так ієрархічну організацію, як релігійну секту. Спершу Іран, потім Україна. А далі вибухнула тема, яка завжди здавалася священною для послідовників MAGA, а саме – "таємнича" справа Джеффрі Епштейна. 

В усіх трьох випадках президент Трамп виявився "недостатньо вірним" спільним ідеалам. І ті, хто ще вчора носив його гасла на кепках, сьогодні – у відкритому конфлікті зі своїм лідером.

24 Канал проаналізував, як саме розвалюється єдність між Трампом і його рухом – і чому сам президент США, попри всі свої крайнощі, може виявитися останнім стримувальним фактором перед тим, як MAGA остаточно перетвориться з політики на культ.

Трамп більше не відповідає MAGA-ідеалам?

Рух, який десять років співав в унісон з Дональдом Трампом, поcтупово переходить на крик відчаю. І проблема не лише в тому, що дехто з ультраправих більше не бачить у президенті справжнього пророка та "революціонера". Проблема в тому, що сам Трамп дедалі менше схожий на уособлення MAGA. У ньому все ще залишається багато елементів від культової фігури, але все менше – від ідеолога. 

Якщо вже шукати аналогії, то Трамп у 2025-му – це Горбачов пізнього СРСР, тобто лідер, який ще має важелі, але вже не контролює ідеологію власного руху.

У Горбачова було телебачення, армія, номенклатура, але не було довіри апарату. У Трампа – всі опитування, партійна дисципліна, поки ще доволі високий рівень підтримки населення, але радикальна частина бази починає шепотіти, а часто й кричати, що він "зрадив" Америку – Україною, Іраном чи справою Епштейна. 

Горбачов говорив про "нове мислення" та "перебудову", коли КПРС хотіла стабільності. Трамп шукає компроміси з НАТО, із союзниками, з оборонним бюджетом, поки MAGA волає: "Ми за це не голосували". І головне, що в обох випадках рух живе вже не завдяки, а всупереч власному лідеру.

Financial Times прямо пише, що "Трамп і MAGA більше не одне ціле" – їхня єдність радше походить на звичку, ніж на справжню політичну симфонію.

Рух – це інтелектуали, донори, онлайн-радикали з бази підтримки. Вони мають інтенсивні переконання. У Трампа ж їх просто немає.

Це не означає, що президент втрачає вплив. Навпаки – його харизма, рейтинг і здатність реалізовувати основні пріоритети MAGA, на кшталт антивакцинаторства чи боротьби з "глибинною державою" (у яку він сам не дуже й вірить) забезпечують лояльність партійного істеблішменту. Але щось всередині руху змінилось чи навіть зламалося. The Atlantic називає це "одним із найшокуючих політичних моментів останнього часу", коли MAGA вперше відкрито бунтує проти власного вождя.

Замість абсолютного контролю Трамп дедалі більше нагадує класичного політика, який змушений балансувати між суперечливими вимогами. 

• Від ізоляціоністських гасел до риторики про "повну капітуляцію Ірану",
• від публічної симпатії до Путіна – до нових сигналів на підтримку України. 

І що більше таких розривів, то більш очевидним стає той факт, що MAGA починає жити окремим життям. Можливо, вперше з 2015 року.

Дональд Трамп в кепці MAGA / Фото Getty Images

Трамп повертається до підтримки України – це дратує MAGA-радикалів

Дональд Трамп, який не так давно ще глузував зі свого попередника Джо Байдена за "дуже дурне рішення" дозволити українцям бити по російській території, тепер несподівано заговорив про підтримку України. Поки лише опосередковано, однак обіцянка продати зброю союзникам по НАТО, щоб ті передали її Україні, звучить доволі прозоро. Та ще й у супроводі заяви з Овального кабінету, що американський платник податків при цьому "нічого не втрачає".

Для поміркованого спостерігача це виглядає як типова трампівська тактика: сказати одне, натякнути на друге та зробити третє. Але для ультра-MAGA це прозвучало як тотальна зрада. Марджорі Тейлор Грін, одна з головних ікон руху, минулого тижня вибухнула в медіа:

Це не те, за що ми голосували. Це порушення обіцянок, які ми давали людям. Це не America First. Це інтервенціонізм, тільки під іншим соусом,
– заявила вона The New York Times.

Володимир Зеленський на зустрічі з Дональдом Трампом на саміті НАТО в Гаазі / Фото ОП

І справа не лише у витратах. Грін каже прямо, що "податки американців йдуть на цю війну". На її думку Штати все одно оплачують видатки на оборону України – через навчання, логістику, внески до НАТО. Але ще красномовнішою є її інша цитата:

Ніхто не думає про Україну. Люди думають про свої рахунки, про розбиту дорогу перед будинком. Вони не можуть купити дім. А ми говоримо про Київ.

Та попри гучні заяви – реальність у залі Конгресу виявилась жорсткішою, ніж у твітері (Х). Поправка Грін до оборонного бюджету, яка мала на меті повністю зупинити фінансування України, із тріском провалилася. Лише 71 голос "за" – 351 "проти", включно з усіма демократами та двома третинами республіканців. Навіть у її власній партії більшість вирішила, що підтримувати Трампа – це одне, а відверто "зливати" Україну – зовсім інше.

Цей дисонанс між інтернет-риторикою MAGA і політичною реальністю – симптоматичний. Рух вимагає радикалізму, поки Трамп як справжній політик намагається маневрувати та шукати компромісні рішення. Американські державні інститути поки що вдало тримають цей баланс. Питання лише – наскільки довго це триватиме?

Financial Times звертає увагу на ключовий нюанс. Трамп – прагматик. Йому може подобатись Путін, бо той вміє лестити, водночас йому може не подобатися допомога Україні, бо це коштує грошей. Але це – особистісна, а не ідеологічна позиція, і саме тому вона має здатність мінятися. А от у частини MAGA вся суть полягає в ідеології, де Росія – форпост "християнської цивілізації", яка протистоїть мусульманам, китайським комуністам, ЛГБТ-пропаганді, американській глибинній державі, застарілим порядкам тощо. В цьому переліку почестей Москві, кожен адепт MAGA-руху може з легкістю обрати улюблену дезінформацію про російську державу і відкрито її підтримувати.

У цьому сенсі, як не парадоксально, Трамп стає "занадто м'яким" для власного руху. Президент залишає собі місце для маневру, а от у MAGA такого простору вже немає, їм потрібні рішення, і рішення ці мають бути радикальні.

Бомбардування Ірану стало пострілом в спину MAGA

Другим і значно гучнішим фронтом MAGA-розколу став Іран. Коли Дональд Трамп у червні віддав наказ завдати удару по ядерних об'єктах іранського режиму, частина його команди святкувала "рішучість" президента. 

Наслідки авіаудару США по території Ірану / Супутниковий знімок Maxar Technologies 

Однак головні зірки MAGA-всесвіту – Такер Карлсон, Стів Беннон, Марджорі Тейлор Грін в унісон кричали про "зраду". Карлсон, який ще рік тому відкривав передвиборчі мітинги Трампа, тепер вже прямим текстом видав:

Ви не змусите мене повірити, що іранці – мої вороги. Це вже якийсь Орвел. Я вільна людина. Ви не скажете мені, кого я маю ненавидіти,
– сказав Карлсон.

Стів Беннон додав ще похмуріший прогноз, мовляв "це може підірвати всю коаліцію. А найгірше – завадить нам депортувати нелегалів". Очевидно, в MAGA кожна запущена або передана союзникам ракета віддаляє країну від святої мрії – масового вислання мігрантів.

Такер Карлсон і Стів Бенон обговорюють тему Ірану / Скриншот з шоу Такера Карлсона

Карлсон, зазвичай стриманий у прямій критиці Трампа, почав відкрито накидати президенту США звинувачення. У соцмережах він закликав своїх колег по консервативному табору "натиснути на президента", щоб той знову став тим самим Дональдом, який обіцяв їм "жодних воєн". 

Хтось, будь ласка, поясніть цьому придуркуватому Такеру Карлсону, що ІРАН НЕ МОЖЕ МАТИ ЯДЕРНУ ЗБРОЮ!
– відповів йому Трамп у своїх найкращих традиціях.

Тут важливо зауважити, що коли президент США називає свого колишнього головного пропагандиста "придуркуватим", це вже не просто сварка – це офіційне розлучення на публіку. Тим часом Марджорі Тейлор Грін підтримала Карлсона та заявила, що "війни, інтервенції та зміна режимів – це Америка вкінці, а не насамперед".

Щоб якось заспокоїти MAGA, Трамп почав кидатися суперечливими сигналами. Спершу він натякнув, що знає, де ховається аятола Хаменеї, проте "не хоче його вбивати – поки що". Потім опублікував вимогу "БЕЗУМОВНОЇ КАПІТУЛЯЦІЇ ІРАНУ". Так виглядає зовнішня політика, зварена на злості американського президента.

Це не стратегія, це образа. Трамп не хоче воювати – він хоче, щоб йому підписали угоду, коли він цього вимагає. І коли цього не відбувається – на сцену виходить "той самий Трамп із заголовків",
– Financial Times влучно описує його логіку. 

Але для MAGA цього недостатньо. Рух, який виріс на ненависті до "вічних воєн", вбачає в будь-якому бомбардуванні Ірану не зовнішньополітичну тактику, а зраду ідеалів усього руху. І якщо Трамп ще здатен маневрувати між ізоляціонізмом і риторикою сили, то Карлсон і компанія – вже ні.

Саме тому ми й обрали Трампа. Бо він був першим президентом у моєму житті, який не розпочав нову війну,
– написав Чарлі Кірк, один з найвідоміших голосів MAGA.

Кірк також попередив, що розкол всередині MAGA "може знищити нашу інерцію". Власне, знищення вже почалося. Адже коли твій рух – це культ особистості, в якому сама особистість переходить на "темну сторону", – розрив неминучий. Іран став не просто зовнішнім фронтом, а спричинив повноцінний внутрішній розрив.

Справа Епштейна загнала останній цвях в труну єдності MAGA

Жодна тема не розколює MAGA зсередини так фатально, як стара добра конспірологія. І якщо Україна та Іран вдарили по зовнішній політиці, то справа Джеффрі Епштейна – це вже внутрішнє святе писання, до якого краще не торкатись без рукавичок. Дональд Трамп торкнувся – і ледь не втратив руку.

Протестувальник розміщує на міському борді спільне фото Трампа та Епштейна / Фото AP

І ось після того, як Мін'юст США та ФБР опублікували спільний меморандум, у якому офіційно підтвердили, що "Епштейн вчинив самогубство", "клієнтського списку не існує", а "доказів змови не знайдено", – правий інтернет заволав із новою силою. Бо справа не в тому, що хтось повірив у документ, а в тому, що сам Трамп визнав його авторитет і почав вимагати від своєї бази забути про це та "рухатись далі".

Реакція була вибуховою. У соцмережах, на подкастах, у чатах правих інфлюенсерів вибухнула нова фаза MAGA-драми, адже було зраджено не лише самих учасників руху, було "зраджено саму істину". На одній із нещодавніх конференцій Turning Point USA Трамп отримав найгучніший невдоволений гул натовпу – саме під час згадки про Епштейна.

Один із найшокуючих моментів, коли Трамп вперше опинився на неправильному боці конспірології, яку сам роками підживлював,
– описує це The Atlantic. 

Розлючений Трамп відповів із характерною йому прямотою:

Мої КОЛИШНІ прихильники проковтнули цю дурню цілком і повністю – наживку, гачок і всю вудочку,
– написав він, вочевидь шокований, що більше не може керувати власноруч розкрученим міфом.

Справа не в юридичній істині. Для MAGA історія Епштейна – це не скандал, а символ. Як сказала Наталі Вінтерс на подкасті Беннона: "Це в самій основі MAGA. Це історія про те, хто реально контролює цю країну".

І коли виявилося, що Трамп не хоче (або не може) "розкрити істину", багато хто в русі побачив у ньому не месію, а ще одного слугу "глибинної держави". У найрадикальніших куточках X навіть почали лунати припущення: а раптом і сам Трамп у тих списках?

Справжнім прискорювачем цього вибуху стала сама платформа X, яка після покупки Ілоном Маском перетворилась на головну трибуну MAGA-фантазій. Як пише Politico, саме Маск відкрив "новий портал у пекло", коли опублікував (і потім видалив та вибачився) пост, де прямо звинуватив Трампа, що той не хоче публікувати "файли", бо сам же ж в них і фігурує.

Скриншот видаленого твіта Ілона Маска про пряму причетність Трампа до "файлів Епштейна" 

І хоча прямих доказів не було, вогонь уже горів. А підкидали в нього не лише блогери, а й знайомі Трампу обличчя, такі як Такер Карлсон чи Бенні Джонсон. І всі пишуть про це в X, де тепер теорії змови не витікають з підпілля, а ллються на користувачів прямо з головної сторінки.

Це вже не активісти – це справжній онлайн-інквізиторіум. І для MAGA-руху це не проблема – це стиль життя,
– каже професорка Рене ДіРеста, яка досліджує інформаційні екосистеми.

У певному сенсі, ця криза навіть глибша за розбіжності щодо війн в Україні та Ізраїлі. Бо вона ставить під сумнів щось фундаментальне, коли фанатики ставлять собі питання: "чи можна лишатися своїм для MAGA, якщо ти більше не віриш у змову?" І відповідь, схоже, дедалі частіше – ні.

Чому епоха після Трампа може стати гіршою для республіканців?

Десять років тому Трамп здавався справжнім політичним катаклізмом, але сьогодні все частіше походить на запобіжник, який стримує виверження вулкана, названого його ж іменем. Трампівська суперечливість, нарцисизм і тактична гнучкість – усе це досі дратує поміркованих американців. Але в порівнянні з тим, що проростає зсередини MAGA, сам Дональд виглядає ледь не найбільш стриманим.

Ми маємо серйозно розглядати думку, що Трамп – це пом'якшувальний фактор у русі, який без нього стане набагато доктринальнішим. Більше християнського націоналізму. Більше параної. Більше ідеології,
– описує це Financial Times – доволі жорстко, але точно. 

Передвиборча програма Трампа будувалося навколо крайніх ідей MAGA-руху / Фото Getty Images

Інакше кажучи, поки рух тримався на особистості, в ньому ще було місце для суперечностей: бути проти Китаю, але за Орбана; зневажати вакцини, але підтримувати президента, щоб просувати програми з вакцинування під час пандемії ковіду; ненавидіти "закордонні війни", але іноді посилати зброю, бо так вирішив лідер.

Але після Трампа це місце може зайняти хтось набагато жорсткіший. Джей Ді Венс, Тейлор Грін, можливо, хтось іще – з тими ж поглядами, але вже без жодних гальм у своєму радикалізмі, які має Трамп. Вони не зможуть блефувати чи жонглювати – їм доведеться відповідати перед рухом, який більше не терпітиме гнучкості.

У культі особистості завжди залишається місце для вольового рішення. У культі ідеї – лише інструкція. І чим далі MAGA рухається від Трампа, тим більше ця інструкція нагадує маніфест. Проблема для самої Республіканської партії полягає в тому, що всі радикальніші голоси учасників MAGA починають поволі маргіналізувати консерватизм як такий, що зрештою може відлякувати електорат або зробити його байдужішим. Зрештою це тільки додає ваги Демократичній партії та її прихильникам.