За Кідаль відповісте: чому Росія та хунта Малі зарано святкують перемогу над туарегами

На початку жовтня російський "Африканський корпус" разом із армією Малі, що підпорядковується місцевій військовій хунті, заявили про "перемогу" над силами туарегів у регіоні та захоплення надзвичайно важливого міста для повстанців – Кідаль.

Влада у Бамако повідомила, що малійські війська провели “масштабні повітряні та наземні операції” навколо Кідаля. Однак представники туарегів заявили про контрольований відхід своїх сил, який відбувся без прямих зіткнень між сторонами.

24 канал розібрався, чому Кідаль такий важливий для туарегів і чи справді захоплення міста є стратегічною перемогою Росії в Африці.

Як саме росіянам вдалося захопити Кідаль

Зранку 6 жовтня військова колона малійської армії, за підтримки російських найманців із "Африканського корпусу" (це колишні "вагнерівці", які перестали вдавати, що вони не російські військові під командуванням офіційної Москви, а ПВК), покинула військову базу в містечку Анефіс та виїхала у напрямку міста Кідаль.

Подолавши 95 кілометрів пустелею, уже у другій половині дня армія Малі оголосила про взяття міста під контроль та закріплення на позиціях. В окремій заяві Генеральний штаб у Бамако оголосив, що в ході повітряних та наземних операцій нейтралізували кількох терористів та знищили транспортні засоби й логістичні склади.

Метою цих дій було нібито забезпечення безпеки у прикордонних регіонах та ліквідація впливу озброєних груп – "Фронту Визволення Азаваду", що відомий як FLA, та JNIM ("Організація Підтримки Ісламу й Мусульман" – 24 Канал), регіональна філія "Аль-Каїди".

От тільки, коли малійські війська разом із росіянами зайшли у місто, то не знайшли жодної живої душі.

"Ми не зустріли жодного опору. Ми заздалегідь підготували ґрунт, обстрілюючи позиції противника та поступово послаблюючи його хватку", – заявив офіцер генштабу Малі, його цитує AFP.

Бійці російського "Африканського корпусу" Міністерства оборони РФ  на тлі форту у місті Кідаль / Фото – МО РФ

Як розповів речник FLA Мухаммед Ельмаулуд Рамадан у коментарі для Financial Times, повстанці-туареги покинули Кідаль разом з усією технікою та озброєнням без прямих зіткнень із російсько-малійським конвоєм.

Чому "Фронт визволення Азаваду" здав місто без бою

Однією з найголовніших причин є перевага росіян та урядових сил Малі над повстанцями у повітрі. Активне використання росіянами авіації та дронів "Герань-2" і "Гарпія-1А", які Москва застосовує для атак по українських містах, фактично нівелювало будь-які шанси туарегів на успішну оборону Кідаля.

Відступ із міста також пов'язують із можливим внутрішнім конфліктом між JNIM і FLA. Розбіжності щодо важливості збереження контролю над Кідалем могли виникнути через різну тактику організацій – якщо ісламісти використовують метод блискавичної атаки і швидкого відступу, то "Фронт визволення Азаваду" схильний до збереження контролю над містами.

На рішення туарегів покинути місто могла вплинути і третя сторона – Алжир. Ця арабська країна (вона також дружня до Росії) уже давно намагається поширити свій вплив на регіон Сахелю через підтримку різних регіональних повстанських груп та організацій.

Бажаючи покращити відносини з Малі та зіграти роль регіонального медіатора, Алжир попросив повстанців здати місто. Хоча представники "Фронту визволення Азаваду" заперечили втручання алжирців, експерти зазначають, що такий варіант можливий.

Втратили не вперше і захопили не востаннє: історія боїв за місто

Протягом останніх 14 років Кідаль є центром протистояння між армією Малі та туарегами. Ще в 2012-му повстанці лише за 48 годин змогли захопити місто та військову базу поблизу, на північному сході країни, взяти під свій контроль міста Гао та Тімбукту, і оголосити на підконтрольних територіях нову державу – Азавад.

Однак незалежність виявилася недовгою. Вже за кілька місяців ісламістські угруповання, з якими туареги співпрацювали на початку повстання, активізувалися та витіснили MNLA ("Національний рух визволення Азаваду" – 24 Канал) з основних міст регіону.

У січні 2013-го тоді ще прозахідний уряд Малі попросив допомоги в боротьбі із повстанцями у Франції. В ході операції "Серваль" французькі війська відбили місто, але насправді Кідаль перебував у "сірій зоні" переходячи із рук у руки між французами, туарегами та ісламістами.

Спробою розв'язати конфлікт мирним шляхом стала Алжирська мирна угода 2015 року, яка на папері надала півночі ширші права. На практиці Кідаль залишався під контролем туарегських угруповань, об'єднаних у коаліції, а за порядком стежили французькі військові та миротворці ООН.

Протягом серії військових переворотів, що відбувалися в країні з 2020 року, до влади у Малі прийшла хунта та проросійський уряд. Восени 2023 року новий уряд вигнав миротворців із країни, і в той же момент у Кідалі з'явилися найманці з російського "Вагнера". Росіяни відкрито продемонстрували у місті свою присутність, яка супроводжувалась терором проти місцевого населення, звірствами, репресіями та воєнними злочинами. 

Останні французькі військові покидають Малі / Фото – Etat Major des Armées / AFP 

Після цього конфлікт лише загострювався. У січні 2024 року Бамако офіційно розірвав Алжирську угоду, що остаточно закрило мирний канал. Влітку того ж року біля містечка Тінзауатен, неподалік від Кідаля, туареги та джихадисти, з якими перші уклали тимчасову угоду, влаштували засідку, в якій загинули десятки малійських військових і росіян. 

Туарегські повстанці, що належать до "Фронту визволення Азаваду", їздять на пікапах у Кідалі, 25 квітня 2026 року / Фото – AFP

Наступного року в результаті ребрендинга замість "Вагнера" в країні з'явився "Африканський корпус", а під час інтенсивних боїв між росіянами і туарегами у квітні 2026-го Кідаль знову перейшов до повстанців. "Фронт визволення Азаваду" разом з джихадистами JNIM захопили місто під час скоординованих атак і тримали його під контролем майже 6 місяців.

Чому туареги так борються за Кідаль

Туареги – один із найбільших кочових народів Сахари, що говорить мовою тамашек і століттями жив на території нинішніх Малі, Нігеру, Алжиру, Лівії та Буркіна-Фасо.

Після здобуття цими країнами незалежності в 1960-х їхні землі розділили державні кордони, а в Малі туареги опинилися в меншості: північ країни, яку вони називають Азавадом, залишалася бідною й віддаленою, а влада в Бамако, далеко на півдні, сприймалася як чужа.

Хоча на карті Кідаль виглядає невеликим пустельним місцем на краю Сахари, для всіх учасників конфлікту його значення набагато більше.

Для туарегів це, перш за все, символ. Кідаль називають одним з центрів туарезького націоналізму: в усіх чотирьох повстаннях проти малійської держави (1962 – 1964, 1990 – 1995, 2007 – 2009 і 2012 років) місто відігравало центральну роль. Тут сконцентрована політична влада кланових вождів, які здавна вважаються серед туарегів провідними.

Саме у Кідалі, в жовтні 2011-го року, лідери повстанців зібрались для ухвалення стратегії нового повстання.

Бійці Фронту визволення Азавада у стратегічно важливому місті Кідаль / Фото – AFP 

Другий чинник стосується географії та грошей. Регіон Кідаль тягнеться уздовж понад половини кордону між Алжиром і Малі, тобто лежить на давньому транссахарському шляху. Сотні років тому ним вели рабів і везли прянощі, сьогодні ж цими маршрутами йдуть контрабанда наркотиків, зброї та нелегальних мігрантів. Мито, яке збирають на цих шляхах, є головним джерелом фінансування для тих, хто ними володіє.

Нарешті, для військової хунти у Бамако й для Москви Кідаль став питанням репутації. Малійська армія роками не могла контролювати це місто, тому його повернення 2023-го року подавали як історичну перемогу, а втрату міста 2026-го сприйняли як одне з найболючіших принижень.

Повернення міста є також можливістю для росіян з "Африканського корпусу" знову постати гарантом безпеки малійського уряду після втрати значних позицій у квітні та влітку.

Справжня перемога росіян в Африці чи її міраж

На перший погляд, повернення Кідаля виглядає як однозначний успіх Бамако та Москви: після низки поразок хунта нарешті показала, що може контролювати північ. 

Але захоплення міста є більше "символічною" перемогою, а не "вирішальною" у кампанії проти повстанців. “Фронт визволення Азаваду” пояснює відхід бажанням зберегти життя бійців і називає його тимчасовим кроком. Тобто повстанці нікуди не зникли і не розчинилися в пустелі, а лише відступили. Вони зберегли техніку, озброєння й можливість повернутися до бою уже з новими силами. Як співається у пісні найвідоміших туарегських рокерів – гурту Tinariwen: "Я знаю, як ходити та гуляти до заходу сонця у пустелі, плоскій та порожній, де нічого не немає".

До цього додається ширша картина. Після 2024 року JNIM відкрив новий фронт, спрямований на ізоляцію Бамако та інших міст на заході й півдні країни від економічних центрів і ліній постачання. Тож, навіть контролюючи Кідаль, хунта не контролює дороги, якими до нього треба їхати. А це робить місто валізою без ручки для окупантів.

Україна допоможе туарегам

Допомогти туарегам повернути свої позиції навколо міста Кідаль можуть українські спеціалісти, які ще у 2024 році навчали повстанців користуватися дронами і за їхньої допомоги ефективно боротися проти російської військової машини.
За інформацією французького видання Le Monde, саме завдяки допомозі України Фронт визволення Азаваду разом із JNIM завдали найбільших втрат російським найманцям біля містечка Тінзауатен. 

Це стало найбільшою поразкою для російського "Африканського корпусу" з моменту його прибуття в Малі на запрошення місцевої хунти у 2021 році. Представник ГУР Андрій Юсов тоді заявив, що повстанці "отримали необхідну інформацію, і не лише ту, яка дозволила їм провести успішну військову операцію проти російських воєнних злочинців". 

Малі, а за нею й Нігер, владу якого теж підтримують росіяни, розірвали дипломатичні відносини з Києвом, звинувативши його в підтримці "терористичних груп". Київ відповів, що це рішення "недалекоглядне й поспішне", і відкинув звинувачення в підтримці міжнародного тероризму. 

Фото українських військових, які в честь дня воєнної розвідки поширив керівник ОП Кирило Буданов. Цікаво, що бійці на фоні одягнені у традиційний головний убір туарегів / Фото – Кирило Буданов via Telegram

За даними CNN, близько п'ятнадцяти українських фахівців із безпілотників працюють із FLA на півночі Малі. Українці, які там перебувають, не воюють на передовій, а навчають бійців і допомагають організовувати операції. Один з українських операторів БПЛА стверджував, що його підрозділ допомагав повстанцям під час боїв за Кідаль . 

"Африканський корпус", що виріс із "Вагнера" після вбивства Пригожина, став важливим інструментом впливу Москви в регіоні, а підтримка сил, які воюють проти Росії в Африці, дає Україні ще один спосіб тиснути на Кремль поза межами власної країни. До того ж, за оцінками дослідників, "Африканський корпус" експлуатує корисні копалини Малі й вбиває цивільних у районах, де діють FLA та JNIM. Тобто Україна опиняється на боці тих, хто протидіє російській присутності, яка вже коштувала Малі дуже дорого.

Володарі пісків залишили Кідаль, але не Азавад / фото – Getty Images

Кідаль не вперше змінює господаря, і навряд чи востаннє. Для Бамако та «Африканського корпусу» повернення міста є потрібною пропагандистською перемогою після квітневого відступу, але вона нічого не вирішує по суті: повстанці зберегли сили й техніку, а дороги, якими треба забезпечувати місто, контролює JNIM.

Москві ця "перемога" коштує дорого: хунта платить "Африканському корпусу" близько десяти мільйонів доларів на місяць, проте безпека, яку обіцяла Росія, залишається примарною.