"Гібридні герої": за що найманці "Вагнера" гинуть у Сирії

Загалом, це само собою дивно: проголошувати російську перемогу в Сирії стало для Кремля своєрідною дурною традицією. "Перемогли" півтора року тому, нібито покинули країну, аж раптом – "перемогли" ще раз. Чи то забули когось вбити, або ж просто вирішили, що "можем повторить"? А коли вже проголосять перемогу втретє, то, напевно, російські війська, які звідти вивели, там же й доб'ють остаточно?

Читайте також: Росіян там нікому не шкода, або Чому військова операція в Сирії стає для Путіна фатальною

Нагадаємо, що вперше, в 2016 році, Путін заявив, що "ситуація в боротьбі з міжнародним тероризмом стала переломною за участі російських військових, вони оволоділи ініціативою по всіх напрямках". Вдруге він повідомив, що "задача боротьби з бойовиками блискуче вирішена". Обидва рази міністр оборони РФ (чи краще нападу) Шойгу відрапортував про вивід російських солдатів із Сирії.

"Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову". Що ж, кремлівські бонзи давно перестали стежити за власними словами – головне, аби вони звучали дзвінко та переможно. Аби світ чув: Росія – світова держава, головна миротворча сила на Близькому Сході, без якої в цьому регіоні й комар не пискне.

"Пси війни" чи "дикі гуси"?

Як перша, так і друга назва закріпилася за найманцями вже давно. "Дикими гусями" називали себе ірландські найманці з початку XVII століття – їхній перший похід датовано 1607 роком. Позаяк вони завоювали репутацію найкращих найманців Європи – інші теж почали себе так називати, вкравши "торгову марку" та намагаючись "закосити" під ірландців, аби набити собі ціну.

Щодо "псів війни" – то ця назва трохи штучна: вона вперше прозвучала в трагедії Шекспіра "Юлій Цезар". Так звалися найманці в середньовічній Британії, й означення це "запозичив" у назві свого роману Фредерік Форсайт – він побачив найманців "у роботі", коли працював кореспондентом в Африці. Його герої – найманці, які на початку 1970-х здійснюють переворот в одній з африканських країн та встановлюють маріонетковий режим. Їхніх господарів цікавить не стільки політика, скільки контроль над платиновими копальнями цієї країни.

Читайте також: Навіщо Кремлю ПВК "Вагнера": пояснення російського адвоката

Саме така ж ситуація складається сьогодні в Сирії: найманці з ПВК Вагнера б'ються за інтереси "кухаря Путіна" Пригожина: за ласий шматок нафтового "пирога". Російська стратегія, зав'язана на сирійському диктаторові Асаді, побудована на тому, аби бойовими діями підняти світову ціну на те, що Росія звикла продавати – нафту. За збереження президентського крісла під своєю дупою Асад радо розплачується нафтовими концесіями російським "друзям".

Російський бізнесмен Євген Пригожин, відомий як "кухар Путіна", фінансував не лише російську "фабрику тролів", а й військові операції найманців "Вагнера" в Сирії

Смерть за відсотки

Війна в Сирії триває вже восьмий рік. Сотні тисяч людей загинули, мільйони стали біженцями. Лише за шість останніх тижнів у Східній Гуті та Ідлібі були поранені та померли більше тисячі дітей.

Як це завжди буває під час громадянської війни з іноземною участю, країна є поділеною на зони впливу: проасадівських бойовиків, асадівських солдатів, курдів, міжнародної коаліції на чолі зі США, турків, ісламістів тощо. Росія та Іран контролюють 55% сирійської території, яку лицемірно називають "процвітаючою Сирією" – за їхніми планами, саме вона має стати осередком відновлення країни. Інші 45% поділені між іншими політичними силами та угрупованнями. Всі розуміють, що територія означає вплив, тому всі за неї воюють, намагаючись розширити свої зони контролю. Західні дипломати зауважують:

Наразі кожен клаптик землі може дати додатковий козир на майбутніх переговорах щодо політичного врегулювання.

Якщо додати до цього напругу та розбіжності, які існують між загонами сирійської опозиції (які можна змалювати одним питанням: "Хто головний?"), а також конфлікти всередині різних курдських угруповань – можна собі уявити, що за пістрява тканина накрила наразі Сирію. Настільки пістрява, що нині точно й не відповіси – хто проти кого воює та хто з ким дружить. На цьому тлі й було вирішено віддати наказ російським найманцям атакувати територію, яку контролює міжнародна коаліція на чолі зі США – аби "віджати" цілком конкретні, економічно цінні об'єкти – нафтові вишки та нафтопереробний комбінат.

Читайте також: Старт розгромної атаки "вагнерівців" дали в Кремлі, – The Washington Post

Російська корпорація "Євро Поліс", пов'язана з "путінським кухарем" Євгеном Пригожиним, отримує від сирійської державної нафтової компанії 25% нафти та газу, які видобуваються на контрольованій Асадом території. "Розгромлене угруповання російських військових, яке намагалося захопити нафтовий район у сирійській провінції Дейр-ез-Зор, найімовірніше, робило це для олігарха Євгена Пригожина, який збирався видобувати там сировину", – вважає російський політолог Ігор Ейдман. Раніше аналітик зауважував таке:

За пригожинську нафту гинуть на чужині російські військові, саме за це ллється російська кров у тисячах кілометрів від Батьківщини.

"Їхтамєсть"

ПВК – це такі російські солдати, про яких Міноборони РФ нічого не хоче знати. Найманці. "Пси війни". Громадяни Росії або українські колаборанти із захоплених Росією територій України – вони прибули до Сирії, аби вмерти за гроші. Вони є в реальності, але їх немає офіційно. Їх не існує для Батьківщини – формально найманці не можуть бути солдатами російської армії, вони поза законом. Визнати їх не може ні Кремль, ні Міноборони, ані сам головнокомандувач, атєц радной, який так любить проголошувати свої уявні перемоги. Бодай вони всі поляжуть – жодного з них не визнають: міжнародні закони забороняють державам користуватися послугами найманців і будь-яка держава, яка їх визнає, опиниться під санкціями. В російському випадку – додатковими до тих, які вже існують та були накладені на Росію за військову агресію проти України та захоплення Криму.

Читайте також: Гарматне м'ясо: в ПВК "Вагнера" ​​знайшли підрозділ, де служать українці

Тобто, з точки зору міжнародного – і російського! – закону, ці люди є небезпечними злочинцями. При цьому двоє керівників "Вагнера" отримали звання Героїв Росії за взяття сирійської Пальміри, ще зо два десятки мають за це ордени та медалі РФ. Тобто, всі ці нагороди отримали злочинці – люди, яких нема в жодному офіційному списку російського Міноборони. Отака чудасія...

Найманці "Вагнера" – це військові, яких офіційно не існує на папері, і злочинці, які отримують нагороди особисто від Путіна за успішно здійснені операції в різних країнах

Деякі фірми найманців мають право на існування – якщо вони підписують приватні контракти, та ще й дуже обмежені: вони виконують охоронні чи миротворчі функції, вони мають право працювати інструкторами і "посередниками" між ворожими сторонами. Єдиним виходом із ситуації для Росії було б невідкладне виведення залишків "вагнерівців" із Сирії – але ж, позаяк "їхтамнєт", то й виводити їх якось незручно. Сказати ж "їхтамєсть" – означатиме порушення міжнародних законів та нові санкції.

А про те, що найманці таки є, їхні рідні дізнаються зазвичай постфактум. Матерям та дружинам телефонують незнайомі чоловіки та байдуже повідомляють, що тіла їхніх синів та чоловіків будуть доправлені туди-то й туди-то, можете забрати. Більшість із них взагалі не знають, куди завіявся чоловік чи син – або кажуть, що не знають, бо що таке "поїхав до Сирії чи до Донбасу на будівництво" – відомо в Росії наразі вже всім та кожному.

Про те, що найманці "Вагнера" воювали у Сирії, їхнім рідним розповідають вже після смерті бійців. Путін же не поспішає оголошувати траур за своїми "незаконними" солдатами. На фото могила Михайла Нефедова, бійця ПВК "Вагнера", який загинув у Сирії на початку 2017

На сьогодні, найманцями стають зовсім не ветерани спецназу, не колишні десантники чи інші романтично-брутальні постаті: більшість "вагнерівців", навпаки, як можна дізнатись із біографій загиблих, були або обмежено здатними до військової служби, або взагалі не тримали зброю в руках. Тобто, загалом – це були нещасні недоумки, які не знали армійської служби, не розбиралися у зірках на погонах – саме так, без знаків, вони й ступали на сирійську та українську землі, отримуючи лише по жетону з чотиризначними номерами (армійські в Росії – шестизначні), по автомату чи гранатомету... і вперед, у бій за... за Батьківщину? Та годі...

Читайте також: Яких втрат зазнала Росія у Сирії – промовиста інфографіка

Таємниця Полішинеля

Ця примарна недоармія, яка складається приблизно з двох тисяч найманців, діє в Сирії з 2015 року. Аналітики вважають, що її бійців готує та озброює російське Міноборони, аби вони відстоювали російські інтереси та підтримували сирійський уряд так само, як раніше підтримували маріонеткові "уряди" окупованих частин українських Донеччини та Луганщини.

Цей підрозділ із позивним "Вагнер", яким керує підполковник запасу Дмитро Уткін (кавалер російського ордену Мужності, черговий друг Путіна, Пригожина та ще й великий прихильник Гітлера), зібрав дуже різноманітну публіку. Його представники – як ветерани справжніх та "гібридних" війн, так і "капловухі салаги" – люди, які не знайшли себе в мирному житті. Аби не відчувати себе невдахами, їм потрібен автомат у руках та можливість вбивати без страху покарання. Їх за це нагороджують якимось жерстяними медальками ПВК, вони вважають, що чинять подвиги... щоправда, розповідати про них їм забороняють навіть під "стопаря" на кухні. Правду про них знають лише ті, хто вижив поруч. Це – "гібридні герої".

Ім'я твоє невідоме, подвигу твого не було, ти в нас не служив.

Проте, з 7 лютого 2018 року про цей підпільний підрозділ стали розмовляти аж надто голосно. Нагадаємо: того дня коаліція на чолі зі США завдала удару по проурядових силах в Сирії. Це сталося після того, як загін, який складався приблизно з трьох батальйонних груп (більше ніж 700 бійців), атакував позиції курдів, союзників США. Разом з американськими літаками, бойовими гелікоптерами та артилерією, курди практично винищили все російське угруповання. Зрозуміло, що офіційно ця інформація не підтверджувалася і навіть зараз в Росії розповідають про "11 загиблих росіян", стверджуючи, що це були якісь незрозумілі "сирійські ополченці".

Читайте також: Зробили як дітей – експерт про знищення російських найманців "Вагнера" в Сирії

Насправді, це були сотні найманців з ПВК "Вагнера". Позаяк сирійська армія, й без того не дуже хоробра, після кількох років безперервних боїв практично втратила боєздатність та накопичила втому – вона наразі не здатна вести бойові дії самостійно. Замість неї в Сирії воюють іранські "радники", російські "їхтамнєти" та... найманці ПВК "Вагнера".

Саме вони взяли на себе невеселу роль справжнього гарматного м'яса – як вирішуючи якісь завдання самостійно (як під час зайняття Пальміри в 2016 році), так і граючи роль авангарду, за яким йшли "офіційні" російські солдати. Однією з таких задач і була спроба відбити нафтові та нафтопереробні споруди на лівому березі річки Євфрат. Швидше за все, "вагнерівцям" пообіцяли швидку та легку перемогу. І та протидія, яка на них чекала, стала для них страшною несподіванкою – але не лише для них, а й для російських генералів, які віддають накази. Офіційної позиції Кремля немає, Міноборони мовчить і лише родичі загиблих підтверджують смерть бійців.

Тобто, російська влада намагається втаємничити від власних громадян загибель найманців, яких знищили американські безпілотники та літаки в зоні контролю коаліції, і жодним словом не обмовлюється про те, хто ж взагалі несе відповідальність за операції "Вагнера" в Сирії. Інакше кажучи, Путін та його компанія покривають власне беззаконня. В країні, де діє диктатура, діє й відповідна логіка: "Якщо є наказ чорне називати білим, то так і скажемо – начальству видніше".

Те, що найманця посилають на смерть, зрозуміло: сам знав, куди поїхав. Але що трапляється, якщо він раптом залишається живий та повертається додому? Знову ж таки – ніякого захисту він немає. Якщо громадянин РФ брав участь у військових операціях, повернувся до Росії та факт отримання ним грошей було доведено – він має бути засуджений. Саме таким чином ФСБ змушує їх мовчати, погрожуючи забрати гроші та розпочати карну справу за статтею про найманство.

Читайте також: Командири "Вагнера" розповіли про зародження військової компанії

"Пси війни" гинуть не лише за гроші. На сайті так званого "Балтийського казачего союза" є інформація про загибель Логінова Володимира Миколайовича, сотника казачьєго хутора "Прегольський":

Сотник Володимир загинув у нерівному бою 7 лютого 2018 року, в районі сирійського Дейр-ез-Зора. Загинув, героїчно захищаючи на дальніх підступах нашу Батьківщину від нашестя оскаженілих варварів. Вічна пам'ять казаку Володимиру, який загинув за Вітчизну, Казачєство та віру Православну.

Можна сказати – на дууууже дальніх підступах...

На думку російського політолога Костянтина Еггерта, наразі в Росії існує повноцінна індустрія найманства. Це великий незаконний бізнес за участю держави. Ця індустрія "обробляє" цілий пласт незадоволених життям чоловіків із депресивних регіонів. Таким чином, російська влада не лише вирішує свої мілітарні проблеми "на дальніх підступах", а й вичищає "наволоч" з власних міст та селищ – особливо це стосується покидьків, які вже встигли "нюхнути крові" в захоплених українських регіонах – їх точно треба тримати подалі від Росії та "утилізувати", аби не накоїли біди там, де не треба.

Читайте також: Для Путіна чим більше загиблих росіян, тим краще, – політолог