Група "А": як орган перетворився з доброчесного у маріонетку Кремля

Такі органи за всю історію людства існували завжди. Особливо це стосується СРСР та Росії.

Цікаво Агент "Соня": вражаючі факти про домогосподарку, яка допомогла СРСР у створенні атомної бомби

НКВД, КГБ, ФСБ, ГРУ – цей список можна продовжувати вічно. Єдине, що об'єднує усі ці спецвідомства – залежність від кремлівської верхівки та вміння катувати власних людей.

В історії Радянського Союзу існував підрозділ, який лише інколи відмовлявся від виконання злочинних наказів. Та й довго це не тривало. Врешті-решт і їх поглинула система. Мовиться про Спеціальний підрозділ Центра спеціального призначення ФСБ. Журналісти називають їх "Альфа". Однак правильна назва – група "А".

Бійці такого перспективного органу перетворилися із доброчесного відомства в маріонетку у руках московських керівників.

Дивіться програму "Спецслужби" на 24 каналі: відео

Масові теракти у світі

1970-ті роки стали розквітом тероризму у всьому світі. Найбільше страждала Європа. Якщо до початку 1970-х нападники обирали цілями правоохоронні системи та державні установи, бізнесменів чи політиків, то після 70-тих жертвами почали ставати люди. Самі теракти були щоразу радикальнішими.

В принципі, точкою неповернення стала Олімпіада в Мюнхені 1972 року. Після тих кривавих подій багато європейських країн задумалися над створенням власних антитерористичних підрозділів. Так у німців з'явився GSG-9, у французів GIGN. Навіть американці організували спецпідрозділ DELTA.

Теракт на Олімпіаді в Мюнхені / Фото The Times of Israel

Тренд на антитерористичні відомства не обійшов стороною і Радянський Союз. Юрій Андропов дав наказ створити орган, який міг би виконувати секретні завдання: як вдома, так і за кордоном. Однак головне завдання – виловлювати та нейтралізовувати терористів.

Створення групи "А"

Так, у 1974 році з'явилася група "А", в складі сьомого управління КГБ СРСР. Створення було зумовлене ще й тим, що у 1980 році Москва готувалася приймати в себе Олімпійські ігри і точно не хотіла повторення мюнхенського сценарію.

Хто такі Бубєнін і Зайцев

Першим командиром групи, до складу якої входило всього 30 осіб, став майор Віталій Бубєнін. Герой СРСР, що отримав це звання після прикордонної війни з китайцями у 1969 році. Як військовослужбовець – людина сильна, тож в лави нового відомства набирали таких, як Бубєнін. Згодом місце командира посів Геннадій Зайцев, який і керував "Альфою" практично у більшості їхніх місій.

Створені у 1974 році, а перші серйозні місії почалися аж у 1979 році. До того бійці виконували радше роль охорони. Супроводжували дипломатів на закордонних поїздках і відточували свої навички на тренуваннях.

До слова!  Потрапити в ряди тодішніх "альфівців" було не просто. КГБшники ретельно перевіряли кожного кандидата.

Як готували "альфівців"

Ясна річ, що крім фізичної підготовки досьє кожного бійця мало бути кришталево чистим. Якщо хоч якогось родича в чомусь підозрювали – дорога в "Альфу" закрита.

Крім тренувань, порушували й питання екіпірування. Новий підрозділ вимагав нової уніформи: спеціалізованої, з іншою зброєю. Тому багато чого довелося позичити у французів та німців. Так потрохи "альфівці" ставали на ноги.

На відміну від інших антитерористичних підрозділів, у цих хлопців не було плацдарму для тренувань. СРСР на відміну від США чи Європи був не надто популярним місцем для терористів. Звичайно, що були спроби викрадати літаки, тому "альфівці" тренувалися в цьому напрямку.

Цікаво Штурмовики SWAT лякають одним лише виглядом: "Спецназ міста Янголів" пустив коріння в США

Вони вчилися звільняти заручників. Водночас масштабних захоплень людей в банках, школах чи держустановах не було. Принаймні спочатку. Однак, біди прийшли пізніше. Як показала історія – до деяких із них бійці "Альфи" були зовсім не готові.

Навіть наші дружини не знали, де ми служимо, коли ми вступили до групи "А". Тобто всі говорили, що працювали в різних відомствах. От так от. Про існування "Альфи" дізналися вже після 1979 року,
– розповів президент Міжнародної Асоціації ветеранів "Альфа" Олександр Гончаров.

Проявити себе в бою бійцям "Альфи" довелося вже у 1979 році в Афганістані – одразу кинули в бій.

Перший бій

Силовики мали допомогти заколотникам організувати державний переворот і скинути з крісла главу Хафізуллу Аміна. Зробити це мали у 2 етапи. Поки одна частина людей (переважно афганці) влаштовують протести на вулицях, відволікаючи увагу, бійці Альфи штурмом беруть його палац. Все йшло ніби за планом.

Єдиний нюанс – дістатися до палацу афганського лідера було не так вже й просто. Резиденція на підвищені, дорога серпантином, ще й зі всіх боків оточена охороною. Однак справитися із завданням вдалося. І це при тому, що сили сторін були нерівними.

Палац Аміна охороняли приблизно 2 тисячі військових, а на захоплення йшли понад 500 спецназівців та армійців.

"Нам не пояснювали, навіщо відправляють в Афганістан. Нам просто сказали, одягли – на аеропорт Чєкалово і ми висадилися вже в Афганістані. Нас завезли до мусульманського батальйону. От ми переодяглися в афганську форму і з ними ходили. Розглядали, з якого боку краще підійти до об'єкта", – сказав ветеран групи "А" Віктор Анісімов.

Місію вдалося виконати успішно. Хафізуллу Аміна скинули. Однак його доля закінчилася трагічно. Аміна вбили. Досі так і не ясно, чи то були совєти, чи то його зрадили свої. Однак і його, і всю його сім'ю стратили.

Хто посів його місце

Місце глави посів Бабрак Кармаль – чоловік, якого після перевороту громадяни країни охрестили маріонеткою Кремля. В цій історії цікаво те, що такі завдання не властиві бійцям "Альфи". Їхня мета – боротьба з тероризмом, а не штурм палаців лідерів різних країн.

Бабрак Кармаль / Фото Wikimedia Commons

Успіх місії подарував "альфівцям" популярність. Після цього про них заговорили не лише в СРСР, але й в усьому світі. Мовляв, антитерористичний підрозділ може брати участь і в боях на території інших країн. Можливо, звучить страшно, але через свою присутність в Афганістані вони не встигли підготуватися до викликів, які можуть чекати на них вдома.

Не перемогли терориста

Наприклад, ситуація того ж таки 1979 року. Наприкінці березня чоловік із прізвищем Власенко зайшов у будівлю посольства США з бомбою і детонатором у руках і почав погрожувати підірвати себе. Все, що він вимагав – гроші та літак, який міг би вивезти його за кордон.

Такий сценарій звичний для контртерористичних підрозділів. Вони мусять вміти знешкоджувати таких нападників за лічені секунди.

Наш девіз: "Перемогти й повернутися". І цей принцип діє вже упродовж 45 років,
– запевнив глава групи Валерій Канакін.

Однак у випадку з Власовим, "Альфа" не перемогла. Із самого початку план полягав у тому, щоб вистрілити з пістолета терористу в ногу. Це нібито мало відвернути його увагу від детонатора. Однак план не спрацював.

Чоловік встиг підірвати себе. Взагалі дивно, чому до такої важливої спецоперації не залучили снайперів. У контртерористичних підрозділах західних країн такі сценарії завжди розв'язують снайпери. Поки один боєць намагається вести перемовини із терористом, снайпер вже тримає голову зловмисника на прицілі.

Однак це й не дивно, що "альфівці" до такого розкладу подій були не готові. Їхній головний напрямок тренування стосувався звільнення заручників із літаків різного типу. Це вже потім вони почали практикувати й інші місцевості: автомобілі, квартири, офіси й так далі.

Варто прочитати Операція Condor: легалізована програма знищення опозиції у Латинській Америці

До того ж з початком 80-х років їх взагалі почали відправляти в Афганістан, виконувати зовсім не властиві для контртерористичного підрозділу завдання. Однак у найвищому керівництві це називали обкаткою.

Мовляв, свист куль над головою, колони бронетехніки та постійні обстріли крупними калібрами – чудово гартують бійців. В майбутньому це дозволить їм ефективніше виконувати завдання. Однак головний принцип таких структур як "Альфа", GSG-9 чи того ж таки GIGN – звільнити людей і перемогти в бою, не зробивши жодного пострілу.

"Альфа" на початку 1990-х років

На початку 90-х років, коли до розвалу Радянського Союзу залишалися лічені секунди, бійців "Альфи" почали використовувати у соціалістичних республіках як допоміжне крило. Вони працювали зі спецслужбами тамтешніх країн. Наприклад, з польською UB чи албанською Сігурімі.

Що вони робили

Допомагали відловлювати особливо активних протестувальників та активістів. У 1991 році допомагали совєтам втихомирювати протести у Вільнюсі. Не рідко їх намагалися натравлювати й на власних радянських громадян.

Однак "Альфа" зі всієї когорти російських спецвідомств є, мабуть, єдиним органом, який відмовлявся працювати проти своїх. Це не означає, що вони не виконували наказів. Виконували ще й як, це ж їхній обов'язок. Просто робили це без насильства.

Єдині люди, яких "альфівці" не шкодували – росіяни, які працювали на розвідку інших країн. З такими в ігри не гралися і перемовин не вели. Їх крутили швидко і ефектно. Словом, "Альфа" – повний антипод КГБ.

Перевтілення у маріонетку Кремля

Однак так було лише до падіння Союзу. Після 1991 року цей орган перетворили на політичний інструмент в руках верхівки Кремля.

"Сьогодні рівень нашої підготовки такий, що ми реально можемо виконати будь-які завдання, крім космосу. І то лише тому, що наказу про космос нам ще не надходило. А так: вода, під водою, транспорт, об'єкти – все це в зоні нашої уваги", – казав віцепрезидент Міжнародної Асоціації ветеранів "Альфа" Володимир Єлісеєв.

Проблема у тому, що всі ці навички, особливо після падіння Союзу, не доводиться використовувати у себе в країні. "Альфівців" використовують для диверсійних операцій в інших країнах. Їх почали кидати в різні гарячі точки.

Та найбільше вони запам'яталися Чечнею та Афганістаном. В Чечні, наприклад, вони були допоміжним крилом армії, яке було потрібним для того, щоб стримувати чеченців і тримати їх під контролем.

До теми RAF на варті мирного неба: як працюють британські Королівські військово-повітряні сили

"Антитерористичні" завдання, як це називали у Кремлі, охоплювали рейди, пошук і затримання тих людей, які боролися за незалежність своєї країни. І поки "альфівці" виконували злочинні накази свого керівництва, відточували навички саме ведення війни, вони призабули, що самим лише вмінням стріляти терориста не ідентифікуєш.

Якщо говорити за контртерористичні підрозділи західних країн, то крім штурмових груп в складі підрозділу працюють аналітики та розвідка, яка запобігає появі терактів. В "Альфі" про таких людей не говорять.

Це означає 2 варіанти: їх або немає, або ж вони занадто секретні. Хоча, судячи з того, що чекало на Росію після вторгнення в Чечню – таких підрозділів людей в "Альфі" просто не існує.

Чим закінчилась ця історія – дивіться у програмі.