Ірак без американців: чи закриють США найбільше посольство в світі

Навести лад чи розв'язати руки: чи закриють США культове посольство

Будівля посольства США в Багдаді/Фото: Arab news

Амбасада США в Іраку – найбільша в світі.

Сама будівля є свого роду культовою спорудою, що пережила всі негаразди та війни в країні та регіоні і як в лівійському місті Бенгазі теж було атакована. Тільки тепер США, намагаючись запобігти потенційній трагедії, погрожують його закрити. Як повідомляє видання Politico, президент Трамп розглядає таку можливість.

Такі думки мають під собою основу: розвідка останнім часом приносить все більше інформації про погрози американським силам в Іраку (а їх там зараз приблизно 6 тисяч – 24) та особисто посольству. Наразі невідомо, коли саме прийде нова атака.

У розвідці вважають, що вона може нагадувати напад на консульство США в Бенгазі, Лівія та ще одну будівлю там само у вересні 2012 року. Тоді загинули посол Кріс Стівенс та ще троє американців.

Старші американські чиновники повідомили іракців: вони залишать серйозно укріплене посольство за кілька днів, якщо Багдад не візметься контролювати про-іранські парамілітарі на своїй території. Конкретніше, на це владі Іраку дали 10 діб. Лідери Іраку парирують: це вкрай нелогічно, американці лишалися в Іраку у набагато гірших умовах, як-то під час вторгнення у 2003. І пізніше, під час боротьби з ІДІЛ.

Про-іранські формування у першу чергу відомі запусками ракет у сторону дипломатичного представництва та Зеленої Зони Багдаду загалом. А у грудні, посольству довелося взагалі відбивати озброєний напад.

Коли і якщо дипломати підуть, армія США "буде відчувати себе більш вільною" у застосуванні сили, включаючи авіаудари. Про таке бачення кілька джерел розповіли Politico. Політичний та військовий вплив Ірана в Іраку "заходить занадто далеко".

Щоправда, в експертній спільноті поки головує скептицизм.

"Не буде і не зможе Багдад контролювати це ополчення, тому там – найбільш небезпечна зона для наших дипломатів", – запевнив ЗМІ Майкл Прежент, дослідник Близького Сходу з Інституту Гудзону. – "Вони не мають ні можливостей ні бажання це робити. Така ситуація наражає місію США на великий ризик".

В самому Багдаді погрози сприйняли здивовано. Голова МЗС країни Фуад Хусейн вилетів до Ірану обговорити ситуацію. Офіційні особи Іраку вважають, що закривши амбасаду, США "визнає, що віддає землю Ірану та його довіреним особам, підриваючи боротьбу партнерів й так обмежені ресурси".

Капітолійський Пагорб та Конгрес були "ошелешені та збиті з пантелику", бо лише нещодавно проходив стратегічний діалог між двома державами. Це була би посмертна перемога Сулеймані.

Насправді, Ірану важливо, щоб Ірак залишався більш-менш стабільним. Це рятівне коло для проблемної іранської економіки і головний торговельний партнер. Без підтримки США Ірак знову може зануритись у міжусобиці та хаос ще більші ніж зараз.

Наразі, перспективи залишити Ірак без дипломатів обговорюються на високому рівні у Держдепартаменті і рішення ще немає. Також незрозуміло, чи залишиться хтось в посольстві на кшталт охорони, хто буде слідкувати за територією. А вона займає площу приблизно як Ватикан (0,44 га – 24).

Один з варіантів – дійсно зачинити амбасаду, будівництво якої обійшлося у 700 млн доларів США, але при цьому посилити консульство в Ербілі в регіоні Курдистану. Два роки тому Держдеп вже закрив консульство у місті Басра з міркувань безпеки.

Облога представництва: як все почалося

Парамілітарі збираються навколо амбасади/Фото: ABC News

Наприкінці 2019 року, ракетні та мінометні обстріли дипломатичних та військових об'єктів з боку про-іранських формувань почастішали. 27-го грудня пролилася кров – вбили американського контрактника, поранили ще кількох. Америка відповіла смертельними авіаударами 29-го грудня.

Видання TIME розповідає раніше невідому історію нападу на посольство США в Багдаді перед Новим Роком і початком 2020. День був похмурим та майже дощовим, шестеро агентів дипломатичної безпеки відбивалися від дуже злих іракців.

Партнери з сил безпеки Іраку дозволили тисячам протестувальників просунутись в Зелену Зону і до амбасади, що захопило американців зненацька. Наказ силам безпеки пропустити колону через стратегічний міст, кажуть американці, прийшов з згори.

"Вони переходять міст, ми нічого не можемо зробити" /Фото: TIME Magazine

Зазвичай пустий проспект Аль-Кінді перед посольством став запруженим людьми. Вони підвозили транспаранти, ставили палатки та облаштовувалися у сусідніх будинках. Житлові комплекси стали базами ополчення. Американці нервово спостерігали, займали позиції біля виходів і тренували дипломатів, як діяти у надзвичайній ситуації.

​Що відомо про головного генерала Ірану Ліквідація Сулеймані у Іраку: що про нього відомо і чим це загрожує регіону

Тим часом, протестувальники почали збивати камери спостереження назовні комплексу. Але натовп ще не був занадто агресивним. Еван Цурумі, який очолював сили швидкого реагування посольства, заліз на дах, щоб оцінити ситуацію разом зі снайпером. Він не був військовим – фельдшером та лікарем на флоті. Військові розставляли зброю, включаючи важкі кулемети. Цього вимагав протокол.

Оборона амбасади, незважаючи на фортифікацію, ніколи не була розрахована на тисячі людей біля входу. В основному це були молоді люди 20-ти років або трохи більше. Так само, маскуючись під протест, напали і терористи в Бенгазі. Атака тривала приблизно 10 годин і проходила хвилями. У будівлю паливного складу летіли палаючі бомби та шматки бетону.

"Вони намагалися змусити нас вбити одного з них", – зізнався TIME один з високопоставлених офіцерів безпеки, який брав участь у подіях.

Тепер довелося захищати 104 акра на західному березі річки Тигр. Розлючені люди скандували "смерть Америці!".

Десять годин хаосу, витримки та страху

Морський піхотинець біля пожежі/Фото: The Arkansas Gazette

Склад з паливом обрали як стратегічну ціль, намагаючись викликати великий вибух. Пожежники – американці та контрактники – намагалися загасити полум'я, поки не сталося найгіршого. Всім довелося ухилятися від каміння та коктейлів Молотова. Цурумі, Росс – 37-річний морський піхотинець та Х'юї – 41-річний спецагент – кинулися вже туди.

Ті, хто захищали головний в'їзд, всі отримали пошкодження від кинутих предметів. Каміння в основному відбивалося від шлемів та куленепробивних жилетів, але були й достатньо великі шматки, які завдавали фізичної шкоди. Цурумі згадав захоплення амбасади США в Ірані у 1979 році, коли іранці захопили 98 заручників на кілька років.

Після нападу на паливний резерв, протестувальники пішли до так званих Червоних воріт, які знаходилися на північному сході стіни. Їм вдалося зламати двері по обидві сторони. Американці оголосили, що периметр скомпроментовано. Кілька генераторів запалало

Натовп хлинув через зламані ворота всередину. Охорона з Цурумі та іншими 5-ю агентами відкрила вогонь з нелетальної зброї. За допомогою сльозогінного газу, світлошумових гранат та спеціальних "стінгер-куль", які випускалися з гранатометів, стрибали та били по животу або ногам. Першу хвилю витіснили на вулицю, але прийшла друга. Незважаючи на застосування сили, наступ продовжувався.

Й тут бічними вулицями почали приходити контр-терористичні війська Іраку, нарешті. Американці зрозуміли – зараз або ніколи. Час відновити контроль. Х'юї стрибнув між натовпом та іншими агентами та закричав "Всім заспокоїтись!". Як не дивно, всі зробили крок назад. Війська Іраку змогли вивести ополчення геть.

Але це був не кінець. Протестувальниким пішли до Синіх та Консульских воріт, використали металевий дах, щоб перебратися за стіну. Там були будівлі для прийому гостей, персонал вже ховав конфіденційні документи та евакуювався. Кілька годин продовжувались спроби зайти, але не так інтенсивно і так до вечора.

Ворота силою зачинили. Збитки за їх пошкодження склали 20 млн доларів США, але свою місію вони виконали. Протестуючі вилили всю свою злість на першу перепону, давши змогу всім, хто був всередині, підготуватись. Тепер ці елементи були відремонтовані по всьому світу.

В кінці кінців, ніхто не помер. Морські піхотинці, які стояли у баштах та на даху, не відкрили вогонь. Командування у центрі за кілька км від місця подій знало – один невірний крок і проллється кров. І тоді вже збройний напад – і можливу війну – не зупинити.

​Ірак як поле битви "Смерть Америці": як Іран використовує Ірак проти США

На кону було відкрите протистояння між США та Іраном. Помпео та спецпредставник по Ірану Брайан Хук у Держдепі слідкували за подіями через кілька камер, що ще лишилися та військові камери бази Юніон ІІІ на протилежній стороні вулиці. Голову дипломатичної безпеки Майкла Еваноффа підняли з ліжка, він поїхав прямо на роботу. Під амбасаду приїхали іракські політики та навіть генерал Мухандіс (якого вб'ють разом з Сулеймані – 24), щоб всіх заспокоїти.

Остання частина драми/Фото: ABC News

Десь біля опівночі прямо в американців полетіли святкові феєрверки, але вони присіли і готувалися знову гасити пожежі. Пентагон прислав ще 100 морських пехотинців на допомогу. На другий день, протестувальники нарешті пішли за згорнули свій табір.

Шість агентів номіновані на нагороди за хоробрість, а вся служба безпеки амбасади Багдаду отримала премію Держдепу "за збереження холоднокровності перед обличчям ворога, який провокував до насилля". Але тепер доля посольства зависла у повітрі і скоро будівля може спорожніти.