Огляд ситуації у регіоні: США проти Ірану та Іраку

"Вниз з США та Ізраїлем" - плакат на похованні офіцерів сил безпеки, Тегеран/ Фото: Getty Images

Масові акції протесту проти слабкої економіки, безробіття та постійної небезпеки почалися в Іраку ще з жовтня. Не маючи змоги задовольнити вимоги, протестувальників почали вбивати: останні дані повідомляють що вже до 450 загиблих і десятки тисяч поранених. Ірак, наразі – країна, яка практично не функціонує, де уряд лише виконує обов’язки (прем’єрміністр Аділь Абдул Махді оголосив про відставку на тлі масових заворушень).

Найскладніше зараз президенту, курду Бархаму Саліху. Два дедлайни на номінацію нового голови уряду вже пройшли, але ризик призначення про-іранського політика занадто серйозний. До того ж, Іран робить все, щоб зупинити народний гнів навіть силою. Президент Саліх вже відкинув кілька кандидатур на очільника уряду Іраку. У відповідь, про-іранська партія "Аль-Біна" спробувала проголосувати недовіру йому, але майже усі інші сили у парламенті (шиїти, курди та суніти) висловили підтримку Саліху. Лідер країни попередив: таки піде, якщо "Аль-Біна" змусить його обрати кандидата, який не матиме згоди народу Іраку. Останні імена включають колишнього міністра та двох генералів, але поки невідомо, чи мають вони підтримку (принаймні, яскравої незгоди висловлено поки що не було).

Хаос на землях давньої Месопотамії поглиблюється також через дуже сильний вплив Ірану, від якого Ірак серйозно залежить енергетично, військово і політично. Тегеран утримує на території Іраку, а також Сирії та Лівану, кілька своїх організованих та озброєних угруповань (militias), які використовує для тиску на Багдад, а через нього – на США. Це не подобається багатьом у у Іраку.

Як результат, консульство Ірану у Наджафі в один день було просто спалене. Ірак став таким собі "полігоном", де з’ясовують стосунки Тегеран та Вашингтон ціною життів громадян Іраку. Не треба забувати, що ІДІЛ ще повністю не знищений і ще присутній на територіях на північ від Багдаду, здійснює теракти та вбивства. Це – головна причина, чому 5000 американських солдат все ще перебувають у країні. А тепер їх може стати ще більше через загальну загрозливу ситуацію. Але її корені треба шукати у особі президента США.

​Читайте також: Репресії за протести в Ірані: понад 300 вбитих та тисячі ув'язнених

США та іранська ядерна програма Дональд Трамп, вийшовши з ядерної угоди з Іраном, зламав працюючу систему і відкрив шлях до ще більшої нестабільності на Близькому Сході. Білий Дім хоче укласти нову угоду, яка б обмежувала іранський вплив у регіоні та забороняла би розробку балістичних ракет.

У відповідь, Іран став більш агресивним: почалися атаки на землі, на воді і у повітрі. Сили Корпусу Стражів Ісламської Революції захоплювали танкери у Персидській Затоці; як вважається, стояли за обстрілом нафтової інфраструктури Саудівської Аравії; допомагали Руху Хуситів у Ємені. Пропозиції Трампа про нові перемовини, або хоча б про саміт, як із Кім Чен Ином, який він може використати на виборах 2020 року, залишилися без відповіді.

Вдома, Іран поступово розгортає назад свою ядерну програму: створює нові, заборонені центрифуги, видобуває та зберігає більше урану, ніж дозволено, збагачує його на підземному реакторі, який мав стати цивільною лабораторією, погрожує розробками балістичних ракет. Все це Тегеран робить у відповідь на політику "максимального тиску" з боку Білого Дому. Вона погіршує життя простих іранців, залишаючи їх без ліків, їжі,американської валюти на фоні економіки Ірану у стані вільного падіння (скорочення на 9,5% за 2019 рік).

Протести в Ірані проти існуючого режиму та з закликами повалити владу Аятолли Алі Хаменеї були придушені майже так само криваво та жорстоко, як і у Іраку: за попередніми даними, загинуло до 1500 людей. Втім, перевірити цю цифру наразі неможливо.

Повернутися до попереднього стану речей буде доволі складно: США-бо має визнати свою помилку з виходом з ядерної угоди і зняти, хоча б частково, санкції з Тегерану, щоб дозволити країні покращити гуманітарну та економічну ситуацію. Натомість, Іран має зупинити регіональну агресію, згорнути назад розгортання ядерної програми та діяти суворо дотримуючись букви закону, тобто ядерної угоди. Проблема у тому, що Тегеран вимагає тепер вже від Європи захистити їх від американських санкцій, але Брюссель не поспішає це виконувати, боячись самому потрапити під американські санкції. Тож протистояння продовжується, у той час як Іран переживає свою найбільшу кризу з 1979 року.

Спіраль ескалації: чому напали на посольство США

Ситуація біля посольства США у Багдаді після спроби захоплення / photo: Getty Images

Відображенням всього описаного вище стали події останніх днів у Іраку. Все почалося з атаки про-іранських груп "Катаїб Хезболла" на військову базу К1 у місті Куркук і "Сили Народної Мобілізації"– на базу Таджі. У К1 базуються, у тому числі, американські військові та цивільні спеціалісти. Якраз один цивільний контрактник армії США загинув під час обстрілу ракетами, ще кілька військових отримали поранення. "Червоні лінії" президента Трампа були перейдені: раніше у Іраку вже були ракетні атаки на бази, але вони ніколи не призводили до людських втрат.

​Новини по темі: Посольство США в Іраку атакували розлючені демонстранти: Трамп вже відреагував – відео

У відповідь, Сполучені Штати у переддень Нового року завдали серію авіаударів по базах "Катаїб Хезболли", вбивши 25 людей як мінімум. Стверджувалося, що серед них були і командири цього воєнізованого підрозділу. Така кількість жертв збурила гнів та осуд іракців та їх політичних та релігійних діячів. Голова уряду оголосив триденну жалобу за тими, хто загинув у обстрілі. Після цього біля будівлі посольства США в Багдаді демонстранти скандували "Смерть Америці".

Кульмінацією став напад на посольство США у Багдаді – найбільшу американську дипломатичну місію у світі. Його здійснили бійці "Катаїб Хезболли" (підрозділ ліванського руху "Хезболла", пов’язаного з Іраном) і трьох інших груп за відкритої підтримки лідерів "Сил Народної Мобілізації" (Хашд), які були серед нападників.

Наприклад, біля посольства помітили радника Ірака з нацбезпеки Фалеха аль-Фаяда. Посольство розташовано у так званій Зеленій Зоні столиці Іраку, яка має дуже гарно охоронятися. Тож потрапити туди натовп озброєних людей міг лише за згоди та підтримки охорони (і це дивно, бо коли прості неозброєні протестувальники намагалися наблизитися, відкривався вогонь на ураження). Цікаво та симптоматично, що "Катаїб Хезболла" брала (і бере зараз) участь у придушенні мирних акцій в Іраку перед тим, як піти на посольство. Вони жодним чином не можуть асоціюватися з протестами, які тривають в країні з осені.

На стінах установи були написані слогани "Закрито народним наказом", "Смерть Америці та Ізраїлю", "Касім Сулеймані – мій лідер". Останній особливо важливий, бо фактично підтверджує керування "Катаїбом" з боку Ірану. Касім Сулеймані – один з лідерів Корпусу Стражів і голова їх бойового крила зовнішніх операцій – "Сил Кудс". Головна вимога – щоб усі солдати США залишили Ірак.

Бійці не змогли вдертися всередину, охорона використовувала звукові гранати, сльозогінний газ та гумові кулі. Посла США в Іраку Мет’ю Теллера не було у будівлі, бо він поїхав у заплановану відпустку, але вже повертається до країни. За два дні була нанесена значна шкода зовнішньому периметру та воротам посольства, подекуди стіни та вхід були спалені. Усі консульські операції призупинені. Сполучені Штати відправили до посольства підрозділ "морських котиків" та підняли два гелікоптера "Апач". Ще 750 солдат має прибути у регіон найближчим часом для посилення його безпеки.

Сполучені Штати прямо звинуватили Іран у організації атаки на дипломатичну місію, яка нагадал захоплення дипломатів у заручники в Ірані у 1979 році. Іран спростовує свою відповідальність за напад і каже, що готовий як до конфронтації з США так і до діалогу. Аятолла Алі Хаменеї навіть репостнув твіт Трампа і сказав, що "якби ви були логічними – а ви ними не є – ви би побачили, що за ваші злочини у Іраку та Афганістані... багато націй ненавидить вас".

Головний висновок з цього такий: "Сили Народної Мобілізації" контролюють політично-військовий ландшафт у країні і контролюють Зелену Зону. "Інфраструктура Іраку не така, на яку можна покластися", – сказав AFP чиновник з США. "Ми вважаємо, що Хашд має вплив над силами безпеки країни. Тому наші партнери часто питають: а що ми можемо зробити?". Влада "не хоче або не може" зупинити це, тому Хашд здобувають все більше влади та контролю. Прем'єра Махді навіть не запросили до Вашингтона найближчим часом, бо він вважається "занадто близьким до Ірану". На Хашд та банки, з якими вони працюють, були накладені санкції і будуть ще, обіцяють у США.

Чого чекати далі: Ірак та Іран у 2020

Новорічна ілюмінація, Багдад / Фото: Getty Images

На відміну від Ірану, де більшість складають мусульмани-шиїти, Ірак – релігійно розділена країна. У ній проживають курди, ассирійці та єзиди – усі мають свою релігію, шиїти та суніти, а також християни. Майже усі вони дуже постраждали від жорстокості ІДІЛ, а проти єзидів ісламістами був влаштований геноцид. Курди Іраку та Сирії внесли значний вклад у знищення "Ісламської Держави". І там і там вони вимагали більшої автономії для своїх областей. Тепер суніти бояться, що їх залишать сам на сам з шиїтами. Шиїти бояться зростання впливу іранських озброєних угруповань. Головний клірик-шиїт Алі аль-Сістані звинуватив уряд у неможливості зупинити іноземне втручання та нездатності інтегрувати Хашд та їм подібних у офіційні сили безпеки. Ірак, кажуть у Сполучених Штатах, може стати державою-парією, як Венесуела, якщо не позбудеться іранського впливу.

Насправді, США має лише кілька опцій у новому році, що робити з цим проблемним регіоном і жодна не здається на 100% ідеальною. Найправильніше була б подальша співпраця з владою Іраку заради зниження впливу Ірану та його угруповань. Це дозволить вийти з спіралі ескалації, яка була висвітлена вище. Іраку важливо все ж обрати нового прем’єра, для якого безпека та економіка мають стати головними пріоритетами. Інакше, Ірак ризикує знову зповзти до стану громадянської війни.

У ніч на 3 січня 2020 року цей варіант став трохи ближчим: у аеропорту Багдаду американці ударом з дрону вбили одного з топ-генералів Ірану – Касіма Сулеймані. Разом з ним загинув і заступник голови сил Хашд Абу Махді Аль-Мухандіс і кілька його підлеглих. Наразі невідомо, чи знали США, що у машині був і лідер Корпусу стражів ісламської революції, чи головною ціллю був лише Мухандіс (бо саме Хашд штурмував посольство).

Від того, чи виграє Трамп наступні вибори, багато у чому залежить доля регіону / Фото: Getty Images

Втім, імпульсивний та ненадійний президент США може і далі просувати войовничу риторику у, можливо, останні місяці у Білому Домі. Наступний удар може статися вже у Ірані, що поглибить конфлікт на декілька порядків. Але такий удар не досягне своєї цілі і навряд чи змусить Іран здатися чи зупинити свої регіональні активності, а от підвищити для США ризики та ціну нової ескалації – цілком. Іран досі має "запас міцності" і як мінімум $100 млрд у резервах. Це дасть змогу протриматись ще деякий час, сподіваючись на покращення ситуації. З іншого боку, спеціальний представник по Ірану Брайан Хук сказав Wall Street Journal, спираючись на дані розвідки, що Іран "має доступ лише до 10% своїх резервів через банківські санкції, це не дасть змоги контролювати валюту та зменшити інфляцію".

2020 точно буде складним для регіону і все залежатиме від того, хто виграє вибори президента США. Якщо демократ змінить Трампа, можна очікувати різкого розвороту щодо іранської ядерної угоди, арабо-ізраїльського конфлікту, війн у Лівії, Сирії та Ємені. Якщо ж Трамп залишиться президентом, то все залишиться як є, якщо не стане гірше. Саудівська Аравія, ОАЕ та Ізраїль "поставили усі гроші" на Трампа та об’єдналися у коаліцію проти Ірану. Фактично, їх гроші виграли Трампу перший термін і тепер вони сподіваються на другий та "виплату" кредиту довіри. Поки що на Близькому Сході розгортається одночасно кілька "проксі-воєн", створюються та знищуються коаліції, падають уряди, протестують народи. Спокій регіону не гарантований і у 2020 році.