Карколомна хитрість для СРСР: як УПА "вигризала зубами" незалежність України

3 грудня 2021, 18:50
Читать новость на русском

Замість незалежної держави – муки під гнітом кількох різних країн. По завершенні Першої світової війни мрії українців так і не здійснилися.

Більша частина народу України потрапила під ярмо тоталітарного режиму СРСР. Імперські "апетити" переможців війни поглинули всі зусилля інтелігенції та військових під час Першої світової війни та в період Революції Гідності.

До теми Втеча від голоду в 6 років, табори ГУЛАГу та переслідування: історія сина українських повстанців

Кандидат історичних наук Василь Стефанів пояснив, що українські землі розділені між декількома державами. "Десь до 1927 року в середовищі української інтелігенції тривають дискусії, що робити далі", – додав він.

УПА очікували війну нацистів та СРСР

Складати зброю ніхто й не думав. Націоналісти вирішили її збирати – приберігати до кращих часів. Для того, щоб бути готовими кинутися в боротьбу за незалежність.

Аж надто довго чекати не довелося. Зіткнулися апетити 2 величезних ненажерливих імперій:

  • нацистської Німеччини;
  • Радянського Союзу.

Українці сподівалися на "попелищі" 2 країн вибудувати власну державу. Для оборони інтересів свого народу створили Українську повстанську армію.

Тут якраз і стали в пригоді кілька десятиліть підготовки. Мовиться не лише про складування зброї. Важливим було й патріотичне виховання, адже в будь-якій партизанській війні грають вирішальну роль мотивація й віра.


Повстанці з Острозького відділу в лісах / Фото Центру досліджень визвольного руху

Навчання географії та топографії

До лав УПА прибували доволі підготовлені кадри. Зокрема, завдяки різноманітним товариствам, які організовували табори, де навчали жителів топографії та спортивному способу життя.

Тонкощам же воєнних партизанських дій українців навчали у спеціальних школах. В одних готували офіцерів, в інших – рядових бійців. Лекторами були бійці, які вже встигли "понюхати пороху" в інших арміях:

  • радянській;
  • польській.

Програма тривала десь 300 – 400 годин. Це вивчення географії, оскільки мовилось про орієнтування. Це дуже важливо для партизанського руху: використання шифрів та різного зв'язку для передачі інформації.

Варто прочитати На Львівщині перепоховали 16 воїнів УПА, вбитих НКВС

Це вивчення зараз називають політологією, але на той час просто ознайомлення із ситуацією в Радянському Союзі. Навіть історія комуністичної партії. Цікаво, що навіть такі предмети були.

Українці приберегли зброю для армії

Доки нацистська Німеччина і сталінський Союз воювали за статус головного "душогуба" континенту, під їхніми носами виросла нова, невеличка, але доволі сильна армія. Вона була готова захищати власний народ.

Повний випуск програми "Боги війни" про УПА: дивіться відео


На руку УПА зіграло й те, що на території її діяльності кілька разів змінювалася влада. Панував хаос. Польська армія уже відступила, а гітлерівці ще не організували контроль над загарбаною територією. За цей час українці встигли прихопити собі трохи зброї.

Зауважте! Партизани отримали ще більше припасів під час відступу радянських військ. Утікаючи, солдати позалишали чимало набоїв, рушниць та навіть кулеметів. Стріляти з них відправляли найвправніших повстанців.

Також в арсеналі УПА траплялися міномети. Використовували й автомати та гранати. Їх, до слова, вдавалося здобути й завдяки хитрощам.

Відомі випадки, коли упівці прикидалися радянськими солдатами, забирали зброю зі складів "під розпис" і потім тими ж набоями гатили по окупантах СРСР.

Упівці вміли давати відсіч

З історії УПА бачимо, що в основному використовувалася якраз радянська зброя. Її було набагато більше. Вона з'явилася ще більше після відступу німецької армії. Брак патронів до німецької зброї особливо відчувався з відступом німецької армії.

Цікаво Школам Чернівців рекомендують вивішувати червоно-чорний прапор на фасадах

Зазвичай армії втрачають зброю під час боїв. Упівці ж часто примудрялися поповнювати власні арсенали після перестрілок. Наприклад, навесні 1943 року 1,5 тисячі гітлерівців (серед них батареї гармат і мінометів) напали на невеличкі сили повстанців. Українці потрапили в пастку. Їм довелося прийняти нерівний бій.


Агітаційний плакат УПА / Фото Центру досліджень визвольного руху

Загарбники розпочали битви з артилерійських обстрілів. Після цього "інтро" вони кинулися в атаку. Упівці зустріли непроханих гостей щільним кулеметним обстрілом. Повстанці не лише відбилися, але й змогли контратакувати й знешкодити мінометну батарею.

Усе явно йшло не за планом гітлерівців. Вони ще тричі бігли вперед, але кожного разу натикалися на український вогонь. Врешті, вермахтівцям довелося відступити.

Місцеве населення забезпечували певною охороною, зокрема від вивезення до Німеччини. Також безпекою містян від діяльності інших партизанських загонів, зокрема, польських і радянських була тогочасна самооборона.

УПА захищало односельців від нацистів

Активні дії УПА розпочалися в 1942 році на Волині. Тамтешні ліси гарантували воякам плацдарм для маневрів. Географічні особливості регіону – це лише одна з причин того, що упівці взялися до роботи.

Терпіти більше не було сил. Нацисти почали аж надто сильно гнітити місцевих жителів. Тож аби захистити себе, родину та село хлопці брали в руки зброю і йшли у ліси.

До речі. Майже кожен 5 офіцер УПА уже мав воєнний досвід, тому українська армія практично відразу почала давати відсіч численним військовим формуванням того регіону. Це не лише гітлерівці, але й інші партизанські загони СРСР та Польщі.

З документів УПА бачимо рекомендації керівного складу використовувати комбіновану форму. Наприклад, німецькі штани, а верх – радянський. Дуже часто під час боїв у лісовій місцевості, якщо використовувалася форма єдиного зразка, повстанці не могли зрозуміти, хто є хто. Були випадки, коли окремі загони робили перестрілки між собою.


УПА придумувала хитромудрі плани з одягом / Фото "Мілітарного"

Якщо з одягом повстанці раду давали не дуже, то брак взуття був справжньою проблемою. Тут уже навіть мирні мешканці особливо допомогти не могли, бо й самі часто були босими.

Життя повстанців – максимум 2 роки

Попри всі труднощі, саме українські партизани не лише закріпилися на Волині, але й значно поширили свій вплив на тлі боротьби з 2 найбільшими арміями того часу, як справжні боги війни.

Життя повстанця тривало 1,5 – 2 роки. Наступні варіанти його життя переважно були дуже трагічні. Це або вбитий у бою, або потрапив у полон до радянської армії. Потім були різні наслідки.

Читайте більше Львів просить Зеленського надати 98-річному ветерану УПА звання Героя України

Попри всю крутість, УПА, як і будь-яка інша партизанська армія, не мала б жодного шансу на успіх без підтримки мирного населення. Ризикуючи власним життям, люди допомагали повстанцям. Наприклад, збирали й передавали:

  • інформацію;
  • зброю;
  • ліки;
  • їжу.

Усі процеси організовували тогочасні старости. По суті УПА – це загони самооборони, які "прокачалися" до просто таки елітного рівня й стали справжньою армією. Головним завданням націоналістів був захист людей.

Чим усе закінчилось – дивіться у програмі.