Як Україна перехитрила Путіна: розмова з полковником ЗСУ в запасі про операцію на Курщині

Військовий експерт, льотчик-інструктор та полковник ЗСУ в запасі Роман Світан у розмові з 24 Каналом підкреслив, що наше командування скористалося неповороткістю Кремля. Більше цікавих деталей про те, як ЗСУ вдалося провести операцію на Курщині та чому Путін не поспішає захищати російські території – читайте далі у матеріалі.

Не пропустіть Фантастичний ляпас Путіну: які наслідки матиме "прорив" кордону на Курщині і яка користь Україні

Чи вплинули бої в Росії на фронт

Днями Владімір Путін сказав, що на території України наступ російських військ посилився у півтора раза. Яка реальна ситуація на лінії бойового зіткнення та як на неї вплинули події на Курщині?

Навряд чи наступ посилився, але не ослабнув точно. Ті частини, які росіяни перекинули на Курщину, – це невеликі підрозділи, які не вступали в бойові дії та ніяк не вплинули на лінію Східного фронту. Тиск росіян залишився на тому ж рівні – ні збільшився, ні зменшився.

Окупанти тиснуть в районі Покровська, тиснуть в районі Торецька, тиснуть в районі Часового Яру. Користуються авіацією, є багато літаковильотів. Росіяни також не забувають про Запорізький напрямок, там КАБи летять фактично щоденно. Тобто в цьому сенсі тиск точно не зменшився.

Росіяни поки не ухвалили рішення щодо перекидання серйозних засобів зі Східного фронту. А ті частини, які вже перекинули, є невеликими з погляду наступальних операцій, які зараз проводять росіяни.

Частини, які збираються на Курщину, – це "збірна солянка". Їх нашкребли з усіх усюд: від ПОПівців (приватне охоронне підприємство, з рос. ЧОП – 24 Канал) до морпіхів 79 бригади, яку зірвали з Севастополя та транзитом перекинули зараз на Курщину. Десь на підході "Ахмат", який вже третій тиждень йде на допомогу. Поки так дають раду.

У найближчий тиждень стане зрозуміло, чи буде достатньо росіянам сил та засобів, щоб зупинити наш рух на Курщині. Але станом на зараз кількість росіян на Східному напрямку не дуже зменшується.

Чому Путін не поспішає захищати Курську область

Сьогодні (13 серпня – 24 Канал) стало відомо, що окупанти частково підтягнули на Курщину резерви, але там багато строковиків. На вашу думку, чому ворог зараз не намагається потужно захистити свої території та не перекине туди серйозні сили та засоби?

Річ у тім, що в Росії 10 тисяч кілометрів. А ми зараз вклинились на їхню територію на 1000 квадратних кілометрів, це 50 кілометрів по ширині та 20 по глибині. Для них набагато важливіше виконання бойового завдання на Сході (України – 24 Канал). Вони у свою конституцію "загнали" 5 наших областей, тож для них це нібито "відновлення російської території".

Звісно, йде захоплення Луганського, Донецького напрямку, далі піде Запорізький та Херсонський. На Курщину вони звертають мало уваги, тому що вони чудово розуміють, що нам Курська область не потрібна. Тобто зараз, за логікою самих же росіян, вони можуть не звертати уваги на певні наші фортифікаційні дії.

Вони також чудово розуміють, що Курську атомну електростанцію ми підривати не будемо. Тому для них це невелика проблема. Максимум, що ми можемо зробити, – це знеструмити механізми розподілу електроенергії по Курщині, Брянщині, Бєлгородщині.

Так, це для росіян є проблемою. Вони зараз намагатимуться обороняти саме напрямок на Курську атомну електростанцію – район Курчатова. Але не більше. Ба більше, з військового погляду для росіян ситуація не погіршується. Втрату їхніх територій на певний час вони не вважають серйозною проблемою.

Вони продовжують виконувати головне завдання. До того ж зупинити "на повному ходу" наступальний процес дуже важко. Точніше, зупинити його можна, але запустити його знову – практично неможливо. Ось чому вони бояться це зробити. Почавши рух на Східному фронті, вони бачать, що вже справді витискають нас з Донбасу. Вони спрогнозували це, тому наразі зупинятися не будуть.

Нам зараз потрібно ухвалювати рішення на подальші дії. Загалом є великий спектр дій, починаючи з просування до того ж Курська чи Курської АЕС, закінчуючи певними рейдовими діями вздовж всієї лінії кордону в бік до Москви – фактично від точки дотику між Білоруссю, Україною та Росією та аж до Валуйок (Бєлгородська область – 24 Канал). Тобто перетворити всі ці 600 кілометрів лінії кордону на лінію фронту і розвернути її у бік Москви, які, за виключенням Харківського напрямку, досі були просто кордоном.

Тож спектр наших можливих дій доволі широкий. Усе залежатиме від того, як росіяни поведуть себе найближчим часом. Тобто якщо вони в достатній кількості почнуть перекидати війська, то зменшать тиск на Східному фронті та відповідно зупинять наш рух на Курщині. Якщо цього не зроблять – ми рухатимемось далі.

Будь-яке рішення росіян по Курщині буде негативним для них

То ситуація у будь-якому разі вигідна для України? Тобто росіянам так чи інакше доведеться зупиняти наступ на Курщині, інакше буде подальше просування вглиб території Росії?

Це може бути не так просування в тил Росії, як спроба купірувати певні проблеми, які були. Проблеми, наприклад, були пов'язані з можливістю росіян рухатися у бік Сум. Але зараз ми практично розпорошили те угруповання, яке могло наступати на місто. Тут вже є плюс, це половина виконаного завдання.

Крім того, можливий рух наших військ в тили противника по російській території. До прикладу, в тил вовчанського чи липцівського угруповання. Так само, як я вже казав, можливе знеструмлення Курської АЕС, щоб вона не могла постачати електроенергію споживачам військового рівня. Є багато механізмів, ми рухатимемося далі.

Тож ви маєте рацію, у росіян будь-який вибір буде негативним для них та позитивним для нас. Рішення почати бойові дії у московському напрямку вкрай наляканих ідіотів було дуже правильним та грамотним рішенням. Щоправда, трохи запізнілим – це можна було робити ще швидше.

ЗСУ перерізали одну з найважливіших логістичних гілок ворога

Наші військові взяли місто Суджа, де є залізничне сполучення. Що вам про це відомо? Чи отримуємо ми дані з російської залізниці – що та куди йде, де та що розвантажується, чи ця інформація одразу блокується? Які переваги нам дає доступ до залізничного сполучення?

Там залізниця, через яку зазвичай перекидали паливо з Мозирського НПЗ. Дорога Вітебськ – Бєлгород. Вона справді йде через Суджу. Зараз цей механізм у росіян зник, ми його перерізали. Це дуже важливо, адже це практично знищення одного з найважливіших логістичних ланцюгів – підживлення росіян білоруським дизелем, авіаційним керосином з Мозирського НПЗ.

Інформацію, яку можна отримати з якогось залізничного пункту, ми маємо з каналів розвідки. Якщо вона нам потрібна – ми її витягуємо та використовуємо для певних завдань. Тому не думаю, що саме це було основною ціллю.

Використовувати це сполучення для власної логістики наші військові наразі не можуть?

У цьому немає сенсу. Принаймні поки. 1000 квадратних кілометрів, про які зараз говорить наше військове керівництво, це всього лиш "п'ятачок" 50 на 20 кілометрів. Перекидати якісь наші частини через залізницю немає сенсу.

А ось використовувати залізницю як додатковий засіб для додаткових фортифікаційних споруд цілком можливо. Там велика кількість заліза, шпал, проводів та щебеню, які можна використовувати якраз для фортифікацій.

Є сенс розбирати залізну дорогу, росіянам вона більше не має знадобитися, та відповідно створювати оборонні спорудження.

Українські воїни опублікували фото з Плехового в Курській області / @voloshyn_roman

Як Україні вдалося провернути операцію на Курщині

Курська операція була в такому собі інформаційному вакуумі. Як нам вдалося зберегти цю таємницю та зробити захід на Курщину настільки неочікуваним? Можливо, це були якісь чистки у військовому керівництві? Адже ми пам'ятаємо тогорічний контрнаступ і наскільки багато про нього говорили в інформаційному просторі.

Ні, це інша ситуація. Усі чудово бачили, як ми посилюємо оборону Сум. Це робилося, тому що росіяни розгортали кілька плацдармів для вторгнення в Україну з Півночі. Був один плацдарм під Бєлгородом, його вже використали, хоч я б сказав, що накопичили недостатньо сил та засобів і потрапили в ресурсний капкан.

Вони готували такий же плацдарм в районі Богодухова зі сторони Бєлгородщини. Накопичували війська в районі Суджі у бік Сум. Та досі є накопичення в районі Климове – Клинці. Там є старий аеродром з військовою частиною. Це Брянська область, неподалік від кордону з Білоруссю. З нашого боку це вже Чернігівщина.

У них було щонайменше 4 локації, тож, звісно, наші війська накопичувались для зупинки можливих бойових дій з боку Росії. Основним завданням все ж було прикриття Сум – це другий обласний центр (мається на увазі після Харківщини – 24 Канал), по якому росіяни могли б завдати удару.

Там провели серйозні фортифікаційні заходи, кілька ліній оборони, туди також перекинули кілька бригад, щоб обороняти Суми. Наша розвідка дуже добре працює на транскордонних областях. Тож ми бачили розгортання російських військ перед спробою заходу в Суми з боку Суджі.

Ми упіймали момент. Тобто ті війська, які розгорнули для оборони, збільшили, і вони зайшли на російську територію. Основним завданням спочатку було розвіяти це російське угруповання, яка загрожувала Сумам. Тобто спочатку це була оборонна, а не наступальна місія – лише кілька контрнаступальних дій, не більше. А далі була неадекватна реакція росіян, справді неадекватна.

Вони фактично не помітили цього нашого руху, ніяк не зреагували. Розбіглися на всі боки, не підняли резервів. Крім авіації там ніхто не брав участі. Та й авіація працювала через одного. Тож наше командування скористалося цією неповороткістю російського військово-політичного командування. Можливо, росіяни просто сторопіли або ж почалась паніка. Вони не розуміли, що робити, бо цього не мало б бути.

Росіяни залізли на якийсь великий п'єдестал та думали, що їх ніхто не дістане. Дістане, якщо потрібно дістати. Ба більше, в режимі такого превентивного удару. Природно, що превентивний удар потім розрісся у масштабні наступальні дії. Перекинули війська рокадними дорогами вздовж лінії фронту, а у нас вони доволі непогані, та посилили тиск.

Другим позитивним моментом для наших військ є те, що зараз можна створити лінію оборони на російській території. Тобто фортифікаційні споруди разом із забезпеченням. Міни треба "дарувати" росіянам – ставити їх не на нашій, а на їхній території. Там є непогані ділянки, які можуть використати наші війська для оборони.

І важливим завданням, про яке ми вже згадували, є спроба зірвати росіян зі Східного фронту. Одним із механізмів є й рух на Бєлгородську область, щоб зайти в тил противнику під Вовчанськом.

Є багато варіантів, як використати цей прорив, цей оперативний плацдарм. Стратегічні рішення ухвалюватиме Генштаб, спираючись на ситуацію, що складеться. А вона напряму залежить від ухвалення рішень російського керівництва щодо перекидання додаткових резервів зі Східного фронту. Їх просто більше немає звідки взяти.

Поки Україна офіційно не коментувала бої на Курщині Сирський інтригував фото з завдань / Головнокомандувач ЗСУ

На які провокації може піти Путін через прорив кордону

Куратором так званої "контртерористичної операції" у Курській області призначили ФСБшника. А ось начальник генштабу Росії Валерій Герасимов, який би міг керувати військовими, самоусунувся. На вашу думку, чому саме ФСБшнику Путін довірив це завдання?

Тут логіка є, тому що ФСБ відповідає за кордони. Тобто прикордонники у Росії підкоряються ФСБ. Це у нас прикордонники підкоряються МВС, а російський кордон має бути саме "на замку" ФСБ.

Це свідчить про те, що зараз військово-політичне керівництво Росії не сприймає наші дії як військову операцію, на яку потрібно відправляти збройні сили. Поки вони розв'язують це питання як "прикордонний інцидент", я б це так назвав.

Поки росіяни не ухвалили реального рішення щодо купірування цієї ситуації. Це показує і начальник керівництва.

Зауважимо, що Інститут вивчення війни у звіті за 10 серпня повідомляв, що Путін, імовірно, призначив главу ФСБ Алєксандра Бортнікова курувати так званою КТО у Курській області. Водночас деякі росЗСІ писали про призначення ексохоронця кремлівського диктатора Алєксєя Дюміна.

Директор ФСБ Алєксандр Бортніков відомий абсолютно різними операціями: від убивства колишнього працівника російських спецслужб Олександра Литвиненка до корупційних скандалів. Чи може зараз Кремль поставити йому завдання робити провокації, зокрема на Курщині, та звинувачувати у цьому Україну? Поки що про це офіційно ніхто не говорить, але з'являється інформація про те, що росіяни страждають від своїх же – тих, хто їх евакуює з Курської області.

Пограбування завжди було, є і буде. Під час евакуації підключаються всі грабіжники: ФСБ, МВС та інші також. Це вже встановлена ​​практика й, звісно, ​​росіяни скаржитимуться на це.

Уся ця операція під кураторством ФСБ й практично на 100% можна бути впевненим, що можливе повторення так званого "рязанського цукру". Вони вже неодноразово підривали кілька будинків ще на початку 2000-х. Чому власне "рязанський цукор"? ФСБшники один з останніх будинків мали підірвати в Рязані. Їх там заарештувала місцева міліція і всі ці підриви зупинилися. Тоді все повісили на чеченців.

Довідка. Термін "рязанський цукор" виник після інциденту у вересні 1999 року в російському місті Рязань. Тоді місцеві жителі виявили підозрілі мішки в підвалі багатоповерхівки, які спочатку були описані як цукор, але пізніше виявилося, що це була вибухівка. Зараз "рязанський цукор" – це загальна назва терактів, здійснених у Росії у період від 4 до 16 вересня 1999 року, перед виборами російського президента.

До речі, нещодавно у Бєлгороді також ФСБшники підірвали будинок. Хотіли повісити на українців, але не склалося, не така ракета була. Можуть виконати таке ж завдання десь у Вовчанську, Курську. Механізм повторів можливий, просто у світі реакція вже буде інша.

Навіть жарт, сказаний двічі, вже інакше сприймається. Не кажучи вже про теракти, проведені під копірку й спроби кричати "тримай злодія". Я думаю, що тут питання буде повністю нівельовано, але спроба однозначно буде.

Також можливі провокації на атомних електростанціях. На ЗАЕС вже був підпал у районі градирні. Окупанти спробували подиміти, натякнувши на те, що можуть бути якісь інциденти на самій Запорізькій атомній електростанції. Але це натяк, зокрема на Курську АЕС.

До теми Росія може готувати на Курщині провокацію з жертвами серед цивільних, – РНБО

Росіяни зараз легко можуть вивести з ладу якийсь з агрегатів й повісити все на Україну, аж до розпилення деяких ядерних відходів. В окупантів є допуск до Запорізької атомної електростанції та до сховища ядерних відходів. Ворог може створити маленьку брудну бомбу, підірвати її на Курській АЕС й повісити все на Україну. Від ФСБшників можна чекати будь-чого. Головне бути готовим до цього. Ми готові однозначно.

Не бунти: що може розвалити Росію

Росіяни, які евакуювалися з прикордонних регіонів й ті росіяни, які дивляться по телевізору, що відбувається на Курщині, мають різну картинку подій. Якщо раніше вони казали українцям, мовляв, вас "звільняють", то зараз розповідають це своїм же – начебто у Курській області все добре. Чи стане це доповненням до бунту всередині Росії?

Бунту точно не буде. У Росії повністю патерналістські настрої, громадяни країни-агресорки повністю залежать й чекають подачок від центральної влади. Там бунту не буде хай би що відбувалося.

Розвал Росії можливий тоді, коли центральна влада не зможе утримувати республіки, які зараз повністю залежать від дотацій з федерального бюджету. А майже всі республіки залежать від нього. Це буде повтор розвалу Радянського Союзу – щойно Москва не змогла забезпечувати фінансуванням республіки СРСР, було ухвалено рішення відправитися у вільне плавання.

Така сама картина чекає і Росію, але тільки не через бунт, а через економічні проблеми, які на цю мить ще тільки видно на горизонті. Однак їх вже можна побачити, принаймні якщо посилити санкційний тиск, ввести вторинні санкції на фірми або держави, які контактують з Москвою. Для цього Росію треба визначити державою-спонсоркою тероризму.

Розвал Російської імперії можливий тільки зсередини, зовні не вийде. Бунти навіть ніхто не придушуватиме. Вони зараз зійдуть нанівець, тому що дійсність, яку ми бачимо, випливає з логіки війни. 400 кілометрів фронту, які були на Донбасі за Осколом, тепер розтягнуться на 600 кілометрів фронту вже до Осколу. Ця відстань на глибину фронту щонайменше 30 кілометрів буде армійським тилом роботи армійської артилерії.

Найближчі кілька років росіяни у цих прикордонних областях почуватимуться, як українці в Харківській, Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Луганській прикордонних областях. Це таке дзеркальне відображення наших проблем, але вже на російську дійсність. Росіяни з цим змиряться. Просто їм велика порада, щоб двічі не переїжджати – одразу переїжджайте за Урал, щоб потім ще раз не зриватися з місця після виїзду з транскордонних областей.

Чи вплине Курська операція на настрої на окупованих територіях

Чи впливає на свідомість людей, які зараз живуть на території квазіреспублік "лднр", те, що Росія не може захистити навіть власні кордони, не говорячи вже про окуповані території?

Я сам із Донецька й знаю, які за 10 років там створилися умови та сприйняття. Там уже давним-давно стався розкол на чорне та біле, на тих людей уже нічого не вплине. "Чорні" за Росію, що б не сталося. Водночас на Донбасі сотні років мешкають нащадки українських козаків, які свого часу рухалися на Дон, вони чекають Україну й допомагають їй.

Межа там вже проведена. Тож вже ніяк не впливає те, що відбувалося. Там усі розуміють, що це просто справа часу, коли Україна повернеться на Донбас й цим російським "почекунам" доведеться знову ж таки їхати за Урал, щоб двічі не переїжджати.

Адже, ймовірно, лінія боїв або щонайменше лінія бойового впливу буде до Уралу. Нам треба знищувати уральські військові заводи. Усі ці 2 тисячі кілометрів будуть під ударами наших далекобійних засобів ураження найближчі кілька років.