Найстрашніші серійні вбивці України: хто вони та чому почали вбивати

16 жовтня 2018, 10:02
Читать новость на русском

Серійними вбивцями називають людей, які вбили трьох та більше осіб, не маючи на це очевидних мотивів. Серед "лідерів" за кількістю серійних вбивць – США та Росія, а от найбільше вбивали "серійники" з Колумбії, Еквадору, Перу та Бразилії. Проте і в Україні було чимало маніяків та вбивць, які протягом довгих років тримали людей у страху.

І ми розповімо про найвідоміших з них: ким вони були, як і чому почали вбивати. Одному з найкривавіших серійних вбивць сьогодні, 16 жовтня, могло б виповнитись 82 роки, проте ще у 1994 році він був страчений за жорстокі насильницькі вбивства від 53 до 65 людей.

Читайте також: Де та як у світі практикують смертну кару: моторошні факти

Андрій Чикатило
(1936 – 1994, стратили)

Цього серійного вбивцю не знають хіба одиниці. Уродженець Сумської області, радянський "Джек-різник". Саме він вбив від 53 до 65 людей за сексуальним мотивом. Діяв на території Росії, і там був страчений, тому його вважають російським серійним вбивцею. Серед його жертв: 21 хлопчик, віком від 7 до 16 років, 14 дівчаток від 9 до 17 років, 17 дорослих дівчат та жінок. Перед тим, як його заарештували, затримали та розстріляли двох людей, які не були винними у злочинах.

Прізвиська: "Скажений звір", "Ростовський Різник", "Червоний Різник", "Вбивця з лісосмуги", "Громадянин X", "Сатана".

Маловідомі та моторошні факти:

– за словами родини, під час його народження була сильна невластива для тих широт жовтнева гроза;

– є відомості, що Чикатило народився з гідроцефалією (водянкою головного мозку), а також до 12 років страждав нічним нетриманням сечі, за що його постійно била мати;

– можливо, він міг стати свідком зґвалтування німецьким солдатом своєї матері;

– в дитинстві Чикатило застав і голод: кажуть, він не виходив з будинку, адже боявся, що його можуть зловити та з'їсти;

– мати розповідала йому, що під час голоду його старшого брата викрали та з'їли; окрім того, існує версія, що це зробили самі батьки, проте документів про народження і смерть брата Степана так і не віднайшли;


Андрій Чикатило в дитинтстсві

– армійську службу проходив у військах КДБ, за іншою інформацією — був зв'язківцем у радянських військах в Берліні;

Читайте також: Звіряче вбивство Вікторії Марінової у Болгарії: біографія журналістки, факти з життя, фото

– мав дружину та двох дітей: доньку і сина, який пізніше став злочинцем; одна з робіт – вихователь в ПТУ;


Чикатило з дружиною

– перше вбивство відбулось у мазанці, яку він купив потай від сім'ї і використовував для зустрічей з повіями;

– перше вбивство налякало Чикатила, і 3 роки він нікого не вбивав;

– його вбивства носили сексуальний та жорстокий характер, адже супроводжувались зґвалтуваннями та відгризаннями частин тіла; існують версії, що він був імпотентом, а також що він не міг ґвалтувати; проте остання розвіялась, коли на допиті Чикатило зізнався, навіщо возив вазелін із собою (раніше стверджував, що заради гоління);


Арешт Чикатили

– на суді 1992 року Чикатило намагався зобразити божевільного: кричав, ображав присутніх, оголювався, стверджував, що він вагітний і годуючий;

– 15 жовтня його засудили до страти;

Читайте також: Ґвалтував і вбивав: на Дніпропетровщині судитимуть маніяка

– три судово-психіатричні експертизи визнали Чикатила осудним, що він "не страждає якимось психічним захворюванням і що зберіг здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними"; проте Микола Модестов вважає, що це було зроблено, щоб вберегти суспільство від вбивці, а не посадити його на певний час до лікарні;

– під час перебування в камері смертників, Чикатило писав скарги і прохання про помилування, а також стежив за своїм здоров'ям, роблячи зарядку, з апетитом харчуючись.


Чикатило в суді показував божевілля


Чикатила визнали осудним, проте дехто каже, що це зробили для безпеки суспільства


Чикатило за декілька місяців до страти

Анатолій Онопрієнко
(1959 – 2013, помер від серцевого нападу)

Уродженець Житомирщини Онопрієнко вважається найрезонанснішим вбивцею саме на території українських земель. На його руках – кров щонайменше 52-х людей, проте досі точна кількість жертв є невідомою.

Прізвиська: "Український звір", "Термінатор", "Громадянин О".

Маловідомі та моторошні факти:

– його батько був нагороджений за хоробрість у Другій світовій війні; водночас відомо, що батько жорстоко поводився з дружиною і сином;

– мати Онопрієнка померла, коли йому було 3 роки, тож його виховували дід, бабуся та тітка, які, ймовірно, самі потребували догляду;

Читайте також: "Кухар" Путіна: Бабченко назвав замовника його вбивства

– у віці 7 років ні батько, ні старший брат не захотіли забрати Анатолія до себе, тому його здали до дитбудинку;

– в одному інтерв'ю Онопрієнко зазначив, що саме дитбудинок визначив його долю: за його словами, 70% випускників дитбудинків потрапляють до в'язниці;

– Онопрієнко вбивав цілими сім'ями, обкрадаючи майно: чоловіків пристрілював з рушниці, а ножем вбивав жінок та дітей;

– після затримання вбивця розповів, що йому було шкода витрачати кулі на тих, хто не міг чинити опору;

– Онопрієнко переважно приходив на світанку, також він завжди прибирав свідків;

– помер у камері від серцевого нападу, де просидів 17 років; тіло ніхто не забрав, його піддали кремації та розвіяли прах.


На руках Онопрієнка кров– щонайменше 52-х людей


Найвідоміше фото Онопрієнка

Сергій Ткач
(1952 – відбуває пожиттєве)

Уродженець Кемеровської області Росії Ткач вбивав на території Криму, Запорізької, Харківської та Дніпропетровської областей. 57-річного Ткача визнали винним у 36-ти вбивствах і замахах на вбивства стосовно жінок, в тому числі неповнолітніх дівчаток. Окрім того, вбивця згодом написав ще 107 явок з повинною, і був засуджений в цілому до чотирьох довічних ув'язнень за злочини, серед яких 37 доведених вбивств. Досі кількість жертв точно не визначена. Вбивства Ткача носили сексуальний характер. Він ґвалтував своїх жертв, і душив. Окрім того, володів навичками криміналіста.

Читайте також: Під загрозою наша безпека: хто "кришує" замахи на активістів

Прізвиська: "Павлоградський маніяк" і "Пологівський маніяк" (бо переїхав з 2000 року в Пологи Запорізької області).

Маловідомі та моторошні факти:

– служив в Радянській армії;

– його рекомендували на роботу в міліцію, проте він допустив службову фальсифікацію та був змушений написати рапорт про звільнення; існує версія, що він намагався помститись за невдалу кар'єру;


Сергій Ткач у різні роки

– жертвами були дівчата від 9 до 17 років, яких він вистежував поблизу автострад;

– він хотів прирівняти себе до Чикатила, одному кореспонденту Ткач заявив: "Я не людина, а звір. Такий же, як Чикатило. Про мене потрібно знімати кіно!";

– психіатр Володимир Головочук, який брав участь в судово-психіатричній експертизі у справі Ткача, зазначив: "Він вбивав, щоб бути найкрутішим серед убивць. У психіатрії є навіть таке поняття – "синдром Герострата", коли людина скоює злочин, для того щоб прославитися...";

– відбуває покарання в Житомирській в'язниці №8.


Дружина Ткача, яка вийшла за нього, коли всім було відомо, що він серійний убивця

Сергій Довженко
(1972 – відбуває пожиттєве)

Серійник з Маріуполя міліціонер Сергій Довженко вбив 19 людей. Серед його жертв були 12-річна дівчинка та 4 працівників МВС України. Його мотивами були корисливість та помста.

Маловідомі та моторошні факти:

– служив в армії, став двократним віце-чемпіоном України з боксу (майстер спорту);

– був приватним підприємцем на ринку, згодом працював у маріупольській фірмі "Цитадель", а після звільнення деякий час працював у міліції;

– коли Довженко вже служив у міліції, на офіс "Цитаделі" скоїли озброєний напад: вбили охоронця та вкрали 5 тисяч гривень; підозра впала на Довженка, експертиза табельної зброї це підтвердила; проте згодом за допомогою брата-юриста та повторної експертизи він зміг довести сфабрикованість попередньої;

Читайте також: Вбивство шведської журналістки: винахіднику Мадсену підтвердили довічне ув’язнення

– під час слідства Довженко був 8 місяців під вартою, а коли вийшов – його звільнили з лав міліції за підробку документів (фальсифікований запис у трудовій книжці);

– за словами адвоката Довженка, після звільнення йому постійно відмовляли під час влаштування на нові роботи, що, на його думку, і спровокувало перетворення Довженка на серійного вбивцю;


Сергій Довженко за ґратами

– так колишній міліціонер вирішив мстити своїм кривдникам, першою жертвою став власник "Цитаделі", який першим запідозрив свого зі скандалом звільненого колишнього співробітника в нападі на офіс фірми;

– після цього Довженко продовжив мстити своїм колишнім товаришам по службі; він ніби хотів погіршити показники розкриття злочинів, щоб добитися звільнення начальників міліції;

– в суді Довженко заявив: "Майже усі вбивства були здійснені з однією метою — покарати тих, хто наді мною знущався. Я хотів покарати старших". Також в одному інтерв'ю він сказав, що "вони вкрали у мене майбутнє", зазначивши, що він так і не знайшов роботу після звільнення;

– за одне вбивство був засуджений інший чоловік, неодноразово підсудний Єгоров; хворіючи на туберкульоз, він помер у в'язниці та був виправданий посмертно;

– Довженко був засуджений до пожиттєвого.

Руслан Хамаров
(1973 – відбуває пожиттєве)

Уродженець Бердянська Хамаров з 2000-го по 2003-й рік вбив 11 жінок. Вбивця знайомився з жертвами на вечірках, в барах і парках, поїв горілкою, вступав з ними у статевий акт (або лише починав), після чого виходив в коридор за зброєю (ножем чи підручним предметом) і повертався, щоб завдати удару.

Прізвисько: "Бердянський маніяк".

Маловідомі та моторошні факти:

– по лінії батька належав до уйгурів (тюркський корінний народ);

– коли Руслану було приблизно 8 років, батько покинув сім'ю, прийняв іслам і переїхав до Махачкали;

– у віці приблизно 12 років мати вчинила самогубство, стрибнувши під потяг; згодом в житті Хамарова були дитбудинок і ПТУ;

Читайте також: Що відомо про Владислава Безрука "Мамонта", якого обстріляли у Харкові

– був судимий за крадіжки, відбував покарання, а також приблизно три роки провів у психіатричній лікарні;

– першою жертвою стала 47-річна жінка, надалі вбивав більш молодих жінок;

– після вбивств він входив у статевий акт з трупом; самі трупи скидав у колодязь;

– як згадують його колишні подруги, Хамаров тижнями не мився і мав вигляд обшарпанця, проте це не заважало йому спокушати жінок;

– мати його останньої жертви звернулась в поліцію, до Хамарова приїхав наряд міліції; в колодязі знайшли тіло доньки жінки, яка звернулась до правоохоронців, на це Хамаров відповів: "Там ще десять";

– тодішній начальник УВС Бердянська Бурмаков сказав: "Хамаров не дебіл, а шизофренік. Інтелект у нього досить високий, побудова фраз грамотна. Досконало пам'ятає, де, що, коли і з ким зробив. Він легко знайомився з дівчатами. Вони добровільно йшли до нього...".


Руслан Хамаров

Олег Кузнєцов
(1969 – відбуває пожиттєве)

Уродженець з Балашихи Московської області приблизно протягом року вбив 10 дівчат і жінок віком від 15 до 30 років. Мотивом вбивств був сексуальний характер. Вбивав Кузнєцов як в Балашисі, так і в Києві та Москві.

Прізвиська: "Джек-різник з Балашихи", "Лжедмитрій".

Маловідомі та моторошні факти:

– в дитинстві батьки розлучились, жив з батьком, був боязким і забитим, проте вів активне статеве життя;

– був майстром спорту з біатлону; не пив і не курив, стежив за собою;

– вперше вбив, коли дівчина, з якою він зайнявся сексом, попросила його заплатити за ніч, а якщо ні – пообіцяла здати в поліцію;

– після інциденту він здійснив зґвалтування на цвинтарі, проте жертва заявила на нього в міліцію; Кузнєцов вирішив тікати, скориставшись розпадом СРСР, поїхав служити під Києвом;

– згодом ґвалтував і вбивав в Києві та Москві; засуджений до пожиттєвого ув'язнення.


Олег Кузнєцов