Чимало людей скаржаться, що в Одесі страшенно дорого і пафосно, люди там недоброзичливі і в місті брудно. Тож, коли їхала на відпочинок, враження було упереджене.

Але вже на вокзалі було вирішено – не звертати увагу на мінуси, а насолоджуватися подорожжю.

Якщо ви хочете побачити нетуристичну Одесу, краще їхати сюди в кінці серпня чи на початку вересня. У цей період стає дещо прохолодніше і можна приділити час не тільки пляжному відпочинку. Та й людей стає менше, тож можна краще побачити місто.

Місто

Одесити цьогоріч жартують: "У кого не вистачило грошей на Одесу, поїхали до Туреччини". Так, місто справді дороге. Дороге і таке, яке любить до себе увагу. Проте, її останнім часом не бракує.

З першого погляду Одеса нагадує одразу багато міст: і українських, і європейських. Але насправді це місто не схоже на жодне інше. Місцеві кажуть: Одеса увібрала в себе частинки усіх народів, які долучилися до її створення. Здається, це місто не може набриднути ніколи.

Оскільки моя поїздка до цього міста була першою, звичайно не оминула центр – Дерибасівська, Катерининська, Грецька, Рішельєвська… Неможливо не прогулятися до Потьомкінських сходів, пам’ятника Дюку де Рішельє, Катерині ІІ, Приморського бульвару, Морського вокзалу. Це найвідоміші місця і найлегше привести приїжджих сюди, що і зробили наші друзі. Саме тут з’являються суперечливі відчуття – гордість за те, що в нашій країні є такі неймовірно гарні міста і сором за те, що не віриться в це.

Але, якщо відійти від Дерибасівської, гамірного центру, черги до "Стула", як в народі називають пам’ятнику Ільфу і Петрову, і червоних туристичних бусиків, відкривається зовсім інша, колоритна Одеса.

Буквально за рогом Дерибасівської, на вулиці Преображенській життя одеситів відкривається з іншого боку. З маленькими дружніми двориками, про які знають усі. У цих двориках є всі елементи міста: бабуся, яка прийме з цікавістю і привітністю; місцеві коти – доглянуті і пихаті від того, що усі сусіди піклуються про них; діти, які розповідають історії своїх двориків не гірше за екскурсоводів; місцеві мешканці, які досі збираються на "посиделки" у дворі.

По-справжньому відчути Одесу можна лише тоді, коли самі одесити розповідають про місто. Коли інформація черпається не з Інтернету, або вигаданих, навмисно для туристів, цікавих історій і легенд, а передається від покоління до покоління. Одесит Leonid Barats влаштовує такі екскурсії, від яких хочеться повертатися у це місто, або взагалі з нього не їхати, а лише гуляти новими і новими вуличками, відшуковуючи якісь деталі, які пам’ятає старше покоління.

Люди

Забираю усі свої упереджені ставлення назад – Одеса цікава не лише своєю красою, морем і двориками. Це місто приваблює і людьми. Одесити дуже люблять своє місто, готові розповідати про нього годинами, ділитися історіями і враженнями, показувати те, чого немає в інших містах.

Одесити, звиклі до туристів, не виказують свого вдоволення чи невдоволення від натовпів відвідувачів, але якщо їх зачепити питаннями про місто – розкажуть, покажуть, пояснять, проведуть. Вони готові пускати людей до себе додому – в двори та квартири, аби тільки турист хоч на мить пропустив крізь себе одеський дух.

Тут знову відроджують традицію "дворових вечірок". Ну де таке ще може бути? Це коли запрошують усіх бажаючих, вони приносять з собою приготовані страви, а потім їдять, п’ють, спілкуються, грають на музичних інструментах. Місцеві кажуть, що така традиція існувала колись, коли всі були дружні і коли багато чого було спільного. Тепер це відроджується, і побачити це можуть й туристи з різних міст, регіонів, країн.

Якщо гостям з якоїсь причини немає де жити, жаліслива бабуся знайде нічліг. Одесити готові приймати і пригощати. Вони говорять з притаманною лише їм говіркою і хочеться навчитися говорити так само. І все це не виглядає показово – корінні жителі насправді такі доброзичливі.

Загалом, здається, Одесу неможливо вивчити чи запам’ятати у деталях. Адже, місто у якому є національних дух, змішаний із культурами різних народів, неповторна архітектура, власний колорит і море – не може бути не ідеальним.

Читайте також: 14 ознак того, як Одеса поборола "ватніків"