Оновлення Конституції: що далі

Прийняттю документа передувала тривала суперечка як у стінах парламенту так і за їх межами. Противники прийняття змін до Основного закону країни намагалися завадити йому і аргументованими переконаннями, і блокуванням трибуни. Під стінами Ради мітингувальники намагалися блокувати урядовий квартал і влаштували бійку.

Попри це законопроект було схвалено 265 голосамипри необхідних 226. Для ухвалення конституційних змін у цілому знадобиться ще одне засідання і 300 голосів.

Під стінаму парламенту це рішення сприйняли більш ніж емоційно — почалися сутички між мітингувальниками та правоохорнцями; у військовослужбовців, які охороняють будівлю Верховної Ради кинули бойову гранату.

Ми спробували розібратися в тому, якою є вірогідність того, що зміни будуть прийняті в існуючому вигляді та що вони означатимуть для України.

Історія питання

1 липня 2015 року Президент подав черговий проект змін до Конституції щодо децентралізації (попередній було представлено восени минулого року), підготовлений Конституційною комісією за участю групи експертів. 15 липня був опубліковано доопрацьований президентський проект закону про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади.

Найважливішою відмінністю доопрацьованого законопроекту від першої редакції стало положення про те, що особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом. Якщо в першій редакції це положення було закріплено в перехідних положеннях самого законопроекту, то в редакції від 15 липня пропонується закріпити цю норму в розділі XV перехідних положень самої Конституції України. Так, в розділі XV "Перехідні положення" в редакції Основного закону від 15 липня окрім іншого значиться: "18. Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом".

31 липня, Конституційний суд схвалив особливий статус Донбасу. "Запропоновані у законопроекті доповнення розділу 15 перехідних положень Конституції України пунктом 18 не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина", — йдеться у висновках КСУ.

КСУ також зробив висновок, що запропонований законопроект не спрямований на ліквідацію незалежності або порушення територіальної цілісності України".

"Особливий статус" Донбасу

Найскандальнішою зміною стала пропозиція визначити особливості місцевого самоврядування на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Коментатори одразу розділилися. З одного боку опинилися противники змін, які наполягали на тому, що таким чином Україна визнає російських терористів та надає їм право впливати на політичне і економічне життя країни. З іншого – прихильники "особливо, які стверджують, що ніякого "особливого статусу" не існуватиме, допоки всі окуповані території разом із україно-російським кордоном не будуть підконтрольні Києву.

З юридичної точки зору, ситуація виглядає наступним чином. По-перше, у Конституції не зафіксовано жодних побажань Кремля. По-друге, згідно із текстом мінських домовленостей, контроль можна буде відновити лише після встановлення так званого "особливого статусу". По-третє, згідно із текстом закону, яким регулюватиметься введення "особливого статусу", він стає можливим лише після того як терористи, фактично, капітулюють і погодяться на умови Києва.

Найнебезпечніше у цій ситуації те, що відповідний закон можна змінити особливо не напружуючись. В тому числі – і не на користь України. Зрештою, там досі не визначено, ані якими будуть повноваження "народної міліції" терористів, ані яким чином і що саме фінансуватиметься на Донбасі за рахунок українського бюджету, ані як будуть проходити місцеві та загальнонаціональні вибори на територіях з особливим статусом, ані багато інших деталей, які можуть мати безпосередній вплив на життя як цих регіонів, так і країни в цілому.

Що дає перше голосування

На Банковій поки що повторюють фатальну помилку своїх попередників і не пояснюють доступно що, чому і для чого вони роблять. Там продовжують наполягати, що ніякого особливого статусу для Донбасу не передбачено, влада лише намагається продемонструвати західним партнерам, що Україна лишається єдиною стороною, яка невідступно дотримується мінських домовленостей. Що, у свою чергу, дає підстави для отримання допомоги від вказаних партнерів. Враховуючи те, що рівень несприйняття запропонованих конституційних змін значно перевищує щоденний, такого роз’яснення явно недостатньо.

Відтак роз’ясненням змушені займатися політологи. На їхню думку, вся ця вистава потрібна заради того, аби виграти час у складній грі великих політиків. За словами Сергія Тарана, "той час, який буде виторгуваний після голосування за п. 18, має буде використаний за призначенням – посилення армії та вимоги нових санкцій проти Росії".

Цю думку розділяє і Тарас Березовець, на думку якого час зараз на боці України. "У другому читанні можна буде приймати/не приймати, у залежності від ситуації на Донбасі. І в цілому, Україна зараз веде гру", — вважає він.

За словами ж Володимира Горбача, зараз Україні потрібно грати з росіянами і Заходом у дві руки. "Розтягнути цей процес до Нового року, а потім, обговоривши як слід у парламенті, винести на референдум. Бо Україна, хоч і не Греція, але теж демократія", — вважає він.

Отже, за великим рахунком, це голосування парламенту жодним чином не впилавє ні на що, окрім настроїв у суспільстві. Принципове значення для країне матиме ухвалення законопроекту в цілому і те, у якому вигляді він буде прийнятий. Якщо у поточному — це вже буде привід замислитися.

Що ще хочуть змінити

Окрім скандального положення про "особливий статус Донбасу", запропонований главою держави проект Конституції містить ще чимало тез, які щодня впливатимуть на життя українців.

Безумовно позитивним нововведенням аналітики VoxUkraine вважають те, що новим проектом прокуратуру позбавляють функції загального нагляду над виконанням законів.

Решта ж новацій дають підставу говорити про те, що проголосований проект змін до Конституції має відверто президентський ухил.

Зокрема, ним "узаконюється" поняття громад, які отримають у своє розпорядження землю, рухоме і нерухоме майно, природні ресурси, комунальні об'єкти, місцеві податки і збори, а також частину загальнодержавних податків.

Одиницями адміністративно-територіального устрою стають громада, район і регіон. Всі обласні та районні державні адміністрації ліквідуються. Замість них вводиться посада префектів, на яких покладено здійснення виконавчої влади.

Префекти, які слідкуватимуть за дотриманням законів органами місцевого самоврядування, призначатимуться і зніматимуться з посади президентом за поданням Кабміну. При здійсненні своїх повноважень кожен префект відповідальний перед главою держави, підзвітний і підконтрольний уряду. Суперечки щодо самостійності префектів також стали популярними останнім часом. Одні стверджують, що вони свідчать по посилення президентської вертикалі та є значним механізмом із впливу на місцеву владу. Інші запевняють, що той факт, що префекти звітуватимуть та контролюватимуться урядом свідчить про те, що вони є самостійним суб’єктом виконавчої влади.

Втім, префект теоретично має можливість зупинити роботу місцевої ради, постійно припиняючи його акти і звертаючись до суду. Наскільки часто кожен з посадовців користуватиметься цією можливістю – питання риторичне.

Окрім того, запропонованим законопроектом, президент отримає право тимчасово зупиняти повноваження місцевого органу влади або його керівництва в разі створення ними загрози порушення державного суверенітету, територіальної цілісності та національної безпеки. Своє рішення президент передає на розгляд Конституційного суду України, який невідкладно виносить свій вердикт. Остаточне рішення про припинення повноважень місцевої влади лишається за Верховною Радою. Що, до речі, не так вже й погано, якщо пам’ятати, що звернення президента до Конституційного суду не гарантує того, що рішення КСУ буде неупередженим.

Читайте також: Децентралізація влади: які зміни чекають на простих українців