Підсумкова декларація G20: політолог сказав, яке вона має значення для України

11 вересня 2023, 00:14
Читать новость на русском

Підсумкове комюніке саміту "Великої двадцятки" викликало справедливе обурення в українській політичній спільноті. Водночас головні підсумки саміту є для Росії значно неприємнішими, аніж декларативні формулювання.

Про це 24 Каналу розповів політолог Олег Саакян. На його думку, підсумкова декларація саміту G20 не є негативною для України.

Дивіться також Є просування на Таврійському та Бахмутському напрямках, – Зеленський звернувся до українців

Що означає декларація "Великої двадцятки" для України

Перш за все, важливо пам'ятати, що саміт G20 є консультативним майданчиком, тож його декларації не мають прямої дії. Втім, такі зустрічі є своєрідним барометром, який показує, як змінилась ситуація у світовій політиці.

На думку Саакяна, підсумкову декларацію "Великої двадцятки" можна оцінювати з двох боків. З ідеалістичної точки зору її позиція справді є слабкою, і українське МЗС дуже фахово і дотепно пояснило, чому це так. Комюніке мало б називати речі своїми іменами для того, щоб чітко означити виклики, які стоять перед світом.

"З іншого боку, якщо ми запитаємо себе, яким є поле можливостей (для узгодження спільної позиції країн G20 – 24 Канал), наші очікування від цього документа не будуть такими високими. Тоді позиція Олафа Шольца про те, що ключовим у цьому комюніке є визнання принципу непорушності територіальної цілісності, є справедливою", – зазначає політолог.

Зверніть увагу: аналогічні заяви щодо підсумків саміту G20 озвучили Емануель Макрон та радник президента США Джейк Салліван.

В декларації "Великої двадцятки" не було гучних слів і рішучої позиції, але одну з ключових позицій України вона підтверджує. Тому цей результат можна вважати для України позитивним, попри те, що провідні країни світу показали свою неготовність називати речі своїми іменами.

Чому саміт G20 показав, що світ відвертається від Росії

Напередодні зустрічі Росія не без допомоги Реджепа Ердогана активно просувала свою ідею повернення до зернової угоди в обмін на пом'якшення санкцій. На думку Саакяна, Захід готовий піти на подібний договір, якщо Росія діятиме конструктивно, але виконувати всі російські забаганки в повній мірі він не збирається.

"На майданчику G20 було помітно, що не лише країни Заходу не готові йти на принизливі поступки. Ми побачили, що Китай та Індія проігнорували інтереси Росії. Вони утримались від засудження російської агресії, але при цьому не докладали зусиль для лобіювання російського наративу про війну в Україну", – зазначив Саакян. 

Як це впливає на зернову угоду? Політолог висловив припущення, що станом на сьогодні зернова угода "знаходиться в стратегічному тупику". Намагання Ердогана вмовити світ пристати на вимоги Росії пояснюється тим, що Туреччина перебуває в скрутній економічній ситуації. Якщо зернова угода поновиться, турецький президент отримає від неї певні дивіденди.

Головним же підсумком саміту "Великої двадцятки" можна назвати проактивність Індії та її перетворення на глобального геополітичного гравця, який виходить за межі регіонального лідерства. Про це також свідчить бажання Нью-Делі провести ще одну консультативну нараду 20 країн до кінця року.

"Індія бажає отримати більшу роль в G20, аніж просто однієї з країн-модераторок. Вона активно нарощує свої позиції в групі, і це є логічним процесом на тлі випадання Росії з країн-лідерок й перетворення її на регіональну державу. Натомість Індія може зайняти місце Росії в багатополярному світі, ставши однією з осей чотирикутника разом із Вашингтоном, Брюселем та Пекіном", – припустив політолог.

Олег Саакян про підсумки зустрічі "Великої двадцятки" дивіться відео

Якими є "успіхи" Кремля у міжнародній політиці

  • Кремль відчайдушно намагається не втратити свій вплив у Африці, який вийшло наростити завдяки ПВК "Вагнера". Однак африканські країни, бачачи, як Москва допомагає влаштовувати перевороти та блокує зернову ініціативу, вважають за необхідне дистанціюватися.
  • Аналогічна ситуація відбувається і з країнами Близького Сходу та Середньої Азії, яким не близька агресивна російська політика. Навіть колишні країни радянського блоку на зразок Вірменії та Казахстану бачать усю безперспективність політичної орієнтації на Москву.
  • В цих умовах Росія поступово передає свій політичний капітал Китаю, де-факто стаючи його васалом. За це Москва отримує незначну технічну допомогу, яку використовує у війні проти України.