Путін йде на Захід, або Випалена земля: рашисти хочуть зруйнувати все у ще окупованих містах

На початку повномасштабного вторгнення військово-політичне командування країни-терористки насправді хотіло просто захопити більшу частину України, а руйнуванням всієї інфраструктури рашисти займалися тільки у містах та районах, які не вдалося забрати нахрапом. Однак тепер підхід кардинально змінився: перед наступом ЗСУ, розуміючи, що втримати окуповані землі ніяк не вдасться, загарбники почали застосовувати тактику випаленої землі безпосередньо на підконтрольній їм території. Чого найближчим часом очікувати від росіян жителям тимчасово захоплених Донбасу, Криму, Херсонщини та Запоріжжя, читайте у матеріалі 24 Каналу.

Дивіться також Без України не напитися: як Кремль поставив хрест на можливості постачання води до Криму

Путін – вкрай недолугий косплеєр Гітлера

Немає ніяких сумнівів у тому, що російський президент давно й послідовно перетворює свою недоімперію на подобу Третього Рейху. Хоч офіційно бункерний диктатор вже понад 20 років розповідає всім про боротьбу з терористами та нацистами, він прискіпливо копіює що поведінку свого кумира у підході до виховання абсолютної аморальності у власного населення.

Роками насаджуючи плебсу наративи про велич російського народу, замінюючи бажання розвиватися та покращувати рівень життя жагою до виправлення "помилок історії" та відродження імперської сутності Москви, Путін обережно та без зайвого поспіху викохував рашизм.

Розуміючи власні можливості щодо гри на геополітичній арені, вдало підкупляючи агентів, та просуваючи країну-бензоколонку у Європі та США, сучасний фюрер спромігся зробити так, аби світ закривав очі на його постійні злочини. Трохи змінивши підходи НСДАП та загалом режиму до експансії у сусідні країни, Путін і його поплічники анексували Крим фактично за схемою Судет, після чого почали готуватися до більш масштабних дій. 

Як і у Німеччині часів Третього Рейху, кремлівські діячі створили у Росії аналог Гітлер'югенду під назвою "Юнармія", посилювали мілітаризм та всіляко перетворювали своє населення на осіб, що здатні вбивати, ґвалтувати та калічити просто за ознаками дотичності до іншої народності.

"Юнармія" – клон Гітлер'югенду / Фото російських терористів

Російське суспільство ж не те що не висловлювало якесь обурення появі культу смерті та крайної агресивності, а всіляко це толерувало. Нащадки радянських НКВСників та комуністів, чиї батьки та діди не пройшли шляху денацифікації, плекали жагу до приниження всього цивілізованого світу, а держава давала їм постійні "перемоги". Показове знищення Грозного, бомбардування Грузії, конфлікт у Північному Кавказі, – всі ці розв'язані Кремлем війни звичайні росіяни зустрічали з неймовірним схваленням, вимогами не зупинятися на досягнутому і закликами до більш жорстких дій відносно будь-якої країни.

То ж нема чому дивуватися, що симбіоз амбітного соціопата при владі, та кровожерливого народу з аморфною здатністю до формування причинно-наслідкових зв'язків призвів до появи рашизму як ідеології-послідовниці нацизму. Бойові пропагандисти, несучи у мільйонні маси риторику про велич нації, опору на традицію, силу та зневагу до слабких, старанно поливали паростки ідеї постійної війни та панування, пробуджуючи серед пасіонаріїв та байдужих до всього лише один поклик – нищити. А оскільки Кремль ще з 2000-х займався демонізацією України, увесь цей прояв ненависті впав на "братній народ". 

Анексія Криму та повномасштабне вторгнення в Україну як крива калька Судет та розділу Польщі

Коли Росія захопила Крим, а Путін оголосив про його анексію, мільйони росіян щиро раділи розширенню своєї батьківщини. При цьому суспільний запит на покарання українців за бажання вільно жити був настільки великим, що поодинокі голоси псевдолібералів не було навіть чутно крізь оргазмічний стогін "п'яних Ваньок". Шалені від крові козаки, загони місцевих бандитів, російські спецслужбісти та військові отримали те, до чого все їх паскудне життя прагнули прогнилі душі – можливість порушувати будь-які закони, грабувати та вбивати. Ще вчора вони були маргінальними нікчемами, а тепер стали героїзованими пропагандою володарями крутих машин та квартир.

Російські козаки влаштували справжній терор у Криму / Фото російських окупантів

Населення, що пишалося черговою перемогою імперії, гучно прославляло свого лідера, а ті, хто нібито виступав проти царя, розповідали про "Крим – не бутерброд" і визнавали геніальність окупації без жодного пострілу. Або ж критикували Кремль за недостатньо продумані дії.

Навальний насправді ніколи не виступав проти війни / Скриншот твіттеру російського "ліберала"

А потім була спроба захопити більшу частину України, однак закінчилася вона лише на окремих частинах Донеччини та Луганщини – регіонах, які ніколи самій Росії й не були цікавими ані з економічного, ані з якого-небудь іншого боку. Не дарма ж Москва 9 років не визнавала створені нею "республіки" та навіть намагалася всіма правдами й неправдами запхати їх назад під протекторат Києва.

Безсумнівно, для Путіна анексія Криму та розв'язання війни на Донбасі були реконструкцією окупації Судет. З використанням роз'єднаності та слабкості європейських лідерів та подальшої військової експансії. То ж повномасштабне вторгнення бункерний фюрер сприймав не інакше, ніж розділ Польщі. Тільки от нацистська Німеччина мала серед друзів технічно відсталий, але достатньо потужний СРСР, а також зовсім не слабкого диктатора-фашиста Муссоліні. Рашисти ж покладалися хіба що на Угорщину та Білорусь із їх геть нечисленними арміями. Втім, Орбан хоч і був готовий напасти на Закарпаття, віддати подібний наказ йому забракло сміливості. Повноцінно з військової точки зору не долучився до свого поплічника й Лукашенко. То ж реконструювати Другу світову на новий манір бункерний дідуган так і не зміг. Зате цілком утвердився у правильності власних ідей, у яких він веде до величі мільйонне підлесливе населення, не зважаючи ні на який опір з боку ненависних "нацистів".

Російські ж військові, яких у лютому 2022 року відправили захоплювати Україну, були абсолютно впевнені у тому, що їх вторгнення несе каральні функції для всіх, хто не ототожнює себе з "русским миром". Вони абсолютно точно бажали не просто захопити для Москви якісь там регіони, а саме розправитися із будь-яким проявом непокори. Цього від них вимагали як хворе на рашизм суспільство, так і влада. То ж саме тому росіяни звірячим чином катували та ґвалтували, мародерили та вбивали у Бучі та Бородянці, в Ізюмі та Снігурівці, бомбардували Харків та Маріуполь, не відчуваючи при цьому ніяких докорів сумління.

Адже у їх спотвореній свідомості вбивство дитини, жінки чи чоловіка, яких їх влада оголосила ворогами, – гідний вчинок.

Росіяни сприймають вбивство українців як необхідність / Фото "Укрінформ"

Ба більше, так само мислять не лише кадрові солдати ЗС Росії, але й мобілізовані, їх дружини, знайомі, – та загалом всі жителі боліт. І навіть ті, хто досі мімікрує під "не таких русских" та намагається не виказувати на загал своїх таємних бажань щодо знищення України. Насолоджуючись устрицями під соусом міньйонет у французьких ресторанах, вони раз у раз та й напишуть щось про засудження "вторгнення Києва на Бєлгородщину" чи про "нелюдяність українців, які затято знищують ні в чому не винуватих мобілізованих, що навіть нікого не вбили". Або ж співчуватимуть терористу-Прилєпіну.

Реакція Ксенії Собчак на спробу ліквідації Прилєпіна / Скриншот із телеграму рашистки

То ж коли, наприклад, у Брянську область прилітає якийсь безпілотник, місцеві мешканці цілком щиро дивуються, мовляв, а нас за що?

В уяві росіян геноцид українців – це щось настільки ж природне, як вчинений нацистами Голокост. А до наших міст і селищ окупанти ставляться як до чогось, що підлягає експропріації або знищенню разом із власниками.

Рашисти радіють кожній смерті українців / Скриншот із російських пабліків

При цьому стратегічно важливі об'єкти у населених пунктах, які рашисти насправді збиралися захопити та утримувати, ніхто не чіпав. Злочинці вчиняли провокативні обстріли території ЗАЕС, однак робили це виключно для ескалації шантажу та під повним контролем експертів, які приїхали. У тилових окупованих територіях чи у містах, які росіяни захопили нахрапом та майже без опору, майже не було проблем із пошкодженням інфраструктури. Адже військово-політичне командування загарбників не давало наказів орді нищити ТЕЦ, газопроводи та інші об'єкти, якими окупанти планували користуватися. Згідно з задумами рашистів, населення цих територій мало б бути знищене, вигнане або "перевиховане". З подальшим заселенням у ті міста росіян. Приблизно це можна було спостерігати у Херсоні, куди буряти масово переїжджали разом зі своїми родинами. Масове заселення окупованих територій так званими "корінними народами Росії" відбувається наразі скрізь на Донеччині та Луганщині.

Дивіться відео з "новими маріупольцями", що приїхали жити у вщент знищене місто:

При цьому зовсім нікому з цих некликаних гостей навіть на думку не приходить, що вони оселилися у чужому житлі. Їх просто не цікавить доля якихось українців, так само як не хвилює й життя власних сусідів і навіть рідних, оскільки за понад 100 років існування у тоталітарній державі у росіян сталася справжня еволюція розлюднення. Забити дружину цеглою під час пиятики для середньостатистичного рашиста – так само легко, як і задушити українського хлопчика. У плані емоційної деградації росіяни багато в чому навіть перевершили нацистів. Однак їх підхід до завоювань виявився геть недолугою спробою натягнути тактику Паулюса, Клейста і Манштейна на можливості російської армії.

Хотів стати другим Гітлером, але навіки залишиться "Х**лом"

У своїх вологих фантазіях Путін, Бортников, Герасимов та інші діячі мріяли про широкомасштабні рейди танковими кулаками, оточення міст-мільйонників і охоплення гігантськими кліщами цілих угруповань. Жадали підкорення Європи, однак не спромоглися навіть зайти у Харків. 

Рашистські генерали уявляли себе фельдмаршалами перемоги, а сповнені шовіністичним бажанням вбивати солдати реконструювали "можем повторить", проте у реальності показали купу "жестів доброї волі" та виявилися нездатними взяти під контроль весь Бахмут. Нікчемна пародія на героїзовану пропагандою Другу світову. Втім, після зимової кампанії 2022 – 2023 путінським послідовникам не залишилося нічого, окрім як благати заморозити конфлікт та хоч в якийсь спосіб зачепитися на захоплених ними територіях. При цьому абсолютна більшість цих квадратних кілометрів – це те, що росіяни заграбастали у перші ж місяці повномасштабної війни, коли Сили Оборони ще не встигли перегрупуватися та багато де були застигнуті зненацька або ж просто не мали достатньо сил та засобів для опору.

Росія зберігає контроль лише над невеликою частиною територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року / Скриншот із deepstatemap.live

Фактично єдині області, де загарбники змогли продемонструвати просування у насправді пекельних боях – це Луганщина і частково Донеччина. Однак при цьому їм доводилося використовувати шалену кількість снарядів та бомб, а також зовсім не рахуватися із втратами. Усі без виключення населені пункти, які рашисти захопили на Сході, були зруйновані та не придатні до життя, то ж якимись здобутками такі просування назвати просто неможливо. Особливо з урахуванням ціни, яку доводилося платити за кожен кілометр української землі.

Наприклад, площа Бахмута – 41,6 кілометрів квадратних. Для того, щоб підійти до цього міста, а також захопити більшу його частину, російське командування відправило на забій понад 70 тисяч найманців-"вагнерівців", зеків, кадрових та мобілізованих військових. Фактично за кожні два квадратних метри міста загинуло по 3 росіян, але навіть із такими м'ясними хвилями Пригожин, Шойгу і Герасимов не змогли остаточно досягнути своєї мети.

Ціна неповного захоплення Бахмута / Фото із соцмереж

Саме так Путін хотів поставити себе у світовій історії на одне місце з Петром І, Гітлером, Сталіним та іншими діячами, яких він вважає великими, але у всіх підручниках історії його запишуть із принизливим прізвиськом "Х**ло".

Випалена земля замість блискавичних завоювань

Після Другої світової колишній пресаташе Ріббентропа, офіцер СС та один із функціонерів німецької пропаганди Пауль Карель написав кілька книжок про шлях військ Гітлера і протистояння нацистів та СРСР. У творах під назвою "Гітлер йде на Схід" та "Випалена земля", злочинець, який перевзувся, досить детально описував події Другої світової. Зокрема – тактику "Совка" закидати позиції ворога нескінченними людськими хвилями. Коли просування на деяких ділянках фронтів ставали можливими виключно через те, що кулеметники Вермахту божеволіли від того, що за кілька діб розстрілювали тисячі навіть не озброєних солдатів Червоної армії. Ось тут, треба віддати Росії належне, реконструкція вдалася на славу. Але, на жаль,  не хиблять рашисти й із тактикою випаленої землі, яку так любили що Гітлер, що Сталін. Полягала вона у тому, аби при відступі не залишати після себе взагалі нічого, що б могло допомогти цивільному населенню чи армії супротивника вижити.

За наказом вищого військового командування у ході всіх відступів військ СРСР спеціальні загони спалювали цілі села та міста, вбивали худобу, отруювали колодязі – лише б тільки нацисти не могли поповнювати свої запаси. Карателі розстрілювали тисячі в'язнів, аби потім ті не змогли приєднатися до Третього Рейху та мститися комуністам. А щоб сповільнити просування Гітлера злочинці з НКВС у серпні 1941-го планово підірвали греблю Дніпровської ГЕС.

Руйнування ДніпроГЕС радянськими окупантами / Фото memorua.org

Аналогічно вчинили й нацисти у 43-му, коли вже тікали з України.

Втім, якщо німці руйнували дамбу поступово, аби зносити зведені червоноармійцями понтонні переправи, радянські карателі зробили це задовго до наближення гітлерівців. Затопивши безліч сіл разом із цивільним населенням (історики називають цифри від 20 до 100 тисяч жертв), і знищивши своє величезне угруповання (за деякими даними – до 20 тисяч осіб).

Абсолютно так само безглуздо та цинічно вчинили й рашисти, які заздалегідь готувалися до підриву Каховської ГЕС і привели вибухівку у дію до появи якоїсь суттєвої небезпеки для себе з боку ЗСУ, та самі ж зазнали чималих втрат від цього.

Залишки греблі Каховської ГЕС через пару годин після підриву / Фото із соцмереж

Про наслідки цього теракту ще зарано говорити, оскільки зовсім не зрозумілою залишається ані кількість жертв, ані загальна шкода, яку рашисти нанесли цілому регіону. Однак перехід їх до тактики випаленої землі на тих територіях, які досі залишаються підконтрольними ним, багато про що свідчить. Ймовірно, росіяни навіть не сподіваються втримати ані Запоріжжя, ані Херсонщину. Це ж саме стосується й Криму, де вже зараз мінують завод "Титан".

Вочевидь, метою рашистів є якщо не захоплення земель, то максимальна шкода Україні, яку вони настільки ненавидять, вбити максимальну кількість людей, і зруйнувати всю інфраструктуру. Зовсім не дарма вони зруйнували греблю Карлівського водосховища та підірвали гідроспоруду на річці Мокрі Ялі. Не просто так рашисти замінували Запорізьку АЕС, шантажуючи ледве не весь світ загрозою повторення Фукусіми. Втім, якщо наслідки знищення Каховської ГЕС зачепили здебільшого саму Україну та держави Чорноморського регіону, аварії на "Титані" та ЗАЕС відчують на собі ще й мешканці Туреччини, Росії і Європи. Однак чи знайдеться рашист, який погодиться натиснути на кнопку та здійснити такий злочин у разі отримання відповідного наказу? На жаль, відповідь абсолютно однозначна, оскільки фактично кожен росіянин віком від 5 років здатен одномоментно вбити мільйони людей. Достатньо просто на 5 хвилин зайти у будь-які ворожі соцмережі, аби усвідомити, що ступінь загальної істерії та божевілля у країні-терористці сягнув такої відмітки, після якої кожен  вихованець дитячого садка вже є потенційним вбивцею.  

Типові "зомбі" у Росії зростають в атмосфері толерування вбивства з моменту народження / Фото з російських псевдоЗМІ

Саме тому росіяни намагатимуться розграбувати та знищити все, до чого тільки зможуть дотягнутися, а якісь умовні Аксьонов та Костянтинов ще й Кримській міст самі підірвуть після своєї втечі. А от про Донбас й взагалі годі казати, оскільки, як би не було парадоксально, саме цей регіон і пересічні росіяни, і сам Путін ненавидять найбільше. Немає жодних сумнівів, що при втечі з Донецька чи якогось іншого великого міста рашисти стиратимуть його з обличчя землі, підриватимуть "Стирол" та інші заводи. Ба більше, загалом, загарбники заклали під весь Донбас міну сповільненої дії ще у 2018-му, коли рашисти абсолютно свідомо припинили обслуговування 26 шахт. З того часу ці підприємства безконтрольно затоплювалися водами, що неодмінно призведе до просідання ґрунтів та викидів метану у підвали будинків. А от наслідки заповнення водою шахти "Юнком" навіть неможливо повноцінно прорахувати. У 1979-му році радянські злочинці проводили там підземний ядерний вибух. Коли рівень води дійде до так званого об'єкту "Кліваж", вода у Сіверському Донці, Кальміусі та Азовському морі стане зараженою.

То ж "улюблені" рашистами Донбас та Крим, чимала кількість жителів яких так старанно служили окупантам, лише дивом можуть уникнути долі безлюдної землі. І це диво можливо точно не під контролем Росії. А що ж стосується інших областей Півдня України, то залишається лише сподіватися, що бійці ЗСУ не дадуть окупантам вчинити непоправне, або ж на те, що західні країни зможуть стримати кремлівського фюрера від чергового вчинку, що дорівнюється до використання зброї масового ураження. Втім, останнє можливе лише за умови, що диктатор насправді боятиметься наслідків.