Репетиція ядерного удару і хвороби Путіна: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Натомість сама ж цинічно вбиває українців. Як зазначив в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк, це типова поведінка Росії, але її ядерний шантаж – не проблема України.

До теми Вистава не для українців, – у ГУР відреагували на репетицію ядерного удару Росії

Ядерні навчання Росії не проблема України

У Росії вирішили нагадати, що у них є ядерна зброя. Щоправда, це нібито відповідь на ядерні загрози Росії. Пане Михайле, хто почав погрожувати ядерною зброєю Росії?

Росія одночасно видає себе за жертву, на яку хтось начебто збирається напасти, і водночас сама ж максимально жорстоко вбиває людей інших країн. Це типова поведінка для Росії. Вона завжди такою була, вона завжди такою буде. Безумовно, сьогодні не було жодної ознаки, що хтось хотів використати проти неї ядерну зброю.

Демократичний світ зацікавлений в інвестиціях у кар'єрні, технологічні, прогресивні, еволюційні розвитки, щоб рівень життя постійно підвищувався. У демократичному світі ніхто ніколи не зацікавлений в тому, щоб на когось напасти.

Єдиний табір, який готовий нападати, це якраз такі "гопникоподібні" люди, які живуть достатньо бідно, – росіяни. Чи умовні сателіти Росії, тобто Іран, Північна Корея, які продають концепцію: "ми маємо когось вбити, тому що вони нам погрожують, і тому ми живемо так бідно, бо нам хтось загрожує". Вони, щоб скомпенсувати невміння керувати, хочуть на когось нападати.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео

Якщо ядерна зброя з'являється в таких країнах, як Північна Корея, Іран, вони справді можуть використати її. Всі інші країни, які є високоморальними, високосвідомими, точно ніколи не використовуватимуть зброю масового ураження. Тому єдина країна на сьогодні, яка готова використовувати ядерну зброю в тому чи іншому вигляді, а зараз мовиться про елементи шантажу, це Росія.

Чому? Тому що це ж "велика країна". Вони програють конвенційну війну маленькій, у порівнянні, з самою Росією, країні. І ось вони кажуть: у них є ядерна зброя й вони атакуватимуть неядерні держави. Тобто, ви розумієте, наскільки ця країна є абсолютно примарною з точки зору величі. До Росії треба так і ставитись, як до країни, яка є абсолютно нікчемною.

Але я б хотів, щоб ми менше про це говорили, тому що це проблема так званого глобального ядерного клубу. Туди входять країни, які між собою домовились про те, що буде дві складові в глобальній ядерній безпеці:

• глобальне ядерне стримування;
• нерозповсюдження технологій ядерної зброї.

Росія є єдиною країною, яка постійно все порушує, намагається передати технології ядерної зброї, не цивільного сектору, наприклад, для того, щоб будувати ядерні енергетичні станції. Для мене загадково, чому глобальні інституції на це не реагують.

Росія провела навчання масованого ядерного удару / Скриншот відео ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS

У цьому випадку є регуляторний орган МАГАТЕ, який на це реагує так: "Добре, давайте, Росія десь щось передає, ми на це не звертаємо увагу, але дозволяємо будувати електростанції в інших країнах". Я хочу, щоб ми з вами усвідомлювали, що там, де Росія будує спочатку мирні атомні електростанції, з'являється спекулятивний компонент, що вони можуть передати, наприклад, технології збагачення урану для того, щоб можна було вже робити збройний уран.

Про "зупинку серця" Путіна

Нещодавно з'явилась інформація про те, що у Владіміра Путіна нібито знову зупинялось серце. У такий спосіб нам хотіли показати, що у нього є серце, чи то для того, щоб він знову був в нашому просторі, якомога частіше і більше?

Анатомічно, безумовно, серце в нього є, і в певний момент, воно йому точно відмовить. Тому що все інше з точки зору емпатії, тобто того, що ви вкладаєте в сенс розуміння слова серце, – у нього не існує.

Однак я не бачу сенсу обговорювати здоров'я Путіна, воно не має стосунку до того, що відбувається. Тому що ми сьогодні говоримо про концепти Росії в цілому. Знаєте, подекуди говорять, це Путін напав на Україну, це Путін веде геноцидного типу війну проти України.

Ні, це є сутністю "русского міра". Багато людей зацікавлені в тому, щоб проявляти себе у такий спосіб, як ми сьогодні бачимо, і з точки зору ведення бойових дій, і з точки зору атак на цивільне населення.

Не Путін сидить за пультами, які випускають ракети чи дрони по території України. Не Путін ґвалтує людей на окупованих територіях. Не Путін робить оці місця, куди завозять проукраїнськи налаштованих людей на окупованих територіях, і піддають їх величезному обсягу різних тортур. І це робиться вже 8 років. Не тільки Путін за цим всім стоїть.

Тож, мені здається, що це трохи ілюзорне бачення майбутнього – якщо тільки Путін зникне, тоді це все змінить. Так, якщо Путін зникне, немає різниці фізично, юридично, у межах перевороту чи заколоту, це приведе до певних процесів в самій Росії. Але це процеси неоднозначні, і вони не зупинять одразу війну.

Тому що, підкреслюю, велика кількість росіян, які зацікавлені в знищенні України, ще не ліквідовані. Так дивно, коли говорять, мовляв, ви так "разчєлавєчіваєтесь", говорите про те, що треба знищувати росіян. Але ми говоримо про кого? Ми говоримо про людей, які у 2014 році зайшли вбивати нас, після цього зробили плацдарм, захопили низку наших територій, накопичували всі ці роки зброю для того, щоб зайти на територію України і масштабувати злочини, тобто масштабувати кількість вбивств.

І тоді в мене питання, а чи маємо право ми, захищаючись, вбивати цих людей, які прийшли на нашу суверенну територію, вбивати наших дітей, батьків, дружин, чоловіків чи ні? Чи ми маємо обов'язково стати на коліна і казати, ну це ж Путін, а це росіяни?

Тому незалежно від здоров'я Путіна, ми маємо усвідомити, що сьогодні є накопичений ефект ненависті Росії до цивілізованого світу, елементом якого обов'язково вже є Україна, тому що Україна остаточно вийшла з Радянського Союзу.

І тому сьогодні йде боротьба остаточну смерть Радянського Союзу у вигляді Росії. Тож, безумовно, ми маємо право знищувати, і певний час ще робитимемо це, навіть попри те, що буде зі здоров'ям Путіна. Тому що Путін тільки дверці відкрив і дав можливість "русскому міру" проявити себе справжнім. А всі ці культурологічні, інформаційні, емпатійні складові, які приписували російській культурі, зникли, і ми побачили вищир "русского міра".

До речі Росія на чолі з Путіним не має майбутнього: чи замислюються росіяни над зміною "президента"

Смерть Путіна не розв'яже цю проблему, це зробить тільки поразка Росії. Тоді, коли розпадався Радянський Союз, багато людей, які сьогодні домінують, були налякані концепцією демократії: коли є свобода, будь-хто може щось сказати, є конкуренція тощо. Сьогодні вони повернулись і компенсують свої страхи 1991 року. Вони хочуть нас поставити на коліна, зламати й повернути нас до життя, як у 30 – 40-ті роки в сталінському Радянському Союзі.

Про це сьогодні мовиться. І тому це не питання тільки здоров'я Путіна, це питання того, що Росія має програти на території України. Після цього залишки людей, які є адептами у цій концепції "всіх вбивати", знову будуть наляканими.

У ЗМІ з'явилася інформація про зупинку серця у Путіна / Getty Images

Нам головне потім проводити судові процеси над цими людьми, для того, щоб не повторити помилки 1991 року. Тоді не було люстрації щодо КДБ та ключових номенклатурників Радянського Союзу. Вони всі залишились, так чи інакше. І після цього ми з вами отримали класичний реванш. Нам головне не повторити цю помилку після поразки Росії в цій війні, тому що "русскій мір" має сидіти на лаві підсудних.

Річ в тому, що коли ти говориш слово "Путін", розумієш, як там всі казали: "Ми Путін, я Путін". Тому там колективний Путін?

Ви абсолютно маєте рацію. Росія – просто маленька нікчемна країнка. Ще раз підкреслюю, географічно вона велика, там багато ресурсів, тому не треба недооцінювати її з точки зору ресурсної спроможності.

Але з точки зору розуміння сучасного світу – це маленька нікчемна країна. І вони ображені на всіх, як у Радянському Союзі були ображені, так і зараз ображені. Вони не можуть побудувати країну, яка б інвестувала сама в себе. Тобто вони не хочуть розвиватись і конкурувати ідеями, технологіями, чимось, що є прогресивним для людства.

Тому вони постійно вкладають гроші в шантаж, провокації, політичні вбивства, втручання в політичні процеси, у те, щоб країни, які були у сфері впливу чи інтересів Росії, були бідними.

Адже, коли країна бідна, завжди можна спекулювати, підтримувати популістів, казати, що дадуть їм, наприклад, дешевий газ. А потім ці популісти виграють вибори і продовжують проросійську політику. А що таке проросійська політика в будь-якій країні, в Україні зокрема?

Проросійська політика – це обов'язково корупція, максимально масштабна, це обов'язково дегресія, тобто регрес економіки. Вона має бути сировинною, примітивною, першого переділу тощо.

І ще одне – це конфлікти внутрішні – популісти проти ще більших популістів, щоб не було сталих партій, які говорять про те, чим живе західний демократичний світ. Тому що не про це буде тоді, а про дешевий газ чи, наприклад, про збільшення пенсій коштом цього дешевого газу. Росія в цьому зацікавлена.

Крім того, обов'язково мають бути радикали, які провокуватимуть на вулицях, в медіа для того, щоб люди виходили на вулицю і між собою чубились. Це класичний "русскій мір" в реалізації. І Росія в цьому максимально зацікавлена. І тому, на великий жаль, Україна 32 роки практично перебувала в епіцентрі цього "русского міра".

Цікаво Перемога України, ядерні удари чи холодна війна: в ЄС назвали 4 можливі сценарії майбутнього

І тому ми не побудували концепцію такої суверенної української державності, яка могла б мати вже сьогодні певні риси схожості з країнами західних демократій, які абсолютно прогресівські.

Так, в них теж багато проблем. Ми сьогодні з вами бачимо величезну кількість наслідків непродуманої політики мультикультуралізму. Тобто, коли ви даєте можливість заходити різним мігрантам, які так і не асимілюються в ваші культурні, політичні та економічні простори.

І це проблеми західних демократій, але вони з цими проблемами, на мій погляд, абсолютно точно впораються. І сьогодні, після подій на Близькому Сході, в них якраз є можливість провести цю дискусію, яка була практично заборонена – чи потрібна далі ця політика мультикультуралізму, чи треба шукати інші форми співпраці з тими ж мігрантськими середовищами.

Але для нас важливо, що це повномасштабне вторгнення дало нам величезний шанс побудувати дійсно суверенну, абсолютно автентичну, яка буде відрізнятися суттєво від всіх інших, державниць.

Ми з вами розуміємо, що Росія та Україна – це дві великі різниці. І з точки зору моралі, і з точки зору базових цінностей, і з точки зору ставлення одне до одного. Так, в нас є пережитки Радянського Союзу, але ми з вами від них поступово відмовляємося.

Чи правильно ненавидіти росіян

Зараз дедалі більше чую думок від українців про те, що ми "розлюднилися", багато українців кажуть, що не хочуть радіти смертям росіян. Натомість хочу тішитися тому, куди я йду і як я розвиваюся, але я не можу цього робити, тому що вони в нас це забрали.

Перше – ми не "розлюднилися", немає ніякого "розлюднення" України. Ми в стані війни, ми обов'язково маємо жорстко ставитися до тих, хто прийшов нас вбивати. Не треба входити в дискусію про це.

Ми захищаємо своє право жити, а це суверенне ключове право. Якщо ми не можемо захистити це право жити, то тоді не треба претендувати на державу, на свою суверенність, суб'єктність тощо. Тож немає ніякого "розлюдення". Ми маємо право ставитися до росіян так, як ми ставимося – максимально жорстко, з величезним обсягом ненависті. Це є справедливим наслідком російської політики.

Друге – в нас немає жодних спільних рис і не буде спільного майбутнього. Це треба усвідомити. Ви не можете, як Ілон Маск говорити, що треба максимально зупинити ескалацію і думати про нормалізацію відносин з Росією. Ви знаєте, в чому парадокс?

Тобто він хоче сказати, що ми маємо з вами спокійно сприймати, коли по наших вулицях ні з того ні з сього почне ходити той, хто сьогодні бомбардує ці вулиці. Це ж нонсенс, правильно?

Що таке справедливість? Чому маємо дійти в цій війні до справедливого фіналу? Тому що тільки відчуття справедливості дасть можливість не думати, що треба вбити того, хто з Росії.

Якщо ми не закінчимо цю війну справедливо, а компромісно, то ми думатимемо, що треба помститись. А Росія думатиме про те, що треба все ж таки реалізувати свою ненависть до України. І ми будемо одне на одного дивитись і ножа тримати за спиною.

Я вважаю, що дітям не треба передавати цей спадок. Ми маємо сьогодні вирішити – Росія має програти та піти зі своєю елітою на лаву підсудних. Тоді ми можемо відкрити своє серце і зрозуміти: так, ми виконали свою історичну місію, все інше не має значення.

Я хотів би, щоб ми справедливо ставилися до росіян, а що таке справедливо? Максимально жорстоко. І треба не рефлексувати тут, тому що не ми є ініціаторами війни, не ми прийшли їх вбивати, не ми на їхній території ґвалтуємо їхніх жінок, вбиваємо та крадемо їхніх дітей.

Варте уваги Пройшла крізь вогонь і воду: щемлива історія бабусі, яка врятувала онука від росіян

Тобто є конкретний агресор, є конкретні ґвалтівники, а Україна захищає своє право бути. Ми жили собі круто, мандрували по світу, в нас були відкриті кордони, і ми абсолютно не хотіли мати нічого спільного з Росією.

Живіть як хочете, от кордон, живіть там. Правильно? Вони прийшли нам насадити цей "русскій мір", а я не хочу жити в "русском мірє", мені це не цікаво, і вам це не цікаво. Тому ми маємо емоційно ставитись до росіян максимально негативно, і це правильна позиція. Не треба шукати рефлексії, на кшталт, "ой, ну я ж не такий, як вони".

Ні, ми не такі, як вони, але під час війни агресор має бути знищений, і тому це правильна позиція.

Чому ця зима буде зовсім іншою для українців

Представник ГУР МО Андрій Юсов сказав, що Росія не має великих запасів, щоб запускати по Україні 100 ракет за один раз. Але вони тероризують міста, які близько до кордону. Масованих атак немає, бо вони накопичують ракети. Водночас є повідомлення, що Росія продовжує отримувати деталі для "Іскандерів" та "Кинджалів" з Європи та інших країн за допомогою фірм-посередників.

По-перше, подивимося тактику, яку росіяни використовуватимуть цієї зими. Тому що зараз вони вже використовують велику кількість дронів, навантажуючи нашу систему ППО. Вони дійсно матимуть можливість використовувати ракети та накопичують їх. Але не в такому обсязі.

Росіяни вважали, що два удари по енергетиці України в жовтні – листопаді 2022 року розв'яжуть усі проблеми. Це нас налякає і ми одразу визнаємо, що "на все готові", а "росіяни – навічно наші брати". І нам, мовляв, дуже "подобається", коли "брати" нас вбивають "Кинджалами", і тому ми готові "злитися з росіянами в поцілунках". Але як з'ясувалось, це не працює в Україні й точно не працюватиме.

З точки зору накопичених ресурсів сьогодні ми маємо певний досвід, і у нашій системі ПРО сьогодні є збільшена ефективність та масштабність. На мою думку, вона працюватиме й набагато ефективніше, ніж минулого року.

По-друге, саме тому росіяни сьогодні використовують балістику, перероблені ракети С-300 "поверхня – поверхня", керовані авіаційні бомби.

Тільки вдумайтесь, про що я говорю: у XXI сторіччі Росія використовує проти цивільного населення Херсонщини, Харківщини, Чернігівщини, Запоріжжя, Дніпропетровської області керовані авіаційні бомби для того, щоб вбити ліквідувати людей. Вони використовують дрони. А ми маємо говорити, мовляв, давайте "нормалізуємо" відносини з Росією.

Проте побачимо, як вони зможуть з тим усім впоратись, тому що, на жаль, і балістики, і керованих авіаційних бомб в них є достатньо. Також вони можуть додати до цього ще, наприклад, надзвукові та крилаті ракети тощо.

По-третє, міжнародні інституції чи міжнародні режими, насамперед санкційні, не працюють. Сьогодні Росія говорить, що санкції тиснуть на неї та зменшують її фінансові спроможності. Так, певною мірою сьогодні економіка Росії виглядає зовсім інакше, ніж до початку повномасштабного вторгнення. Але це не означає, що вона не може продавати багато своєї сировини на різних напрямках, з демпінгом чи без.

Ба більше, Росія збільшує продажі, наприклад, ядерних матеріалів, будує електростанції, "Росатом" продає для них матеріали і в такий спосіб збільшує бюджетування свого військового, мілітарного бюджету.

І головне, Росія через треті країни шукає можливості та масштабно закупляє чіпи, які потрібні для виготовлення тих чи інших ракет. Це виглядає для мене достатньо дивно. Адже всі все розуміють, всі бачать, які компанії беруть участь. При цьому приватні компанії говорять, мовляв, ми продаємо в третю країну.

Є механізми, які обмежать виробництво зброї Росією

Саме тому можна багато писати резолюції та говорити, що ми ухвалимо там 12 чи 13 пакет санкцій проти Росії. У 12 пакеті, якщо він буде ухвалений, має йтись про необхідність використовування заморожених активів Росії на підтримку Україні, на закупівлю певних елементів для інвестування у відновлення інфраструктури нашої країни. І це буде крутий пакет, якщо в такому вигляді буде прийнятий.

Проте коли йдеться про санкційні пакети, варто зауважити, а навіщо ми про це всі говоримо? Введіть санкції безпосередньо через певний юридичний статус Росії. І тоді будь-яка приватна компанія, яка продає в третю країну і її потім чіпи знаходять в Росії, має автоматично підпадати під санкції. І ця компанія має сплатити вдвічі дорожче, ніж отримала прибутку від продажу з преміальним сегментом продажів Росії.

І тоді компанія, чиї чіпи ми знайшли в Росії, матиме вдвічі більше збитку, ніж прибутку. У неї буде відсутня мотивація продавати щось в Росію, навіть попри те, що Москва на 20 – 30% дорожче купляє продукти, які ця компанія продає через третю країну.

Є механізми, які можна запровадити, і вони дійсно обмежать можливість російської промисловості виготовляти ракети, дрони тощо. Однак ми продовжуємо удавати, що не розуміємо, як це зупинити.

Також ми продовжуємо удавати, що санкції проти Ірану настільки успішні, що він сьогодні має десятки виробництв дронів, зокрема разом з Росією на її території. І після цього всі дивуються, як живеться в Україні, коли щодня літають 20 – 50 дронів, а буде ще більше. І виникає питання: а Іран дійсно під санкціями? Він дійсно не може передати низку дронів ХАМАС чи Росії?

Стосовно Північної Кореї. Співпраця з нею заборонена й будь-яке військово-технічне співробітництво з іншими країнами має каратись. Чим каратися? Існує відповідна резолюція ООН.

Не пропустіть Росія вдвічі збільшила виробництво ракет: хто їй допомагає отримувати західні технології

Однак Північна Корея надає снаряди, як з'ясувалось, не тільки Росії, але й передає багато зброї ХАМАС. Питання – чим карається Північна Корея? Тому не дивує, що Кім Чен Ин поводить себе так зухвало. Оскільки він розуміє, що зупинити його можна буде тільки безпосередньо військовим шляхом, а ніхто не хоче цього. І тому він передає зброю, купляє та ображає всіх, кого тільки можна.

Це ключовий елемент ерозії глобального політичного простору – мультикультуралізм. Росія, яка попри те, що напала на Грузію, забрала у неї низку територій, стала невіддільною частиною енергетичного ринку Європи. Мовляв, ви там щось захопили, проте давайте з вами зробимо спільні підприємства, щоб забезпечити нас газом чи нафтою.

Північна Корея поводить себе зухвало, яка не звертає увагу на резолюцію про те, що не може ні з ким здійснювати військово-технічне співробітництво. Зрештою й Іран, який зацікавлений в тому, щоб Близький Схід палав.

Другу частину інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте незабаром на сайті 24 Каналу.