Втім, замість того, аби допомагати, українська влада веде боротьбу з драйвером української економіки. Розвинені держави давно зрозуміли важливість агро-промислового сектору, а тому активно підтримують цю галузь. До прикладу, у США саме держава забезпечує аграріїв виплатами, якщо ціни на їх продукцію впадуть нижче за ринкові.
Читайте также: Державні фінанси співають романси: що показав звіт про виконання бюджету за перше півріччя
Нідерланди субсидіюють підприємства із сучасними підходами до виробництва. А Франція страхує від неврожаю і забезпечує виплатами господарства, які зазнали лиха. Українські ж агровиробники досягли успіху не через допомогу держави, а всупереч її втручанню. До 2016 року в Україні діяв окремий режим оподаткування.
Продукція сільського господарства – це понад 40% від загального експорту України
Він дозволяв аграріям акумулювати кошти з ПДВ на спеціальних рахунках і витрачати їх на власні потреби. Аграрії сплачували фіксований сільськогосподарський податок від вартості землі, на якій працювали. Спочатку такий формат оподаткування скасували частково – збільшили ПДВ та ставку єдиного фіксованого податку. Наслідки не забарились – за рік кількість фермерських господарств зменшилась більш ніж на дві тисячі.
Скоротилася кількість поголів’я великої рогатої худоби, свиней та овець. На початку минулого року аграрії зафіксували історичний мінімум за обсягами виробництва яловичини в країні. Того ж року спецрежим скасували повністю. На заміну влада запропонувала проект прямої фінансової допомоги, яку самі отримувачі охрестили "допомогою для своїх". Чому аграрії не поспішають ставати у чергу за державною допомогою, стає зрозуміло, якщо подивитись, як ці програми виконуються.
Банки не зацікавлені у співпраці з фермерствами
Наприклад, цього року Уряд запровадив чотири програми державної підтримки. На їх виконання виділив понад 6 мільярдів гривень. Проте за 8 місяців програму реалізували менш ніж на 13%.
Читайте также: Чому українцям затримали пенсії та що буде з виплатами до кінця року
Із так званого фермерського мільярда, який мав на меті підтримати дрібних та середніх фермерів, використали трохи більше, аніж півтора мільйони гривень. Тобто менше одного відсотка. Кошти були витрачені на кредитування.
Виявилося, що скористатись цієї програмою малим і середнім господарствам, тобто тим, для кого вона планувалася, вкрай складно. Часто вони не мають необхідної суми застави. Скаржаться аграрії і на те, що самі банки не зацікавлені у співпраці з фермерствами, які мають менше ніж 500 гектарів землі. А таких, між іншим, 84 % від усіх господарств країни. Це вказує на те, що програму від початку насправді було прописано під незначну решту тих, хто володіє великим обсягом землі.
Не кращою залишається ситуація і з іншою державною програмою – компенсації вартості техніки. На це держава передбачила 945 мільйонів гривень, проте за 8 місяців освоїли тільки п’яту частину.
Програма не виконується, бо спершу фермеру потрібно знайти усю необхідну суму для купівлю цієї техніки, і тільки потім він зможе розраховувати на компенсацію. Купувати техніку не в кредит, а за повну вартість можуть собі дозволити великі і частина середніх підприємств. Та й вони не поспішають скористатися цією програмою, бо держава відшкодовує гроші лише за вітчизняну техніку, а аграрії надають перевагу іноземній.
Єдина програма, якою аграрії дійсно скористалися, спрямована на розвиток хмелярства, закладення молодих садів і виноградників. За 8 місяців року її освоїли на половину. В основному, через спрощену процедуру надання документів.
Маємо і перший позитивний ефект – від початку року Україна збільшила експорт ягід на 59%. Серед покупців – 50 країн, у тому числі і Європейського Союзу. Втім, такий успіх – скоріше виняток, аніж правило. Особливо це помітно, якщо поглянути на останню програму – підтримки розвитку тваринництва. З чотирьох запланованих мільярдів освоєно тільки 12%, скористались ними лише п’ять компаній.
Україна збільшила експорт ягід на 59%
Понад третина коштів, 187 мільйонів гривень, пішли на рахунки "Вінницької птахофабрики", яка входить до структури холдингу МХП Юрія Косюка, шостого номера у переліку найбагатших українців.
Вже не вперше агромагнат забирає чи не всю допомогу від держави. У 2017 році компанії Миронівського Хлібопродукту отримали майже півтора мільярди гривень, а це 35% від усієї державної допомоги. Окрім програм допомоги держава частково відшкодовує ПДВ, але і тут чиняться перепони. На початку року аграрії повстали проти змін до податкового кодексу, які скасовували таке відшкодування для експортерів сої та ріпаку .
Знадобилося понад півроку, аби законопроект, який частково усував цю несправедливість, було прийнято у парламенті та підписано президентом.
Держава забрала в аграріїв механізми для розвитку – спецрежим. Натомість не запропонувала дієвих аналогів.
В цей же час аграрії змушені боротись і ще з одним ворогом – рейдерством. За останні 5 років тільки офіційно зареєстровано 1690 захоплень. Третина з них відбулася у першому півріччі 2018 року. Якщо раніше підприємства відбирали шляхом бійок із застосуванням тітушок, то зараз проблема перейшла із кримінального поля виключно в юридичне. Доля підприємств вирішується у високих кабінетах шляхом відкатів.
Рейдерство чиниться у стінах державних установ
Рейдерство чиниться безпосередньо у стінах державних установ, наприклад, в управліннях Держгеокадастру. Уряд багато говорить про війну з рейдерами, але без подолання політичної корупції – зробити це не можливо.
Аграріям потрібен реальний захист, аби вони не боялись вкладати гроші у підприємство. Натомість їх годують неефективними програмами дотацій, які працюють тільки для своїх. Аби такі програми стали інструментом для реального розвитку, потрібно спростити перелік документів на їх отримання, запровадити систему вигідного кредитування та надати можливість доступу до цих коштів тим, хто дійсно їх потребує.
Боротьба з рейдерством має нарешті вийти із законодавчого поля в практичну площину. А кожен фермер має отримати прозору та реальну підтримку.