11 жовтня на засіданні ПАРЄ у Стразбурзі Президент Порошенко сказав: "Ми впровадили безпрецедентні антикорупційні механізми, які вже дають результат". Може, ми з Президентом живемо в різних країнах або по-різному розуміємо результати боротьби з корупцією.
Бо в моєму уявленні результати боротьби з корупцією — це коли міністерство оборони не краде гроші з бюджету воюючої країни, а не коли Служба безпеки переслідує громадських активістів, які викривають корупцію. Це коли корупціонери, проти яких 4 роки тому повстали українці, сидять за ґратами, а не пиляють далі бюджет в парламенті, коли владна коаліція й Опоблок зливаються в екстазі під час голосування в парламенті. То про який результат ми говоримо?
Далі у своїй емоційній промові Президент похизувався створенням Національного антикорупційного бюро, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного агентства із запобігання корупції й продовжив: "Ця система вже дає позитивні результати - все частіше ми чуємо про гучні кримінальні справи".
Хтось, будь ласка, поясність Главі державі через майже 4 роки, в чому суть боротьби з корупцією.
У тому-то і проблема, що ми тільки чуємо про гучні кримінальні справи, але не бачимо результату. Бо справи, які розслідує НАБУ, заблоковані в судах, а Генеральне піар-агентство, воно ж ГПУ, тільки красиво виступає на прес-конференціях і в парламенті про справи, які потім нічим не закінчуються.
Читайте также: Що далі робитиме парламент з беззубим НАЗК
НАЗК паралізоване, е-декларації не перевіряються, робота НАБУ саботується. То в чому саме позитивний результат?
Продовжуючи свій виступ, Президент зазначив наступне: "Однак, боротьба з корупцією – це не лише кримінальні переслідування. Більш важливою, мабуть, є створення ефективної системи запобігти цій хворобі, яка всі роки незалежності роз’їдала Україну".
Я перекладу для вас цю фразу. Президент говорить: нас і попередників карати не треба, карайте тих, хто буде після нас. Серйозно? Це все, що ви можете сказати через 4 роки відчайдушної боротьби з корупцією?
Пане Президенте, відкрию вам страшну таємницю: механізми запобігання корупції дієві тоді й лише тоді, коли всі, починаючи з Глави держави, розуміють невідворотність покарання.
Іншими словами один з найдієвіших засобів стримування злочинів полягає в тому, що кожен злочинець притягується до відповідальності.
Бо в іншому випадку: якщо всі розуміють, що за порушення правил і обмежень їм нічого не буде, то для чого себе обмежувати? Тобто якщо, скажімо, за не декларування іспанської вілли зараз нічого не буде, то ніякі інструменти запобігання не завадять наступного разу "забути" задекларувати ще щось — а для чого? Покарання ж нема — ну поговорять місяць та й забудуть.
Але особливо цинічною виглядає наступна фраза Президента: "Одним з ефективних інструментів боротьби з корупцією стало введення електронного декларування державними службовцями своїх активів, доходів, витрат та фінансових зобов'язань. Це, мабуть, найбільш амбіційна ініціатива уряду у світі з точки зору прозорості та підзвітності перед суспільством та виборцями".
Читайте также: Над прірвою у корупції: як учасники революції стають злочинцями
Мене, як людину, яка останні півтора року свого життя присвятила тому, щоб зупиняти десятки якщо не керованих, то санкціонованих з Адміністрації Президента атак і постійного саботажу запуску і функціонування системи е-декларування, особливо вражає цинізм, з яким Президент говорить про абсолютно імпотентне Агентство із запобігання корупції, яке не тільки не перевіряє декларації, не тільки не шукає, а відтак і не знаходить незадекларованого, але й впевнено перетворює е-декларації на нульові, узаконюючи все задеклароване.
Петро Порошенко може собою пишатись: він втілив у життя мрію всіх корупціонерів, які через цей паралізований орган легалізовують статки "вкрадені непосильною працею".
Лицемірство Президента, який натхненно розказує європейцям про створення антикорупційних органів і запуск системи е-декларування трохи не як про свою особисту перемогу, полягає в тому, що в Україні він через підконтрольні йому і його оточенню парламент, суди, правоохоронні органи і виконавчу владу робить все, аби вони ніколи не запрацювали.
Те, що олігарх Порошенко не здатен боротись з корупцією, було очевидно ще два роки тому, але як можна так цинічно брехати, зливаючи історичний шанс країни? Річ у тім, що всі антикорупційні органи та механізми з’явились в України виключно через вимоги Заходу.
Читайте также: Чого коштуватиме Україні узурпація влади "по-новому"
Створення НАБУ, САП, НАЗК, е-декларування — це прямі та дуже конкретні вимоги Європейського союзу і Міжнародного валютного фонду, які вони висували до української влади як умову отримання безвізового режиму і фінансової підтримки. А це — мільярди доларів і євро. Усвідомте — не мільйони, а мільярди доларів і євро, без яких Україна мала всі шанси стати банкрутом.
І Порошенко був змушений погодитись на ці умови, бо державна скарбниця України була порожня — буквально, порожня. Янукович і його соратники її вичистили — чи звідки по-вашому брались гроші на те ж Межигір’я чи мільйони в деклараціях?
А тепер вдумайтесь: нікого з тих, хто це зробив, не покарано. За 4 роки — жодного. Працює ГПУ, працює СБУ, працює МВС, в структурі якого працює український офіс Інтерполу — і нічого. Лише НАБУ після тривалого і складного етапу формування почало полювати на "велику рибу".
Але як тільки з’явились перші справи — роботу цього нового правоохоронного органу одразу почали саботувати, розслідувані справи — блокувати в судах, а керівника НАБУ — намагатись звільнити через призначення ручного аудиту. Для чого владі саботувати боротьбу з корупцією та охороняти від покарання їх корупцінерів-попередників? Якщо це не змова нинішньої влади із попередньою, як іще пояснити безкарність попередників?
Президент Порошенко ніколи не міг і не збирався боротись з корупцією. А навіщо? Пиляти гілку, на якій сам сидить?
Тому погодившись створити антикорупційні органи в обмін на фінансову підтримку Заходу, він зробив все, щоби ці органи були створені формально, але ніколи не змогли виконувати свою функцію. До чого це призводить ви бачите самі з НАЗК і системою е-декларування, і якщо з НАБУ це поки що не вдалося, то їхні справи просто заблокували в судах.
Читайте также: Чому через шахрайство влади Україна може залишитись без грошей і з корупцією
Наскільки критичним є збереження контролю над судами для збереження тотальної корупції ви можете судити самі, наприклад, з результатів конкурсу до Верховного суду і річного блокування створення антикорупційного суду.
За це лицемірство Президента Порошенка та його оточення, які узурпували владу точно так само, як і злочинне угрупування до них, ми вже заплатили велику ціну. У першу чергу — втраченим часом і можливостями. Але якщо цього їх не зупинити — ціна може виявитись зависокою.
Бо блокуючи подолання корупції, Президент і його оточення не тільки допомагають ворогу продовжувати руйнувати країну зсередини, але й провокують суспільний і громадський протест. А що іще залишається людям, які не можуть добитись ні правосуддя, ні результатів від влади?
Але ще страшніше — блокування боротьби з корупцією в нинішній ситуації війни з російським окупантом може призвести до внутрішньо-громадянського протистояння. І тоді вже, будьте певні, цим скористається не тільки Росія, але й місцеві корумповані українські "князьки" — які просто розтягнуть Україну на шматки. І коли все стане геть погано, Президент і всі збережені ним корупціонери просто втечуть з України — їм всім є куди поїхати та де комфортно жити.
А нам? Зрештою все буде добре, і якщо зараз не добре, значить це ще — не кінець.