Чому НАБУ себе дискредитує та чи слід очікувати на правосуддя?

Саме таке, яке супроводжує арешт екс-депутата Мартиненка. Суспільство вимагає жорсткого покарання, депутати-соратники арештанта відвідують засідання Солом'янського районного суду по обранню запобіжного заходу більш активно ніж сесії Верховної Ради та на перебій виражають готовність взяти на поруки колегу, а небайдужа громадськість і журналісти б'ють на сполох аби слідство було довершено справедливим вироком.

Але, якщо пересічний українець запитає в себе, чи вірить він у правосуддя над Мартиненком та йому подібними, то наврядче буде себе обманювати. Очікування і реальність стали для нас дійсно дзеркально різними речами. І історія ця тягнеться з набуття незалежності.

Одначе в 2015 році, зізнайтеся, кожен з нас повірив, коли з легкої руки Президента було утворено Національне антикорупційне бюро України, що ситуація зміниться. Незалежний керівник, підтримка з боку Сполучених Штатів, професійні та непідкупні прокурори, про таке ми могли лише мріяти. Всі затамували подих в очікуванні – ось, зараз, нарешті все буде по-іншому. Навіть гучні скандали як закупівля дорогої амуніції для спецназу НАБУ, який потім не зміг справитися з комендантом в Феофанії чи війну з ГПУ, де мало хто підтримував прокурорів не впливав на загальний імідж антикорупційного бюро. Всі й надалі очікували на резонансні справи, правосуддя та на повернуті в бюджет кошти в результаті боротьби з корупціонерами. Можна довго нарікати на судову систему, але дива не сталося.

Читайте також: Найгучніші корупційні скандали за участю Миколи Мартиненка

Вже у 2017 році більшість з нас реагує на новинні заголовки про затримання тієї чи іншої одіозної політичної фігури зі звичною байдужістю. Раніше найпростішим шляхом для уникнення чи то політичного переслідування , чи то дійсно вини для політиків була еміграція, можна тільки оцінити географію розселення колишніх українських посадовців: Сполучене Королівство, Панама, Монако, Росія, США, то зараз, як видається, складається навий тренд. Вистачає лише здатися НАБУ та очікувати судового процесу, який на виході розвалиться через чи то недостатню доказову базу, чи відсутність складу злочину або, як видається, просто через непрофесійність молодих та стильних прокурорів.

Зрозумілий факт, мало хто хотів би опинитися за ґратами, тому сміливість з якою сьогоднішні підсудні готові брати участь в судовому процесі говорить тільки про одне, їх тверду впевненість в тому, що вирок по справі буде винесено на власну користь.

Говорити про те, що НАБУ дискредитувало себе повністю ще зарано. Бо поле для роботи спеціальних органів в нашій країні занадто велике і в них ще є шанс реабілітуватися в очах українців. Але очевидним є й інший факт – суспільна довіра в українських реаліях річ швидкоплинна, і схоже, антикорупційне бюро починає її втрачати.

Читайте також: Не дочекаєтесь, – Мартиненко обіцяє не втікати з України