Дарсі Белл: вбий свою подругу

Хто читає: той, хто прагне згаяти час за непогано написаним детективом, відпочиваючи від real life.
Що читає: дебютний роман американської письменниці Дарсі Белл "Проста послуга" – книгу, котра була видана на батьківщини авторкині у 2016 році, а до українського читача дійшла нещодавно – завдяки старанням видавництва "Клуб сімейного дозвілля".
Чому читає: тому що поділяє погляди героїнь серіалу "Секс і місто" на те, що стосунки між чоловіком та жінкою є, звісно, річчю важливою, проте жіноча дружба – понад усе. Тим паче, коли замішана вона на вельми пікантних секретах.

…Емілі все продумала: вона зникне на якийсь час, а згодом її чоловік Шон отримає виплату від страхової компанії – цілих два мільйони доларів. Вони візьмуть їхнього сина Нікі та чкурнуть з благословенної Америки до прекрасної Європи й возз’єднаються там під вигаданими іменами. Будуть собі жити-поживати та страхову виплату проживати. А поки Емілі буде відсутня, за Нікі нагляде її найкраща подруга Стефані.

Читайте також: Джо Диспенза: сам собі рай і пекло, або Як керувати своїм життям

Але, як завжди відбувається у таких випадках, щось пішло не так. Емілі не змогла передбачити, що Стефані закохається у Шона і звабить його. Розлючена Емілі нагадує Стефані, що знає один її брудний секрет: ця весела удовиця народила дитину не від законного чоловіка, а від зведеного брата. Але й Стефані знає таємницю Емілі – вона в курсі того, що жінка, яку знайшли втопленою в озері, з обручкою Емілі на пальці, є ніким іншим, як її сестрою-близнючкою. А це вже не просто інцест, а обвинувачення у вбивстві та шахрайстві зі страховим полісом.

Словом, як говорилося в одній соціальній мережі, "все складно". Ситуація погіршується ще й тим, що за Емілі та Шоном починає слідкувати представник страхової компанії, де запідозрили нечесну гру. Щоб нейтралізувати цього настирливого причепу, Емілі мириться зі Стефані та об'єднується з нею проти Шона. В результаті бідолашного страховика знаходять мертвим, а усі підозри падають на невірного Шона. Але й це ще не кінець історії…

Втім, більше ані слова. Ми не розповімо, що сталося з сестрою Емілі та з посланцем страхової компанії. Не розповімо й про те, куди в фіналі подівся Шон. А про долю покійного чоловіка і брата Стефані мовчатимемо й поготів. Скажемо лише те, що вбивця в цій книзі – не дворецький. Бо дворецького там й нема – не та епоха.

Власне, про епоху. Дарсі Белл написала цілком прийнятний детектив, хоча до класики жанру йому далеко. Плюс її книжки в тому, що вона читається на одному диханні. Якщо треба зайняти чимось довгий вечір або авіапереліт, то 300 сторінок про пригоди Емілі та Стефані – те, що треба.

Мінус же в тому, що до чтива подібного штибу ви повернетеся навряд чи. Тоді як, наприклад, історії про Мегре від Жоржа Сіменона хочеться перечитувати знову і знову. І байдуже, що вам давно відомо, хто убивця. Вас вабитиме увесь паризький шарм та увесь тамтешній антураж, так ретельно і любовно виписаний автором, та те, як майстерно розкриває він характери героїв.

У Дарсі Белл ніхто нічого не розкриває. Її герої взагалі не чекають на презентацію автора, а говорять від першої особи. І це значно спрощує (аби не сказати: здешевлює) стиль авторки. Бо легше примусити персонаж розповідати про самого себе, аніж крутити його з різних сторін, представляючи читачу через вчинки, репліки, думки, а ще – через опис ходи, міміки, жестикуляції.

Читайте також: Стояти та боятися: в Україну прийшов жахливий Лавкрафт

У авторки "Простої послуги" всього цього нема. Ми не знаємо, як виглядають герої (крім згадки про родимку у Емілі, котра відрізняла її від сестри-близнючки), як вони кохаються, з яких тарілок їдять свій сніданок, скільки поверхів мають їхні будинки, як виглядає газон та де у вітальні стоїть телевізор. Нехтування деталями дуже властиво сучасним сторітелерам – їхні персонажі виходять по черзі на сцену та барабанять свої монологи, поступаючись місцем один одному.

Тож й ґрунтовного заглиблення у характери у "Простій послузі" ми не побачимо також. Коли про Дарсі Белл критики пишуть, що вона створила трилер, сповнений глибокого психологізму, це слід сприймати як дещо передчасний комплімент. Або як аванс на майбутнє, бо хто знає, який потенціал приховує в собі 37-річна мисткиня. А от паралель, котру проводять між нею та іншою "детективщицею", чия зірка зійшла нещодавно – Полою Гоукінз, якраз дуже доречна.

Дещо старша за віком Пола Гоукінз дебютувала романом "Дівчина в потязі", котрий екранізували в 2016 році. За манерою письма Беллі і Гоукінз є доволі подібними: все той же "рваний" стиль, коли місце біля мікрофону переймають різні персонажі, розповідаючи про себе; все ті ж переливи з сьогодення у минуле. Цілком ймовірно, що Белл запозичила цей калейдоскопічний принцип у Гоукінз, виявившись здібною ученицею – бодай у межах цього жанру.

Тож книгу Дарсі Белл ми із чистою совістю радимо до прочитання. Як радимо й краще вгледітися у свою найближчу подругу, котрій – як співається у пісні – можна відкрити двері, але не серце. Втім, є такі екземпляри, котрим й двері відчиняти не варто також. Хтозна, що вони ховають у кишені – печиво до кави чи шприц з отрутою?

Читайте також: Ідіоти скрізь, або Зрозумій ближнього свого по Еріксону