Герой чи кат?

Останній бар’єр на шляху Сербії до ЄС впав 27 травня 2011 року – саме в цей день правоохоронці заарештували найбільш розшукуваного в Європі злочинця, «балканського ката» Ратко Младіча. 69-річний генерал переховувався у будинку свого далекого родича. Затримання Младіча одразу ж підтвердив президент Сербії Боріс Тадіч, тим самим розвіявши останні сумніви.

Відтак, Белград виконав останню вимогу для вступу до омріяної євро спільноти. Процес приєднання повинен розпочатися найближчим часом, проте суд над Младічем розпочнеться ще швидше. 31 травня генерала екстрадували до Нідерландів, а вже 1 червня він зайняв тюремну камеру в Гаазі.

Здавалося б, все так і має бути. Ката зловили, тепер він відповість перед судом за всі ті злочини та бузувірства, які чинив над мирним населенням. От тільки дивно – Младіча ВИЗНАЛИ ВИННИМ у знищенні 8 тисяч мусульман у Сребрениці та інших військових злочинах ЩЕ ДО СУДУ. І сталося це не минулого місяця чи навіть року, а у липні 1995 – саме тоді вояки ООН, які охороняли мирне населення у Сребрениці (але поганенько так охороняли, визнаймо це) розповіли світу про звірства генерала.

Тоді постає питання – як Младіч міг стільки часу переховуватися та не потрапляти до рук правосуддя? Ну добре, до 2000 року він перебував під опікою Слободана Мілошевича, але після його арешту Младіч кілька разів відкрито з’являвся перед публікою. Його бачили навіть у Румунії, але чомусь ніхто його не затримав.

Відтак, складається враження, що Ратко Младіча, якого частина сербів і досі вважає національним героєм, кинули. Банально і тупо кинули заради Європи. При чому кинули свої ж, рідні серби, для яких він намагався зберегти цілісну державу під час Югославського конфлікту. Тому що ну не могла сучасна сербська влада не знати, де він переховується всі ці роки. Адже Сербія це не Китай чи Росія, де людина банально може загубитися як голка в копиці сіна.

І ще одне. Я не намагаюся вигородити Ратко Младіча чи якимось чином применшити злочини, здійснені під його керівництвом. Проте в мене особисто склалося враження, що на сербів намагаються перекласти всю провину за всі можливі злочини, здійснені під час війни в Югославії. Адже в тій війні сумною славою покрили себе і хорвати, і боснійці, і албанці, проте список зі 155 звинувачених у військових злочинах Гаазьким трибуналом налічує 2/3 сербів, а на 1/3 припадають усі інші. І чому Младіча не можуть судити за злочини вдома, в Сербії, а потрібно показово, перед всім світом проводити судовий процес і при цьому помпезно приймати Сербію в Євросоюз?

А якщо хитрі європейці самі кинуть сербів, і замість омріяного членства дадуть велику дулю і поставлять ще якісь вимоги, які Белград точно виконати не зможе? Що тоді? Боріс Тадіч визнає Младіча героєм та буде вимагати його повернення, слізно розкаюючись в тому, що зробив?

Думаю що ні, але час покаже, чи варто було жертвувати тим, кого називали героєм, заради євроінтеграції.